Войти
Закрыть

Володимир Винниченко. Драматургія В. Винниченка

10 Клас

Драматургія Винниченка відіграла важливу роль у розвитку українського модерного театру. Митець прагнув відійти від канонів класичної драматургії, залучити глядача до співучасті, співтворчості, відтворити світ духовних пошуків героїв, передати багатий спектр тих морально-психологічних випробувань, яких зазнає особистість на шляху самореалізації. За своїми художніми особливостями — глибоким психологічним аналізом характерів, специфікою конфлікту особистості з навколишнім світом, незавершеністю кінцівки — драматургічні твори В. Винниченка близькі до модерних драм Г. Ібсена, М. Метерлінка, К. Гауптмана. В. Винниченко розумів, що настав час європеїзувати український театр, «надати йому філософської глибини, гостроти морально-етичних колізій, динамізувати дію...». Ці думки були близькі й М. Садовському, який у 1910 р. узявся за постановку п’єси «Брехня», але традиційна режисура у поєднанні з модерним текстом не принесли очікуваного успіху. Поступово українська публіка відчула, що народжується новий театр. Він «ударив по нервах сучасності, торкнув боляче питання інтелігенції, й вона обізвалася й почала ходити в «Український театр». Після постановки «Брехні» одна за одною почали з’являтися нові п’єси драматурга: «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» (1911), «Дочка жандарма», «Молода кров» (1913), пізніше — «Мементо», «Гріх», «Пророк» та інші. Твори Винниченка стали постійними в репертуарі «Молодого театру» Леся Курбаса, Державного драматичного театру ім. Т. Шевченка, Драматичного театру ім. І. Франка, Незалежного Львівського театру....

Володимир Винниченко. Новела «Момент» — перлина творчості В. Винниченко

10 Клас

Наше знайомство з текстом новели починається з доволі дивного підзаголовка — «Із оповідань тюремної Шехерезади». Загальновідомо, що Шехерезада — казкова принцеса, яка, відтерміновуючи свою загибель, розповідає жорстокому царю Шехрияру 1001 казку. Ім’я Шехерезади асоціюється з чимось тендітним, життєлюбним, надзвичайним і величним. Винниченкова Шехерезада — в’язень, який майстерно й лаконічно розповідає про вдалий перехід через кордон. І хоча історія героя-оповідача не видається нам вигаданою, вона дуже нагадує чарівну казку зі щасливим фіналом. У творі йдеться про коротку мить кохання, яке, наче спалах метеора, осяяло життя молодого революціонера й загадкової панни, а потім зникло, залишивши по собі муки «осиротілого щастя». Це кохання {«нездоланна сила, яка не підлягає контролю і не знає перешкод і нехтує моральними приписами») допомогло героям перемогти страх і смерть у драматичній, ризикованій подорожі, зберегти життя і свободу. В. Винниченкові після оповідання «Момент» дорікали, що він постає в цьому творі як співець «вільного кохання». Поза нашою увагою не залишається коло проблем, про які автор хоче поспілкуватися зі своїми читачами. Це передусім філософія людського буття, де мить може дорівнювати вічності, гармонія людини та природи, природність душевних і тілесних поривань. За жанром «Момент» В. Винниченка — новела, оскільки має невеликий обсяг, декілька головних персонажів, динамічний і напружений сюжет, в основі якого незвичайна життєва подія, а драматичний фінал, пройнятий духом вітальності, «безумного щастя побіди життя», поезією молодості й любові, важко передбачити. Текст твору насичений тропами й художніми деталями, кожна з яких допомагає автору розкрити творчий задум....

