§ 17. Німеччина

1. Листопадова революція в Німеччині

Німецька революція почалася з повстання 3 листопада 1918 р. військових моряків у місті Кілі, обурених спробою командування кинути флот в останній бій, щоб, пожертвувавши ним, домогтися вигідніших умов перемир’я. Перехід влади у Кілі до рук моряків та заснування ними першої в Німеччині ради викликав ланцюгову реакцію в усій країні. 9 листопада 1918 р. рейхсканцлер Макс Баденський поспішив передати владу соціал-демократові Фрідріху Еберту і заявив про зречення кайзера Вільгельма II, який утік до Нідерландів. Німеччину проголосили республікою. 10 листопада Берлінська рада створила тимчасовий уряд — Раду народних уповноважених, що складалася з представників двох робітничих партій: Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та Незалежної соціал-демократичної партії Німеччини (НСДПН). Від її імені було підписано Комп’єнське перемир’я; війна скінчилася.

Одночасно в країні набрав сили рух за соціалістичну революцію, за встановлення влади рад і негайне усуспільнення власності. На чолі цього руху стояла група «Спартак», члени якої формально перебували в НСДПН. Керували групою Карл Лібкнехт і Роза Люксембург. Почалася поляризація сил з очевидною перевагою в бік уряду. На початку січня 1919 р. утворена спартаківцями Комуністична партія Німеччини разом із частиною «незалежних» намагалася встановити контроль над Берліном та рядом інших міст, давши привід для відкритого збройного виступу їхніх політичних суперників. Соціал-демократи, заручившись підтримкою військових, вдалися до рішучих дій. 12 січня вони придушили виступ комуністів і встановили повний контроль над Берліном.

Повстанці на барикадах у Берліні, 1919 р.

2. Веймарська республіка

Проведені 19 січня вибори в Установчі збори дали перемогу правим і центристським партіям. Комуністи бойкотували ці вибори.

Установчі збори працювали в тихому містечку Веймарі. Розроблена ними конституція і республіка, утворена на її основі, отримали назву Веймарської.

Пауль фон Гінденбург

Конституція ввела у Німеччині загальне виборче право І громадянські свободи. Німеччина проголошувалася федеративною республікою з сильною президентською владою, але відповідальним перед рейхстагом урядом. Фрідріха Еберта обрали першим президентом. Другим і останнім президентом Веймарської республіки став 1925 р. генерал-фельдмаршал Гінденбург.

Проте революційні настрої в Німеччині ще довго давалися взнаки. 13 квітня 1919 р. на три тижні встановилася радянська влада у Баварії, у 1920 р. праві сили вчинили заколот («Каппівський путч») і на три дні захопили владу в Берліні, однак, наразившись на могутній опір населення, змушені були відступити. У 1923 р. потужні виступи робітників сталися в Саксонії й Тюрінгії, а в Гамбурзі під керівництвом майбутнього лідера Комуністичної партії Німеччини Ернста Тельмана спалахнули збройні повстання, інспіровані СРСР.

3. Зародження фашистського (нацистського) руху

Фашистський (нацистський) руху Німеччині виник одразу після Першої світової війни.

Причинами його появи були реваншистські настрої після поразки у війні та підписання принизливих умов Версальського договору, соціальна незахищеність більшої частини населення внаслідок зростаючої повоєнної розрухи, реакція на більшовицьку політику експорту світової революції.

Націонал-соціалістську робітничу партію Німеччини (НСДАП), що стала центром тяжіння усіх фашистів (нацистів), було утворено 1919 р. Порівняно швидко лідером цієї партії став Адольф Гітлер. У 1923 р. нацисти намагались організувати заколот у Баварії («пивний путч»), але зазнали поразки. Все керівництво НСДАП опинилось у в’язниці. Тут, у тюрмі, Гітлер написав книгу «Майн кампф» («Моя боротьба»), в якій виклав основні програмні положення свого руху. У 20-ті рр. нацисти ледь животіли. Швидке зростання їхнього впливу почалося під час економічної кризи 1929-1933 рр.

