Войти
Закрыть

Тарас Шевченко (1814-1861)

9 Клас

Він був сином мужика, і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій... Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті — невмирущу славу й усерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори. Отакий був і є для нас, українців, Тарас Шевченко. І. Франко Тарас Шевченко — центральна постать в українській літературі, у всій українській духовності. Його творчість — єдине у своєму роді, абсолютно неповторне явище в історії світової культури. • Завдання основного рівня. Пригадайте, що вам відомо про життя та творчість Т. Шевченка з попередніх класів. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня (за старим стилем — 25 лютого) 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (тепер Черкащина). Звенигородщина розташована в центральній частині України. Тут зберігалися тисячолітні звичаї та обряди аж до початку XX ст., панувала добірна, найчистіша українська народна мова. Ці землі (Чигиринщина, Звенигородщина, Уманщина, Черкащина, Смілянщина, Канівщина) — споконвічний козацький край. Століттями звідси походило й жило чи не найбільше запорожців. Тут вирували протипольські повстання наприкінці XVI — на початку XVII ст., Національно-визвольна війна під проводом Б. Хмельницького, гайдамацька вольниця першої половини XVIII ст. За деякими даними, у Вільшані (сотенне містечко поруч із Моринцями) народився один із найвидатніших героїв Хмельниччини, полковник черкаський Максим Кривоніс. У XIX ст. всі ці події ще добре зберігалися в живій пам’яті народу — у спогадах, переказах, піснях, думах....

Микола Гоголь (1809-1852). «Тарас Бульба»

9 Клас

За жанром це історико-героїчна романтична повість-притча. Часто автори, які пишуть про минуле, згадують історичні події лише як тло для змалювання пригод персонажів або ж намагаються якомога точніше відтворити історичну конкретику описуваної епохи. М. Гоголь же вирішив узагальнено передати лицарський дух козацтва, узявши за взірець українські думи, балади, історичні пісні. Тому він навмисне розмиває час дії у творі (у різних місцях вказує то на XV, то на XVI, то на XVII ст.), поєднує справжні історичні факти з домислом. Так створився справжній український героїчний епос, на думку критиків, «картина, гідна Гомера». Епічного розмаху твору автор досягнув завдяки: • зверненню до звитяжної історії цілого народу; • змалюванню широкої панорами епохальних подій та яскравих, героїчних образів; • утвердженню високої патріотичної ідеї. За основу сюжету повісті взято реальні події. У родині всесвітньо відомого українського мандрівника й географа М. Миклухи-Маклая існував родинний переказ про славного предка Охріма Макуху, який був курінним отаманом на Запорожжі. Разом з ним козакували троє синів — Омелько, Назар і Хома. Під час чергової війни проти поляків Назар закохався в панночку-шляхтянку, перейшов на бік ворога й сховався в обложеній запорожцями фортеці. Зганьблені брати вирішили викрасти зрадника. Але на зворотному шляху натрапили на варту. Хома загинув у нерівному бою, а Омелькові з бранцем удалося втекти. Курінний власноруч стратив сина-перевертня. М. Гоголь почув цю історію від дядька М. Миклухи-Маклая, з яким учився й товаришував....

Микола Гоголь (1809-1852)

9 Клас

Гоголь. Трудно, здається, вишукати серед історичних осіб другу більш дисгармонійну постать, так вигадливо сплетену з поверхових і внутрішніх суперечностей і контрастів, як він... Тупий школяр — і геніальний письменник; великий гуморист, сміхотун і вигадник — і не менший песиміст... прихильник особистого морального самовдосконалення — і джерело протесту проти громадського ладу, українець, що з пієтизмом та любов’ю ставився до рідного краю — і виключно російськомовний письменник. С. Єфремов Микола Гоголь — геніальний, усесвітньо відомий письменник-мислитель. Він суттєво збагатив не лише вітчизняну, а й російську культуру, переніс у неї сковородинівську філософсько-екзистенційну традицію, підготував духовний ґрунт для появи титанічної постаті Ф. Достоєвського. Завдяки йому Україна стала відомою й популярною практично на всій планеті. І в долі, й у творчості письменник яскраво виявив характерне для романтизму бачення світу як клубка трагічних суперечностей. М. Гоголь понад усе прагнув цілковитої гармонії (сонця, світла) для себе, свого народу, людства, але насамперед помічав дисгармонійність у собі й у душах інших людей, у суспільстві. Це основна суперечність світобачення, яка згодом стане для митця фатальною......

