§ 44. Література й літературний процес першої половини XX ст.

1. Літературні течії першої половини XX ст.

У літературі періоду, що вивчається, провідні позиції займав реалізм, але, на відміну від реалізму другої половини XIX ст., який переважно описував дійсність, реалізм першої половини XX ст. критично осмислював її, тому його називають критичним реалізмом. В Англії, Франції, Німеччині, США та інших країнах у цьому жанрі були створені видатні романи, повісті, п’єси. Найбільшу популярність у той період мали твори англійців Дж. Голсуорсі, Б. Шоу, С. Моема, французів А. Франса, Р. Роллана, німців Г. Манна, Т. Манна, Л. Фейхтвангера, норвежця К. Гамсуна та ін. їхня творчість вирізнялася виключною увагою до проблем людини та суспільства в цілому.

Вірджинія Вульф

Межі реалізму не задовольняли потреби часу. Літературному процесові 20-30-х років притаманний глибокий творчий пошук, виникнення нових стилів і жанрів. У творах ряду авторів традиційний сюжет став відходити на другий план, а іноді й зовсім зникав, поступаючись філософським роздумам, почуттям, переживанням, іноді — містичним сценам. Нові стилі й жанри, узагальнюючи, називали модерністськими. До письменників-модерністів зараховують француза М. Пруста, австрійця Ф. Кафку, англійку В. Вульф, ірландця Дж. Джойса та ін.

У 20-ті роки зародився новий напрям у літературі й філософії — екзистенціалізм (у перекладі з латини — існування).

2. Умови розвитку літератури в тоталітарних і демократичних країнах

Традиційно великий вплив на суспільну свідомість мала література. Саме тому правлячі режими намагалися спрямувати її розвиток у вигідне русло, зробити своєю опорою. Люди, що займалися письменництвом, нерідко опинялися в центрі політичних подій, і треба було мати міцну силу волі й талант, щоби не зрадити правді історії. Особливо нелегко це було зробити в державах, де надовго утвердився тоталітаризм як форма політичного правління і духовного одурманювання мас.

Так, у Німеччині створили спеціальне Міністерство пропаганди на чолі з Г. Геббельсом. Воно здійснювало жорсткий контроль над усім духовним життям країни. Фізичні розправи загрожували кожному, хто висловлював невдоволення або не корився нацистській ідеології. З цих причин країну залишили відомі письменники — Й. Бехер, Б. Брехт, А. Зегерс, Т. Манн, Е.-М. Ремарк, Л. Фейхтвангер, С. Цвейг.

Виняткову роль Японії в Азії обґрунтовувала література цієї країни. У 30-х рр. духовне життя тут було підпорядковане звеличенню національного духу, влади імператора, оспівуванню вояцької доблесті. Тоталітарна держава підтримувала тих письменників, які допомагали морально готувати суспільство до труднощів і самопожертви.

В СРСР основним методом у літературі й мистецтві вважався «соціалістичний реалізм». Він насаджувався всіма засобами. Принцип «партійності» літератури, визначений В. Леніним, був головним у перевірці лояльності письменництва до існуючого режиму. Упокорення талановитих людей способом репресій поєднувалося із «піклуванням» про нову, радянську прозу й поезію. Провідниками сталінізму виступали, перш за все, партійні чиновники, які вимагали уславлення радянської дійсності й керівної ролі більшовицької партії.

Перша хвиля репресій супроти творчої інтелігенції в СРСР прокотилась у 20-х рр. Але найбільших ударів було завдано в 1936-1939 рр. Внаслідок сталінського терору загинули І. Бабель, М. Клюєв, М. Кольцов, О. Мандельштам, Б. Ясенський та багато інших письменників і поетів, у тому числі з України. Ті, хто вижили, змушені були пристосовуватися до вимог офіційної ідеології та більшовицької практики будівництва соціалізму в одній, окремо взятій країні.

Стефан Цвейг

У країнах західної демократії літературна діяльність була розкутішою. Але політична свобода ще не давала матеріального комфорту. Якщо в державах із тоталітарними режимами творчість залежала від взаємин із правлячою елітою, то у відносно демократичних суспільствах значний тиск чинили видавці, настійна потреба в заробітку. Піднесення переживала творчість письменників, розрахована на масового читача. Популярність мали пригоди, фантастика, психологічні романи. Визнаними геніями детективного жанру стали А. Крісті (Англія), Ж. Сіменон (Франція), Р. Стаут і Е. Гарднер (США).

