Войти
Закрыть

Перлини доби Бароко. Літопис Григорія Грабянки

9 Клас

В умовах поступової втрати незалежності українських земель після Визвольної війни 1648-1654 рр. Г. Грабянка ставив за мету нагадати сучасникам про колишню козацьку славу. Він описує історичні події від часів виникнення козацтва до 1709 р. Наслідуючи києворуську традицію, автор розмірковує над тим, «заради чого ця історія написана». Він усвідомлює свою місію — зафіксувати в писемному джерелі ті події, свідком яких він був, щоб «славетні звершення... благополучних вождів здійснені, а особливо за Богдана Хмельницького, преславного вождя запорозького, ...не пішли в забуття...». Упереджуючи можливі звинувачення в суб'єктивності, Г. Грабянка пише: «І хай читач не думає, що я хоч щось додаю від себе, ні — кажу тільки те, про що повідали історики, що підтвердили очевидці, а я тільки зібрав все це і записав». Літопис складається з трьох частин: І частина охоплює час від зародження козацтва до 1648 р.; ІІ частина зображує найяскравіші події Визвольної війни 1648-1654 рр.; ІІІ частина відтворює події від 1654 р. до 1709 р. Коли читаєш літопис, він справляє враження добротно написаного історико-пригодницького роману. До 1663 р. події укладено у формі «сказань» — доволі розлогих оповідей, які мають свою логіку розгортання подій. До кожного з них дібрано заголовок. Починаючи від 1664 р., розповідь ведеться за роками зі значно стислішим описом подій. У центрі уваги Г. Грабянки — постать історичного діяча гетьмана Б. Хмельницького. Автор ідеалізує його та зображує як патріота й визначного полководця. І хоч він розповідає, що виступ Б. Хмельницького був наслідком особистої образи (шляхтич Чаплинський забрав його маєток), проте автор неодноразово наголошує, що «Хмельницький... взявся за меч, боронячи Україну від тортур та принижень, людей невинних від неволі та повинностей, та свою невинність доводячи». Таким чином, він узагальнює причини розгортання Визвольної війни 1648-1654 рр. Б. Хмельницький постає у творі як герой і національний лідер. Автор не шкодує барв: «це була людина воістину варта звання гетьмана», він — «славетний вождь», «син православ'я», з «болем у серці стежив за подіями», народ його «радісно вітав як Господнього визволителя», «люди руські вітали його і виходили стрічати, радісно називаючи переможцем ляхів та визволителем України з-під шляхетської неволі», Хмельницький дбає «про добробут та цілісність України»....
0 Переглянути

Перлини доби Бароко. Літопис Самовидця

9 Клас

Коли до рук двадцятиоднорічному юнакові Пантелеймону Кулішу, майбутньому відомому українському письменнику, потрапив текст невідомого літопису, він зрозумів, що текст «не має нічого рівного собі серед українських джерел», і доклав зусиль, щоб у 1846 р. його було надруковано. Первісно рукопис не мав титульної сторінки, тому П. Куліш дав назву твору й ім'я авторові — Самовидець. Письменник був уражений фундаментальністю відображених у літописі історичних подій настільки, що один з його епізодів — «Чорна рада 1663» — змалював у своєму романі «Чорна рада». Оцінка П. Кулішем козацької старшини й низового козацтва цілковито збігалася з історичними оцінками Самовидця. Минув тривалий час, перш ніж дослідники тексту літопису встановили справжнє ім'я автора. Ним був генеральний підскарбій1 Війська Запорозького Роман Ракушка-Романовський (1623-1703). Представник козацької старшини, ніжинський сотник, він брав активну участь у Визвольній війні 1648-1654 рр. З літопису перед нами постає щирий патріот, який прагне представити власний неупереджений погляд на історичні події....
0 Переглянути

Перлини доби Бароко. Українська барокова література

9 Клас

У XVІІ—XVІІІ ст. в Україні розвивається барокова проза. Письменники опановують нові літературні прийоми, розробляють нові теми й жанри. Усі прозові твори можна поділити на дві частини. Перша, більша кількісно, — це твори релігійного характеру. Як і в попередні століття, процвітає проповідь, житійна література, що виконує не тільки суто церковні, а й просвітницькі завдання. Розвивається також література світського характеру. Це і новели, і легендарні повісті, лицарська література, щоденники — так звані діаріуші. Особливе зацікавлення в читачів викликає історіографічна література. Найвизначнішими були літописи Самовидця, Григорія Грабянки та Самійла Величка, за якими в літературі закріпилося визначення «козацькі літописи». Вони продовжили ще києворуську традицію літописання, а безпосереднім поштовхом до їх створення стало пожвавлення національно-визвольного руху на українських землях у другій половині XVII - на початку XVIII ст. Створюють їх представники козацької старшини, освічені канцеляристи, вихованці Києво-Могилянської академії. Автори літописів систематизували історичні події, дали їм власне тлумачення та на прикладах вітчизняної історії виховували національно-патріотичні почуття у співвітчизників. Високо оцінюючи козацькі літописи, Іван Франко писав: «З літературного погляду се було явище дуже цінне, здібне будити запал у широких масах народу; аж у XIX віці ми побачили його значення для національного відродження і формування наших політичних ідеалів...»....
0 Переглянути

Перлини доби Бароко

9 Клас

Перший  пов'язаний із кризою гуманістичних ідей доби Відродження. Що глибше мислителі проникали у таємниці світу, то сильніше він вражав їх своєю суперечливістю та неможливістю пізнання. Нові наукові відкриття, особливо в галузі математики, фізики та хімії, давали уявлення про безкінечність світу і підводили до думки, що людина — маленька піщинка, від якої мало що залежить. Через це наростав драматизм сприйняття буття, невпевненість людини у своїх можливостях, а відповідно — криза гуманістичних ідей доби Відродження та пошук нових засад для змалювання людини у різних видах мистецтва. Загалом не відкидаючи ренесансної ідеї про її велич, мистецтво повертається до прийняття Бога як надприродної сили, від якої залежить все, зокрема людина. Інший чинник  — це прагнення Контрреформації посилити свій вплив на людину. У боротьбі за неї католицька церква намагається поєднати релігійні переживання вірян з художніми здобутками та поставити мистецтво собі на службу. З цією метою вона звертається до чуттєвого (зорового та слухового) досвіду людини. В архітектурі та живописі це позначилося на розкішному багатстві оздоблення церкв. Духовну музыку під час релігійних відправ почали виконувати багатоголосними розпивами, що мало викликати захоплення небесною гармонією, яка є таїною для людини. Щоб посилити ефективність слова, насамперед слова проповіді, священики поєднували важливий ідейний зміст із пишнотою та виразністю висловлення. Усі ці мистецькі прийоми мали підкреслити велич і неосяжність Божественного задуму Творця. За таких обставин наприкінці XVI ст. зароджується новий художній напрям, який отримав назву барокко 1 . Водночас у період з XVI до XVIІІ ст. в мистецтві підтримується ренесансне розуміння того, що людина є найбільшою цінністю, тобто зберігається традиція такого її потрактування, але не заперечується також Бог як вища сила, від якої залежить все земне....
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу. Полемічна література

9 Клас

Яскравими зразками української ренесансної прози стали твори полемічної літератури. Її поява була реакцією культурних діячів на ідеологічно-релігійний наступ католицизму на православ'я. Пов'язаний він був із прагненням католицизму приєднати українську православну церкву, щоб, з одного боку, нейтралізувати вплив на Україну Московського царства, з іншого — розширити та зміцнити власний. Православна церква переживала тоді не найкращі часи. Щоб урівнятися у правах з польською шляхтою, частина знаті, міщанства та православного духівництва ухвалила католицизм, послабивши таким чином українську церкву. Вона збідніла, у ній підупала дисципліна, священики у багатьох парафіях втратили високі моральні якості, були малоосвіченими, безвідповідальними та обмеженими. Угоду про злиття православної та католицької церков готували таємно, зважаючи на неприйняття серед українців ідеї об'єднання. Активну роль у цій злуці відіграли володимирський єпископ Іпатій Потій та митрополит київський Михайло Рогоза. У 1596 р. біля м. Бересті (нині м. Брест, Білорусь) відбувся собор, на якому було об'єднано дві церкви під зверхністю Папи Римського. Православні єпископи-відступники визнали основні догми католицизму, що призвело надалі до великого духовного розколу серед українського народу. Влада Речі Посполитої вимагала від усіх православних виконувати ухвали унії. Про масштаби покатолічення свідчить той факт, що вже на початку XVIII ст. дві третини християн України належали до уніатської церкви. В умовах національного, культурного та релігійного гноблення українці сприйняли унію як наступ не тільки на їхню віру,...
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу. Відродження в літературі