Євген Гребінка (1812-1848). «Руська трійця»

9 Клас

Після поділу Польщі, Західна Україна опинилася під владою Австрійської імперії. Це теж був колоніальний гніт, але не такий брутальний, як польський. Австрійці становили тільки 23 % від населення величезної імперії, а цісарі1 намагалися проводити досить передові економічні й соціальні реформи в дусі освіченого абсолютизму. Так, уже наприкінці XVIII ст. було дещо полегшено кріпосне право, а після революції 1848 р. й зовсім скасовано. Греко-католицьку церкву, що впродовж століть зазнавала польських утисків, було урівняно в правах з римо-католицькою. 1784 р. цісар Йосиф II, прагнучи мати більше освічених чиновників і священиків, заснував у Львові університет, який став першим вищим навчальним закладом такого типу в Україні. До речі, навчання тут велося разом з німецькою та латинською й українською (книжною) мовою. Поступово відновлювалася система початкової й середньої освіти (парафіяльні школи, гімназії). Проте згадані реформи втілювалися в життя частково й суперечливо, особливо на місцях. Поляки мали в Австрії значно більші пільги, ніж русини, і продовжували утримувати реальну владу в Галичині у своїх руках. У всіх сферах державного й культурного життя використовували польську та німецьку мови. З огляду на все це масового характеру набували спольщення й онімечення представників вищих верств галицького суспільства — духівництва, поміщиків, чиновників, заможних міщан. 1 Цісарями називали в Австрії імператорів. Однак і в таких непростих умовах на початку XIX ст. з’являються перші паростки національно-культурного відродження. Воно розпочалося з боротьби за права рідної мови. 1816 р. філолог і культурний діяч Іван Могильнйцький заснував у Перемишлі1 науково-просвітницьке товариство, яке дбало про поширення українських народних шкіл. Згодом опублікував першу на Галичині «Граматику язика словенорусского», у якій науково обґрунтував давність і самобутність русинської (української) мови....

Євген Гребінка (1812-1848)

9 Клас

Серед перших українських романтиків, котрі належали до Харківської школи, особливо помітна постать Є. Гребінки. Цей скромний чоловік, який прожив надто коротке життя, устиг дуже багато зробити для утвердження рідного письменства. Євген Павлович Гребінка народився 2 лютого 1812 р. на хуторі поблизу Пирятина на Полтавщині в сім’ї відставного офіцера, дрібного поміщика. Навчався в Ніжинській гімназії (разом із М. Гоголем). З дитинства дуже любив читати. У 14 років узявся за літературну творчість — і саме рідною мовою. Уже в гімназії звернувся до жанру байки, у якому невдовзі зажив великої слави. Деякий час Є. Гребінка служив в армії офіцером. Потім виїхав до Петербурга, працював чиновником, а згодом викладачем російської словесності у військових училищах. Саме на петербурзький період припадає розквіт літературного таланту письменника. 1834 р. він видав друком першу збірку «Малороссийские приказки». Вона складалася переважно з байок, а також кількох ліричних віршів («Човен», «Українська мелодія»). Вірші були романтичні за стилем, а в байках переважала ще класицистична традиція. Є. Гребінка зумів майстерно втілити спосіб мислення, цінності та сподівання народу. Тому його байки відразу стали популярними, такими залишаються й нині. Майже в кожній з них владоможним хижакам і гнобителям протиставлено звичайного трудівника як уособлення працьовитості, людяності й моральної вищості....