Німецький нацизм не виріс на голому місці, він мав свої ідеологічні корені. Попередниками нацистської ідеології були французький соціолог Жозеф Артюр де Гобіно й англійський аристократ Г’юстон Стюарт Чемберлен. Гобіно створив «Досвід про нерівність людських рас», в якій стверджував, що біла раса має переваги над іншими, а її елітою є арійці. До арійців він зараховував населення Скандинавського півострова, Англії, Ірландії, Нідерландів, частини Франції і Німеччини.

Адольф Гітлер

Важливу роль у становленні ідеології нацизму відіграло невелике Товариство «Туле». Його члени обґрунтовували расову перевагу німців і необхідність створення Третього рейху. На гербі Товариства красувалася свастика, а девізом його було: «Пам’ятай, що ти німець. Тримай свою крову чистоті!».

Також нацисти запозичили фразеологію про «надлюдину», яка стане правити на Землі, і культ сильної особи у філософа Фрідріха Ніцше.

Ідеологія нацизму була компіляцією расизму, антисемітизму, шовінізму, націоналізму, консерватизму, соціалізму тощо.

Документи розповідають

Висловлювання Гітлера після поразки «пивного путчу» (1923 р.)

...Якщо я знову вдамся до політики, то це буде нова політика. На зміну тому, щоб завойовувати владу за допомогою зброї, ми, назло депутатам-католикам і марксистам, сунемо ніс у рейхстаг. Щоправда, потрібно буде більше часу, щоб їх переголосувати, ніж на те, щоб їх перестріляти... Але їхня власна конституція приведе нас до успіху. Кожна легальна процедура триває довго..., але раніше чи пізніше ми завоюємо більшість, а отже, і Німеччину.

1. Чому нацисти зневажали демократичні процедури, а водночас використовували їх для захоплення впади? 2. Які положення Веймарської конституції сприяли здійсненню планів нацистів?

4. Криза Веймарської республіки. Прихід нацистів до влади

Економічна криза 1929-1933 рр. стала і кризою Веймарської республіки. Велике безробіття, масове розорення селян і ремісників вимагали від влади екстремальних заходів для полегшення становища народу. Однак уряди, що змінювалися, перебували у полоні застарілих схем, вони проводили політику економії, урізаючи й без того незначні соціальні витрати.

Така політика не могла не викликати розчарування й давала привід для критики не тільки тих, хто стояв при владі, а й демократії взагалі. На падінні авторитету Веймарської республіки позначилась і широко розповсюджена думка, що її створенню сприяла ганебна Версальська угода. Так чи інакше, в роки кризи почали набирати силу партії, котрі виступали проти демократії, і серед них передовсім нацисти, які обіцяли встановити тверду владу та вивести країну із занепаду.

Масовою базою нацистського руху стали націоналістичні настрої ремісників, селян, ветеранів війни, безробітних. Підтримку нацистам надали впливові кола великого капіталу Німеччини.

Робітничий клас меншою мірою піддавався впливу нацистів, але значна його частина також виступала проти Веймарської республіки, підтримувала комуністів — прибічників соціалістичної революції. Запеклі суперечки й гостра боротьба між ними та соціал-демократами зробили неможливими єдині антифашистські дії лівих сил, як це було у Франції в 1934-1936 рр. Нацисти зуміли залучити на свій бік зневірену в демократії молодь: 1/3 членів НСДАП становили люди у віці до 30 років. Позначилася на поведінці виборців і тактика боротьби, яку використовували нацисти. Штурмовики та есесівці нападали на мітинги політичних суперників, били активістів інших політичних партій, залякували населення цілих районів.