Володимир Винниченко. Художній світ малої прози Володимира Винниченка

10 Клас

Літературний дебют В. Винниченка з оповіданням «Краса і сила» в 1902 р. був несподіваний для громадськості й водночас тріумфальний. «Талант чи випадковість?» — таку назву мала рецензія І. Личка, розміщена в «Літературно-науковому віснику»: «Чи не випадковість це, що молодий, нікому не відомий автор проявив у своєму першому творі щось таке, що привертає увагу? Чи початкуючий це, чи вже на першому кроці вмираючий талант, а можливо, й зовсім не талант». Прочитавши оповідання «Краса і сила» та ознайомившись із рецензією І. Личка, Леся Українка висловила здивування, як можна сумніватися в тому, що автор — талановита людина, а його оповідання — справжня перлина української літератури. «Талановита людина може випадково наробити промахів у своєму творі, але безталанна не може випадково виявити того, чого у неї немає. Тільки талант міг створити ці живі фігури, ці природні діалоги і, особливо, цю широку, яскраву картину ярмарки, на тлі якої розігруються злодійські пригоди героїв». І читачі, і критики творчості В. Винниченка бачили її зв’язок із модернізмом, визнавали свіжість сюжетів і характеристик, оригінальність відображення життєвих явищ на національному українському ґрунті. Окрім західних ідей, творчість письменника увібрала національні українські риси і проблеми, мала тісний зв’язок із демократичною літературою, демонструвала гармонію революційного романтизму, зрілого реалізму та екзистенціалізму, що перебував на етапі свого розвитку. Прозаїк створює зриму картину внутрішнього світу особистості, не намагаючись його витлумачити....

Володимир Винниченко. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Читаючи художній твір, ми опиняємося в полоні авторських думок. Можна погоджуватися або не погоджуватися з поглядами митця, але, зважаючи на власний життєвий досвід, засвоєні морально-етичні норми, мимоволі долучаємося до діалогу з письменником. Цілком природно, що нам хочеться більше дізнатися про його життя, духовні пошуки, про те, які життєві перипетії спонукали до вибору теми, сюжету, героїв. Розуміння автора як особистості допомагає глибше осягнути його твір і порушені в ньому проблеми. Уявіть, що вам пощастило перенестись у минуле століття й поспілкуватися з В. Винниченком. Поміркуйте, якою могла б бути ваша зустріч, про що ви запитали б його? Сформулюйте запитання й запишіть їх у робочий зошит. Відповідь пошукайте в наступному розділі або скористайтеся додатковими джерелами. Знайомство здалеку і зблизька Зовнішність. «У його зовнішності й поведінці було щось мефістофельське. Проникливий, з хитринкою, погляд, сардонічний усміх, що ховається в борідку, імпозантна постать...» (В. Панченко). Вдача. З розповіді матері письменника: «Володимир грався з дітьми сусідів і тримав їх трохи в терорі, бо був дуже сильний для свого віку й вольовий, упертий! Про таких кажуть: заводій, ватажок, шибеник. І водночас цей «Соловей-Розбійник» надзвичайно приваблює своєю гордою вдачею, великодушністю, готовністю в скрутну хвилину махнути рукою на себе самого заради товаришів, яких він «не любить видавати»....

Василь Стефаник. Експресіонізм новели В. Стефаника «Камінний хрест»

10 Клас

Життєва основа твору. Поштовхом до написання новели «Камінний хрест» (1899) послужив від’їзд до Канади русівського бідняка Стефана Дідуха. В одному з листів В. Стефаника (9 лютого 1935 р.) до М. Гавенчука, онука героя новели, розкривається причина написання цього твору: «Вашого діда по матері, Стефана Дідуха, я добре нагадую, як чоловіка, котрий мав на мене молодого прегарний вплив. Він був дуже розумний, спокійний та інтересувався громадськими справами та перший заклав читальню в Русові... Зі своїми дітьми і внуками він і багато інших покинув рідну землю.... Зараз по їх від’їзді я написав «Камінний хрест», де є дослівні думки Вашого небіжчика діда, майже повністю наведені. Це, так би сказати, мій довг, сплачений Вашому дідові в українській літературі, він же, Ваш дідусь, мав у молодості великий вплив на мене, і цей довг я заплатив після своєї найліпшої змоги». Зміст твору не вичерпується документальною розповіддю про Івана Дідуха. Ця новела — художнє узагальнення багатьох життєвих спостережень і роздумів автора про трудову еміграцію; це відгук письменника на масове переселення українців із Галичини до Америки наприкінці XIX ст. Ще в студентські роки В. Стефаник став свідком першої хвилі української еміграції. На Краківському вокзалі він бачив заплакані дитячі очі, чув захриплі від голосінь і зойків голоси матерів. «Виджу їх як дубів, тих мужиків, що їх вода підмиває, корінь підмулює, виджу, як хитаються, як падуть, як їх пхають на залізниці... Чую їх біль, всі ті нитки, що рвуться між їх серцем і селом, і мені рвуться, чую їх біль і муку», — писав він у 1899 р. у листі до О. Кобилянської....

