Неповторність кожної людини закладається в дитинстві. Тоді формуються основні риси характеру, визначаються інтереси, виявляються творчі здібності. Леся Українка виростала у сприятливій для мистецького розвитку духовній атмосфері. Ознайомлення з традиціями її сім’ї, особливостями виховання, зі впливами родинного оточення дасть змогу краще зрозуміти особистість поетеси, глибше пізнати її творчість. Лариса Петрівна Косач народилась 13 (25) лютого 1871 року в місті Звягелі (пізніше — Новоград-Волинський) у дворянській сім’ї. Для рідних вона змалку була Лесею — це домашнє ім’я стало згодом частиною літературного псевдоніма. Батько дівчини мав гарну освіту, любив літературу, завжди тепло відгукувався про свого гімназійного вчителя, славетного байкаря Леоніда Глібова, читав дітям його твори. А Леся була батьковою улюбленицею. Вона успадкувала його вдачу — спокійну, стриману й водночас вольову та наполегливу. Мати теж відчутно вплинула на виховання особистості й мистецький розвиток поетеси. Ольга Петрівна Косач, відома також як українська письменниця Олена Пчілка, прищепила доньці любов до віршування. Дитинство Лариси Косач минуло на Волині: сім’я жила у Звягелі, у Луцьку, а згодом у селі Колодяжному. Освіту дівчина здобувала вдома. У родині Косачів не пропонували дітям дитячих книжок. Лесина мати вважала, що вони лише псують смак «кисло-солодким сюсюканням», тож діти читали античні міфи, фольклорні збірники (особливо пісні й казки), розповіді про подорожі, пригоди. Із часом Леся розширила коло своїх інтересів: захопилась українською, польською, західноєвропейською літературною класикою. Під керівництвом матері засвоїла німецьку і французьку, а ще самотужки вивчила польську, англійську та італійську мови....
|