|
Доля подарувала Україні Сковороду, а ми морально зобов’язані вслухатися в його заповіти й жити сьогодні за його величавим посланням: «Знайдімо нове серце, одягнімося в одежу нових нетлінних надій, у нутро братолюб’я, тоді нам усе живе просвітлиться, увесь мир заграє й заскаче. Буде нам щодня Великдень, не зайде сонце нам, і місяць не умалиться нам. Ми ж наречемося народом святим, людьми оновлення». Хай справдиться його побажання, хай світлою й невмирущою буде пам’ять величного філософа України. М. Жулинський Григорій Сковорода, безсумнівно, найвизначніша, найславетніша постать в Україні доби бароко. Він — перший український культурний діяч, що здобув міжнародне визнання, відкрив світові нашу культуру, засвідчив її довершеність і самобутність. Про Г. Сковороду написано багато — близько 2 тис. досліджень. Однак і в його житті та творчості залишилося чимало таємничого, нез’ясованого, легендарного. Отже, перед нами людина-загадка, людина-легенда. Ким був Г. Сковорода? Сучасні словники й енциклопедії іменують його філософом, поетом і прозаїком. Усе це так, але не тільки. Сенсом свого існування він обрав наслідувати Ісуса Христа й трактувати, пояснювати Біблію. Тобто насамперед він — християнський богослов, «учитель Закона Божія», як називав себе сам, підписуючи листи. Однак Г. Сковорода — син своєї нації й епохи, і це позначилося на його виборі. Не випадково він став, за православною термінологією, іноком — тобто іншою людиною, яка мовила світові «ні». І то не звичним, «офіційним» ченцем, а «світським», незалежним і мандрівним....
|