Войти
Закрыть

Ольга Кобилянська. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Творчість Ольги Кобилянської є одним із безцінних надбань у скарбниці української літератури. У творах письменниці утверджуються модерністські принципи художнього освоєння дійсності: естетизм, індивідуалізм, міфологізм та фемінізм. Її герої сповнені пошуком краси та гармонії, одвічним прагненням досконалості, вони наділені характером сильної, вольової особистості з тонкою душею. Все це засвідчує європейський рівень української літератури кінця XIX — початку XX ст. Знайомство здалеку і зблизька Портрет. Ольга Кобилянська була брюнеткою з оксамитовими очима, мала струнку постать, яку зберегла до глибокої старості. Вирізнялася тонким смаком, цікавилася новинками моди, тому завжди вишукано одягалася. Освіта. Ольга Кобилянська чи не все своє життя шкодувала, що не здобула повноцінної освіти, а тому намагалася замінити її відсутність читанням науково-мистецької та філософської літератури. Однак, як згодом зізнавалася, не могла повністю осягнути її зміст. Вдача. Щоденник О. Кобилянської розкриває її як вразливу й емоційну натуру. Особистий душевний біль майбутньої письменниці став тим життєвим матеріалом, що згодом знайшов відображення в її творах. «Межи моїми ровесницями і знайомими, котрих в мене було небагато, не було жодної, котрій я б була могла відкрити свою душу з її тайнами. їх ідеал був мужчина і заміжжя, тут вже все кінчалося... Мені хотілось широкого образования, і науки, і ширшої арени діяльності», — згадувала письменниця в автобіографії....

Михайло Коцюбинський. «Тіні забутих предків» — проникнення в дух часу й народу

10 Клас

Для розуміння змісту повісті «Тіні забутих предків» слід пам’ятати, що Михайло Коцюбинський у своїй творчості спирався на фольклорні джерела. Одне з них — українська міфологія, у якій поєднуються християнські релігійні уявлення з язичницькими віруваннями, присутні взаємопереплетення елементів анімізму, фетишизму й тотемізму. Історія написання. Перед початком роботи над твором Коцюбинський двічі приїздив у Карпати, щоб краще пізнати життя людей цього краю. У чарівні гори його запросив Володимир Гнатюк, відомий етнограф і фольклорист. Улітку 1911 р. письменник удруге відвідує Гуцульщину, піднімається в гори до пастухів, вивчає життя селян. В основу повісті були покладені спостереження і враження від побаченого й почутого, а також «Етнографічні збірники» і «Матеріали до гуцульської демонології» А. Онищука, п’ятитомне дослідження В. Шухевича «Гуцульщина» та фольклорні збірники В. Гнатюка. Назва твору письменникові далася не відразу: «В зелених горах», згодом: «Тіні минулого», «Голос віків», «Відгомін передвіку», «Подих віків», «Голоси передвічні», «Спадок віків», «Дар предків забутих»... І нарешті — «Тіні забутих предків», що містить натяк на загадковість, казковість і подих віків. М. Коцюбинський — художник-психолог, який прагне зазирнути в душу людини, зрозуміти, чим вона живе й на що сподівається. Саме психіка людини, особливості духовного світу цікавлять письменника насамперед: звідки з’являються фантастичні уявлення, що своїм корінням сягають вірувань далеких предків? Як вони зберігаються протягом усього життя? На ці запитання письменник намагається дати відповідь уже на перших сторінках твору, зокрема показуючи формування характеру головного героя Івана Палійчука, його світосприйняття. Одухотворення природи ніби розгортає зміст заспіву твору: «Весь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава й страшна»....

Михайло Коцюбинський. Поетика імпресіонізму в психологічній новелі «Intermezzo»