Петро Гулак-Артемовський (1790-1865)

9 Клас

Петро Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 р. у м. Городищі на Черкащині у сім’ї священика. Навчався в Київській духовній академії. Зазнав тяжких злиднів: після лекцій бігав на базар і збирав рештки від чумацьких обідів, латки на своєму одязі припинав шпильками із сосни. Проте освіту так і не здобув. На заваді стала особиста трагедія — смерть коханої дівчини. Батьки відмовилися віддати її заміж за вбогого студента. Дівчина від туги захворіла та швидко згасла. Петро не зміг далі жити в Києві, де все нагадувало про кохану. Якийсь час він працював домашнім учителем у поміщицьких родинах на Волині та Київщині. Отож удосталь набачився страждань і рабського гноблення кріпаків. Ці спостереження й підштовхнули молодого поета до написання байки «Пан та Собака» (1818), яка стала першим твором цього жанру в новій українській літературі. Перед нами бурлескно-сатиричне оскарження паразитизму, самодурства й розбещеності поміщиків, сувора правда про каторжне становище простих трударів. В алегоричному образі Рябка автор розкриває гірку долю кріпака, повністю залежного від панських примх. Собака винятково сумлінний, чесний, працьовитий. З усіх сил він намагається догодити господареві: цілу ніч не спить, доглядаючи панське добро, але отримує за це тільки штурхани. Зрештою навіть покірний, затурканий Рябко усвідомлює кричущу панську сваволю та спалахує гнівом. Провідна ідея твору втілена в рядках:...

Ідейно-художні особливості романтизму

9 Клас

Сутність напряму. Романтизм1 — літературно-мистецький напрям, що виник наприкінці XVIII ст. в Німеччині й панував у літературі Європи й Америки протягом першої половини XIX ст. Романтики рішуче виступили проти канонів та обмежень класицизму. Вони вважали, що жодні правила не повинні стримувати творчу уяву й волю митця. Отже, визначальна ідея романтизму — цілковита свобода творчості, а ширше — культ свободи як такої. У всьому романтики помічали внутрішні протилежності, антитези. Зокрема, підкреслювали роздвоєність людини, одночасну належність її до двох світів — духовного й матеріального. Людина, на думку романтиків, — істота насамперед емоційна, а не раціональна. Пізнання здійснюється не розумом, а серцем (через почуття, інтуїцію). Тому митець в ідеалі є пророком, генієм, що здатен говорити з Богом, відкривати Істину. Саме мистецтво, просвітлюючи людські душі любов’ю та красою, може покращити, урятувати світ. У центрі зацікавлень романтиків — людина, її внутрішній, душевний світ, зокрема позасвідомі, «сердечні» вияви психіки — сни, марення, пристрасть, натхнення тощо. їх приваблювали таємничі, містичні сторони життя, виняткові події, сильні особистості, бунтарі проти світового зла, найчастіше самотні у своїх пошуках ідеалу....

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843). «Маруся»

9 Клас

Письменник добре усвідомлював, що саме від успіху «Марусі» залежатиме, чи припинять убивати молоду українську літературу. Тому працював над твором особливо багато й ретельно. Переробляв, додавав, замінював окремі епізоди, портрети, пейзажі, шліфував мову, перегортаючи свої давні й нові записники з народними піснями, прислів’ями, приказками й описами обрядів. Зрештою, присвятив «Марусю» найдорожчій людині — дружині, у такий спосіб ніби вливаючи в текст свої найніжніші й найпоетичніші почуття. Як довідуємося із «Супліки...», скептики твердили, що з україномовних авторів ніхто не здатен написати щось «і звичайне, і ніжненьке, і розумне, і почезне». Саме ці вимоги (послідовно сентименталістські) Г. Квітка й намагався зреалізувати в повісті. Тема твору — історія ідеального й трагічного кохання сільської дівчини Марусі та міського парубка-сироти Василя. Ідея — поетизація рідної землі, внутрішньої та зовнішньої краси українців, старосвітського сільського укладу життя й християнської моралі. Композиція — досить проста й прозора. Події відбуваються в хронологічному порядку. Розгортається лише одна сюжетна лінія, у якій пролог — християнський роздум про минущість усього земного, зав’язка — знайомство Марусі з Василем, розвиток дії — зародження їхнього кохання та перешкоди на шляху до щастя, кульмінація — смерть дівчини, розв’язка — смерть Василя. Основний конфлікт у повісті — виразно сентименталістський: між почуттям щирого кохання двох людей і невблаганною долею, яка присудила їм розлуку. • Завдання основного рівня. Як, на ваш погляд, розв’язано конфлікт? Перемогло кохання чи доля? Обмірковуючи відповідь, пригадайте останні Наумові слова над могилою Василя....