У квітні 1932 р. відбувалися вибори президента республіки. Хоча на них переміг Гінденбург, Гітлер не набагато відстав від нього. Того ж року відбулися вибори до парламенту, які ще більш зміцнили позиції нацистів. За них проголосували 14 млн виборців, або 37%. Основними суперниками нацистів на виборах були соціал-демократи і комуністи, які в разі об’єднання своїх зусиль могли б перешкодити перемозі НСДАП. Але цього не сталося. Після виборів було сформовано кабінет на чолі з фон Папеном. Проте у листопаді 1932 р. відбулися позачергові парламентські вибори. На цих виборах жодна з партій не набрала більшості. Нацисти навіть втратили частину голосів. За них проголосувало 33% виборців. За комуністів голосувало 17% виборців. Саме в цей момент, коли криза наближалася до кінця і з’явились ознаки падіння впливу нацистів, вирішальну роль відіграла військово-промислова еліта, яка використала свій вплив на президента Гінденбурга, щоби він вручив мандат на формування уряду Адольфові Гітлеру. 20 січня 1933 р. той став рейхсканцлером — керівником уряду.

5. Становлення нацистської диктатури

Доступившись до виконавчої влади, нацисти почали послідовну ліквідацію режиму політичної демократії у Німеччині. Використавши як привід підпал рейхстагу, що його самі ж і організували, вони вдалися до відкритого терору проти їхніх політичних противників — соціал-демократів і комуністів. Проти останніх був улаштований відкритий судовий процес. Передусім Гітлер домігся підписання Гінденбургом спеціального указу «Про охорону народу і держави», що ліквідував основні права громадян і надав необмежені повноваження каральним органам. Нацисти, не набравши на виборах у березні 1933 р. достатньої кількості голосів, зовсім відмовилися від парламентаризму.

Важливим етапом зміцнення влади Гітлера стала «ніч довгих ножів» (ніч на 30 червня 1934 р.) — розправа над штурмовиками СА і їхнім лідером Ернстом Ремом, які виступали за продовження «націонал-соціалістичної революції».

Після смерті Гінденбурга у 1934 р. Гітлеру ж передали повноваження президента. Так уся повнота влади в Німеччині опинилася в його руках.

У 1933 р. вже формально було заборонено всі політичні партії, крім НСДАП, котра злилася з державою. Партійні функціонери автоматично ставали державними чиновниками відповідного рівня. Така різка зміна державного ладу та суспільного життя супроводжувалась насиллям і спричинилася до наростання потуги каральних органів держави. СА та СС стали частиною цього апарату насилля. Було створено державну таємну поліцію (гестапо), а з 1933 р. по всій країні з’явилися концентраційні табори для утримання в них усіх невгодних режимові людей. Також ліквідували основні політичні громадянська права — свободу слова, зібрань, недоторканність житла, таємницю листування.

6. Економічна політики нацистів

Важливі зміни стались і в економіці Німеччини. Уряд Гітлера пішов на нечуване для мирного часу розширення державного регулювання господарського життя, спершу — з метою виходу з кризи.

На кошти держави розгорнули будівництво загальнонаціональної мережі швидкісних автострад, що дозволило відразу різко скоротити кількість безробітних і пожвавити будівельну індустрію. Перегодом основну увагу було приділено прискореному розвиткові військової промисловості. Витрати на ВПК збільшилися з 620 млн до 15,5 млрд рейхсмарок у 1933-1938 рр.

Особливістю економіки нацистської Німеччини було пряме адміністративне регулювання господарства державою. Для цього всіх підприємців об’єднали в галузеві картелі та підпорядкували імперському міністрові господарства. Держава стала безпосереднім власником багатьох підприємств, що були конфісковані головно у євреїв під час «аріїзації» промисловості.

До початку Другої світової війни економіка Німеччини змінилася. Разом із збереженням приватної власності було обмежено свободу підприємництва. Ринок товарів і послуг, ринок праці заступила державна регламентація. Практично перестала функціонувати ринкова економіка. Весь комплекс цих заходів прискорив вихід Німеччини з кризи. У 1935 р. вона досягла докризового рівня виробництва, а до 1939 р. значно перевищувала його. Скоротилося безробіття: 1933 р. воно становило 6 млн осіб, 1934 р. — 3 млн, 1936 р. — було майже ліквідоване. Більш високі темпи відновлення Німеччини були значною мірою зумовлені мілітаризацією її економіки.