9 Клас

У XVI – першій половині XVII ст. література мала переважно релігійний характер, але вона частково засвоювала ідеї Відродження та гуманізму. У цей період продовжують формуватися національні духовні цінності, які розвинуться у наступних століттях. Творилася стара українська література на кількох мовах: книжній українській, латинській, польській, рідше — народній українській та грецькій. Таке мовне різноманіття не перешкоджало розумінню творів, бо українська культурна еліта опановувала ці мови у навчальних закладах. У цей період активно використовують польську та латинську мови, особливо у судочинстві, наукі, церковних відправах, літературі. На українських землях латина в ту годину набула особливого значення. Якщо в Європі вона виконувала роль засобу міжнаціонального спілкування, то в Україні стала своєрідним буфером між українською та польською мовами. Вона заважала масовій насильницькій полонізації нашого народу, а також сприяла засвоєнню загальноєвропейських культурних надбань, надавала можливість освіченим українцям розповісти про свою батьківщину широкій іншомовній аудиторії....
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу. Розвиток книгодрукування на українських землях

9 Клас

Коли говоримо про найвизначніші відкриття людства, що здійснили переворот у розвитку цивілізації, то лідерами, безперечно, є три: винахід письма, книгодрукування та Інтернету. Зверніть увагу: усі вони пов'язані з відтворенням і поширенням людської думки. Якщо про першотворця письма нічого не відомо, то точно встановлено автора другого революційного винаходу. Як ви добре знаєте, ним був німець Йоганн Гутенберг, який у 1456 р. надрукував на верстаті першу книжку — латинську граматику. Відтоді знання стали значно швидше поширюватися серед усіх верств населення й з елітарних стали більш доступними. Але винахід Й. Гутенберга церква сприйняла вороже, першодрукарів у всіх країнах оголошували єретиками, їх переслідували, майстерні знищували, а книжки спалювали. На українських землях перші друковані твори церковнослов'янською мовою з'явилися наприкінці XV ст. завдяки подвижницькій праці Швайпольта Фіоля. У Кракові він підготував і видав тексти релігійного змісту Часослов, Псалтир й Осьмигласник. У XVI ст. в Україні, що мала столітні традиції виготовлення рукописних книжок, за ініціативи братств також почали відкривати стаціонарні й пересувні друкарні в Луцьку, Кам'янці, Львові, Житомирі, Чернігові. Провідним центром книговидання стала друкарня при Києво-Печерському монастирі. Про неї відомий сирійський мандрівник Павло Алеппський у середині XVII ст. залишив такий спогад: «Біля великої церкви є гарний знаменитий друкарський будинок, що служить цій країні. З нього виходять усі їхні церковні книги чудового друку, різного вигляду й кольору, а також малюнки на великих аркушах, визначні в тій країні речі, ікони святих, вчені трактати та інше»....
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу. Діяльність братських шкіл і розвиток освіти

9 Клас

У XVI—XVII ст. розпочинають свою діяльність братства, які організовують свідомі міщани при церквах для опору єзуїтським школам. Виникали вони спочатку на західноукраїнських землях, а потім розгорнули діяльність по всій Україні. Головним їхнім завданнями було протистояння католицизму та зміцнення православ'я. Кількість членів братств почасти не була великою: подекуди вони нараховували до десяти осіб. Але їхні учасники виявляли високу активність у захисті своїх релігійних, громадянських і культурних прав. Вони боролися проти покатоличення й полонізації українського народу, висловлювали протести проти протиправних дій католицьких священиків чи урядовців, активно втручалися в громадське життя міста. Така діяльність формувала небайдуже ставлення людей до свого становища, виховувала національно свідомих громадян. Братства розгорнули широку культурно-просвітницьку діяльність. Вони усвідомлювали, що освіта стає одним з найважливіших засобів у боротьбі за збереження національної та культурної ідентичності. За їхньої активної участі в містах відкривалися початкові школи, метою яких було виховання дітей у православних традиціях, підвищення освітнього рівня народу, виховання в нього патріотичних почуттів. До викладання в братських школах залучали високоосвічених діячів, яких можна назвати енциклопедистами доби українського Відродження. Братські школи працювали в Дрогобичі, Галичі, Рогатині, Перемишлі, Луцьку, Бережанах та інших містах. Найбільшого успіху досягли Львівська та Київська братські школи, які надавали учням ґрунтовну освіту європейського зразка. Містяни й козаки підтримували їхню діяльність, робили багаті грошові пожертви. Так, наприклад, шляхтянка Галшка Гулевичівна заповіла свій двір на Подолі й значні кошти Київському братству, а в 1620 р. до нього записався гетьман Петро Сагайдачний «зі всім військом Запорозьким»....
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу

9 Клас

Ренесанс, або Відродження як культурно-історична епоха та культурно-мистецький рух прийшов на зміну Середньовіччю. Він виник на початку XIV ст. в Італії. Спочатку митці ставили за мету використовувати забуті форми античної спадщини, але потім світоглядні пошуки привели їх до глибокого переосмислення ролі людини у світі та її стосунків з Богом. Якщо в епоху Середньовіччя людину називали вінцем Божого творіння, але насправді вона була підпорядкована релігійним нормам і канонам, то в добу Відродження її почали усвідомлювати як довершене втілення задуму Бога на землі та богорівну особу. В образотворчому мистецтві художники вже не копіювали усталені шаблони. На зміну стражденним ликам святих на позолоченому тлі прийшли образи живих людей. Навіть образи Ісуса Христа, Богородиці та святих на полотнах почали набувати реальних людських рис. Письменники-гуманісти в центр уваги теж поставили живу людину з її земними радощами, переживаннями й турботами. Мистецький ідеал того часу — фізично й духовно розвинена гармонійна особистість. У добу Відродження в Європі розпочався процес формування європейських націй і творення літератури національними мовами. Історичні координати Занепад колись могутньої середньовічної держави Київська Русь та підкорення її монголо-татарами майже на три століття загальмували культурний розвиток нашого народу. Починаючи з XIV ст., більшість українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. І хоч у новій державі панівною була українська культура (офіційною мовою стала староукраїнська, діяли києворуські закони тощо), наш народ, ослаблений боротьбою протягом попередніх століть, так і не віднайшов у собі сил утвердитися в ній на рівних правах з литовцями....
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Руси-України. Слово про «Слово о полку Ігоревім»

9 Клас

«Слово о полку Ігоревім» — перлина давньоруської літератури, досі єдиний відомий нашим сучасникам зразок героїчного епосу ХІІ ст. Минуло понад два століття відтоді, як виявили один з його списків, а твір і досі привертає до себе увагу дослідників своєю художньою досконалістю, емоційністю, патріотичністю, зрілою державницькою позицією. Автор «Слова...» — геніальний митець, що «...стояв на плечах усіх своїх літературних попередників», тобто увібрав кращі набутки фольклорної творчості та літературні традиції свого часу. Спробуємо осягнути деякі таємниці цього прекрасного твору. Майже детективна історія «Слово о полку Ігоревім» — пам'ятка києворуської літератури, оповита багатьма таємницями й загадками. Одна з них стосується того, як «відкрили» текст твору. Уперше про існування «Слова...» оголосив наприкінці XVIII ст. член російської Академії наук, відомий московський колекціонер старожитностей граф Олексій Мусін-Пушкін. Він скопіював текст і надіслав його цариці Катерині II. У 1800 р. знахідку було надруковано. У 1812 р. під час пожежі Москви рукопис згорів, тому деякі дослідники висловлюють скептичне припущення: а чи був він узагалі? Чи не майстерна це містифікація? Невсипущі пошуковці, однак, установили, що рукопис справді був. Є дві версії, як він потрапив до рук О. Мусіна-Пушкіна. Згідно з першою граф відкупив пергамент в архімандрита Спасо-Ярославського монастиря, за другою — заволодів ним не зовсім, так би мовити, законно. У 1791 р. він як чиновник Синоду1 отримав доступ до монастирських архівів. У рукописі XV чи XVI ст. Мусін-Пушкін, ймовірно, віднайшов текст «Слова...». На щастя, він звернув увагу на унікальний твір. Охоплений найшляхетнішими намірами, колекціонер перевіз пергаментний сувій додому, хоча, за всіма юридичними законами це було незаконно, бо він вважався державною власністю....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 85 86 87 88 89 90 91 92 93 ... 229
Назад

Навігація