Василь Стефаник. Художній світ прози Василя Стефаника

10 Клас

Василь Стефаник та епоха модернізму. В автобіографії В. Стефаник зазначав, що, навчаючись у Краківському університеті, «черпав широкий європеїзм», був знайомий з письменниками-модерністами, які входили до угруповання «Молода Польща». Такі обставини диктували необхідність пошуків власного стилю. Так, в одному з листів молодий автор писав: «Я маю раз вийти з лісу різних напрямів літературних, котрі мене тепер на роздоріжжі напали і кожний тягне у свій бік». Тогочасна літературна критика відразу високо оцінила його неординарний талант. Так, О. Кобилянська, розмірковуючи над його новелістикою, зазначала: «Страшно сильно пишете Ви. Так, якбисьте витесували потужною рукою пам’ятник для свого народу... Гірка, пориваюча, закривавлена поезія Ваша, котру не можна забути». І. Франко називав В. Стефаника «абсолютним паном форми», відзначаючи, що це, «може, найбільший артист (митець. — Авт.) від часу Т. Шевченка... Його нариси як найкращі народні пісні, в котрих нема жодної риторики, ані сентиментальності, а тільки дійсність сумна, але скупа в золоті найчистішої поезії». Леся Українка говорила про його майстерність непривабливо зображувати своїх героїв, але при цьому викликати у читача симпатію до них. Літературознавець М. Євшан, не називаючи стильового напряму, вказував на експресивність Стефаникового письма. Ключем до розуміння творчості В. Стефаника є його одкровення про жертовні муки над художнім словом. Звертаючись до читацької аудиторії, митець говорив: «Я представив ваше темне життя і представив ваш настрій. І все те страшне, що є в ньому, а що так болить мене, писав я, горіючи, і кров зі слізьми мішалася. Але коли я знайшов у ваших душах такі слова, що можуть гриміти як грім і світити як зорі, то це оптимізм». Творчий доробок. Перші новели В. Стефаника «Виводили з села», «Лист», «Побожна» «В корчмі», «Стратився», «Синя книжечка», «Сама-саміська» та інші з’явилися в 1897 р. у чернівецькій газеті «Праця». Твори одразу привернули увагу літературної громадськості художньою новизною, глибоким та оригінальним трактуванням тем із життя селянства, тонким психологізмом....

Василь Стефаник. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Василь Стефаник — прозаїк світового рівня. Його творчість — одне з найвищих досягнень української літератури кінця XIX — початку XX ст., що стрімко розширювала естетичні обрії українського письменства, утверджувала нові стильові напрями. В. Стефаник увійшов в історію світової літератури як неперевершений майстер психологічної новели. Його називали «володарем дум селянських» і «поетом мужицької розпуки» за глибоке знання селянської душі й суворої правди життя. Оригінальність творчої манери письменника виявлялася в глибокому розкритті внутрішнього світу особистості, динамізмі відтворення її переживань, лаконізмі, глибокому підтексті, широкій асоціативності мови художнього твору. Знайомство здалеку і зблизька Портрет. «Гарна класична будова тіла, приємні риси обличчя та благородні рухи творили з нього непересічний тип чоловічої краси. Був незрівнянним психологом. Інтуїція, якою володів, давала змогу йому відкривати найпотаємніші думки й бажання свого співбесідника, вбирав у слова те, що інші лише відчували, але назвати того не могли. Коли говорив, всміхався якоюсь дивною усмішкою: то дивиться з-під брів, то в очі глядів, ніби зазирав у душу. А як оповідав про щось гірке, то чоло морщив і хмурився; тоді здавалося, що от-от з буйної чуприни вилетить іскра і запалить світ» (В. Костащук, літературознавець)....

Ольга Кобилянська. Новела «Valse melancolique» — «музично-пластична поема в прозі» (Леся Українка)

10 Клас

Новела О. Кобилянської «Valse melancolique» була опублікована у 1898 р. в «Літературно-науковому віснику», хоча її німецькомовний варіант написано чотирма роками раніше. Сюжет. «Valse melancolique» — історія життя трьох талановитих дівчат — вчительки Марти, художниці Ганни та піаністки Софії, світовідчуття та життєва позиція яких не відповідали тогочасним уявленням про роль жінки в суспільстві. Тема. Основною темою новели «Valse melancolique» є художнє зображення долі талановитої жінки, яка присвятила своє життя служінню мистецтву. Зміст новели розкривається через художнє відтворення думок і почуттів жінок-естеток. Героїні твору — сильні, вольові, самодостатні, горді та незалежні жінки, які прагнули утвердитися в патріархальному світі. Вони не боялися залишитися незаміжніми, а особисте щастя вбачали у мистецьких пошуках. У цих жінок різний характер, але об’єднує їх здатність до милування красою, прагнення до гармонії життя, фізичної та духовної досконалості. Починається твір сповіддю Марти. Її емоційна оповідь вводить читача у світ музики, з яким асоціюється постать Софії. Дві подруги — Марта та Ганна — мали схожі погляди на життя, мешкали разом. Після підвищення орендодавцем оплати за квартиру, дівчата були змушені шукати третю співмешканку, якою стала піаністка Софія. Знайомство з дівчиною відбувається опосередковано — служниця повідомляє про неї, акцентуючи увагу на деталях її гардеробу, зокрема подертих рукавичках та гудзику від пальта, що тримається на одній нитці. Згодом перше упереджене враження про нову співмешканку кардинально змінюється після зворушливого виконання нею етюду Ф. Шопена. Дівчата розуміють, що Софія — глибока особистість, яка має вразливу душу і талант до музики....

Ольга Кобилянська. Ліризм і музичність художнього нарису «Impromtu phantasie»

10 Клас

Специфічною рисою художнього мислення О. Кобилянської є музичні асоціації, через які вона розкриває емоційно-чуттєвий світ персонажа. Особливо яскраво це виражено в новелах «Impromptu phantasie» та «Valse melancolique», у яких музика є суголосною душевному стану героїв. Музика відігравала важливу роль у житті письменниці. Музикально обдарованою була вся родина Кобилянських. Сама вона ще замолоду співала в хорі, вокальному дуеті, виконувала українські, російські, німецькі пісні та романси, а також грала на різних музичних інструментах — фортепіано, дримбі та цитрі. Серед уподобань О. Кобилянської були композиції Ф. Шопена, Ф. Ліста, Р. Шумана, Л. ван Бетховена, Ф. Мендельсона, В. Моцарта, Й. Брамса, М. Лисенка, однак відсутність належної музичної освіти не дозволяла їй виконувати твори улюблених композиторів. Музика яскраво позначилася на сприйнятті письменницею світу. Це мистецтво приносило їй моральне та естетичне задоволення, підбадьорювало у хвилини розпачу та зневіри, надихало на творчість. О. Кобилянська чутливо сприймала і майстерно вводила у свої художні твори тему музики. Нереалізований повною мірою музичний потенціал письменниці сприяв створенню сповнених музикою новел, художніх образів, народжених взаємодією словесного й музичного мистецтва. Персонажі деяких творів трактуються письменницею у їх музичному самовираженні. Сприйняття особистістю музики — одна із основних тем у творчості О. Кобилянської....

Ольга Кобилянська. Художній світ прози Ольги Кобилянської

10 Клас

Ольга Кобилянська та епоха модернізму. Українська література кінця XIX — початку XX ст. перебувала під впливом західноєвропейських літературних тенденцій, однак тривалий час вітчизняне літературознавство намагалося не акцентувати на їх яскравому виявленні у творчості О. Кобилянської. Письменницю особливо цікавили філософські праці Ф. Ніцше, імпонувало його розуміння ідеально-абстрактної, романтичної надлюдини, яка намагається чинити опір обставинам буття й утверджує себе всупереч цим обставинам. Літературний критик С. Єфремов вважав, що О. Кобилянська з усіх українських письменників початку XX ст. найближча до модерністських європейських напрямів. Герої О. Кобилянської — це «аристократи духа», вони хочуть вживити в собі ідеал «надлюдини». О. Кобилянська, пояснюючи свою світоглядну позицію, у листах до О. Маковея писала: «Відбір і підшукування красивого і благородного, розкривання благородного і героїчного — це й є мистецтво як таке». Для О. Кобилянської розуміння модернізму як художнього напряму передовсім пов’язувалося з поняттям фемінізму. На формування емансипованих поглядів письменниці мали вплив декілька прогресивних жінок, які здобули європейську освіту та виявляли радикальні переконання щодо ролі жінки в суспільстві. Серед них були Софія Окуневська-Морачевська — доктор медицини Цюріхського університету, яка першою в Австро-Угорській монархії здобула медичну освіту, художниця Августа Кохановська та Наталя Кобринська — письменниця, організатор жіночого руху в Західній Україні....

Навігація