10 Клас

Історія написання. За жанром «Intermezzo» — це лірична імпресіоністична новела. Увага автора зосереджується не на подіях, а на переживаннях головного героя, на зміні його душевного стану. Новела «Intermezzo» написана М. Коцюбинським у 1908 р. Це був час реакції — жорстоких розправ російського самодержавства з революціонерами й бунтівниками. Твір має автобіографічну основу. Письменницька й громадська діяльність фізично й нервово виснажили М. Коцюбинського. Він переживає також глибоку особистісну драму. Потрібен перепочинок, невелика пауза. Тому письменник із вдячністю приймає запрошення мецената Євгена Чикаленка відвідати його маєток. Так у червні 1908 р. в ролі пленеру4 несподівано виявиться мальовнича місцевість біля села Кононівка на Полтавщині (зараз Київщина, поблизу м. Яготина). Враження від прекрасної кононівської природи й лягли в основу новели «Intermezzo» з посвятою «кононівським полям». Ідейно-тематичний зміст. Новела «Intermezzo» скомпонована за законами внутрішнього відчуття письменника: це одинадцять невеличких етюдів, де зображено зміну настроїв і відчуттів ліричного героя. Коцюбинський вкладає в назву ширший зміст: у нього це не просто перепочинок, а духовне відродження людини на лоні природи....

Михайло Коцюбинський. Художній світ письменника

10 Клас

Його епоха. Світогляд, творча манера Михайла Коцюбинського формувалися на зламі двох епох. Однією з характерних ознак літературної доби кінця XIX — початку XX ст. є посилена увага до людини, до її внутрішнього світу. В українській прозі відбувається активний пошук нових можливостей для зображення психічних станів особистості як самого письменника, так і його персонажів. Переважає етнографічно-реалістична манера письма, але з часом усе голосніше заявляють про себе прихильники модернізму. Спочатку М. Коцюбинський сумлінно копіює стилістику І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного, потім починає творити власні формообрази. С. Єфремов, простежуючи головні тенденції в розвитку художнього мислення й стилю Коцюбинського від етнографічно-реалістичної манери до метафоричного, імпресіоністичного й психологічного письма, зазначав: «Од українського реалізму взяв він твердий сталий ґрунт, ясність думки та інтерес до громадянської трактовки тем; од французького натуралізму — тверезий погляд на безбоязне шукання потрібної йому краси всюди, куди може зазирнути око художника; од російських письменників новітнього часу — їхню витончену техніку та глибокий інтерес до психологічних проблем; од північних велетнів — чітке, ясне письмо разом з тим глибоким символістичним пантеїзмом3, зразки майстерні якого маємо, наприклад, у Гамсуна». Саме з психологічним імпресіонізмом — стильовою домінантою норвезького письменника К. Гамсуна — стильова манера М. Коцюбинського має найбільше спільних типологічних рис. Проте творчість жодного з письменників цієї епохи не може краще відповісти на питання, що таке імпресіонізм, як творчість М. Коцюбинського. Вона віддзеркалювала загальні процеси, що відбувалися в художній практиці України та Європи. Еволюція його творчості — це певною мірою відображення складних процесів розвитку художнього мислення доби....

Михайло Коцюбинський. Знайомство здалеку і зблизька

10 Клас

Явище модернізму в українській літературі було самобутнім і відзначалося наявністю в модерному творі ознак реалізму й романтизму, синтезом різних стилів модернізму, єдністю громадянського й особистісного начал. Так звана «нова школа» в прозі творчістю М. Коцюбинського, В. Стефаника, О. Кобилянської та інших митців утверджувала переорієнтацію вітчизняного словесного мистецтва на новітні досягнення естетичної думки європейських літератур, відходу від традиційно притаманного українському письменству етнографізму, фольклоризму, побутописання. Найпоширенішими напрямками в прозі були імпресіонізм, експресіонізм, неоромантизм. У творчості кожного конкретного письменника можемо спостерігати увесь комплекс стильових ознак, притаманних модерністським напрямам, хоча на перший план виступає домінантна ознака. Наприклад, у М. Коцюбинського імпресіонізм у поєднанні з менш вираженими ознаками неоромантизму, символізму, експресіонізму. Настанова на зображення внутрішнього світу особистості зумовила зміну акцентів у розкритті традиційної для української літератури «селянської» теми. Якщо в реалістичному творі вона реалізувалася через дослідження проблеми «людина і суспільство», то тепер розглядалася крізь призму стосунків «людина — людина». Обґрунтовуючи поведінку, вчинки героя, письменники відштовхувалися не від соціальних причин, а від внутрішньої логіки розвитку характеру, зосереджувалися на аналізові змін у психології героя в його зіткненні з реальністю, прагненні реалізувати себе. Етнографізм і побутовізм змінюються психологізмом. Об’єктом дослідження стають актуальні для українського соціуму теми героя і маси, вождя і народу (І. Франко, Леся Українка), морально-етичні проблеми сенсу людського життя, «добра і зла», «життя і смерті» тощо. У літературі модернізму присутні сильні особистості, що творять себе і своє життя. Прикметно, що такою «сильною особистістю» часто стає жінка (О. Кобилянська). Герої перебувають у межовому стані. Увага автора прикута до їхніх страждань, проявів внутрішньої сутності в умовах екзистенційного вибору (В. Стефаник), що настає не у виняткових обставинах, а в буденному житті....

Іван Франко. Драматургія Івана Франка

10 Клас

До театру й драматургії Іван Франко виявляв інтерес із гімназійних часів. Коли до Дрогобича приїздив театр О. Бачинського, хлопець із неабияким інтересом знайомився з невеличким репертуаром мандрівної трупи. Підліток, затамувавши подих, стежив за грою акторів. Його хвилювали емоції, що вирували на сцені, а після закінчення вистави він ще довго відчував післясмак вражень, отриманих у театрі. Підліткові та юнацькі захоплення театральним дійством, мистецтвом перевтілення знайшли свою реалізацію в написанні драматичних творів. У 1879 р. І. Франко переклав українською мовою драматичну поему Байрона «Каїн». Пізніше, на початку XX ст., видав за власного редакцією і зі своїми дуже цінними вступними статтями та коментарями п’єси Шекспіра в перекладі П. Куліша. Іван Франко рішуче виступав проти примітивних поглядів на театр як на розважальне видовище, боровся за реалістичне театральне мистецтво, покликане вчити і виховувати глядача в дусі вимог часу. На театр Франко дивився як на школу життя, що вчить глядача правдивості, чесності, допомагає викривати все низьке, огидне і брати за приклад для себе все справді моральне, чисте й благородне. «Коли театр має бути школою життя, — писав Франко у статті «Наш театр», — то мусить показувати нам те життя, зображувати і аналізувати його прояви, будити в слухачах критику свого життя, будити почуття, що такі і такі прояви є добрі, а ті погані. А щоб така критика була вірна, мусить бути повного і всесторонньою, опиратись на повнім і широкім зображенні суспільності»....

Іван Франко. «Сойчине крило»

10 Клас

Його написала дівчина, з якою він колись зустрічався, і яку, як думав, утратив назавжди. Безпосередня, енергійна красуня, донька лісника Маня, яка жартівливо називала себе Сойкою, надіслала йому засушене сойчине крило. У листі дівчина згадувала їхні зустрічі, своє кохання до нього, надто лінивого егоїста, ревнощі до лісової пташки, яка зазвичай будила коханого раніше за неї. «Невже вона, та, яку я від трьох літ споминаю між помершими? Та, якої нагле і загадкове щезнення ввігнало в гріб її батька, а мене випхнуло з кипучої течи громадської праці і загнало в отсю тиху, відлюдну пристань? Вона в остатніх днях нашого товаришування любила називати себе сойкою і все дразнила мене тою сойкою, що гніздилася перед моїм вікном, поки вона не вбила її. Невже се з тої самої сойки крило?» Свого часу герой не оцінив чистого енергійного пориву дівчини, а втративши назавжди, відчув біль і смуток. Маня зізнається: «Тоді вже знала, що нам не бути в парі, що та сойка — то наша розлучниця. Я заховала її крильця, поклала їх між обложки і картки свойого молитовника і не розставалася з ними ніколи». Сенс життя Марії полягав у пошуках щастя. Вона мріяла про різні світи, про волю, достаток, палке кохання. Її втеча з Генрисем, який виявився злодієм, не принесла щастя. Коли чоловіка було заарештовано, їй довелося звабити поліцмейстера, аби той допоміг звільнити крадія. Потім вона стала заручницею програшу свого чоловіка і перейшла у власність до російського магната. Долаючи численні виверти долі, Маня не може забути першого кохання і, згадуючи його як найсвітліший період життя, пише коханому, сподівається, що він не забув її. Доля жорстоко покарала дівчину за втечу і зраду. Наприкінці вона зрозуміла, що щастя було зовсім поруч. З далекого Порт-Артура, ніби з того світу, лунає голос: «Не я покинула тебе, а ти не зумів удержати мене, ти не вірив у мене, в мою щирість, у мою любов»....

Іван Франко. Іван Франко і модернізм

10 Клас

Нові естетичні принципи неминуче вступали в суперечність з естетикою реалізму, а в Україні ще й із філософією народництва. Народники відстоювали ідею «служіння митця народу», під яким традиційно розуміли селянство. У 1901 р. М. Вороний, готуючи до видання альманах «З-над хмар і з долин», закликав надсилати до нього твори «хоч з маленькою ціхою [рисою. — Авт.] оригінальності, з незалежною свобідною ідеєю, з сучасним змістом... де було б хоч трохи філософії, де б хоч клаптик яснів того далекого блакитного неба, що від віків манить нас недосяжною красою, своєю незглибною таємничістю.... На естетичний бік творів має бути звернена найбільша увага... ...Наш інтелігент не хоче вже читати нашої книжки, наших поетів. Його естетичний смак вироблений на кращих літературних зразках європейських...» М. Коцюбинський і М. Чернявський звертаються до українських письменників із закликом «європеїзувати» літературу: розширити жанрово й тематично, поглибити психологічно, ствердити естетичну самодостатність художнього слова. У листі до побратимів «по перу» вони зазначали: «За сто літ існування новіша література наша... живилась переважно селом, сільським побутом, етнографією. Селянин, обставини його життя, його нескладна здебільшого психологія — ото майже й все, над чим працювала фантазія, з чим оперував досі талант українського письменника... Вихований на кращих зразках європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й од рідної літератури ширшого поля обсервації, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якої верстви суспільності, бажав би зустрітись у творах красного письменства нашого з обробкою тем філософічних, соціальних, психологічних, історичних і ін.»....

Іван Франко. Художні шукання І. Франка-прозаїка

10 Клас

Іван Франко — автор понад 100 оповідних творів. Серед них казки, які первісно писалися для власних дітей, але згодом завоювали серця тогочасної галицької дітвори. Казки Франка і сьогодні не залишають байдужими маленьких читачів. Передусім це «Ріпка» (1891), «Киця» (1891), «Суд святого Миколая» (1895) та казки зі збірки «Коли ще звірі говорили». Новели й оповідання І. Франка — це яскрава спроба дати оцінку тогочасного суспільства з точки зору бінарних опозицій (добро — зло, бідність — багатство тощо), прагнення через психологію героя, його емоційний стан показати складність, полярність, неоднозначність сприйняття тогочасного світу. Життєвий матеріал і саме авторське ставлення до нього вимагали переосмислення можливостей реалістичного мистецтва, налаштовували на пошук нових форм оповідної структури, методів зображення задля відтворення складності духовних пошуків сенсу буття героями творів. Мала проза Франка починається з «бориславського циклу» (від 1877 р.), де автор подає жахливий образ соціального зла (в усіх його можливих ракурсах — зубожіння, неуцтво, знущання тощо) у тогочасній Галичині. Щемливі картини життя галичан лягли в основу його збірки «В поті чола» (1890 р.) і «Галицькі образки» (1897 р.), до яких належать автобіографічні оповідання «Малий Мирон», «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schonschreiben» та інші. Вивчення старовинних літописів мотивувало Франка написати історичну повість «Захар Беркут» (1882 р.), де автор показав героїчну боротьбу українських верховинців проти монголів 1241 р., вивів образ справжнього народного ватажка — Захара Беркута....

Іван Франко. Поема «Мойсей»

10 Клас

У 1905 році під враженням скульптури «Мойсей» Мікеланджело Буонарроті І. Франко пише однойменну філософську поему. У цьому творі він окреслює низку важливих проблем: взаємини вождя і народу, конкретної особистості та нації; пошук «обітованої землі» для щасливого життя нації; роль проводирів від народу, здатних привести народ до очікуваної волі. У поемі йдеться про долю українського народу, його минуле і майбутнє, історичне призначення та місце серед інших народів. Поетові важливо було донести до читача головну думку твору: визволення українського народу з-під колоніального гніту. Композиційно поема складається з прологу і двадцяти пісень. Розпочинається вона прологом — зверненням до народу: «Народе мій, замучений, розбитий, мов паралітик той на роздорожжу...» У цих рядках ідеться про песимізм, зневіру, що панували в українському суспільстві на межі XIX—XX ст. Вони були зумовлені як невизнанням самої нації, народу, його мови, так і відсутністю національно свідомого проводиря, який узяв би на себе відповідальність і сміливість здобути омріяну волю й незалежність....

Навігація