3. Громадська і філософська думка 20-30-х років

Характерною рисою філософії міжвоєнного періоду стало подальше зосередження на людині і її місці в конфліктному світі. Найбільш впливовим в ці роки стає екзистенціалізм — філософія існування (від латинського «екзистенція» — існування). Її найвидатнішими представниками в Німеччині були К. Ясперс, М. Гайдеггер, у Франції — письменники і філософи Ж.П. Сартр, А. Камю, Г. Марсель, в Іспанії — X. Ортега-і-Гассет. Філософія екзистенціалізму виросла на ґрунті глибокої кризи, якою в ті роки було охоплене західне суспільство. Екзистенціалізм намагався відповісти на трагічні умонастрої думаючих людей того часу, допомогти людині знайти своє місце в світі, своє «я» (свою екзистенцію), подолавши відчуження.

Значний вплив на суспільну думку та літературу справила також філософська концепція психоаналізу З. Фрейда, філософія життя французького філософа А. Бергсона, який зробив спробу побудувати картину світу, котра по-новому пояснила б еволюцію природи і розвитку людини, їх єдність.

Ернест Хемінгуей

4. Основні напрямки розвитку світової літератури. Письменники — лауреати Нобелівської премії

Єднальними для прози, поезії, публіцистики усіх країн, незалежно від панівних форм і методів політичного правління, були теми війни і миру, життя і смерті, любові й ненависті. Концентроване вираження вони дістали у творчості американського письменника Ернеста Хемінгуея (1899-1961). Перший роман «Фієста» він надрукував у 1926 р. Це — книга-протест проти «безглуздої війни», крик душі «загубленого покоління». Відверто антивоєнну спрямованість мав роман «Прощавай, зброє!». Ненавистю до фашизму, любов’ю до Іспанії та її народу сповнено роман Е. Хемінгуея «По кому подзвін» (1940 р.). Літературна творчість й активна громадська позиція письменника відзначені Нобелівською премією в 1954 р., після виходу повісті «Старий і море».

Томас Манн

Джордж-Бернард Шоу

Французький письменник Анатоль Франс (1884-1924) лауреатом Нобелівської премії став 1924 р. Історико-філософські романи А. Франса спрямовані проти поширення впливу церкви. Паралелі сучасної йому Франції шукав у XVIII ст.

З літературою та музичною культурою Франції тісно пов’язане ім’я Ромена Роллана (1866-1944). Долю митця в суспільстві він відобразив у романі-епопеї «Жан-Крістоф». Не сприймав методів революційної боротьби, а свій протест проти війни й насильства передав у романі «Клерамбо» та повісті «П’єр Люс». Духовне життя європейської інтелігенції, застереження від небезпеки фашизму є лейтмотивом роману «Зачарована душа».

На творчість англійського письменника Джона Голсуорсі (1867-1933) значною мірою вплинули гуманістичні погляди Ч. Діккенса, І. Тургенєва, Л. Толстого. Залишаючись активним прихильником англійського суспільства, він зумів відтворити його життя з усіма проблемами і суперечностями. Відома трилогія «Сага про Форсайтів», інші романи, новели і драми Д. Голсуорсі розкривають долю однієї сім’ї на тлі кризових явищ у суспільстві і в людських стосунках.

Видатний німецький письменник Томас Манн (1875-1955) — автор романів «Будденброки», «Чарівна гора», історичної тетралогії на біблійні теми «Йосиф та його брати». Аналізував витоки німецького нацизму й гостро засуджував наслідки нацистського варварства.

Англійський драматург, публіцист, критик Джордж-Бернард Шоу (1856-1950) літературну діяльність почав 1875 р. Тоді його творчість заперечувалася видавцями. Викриття лицемірства, користолюбства за допомогою їдкої іронії та спростування існуючих форм зумовили оригінальність творчого методу Б. Шоу. Вважав, що буржуазне суспільство зайшло в глухий кут і тому приречене (твори «Візок із яблуками», «Гірко, але правда», «Женева»). Він засуджував західний парламентаризм і схвалював радянський суспільний лад.

Запитання і завдання:

1. Порівняйте розвиток культури в державах із демократичними й тоталітарними режимами. 2. Як позначилися на літературному процесі Перша світова війна і загроза нової світової війни? 3. Що спільного й відмінного було у творчості письменників міжвоєнного періоду? Які жанри літератури стали популярними у 20-30-х рр.? 4. На основі додаткових джерел складіть розповідь про життя і творчість одного з письменників 20-30-х рр. XX ст.

скачать dle 11.0фильмы бесплатно