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843)

9 Клас

Українські повісті Квітки з народного життя були в усьому світі першими, у яких реально змальовано селянське життя. У світовому письменстві це був перший голос про народ, навіяний щирою до нього прихильністю, бажанням ... показати, що й під простим сіряком людське серце б’ється. З цього погляду українське письменство першим промовило своє слово в оборону селянських мас і веде перед щодо народницьких симпатій між усіма письменствами світу. С. Єфремов Якщо І. Котляревський став основоположником нової української (україномовної) поезії та драматургії, то Г. Квітка — прози. Саме він успішно завершив місію, започатковану І. Котляревським у «Наталці Полтавці» — неспростовно довів повістю «Маруся» та іншими творами, що народною мовою можна писати не тільки про смішне, а й про серйозне. Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в передмісті Харкова — у с. Основі (звідси й псевдонім — Основ’яненко) у козацько-старшинській родині. Про рід Квіток розказували таку поетичну легенду. Десь на початку XVII ст. примандрував до Києва дід з онуком-сиротою. Бідували, перебивалися випадковими заробітками. Незабаром дід помер, а внук прижився в місті. За просту вдачу та несказанну вроду підлітка прозвали Квіточкою, а коли виріс — Квіткою. Згодом у нього закохалася шляхетна красуня, дочка київського воєводи, і парубок відповів їй взаємністю. Однак знатні батьки були проти цього шлюбу. Тоді молодята потай обвінчалися, підмовили гурт козаків і втекли на вільні землі Лівобережжя. Над мальовничою річкою Удою заклали вони поселення, що й стало основою майбутнього Харкова та всієї Слобожанщини. Тим вродливим сиротою був прапрадід письменника Семен Квітка. Пізніше він став харківським полковником і суддею, уславився своїм розумом і працьовитістю. Досить заможною, освіченою людиною, а також щирим патріотом краю був батько Григорія — Федір Іванович. До нього часто заходив Г. Сковорода, а цей чоловік, як відомо, відвідував лише однодумців....

Іван Котляревський (1769-1838). «Наталка Полтавка»

9 Клас

Передумови написання, публікація, сценічне життя. Як уже мовилося, «Наталка Полтавка» була написана 1819 р. Саме вона виявилася першим зразком нової української драматургії, за словами І. Карпенка-Карого, «праматір’ю українського народного театру». Появу п’єси зумовили конкретні причини. У тогочасних українських театрах традиційно ставили часто примітивні п’єси лише російських авторів і французьких, перекладених російською мовою. Ставши директором Полтавського театру, І. Котляревський написав п’єси, аби поліпшити репертуар, збагатити його рідною тематикою, вивести на сцену достеменні українські характери, оборонити гідність свого народу. 1 Водевіль — легка комедійна, переважно одноактна п’єса з анекдотичним сюжетом, наповнена динамічними діалогами, піснями й танцями. Завдяки величезній популярності «Енеїди» запанувала думка, що українською народною мовою можна писати лише жартівливі й пародійні твори. І. Котляревський «Наталкою Полтавкою» довів, що ця мова придатна для творення й цілком серйозних текстів, передавання тонких ліричних почуттів. Як свідчать сучасники, поштовхом до написання п’єси став дійсний факт. Селянин Мефодій Семижон, який працював у театрі, познайомив І. Котляревського зі своєю небогою й розповів її сумну історію. До дівчини сватається заможний писарчук, але вона, попри вмовляння матері, не хоче йти за нього заміж, бо чекає свого нареченого, який чомусь дуже забарився на заробітках. Нещасна дівчина довірливо зізналася в розмові: «Мати прийде, заплаче, а моє серце не камінне, і... покорюся... Хто його зна... Усе ж таки чотири роки, як його нема. Коли б жив, то звістку подав би»....

Навігація