7. Масове насильство. Репресії. Антисемітизм

Життя у нацистській Німеччині сильно відрізнялося від тих омріяних картин, що були створені пропагандою. Насилля стало масовим. Тільки до початку 1935 р. було вбито більш як 4200 противників нацизму, заарештовано 515 тис. осіб. До початку 1939 р. в ув’язненні перебувало більш як 300 тис. людей. Сотні тисяч німців емігрували, в тому числі цвіт творчої інтелігенції — фізик Альберт Ейнштейн, письменники Томас і Генріх Манни, Леон Фейхтвангер, Бертольд Брехт.

Антисемітизм став офіційною політикою нацистської держави (на 1933 р. в Німеччині проживало близько 500 тис. євреїв). Уже з весни 1933 р. почався організований владою бойкот усіх установ, що належали євреям. У 1935 р. ухвалили серію законів, що позбавили євреїв німецького громадянства та заборонили їм обіймати посади в державному апараті («Нюрнберзькі закони»). З 1939 р. євреїв почали виселяти у спеціально відведені будинки і квартали (гетто). їм не дозволяли з’являтись у громадських місцях, удаватися до багатьох видів діяльності, вони були зобов’язані постійно носити на одязі нашиту жовту шестикутну зірку. Проти ночі з 9 на 10 листопада 1938 р. влада організувала єврейський погром («кришталеву ніч», коли було розбито й розграбовано єврейські крамниці, аптеки тощо), жертвами якого стали десятки тисяч осіб. Так готувався ґрунт для винищення євреїв в окупованих Німеччиною в роки війни країнах. 6 млн євреїв стали жертвою расового безумства нацистів.

Нацистський агітаційний плакат

Показові знущання над єврейками

Нацизм прагнув установити контроль і над свідомістю людей. Засоби масової інформації — друк, радіо — залежали від міністра пропаганди И. Геббельса. Його відомство було поставлено на службу нацизмові: художники, поети, композитори мусили прославляти Гітлера, оспівувати переваги арійської раси та нових порядків.

Контроль над масовою свідомістю здійснювався і через тотальне охоплення населення нацистськими організаціями й політичними кампаніями. Німецький трудовий фронт об’єднував 23 млн осіб, до молодіжної організації «Гітлерюгенд» належало понад 8 млн. Членство в них було обов’язковим.

Документи розповідають

Задача з німецького підручника математики для середніх шкіл. 1939 р.

Юнкере» вилетів з вантажем 12 дюжин бомб, кожна вагою 10 кг. Літак тримає курс на Варшаву, центр світового єврейства. Він бомбардує це місто. В разі вильоту з повним бомбовим навантаженням і повними бензобаками, що містять 1500 кг пального, літак важить 8 т. Із поверненням літака з його хрестового походу він усе ще має 230 кг пального. Яка власна вага літака?

1. З чим пов’язана поява цієї задачі в шкільному підручнику? 2. Які ідеологічні штампи були закладені в задачі?

Запитання і завдання:

1. Які причини і наслідки Листопадової революції 1918 р.? 2. Чому комуністи не змогли взяти владу під час революційних подій 1918-1919 рр.? 3. На яких засадах було створено Веймарську республіку? З’ясуйте слабкі сторони Веймарської республіки. 4. Які причини виникнення нацизму в Німеччині? 5. З’ясуйте етапи приходу нацистів до влади. Які чинники сприяли цьому процесові? 6. Як можна оцінити економічну політику нацистів? 7. Якої мети добивалися нацисти у своїй внутрішній політиці? Дайте морально-правову оцінку методам, що їх використовували нацисти для досягнення своєї мети. 8. Чому расизм став однією з основ нацизму?

Запам’ятайте дати:

3 листопада 1918 р. — початок революції в Німеччині.

9 листопада 1918 р. — повалення монархії та проголошення республіки.

Січень 1919 р. — збройний виступ комуністів у Берліні.

1919-1933 рр. — Веймарська республіка.

Квітень-травень 1919 р. — Баварська радянська республіка.

1923 р. — заколот нацистів у Баварії.

1933 р. — встановлення нацистської диктатури в Німеччині.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно