§ 3. Події 1917-1918 рр.

• Що таке «доктрина Монро»? З якою метою вона була проголошена?

1. Вихід Росії з війни

Поразки на фронтах і революційні події в тилу остаточно деморалізували російську армію: дисципліна падала, стало масовим дезертирство, зросла кількість самострілів серед солдатів, звичним явищем стало братання з ворогом.

На початку березня 1918 р. у Бресті-Литовську більшовицький уряд Росії уклав сепаратний мир з Німеччиною та її союзниками, поступившися німцям понад 1 млн км2 території з населенням 62 млн осіб. Росія вийшла з війни. Її зобов’язали демобілізувати армію, негайно укласти мир з новоствореною Українською Народною Республікою і вивести з її території Червону армію. Російського фронту більше не існувало, Німеччина зосередила свої армії на Заході.

Полювання на дезертирів у російській армії. Фото. 1917 р.

2. Вступ у війну США

Америка досить довго проводила політику невтручання. Не лише президент, а й більшість американців не бажали вступати у Велику війну, яку вони вважали винятково європейським конфліктом. До того ж американські підприємці добре заробляли на цій війні, формально не беручи в ній участі. Тому не дивно, що президент США В. Вілсон неодноразово публічно засуджував «гарячі голови», які закликали Америку стати на сторону Антанти.

«Повести наш народ на війну треба тоді, коли він забуде про те, що існувала терпимість. Щоб воювати, треба бути жорстоким і безжальним, дух безжальної жорстокості змінить характер нашого національного життя, заразить конгрес, суди, поліцейського на посту й пересічну людину».

Вудро Вілсон, незадовго до вступу США у війну (White W. A. Woodrow Wilson. The Man, His Times and His Task. — Boston, 1924. — P. 355-356)

Проте США вжили певні заходи для зміцнення свого військового потенціалу. Зокрема, улітку 1916 р. було створено Раду національної безпеки; конгрес затвердив Морський акт, яким передбачалося впродовж трьох років збудувати понад півтори сотні військових кораблів; чисельність регулярної армії США збільшувалася до 250 тис. осіб.

Коли ж у 1915 р. німці потопили британський лайнер «Лузітанія», на борту якого було більше сотні американських громадян, президент США В. Вілсон зажадав від Німеччини припинення атак на пасажирські судна. На якийсь час торпедування пасажирських лайнерів припинилося. Однак на початку 1917 р. Німеччина повернулася до політики необмеженої підводної війни. Група дешифрувальників Британського королівського флоту перехопила й прочитала текст таємної телеграми німецького міністра закордонних справ до посла Німеччини в Мексиці («нота Циммермана»).

• Ознайомтеся зі змістом «ноти Циммермана», оприлюднення якої 1 березня 1917 р. сколихнуло американське суспільство. Як Ви вважаєте, що найбільше обурило американців?

«Берлін, 19 січня 1917 р.

1 лютого ми маємо намір розпочати необмежену підводну війну. Водночас ми намагатимемось утримувати Сполучені Штати Америки в стані нейтралітету. У разі, якщо наші зусилля будуть успішні, ми пропонуємо укласти союзницьку угоду з Мексикою на таких засадах: ми спільно вестимемо воєнні дії й спільно укладатимемо мир. Ми надамо Мексиці щедру фінансову підтримку й поставимося з розумінням до її бажання повернути втрачені території в Нью-Мексико, Техасі й Аризоні. Деталі угоди залишаються на ваш розсуд. Вам доручається поінформувати на умовах абсолютної секретності президента [Мексики] про зазначені вище пропозиції, щойно стане очевидно, що буде оголошена війна із США, і запропонувати президентові, щоб він із власної ініціативи запросив Японію долучитися до цього плану й водночас виступив посередником між Японією й нами... Циммерман».

(https://www.archives.gov/education/lessons/zimmermann)

Німецькі дипломатичні інтриги й необмежена підводна війна призвели до того, що на початку лютого 1917 р. американський уряд розірвав дипломатичні відносини з Німеччиною, а 2 квітня В. Вілсон звернувся до конгресу з посланням, у якому закликав оголосити Німеччині війну.

«Ми не бажаємо ні завоювань, ні панування. Ми не шукаємо для себе ні контрибуцій, ні матеріального відшкодування за ті жертви, які добровільно принесемо... Ми будемо битися за демократію... за права та свободи малих народів, за всезагальне панування права, створення такого союзу вільних народів, який принесе мир і безпеку всім народам і, зрештою, зробить сам світ вільним. Утіленню цього завдання ми присвятимо наші життя й наші долі».

З виступу Вудро Вілсона в конгресі США 2 квітня 1917 р. (War and Peace. Presidential Messages, Adresses, and Public Papers( 1917-1924). — New York, 1970. - Vol. 1. - P. 14; 16)

6 квітня 1917 p. зі згоди парламенту В. Вілсон оголосив, що США вступили у війну. Проте жодної офіційної угоди з Антантою він не укладав; Сполучені Штати Америки вступили у війну як позаблокова держава.

3. Воєнні дії на Західному фронті

Сподівання на американську допомогу додало союзникам оптимізму, хоча не варто було очікувати негайного ефекту. Перед прибуттям до Франції американські загони мали пройти відповідну військову підготовку.

Отже, чи не єдиним шансом для німецького командування уникнути поразки був розгром Британії й виведення її з війни раніше, ніж нога американського солдата ступить на французьку землю.

На Західному фронті був призначений новий французький командувач — генерал Робер Нівель. Він був переконаний, що зможе виграти війну одним ударом. Проте коли у квітні 1917 р. Р. Нівель перейшов у наступ у Шампані, у районі м. Реймса, він не побачив перед собою ворога, адже німецький генерал Е. Людендорф відвів свої війська на віддалені й заздалегідь підготовлені позиції. Французи опинилися на спустошеній війною території, яку вони мусили пройти на очах у невидимого противника. Наприкінці операції (утрати в цій «м’ясорубці Нівеля» становили, за різними оцінками, від 120 до 180 тис. осіб) французам усе ж пощастило прорвати німецьку оборону й знищити чимало полків противника.

Наприкінці серпня 1917 р. британський командувач Дуглас Гейг розпочав нову атаку біля м. Іпра. Це була одна з найжахливіших лобових атак противника за всю війну. Руйнування внаслідок бомбардування дренажної системи та зливи перетворили поле битви на море багнюки. Утративши 265 тис. осіб, британці відвоювали невелику смугу (майже 10 км) заболочених сільськогосподарських угідь.

Французька армія в Шампані. Фото. 1917 р.

Більш вдало розвивалися події на Сході. Тут у 1917 р. у війні відбувся перелом: скориставшись успішним Арабським повстанням (1916-1918), яке охопило більшу частину Аравійського півострова, британці рушили на Багдад. Німецької колоніальної імперії вже не існувало. Німецькі колонії перебували під захистом військ, розквартированих у Німецькій Новій Гвінеї (нині Папуа Нова Гвінея), Того (Західна Африка), Німецькій Океанії та частково на території Китаю. Проте всі вони склали зброю ще в листопаді 1914 р.

У липні 1915 р. капітулювала Німецька Південно-Західна Африка (нині Намібія), а в лютому 1916 р. припинив опір Камерун.

У грудні 1917 р. союзники вступили до Єрусалима, поклавши край багатовіковому пануванню турків. Усі колонії, за винятком Німецької Східної Африки (нині Танзанія), припинили опір та оголосили про вихід з війни після підписання Німеччиною перемир’я.

На політичному фронті союзники мали двох впливових військових лідерів: британського прем’єр-міністра Д. Ллойд Джорджа та французького прем’єр-міністра Ж. Клемансо, який за рішучість отримав прізвисько «Тигр». Та все одно мало хто передбачав близьке завершення війни.

Восени 1917 р. найстрашніша небезпека, пов’язана з необмеженою підводною війною німців, залишилася позаду. Тепер уже Британія повільно затягувала кільце блокади навколо Німеччини. У країні з’явилися перші ознаки майбутнього голоду. Споживання м’яса, порівняно з 1914 р., зменшилось учетверо, зросла смертність серед новонароджених і маленьких дітей. Це був початок краху могутньої імперії.

У січні 1918 р. в епіцентрі уваги політиків опинилися знамениті «14 пунктів»1 В. Вілсона, у яких було викладено «програму миру» і повоєнного міжнародного устрою. Допоки політики ворогуючих країн визначалися зі своїм ставленням до «14 пунктів» В. Вілсона, німецьке командування Західного фронту вирішило завдати військам Антанти вирішального удару.

Генерал Е. Людендорф розробив на 1918 р. план великого Весняного наступу (інша назва — Битва кайзера), який відбувся на Західному фронті. Наступ мав на меті розчленування англійської та французької армій завдяки маневрам і постійним атакам на їхні укріплення. Операція розпочалась у березні 1918 р. з німецького наступу на британські війська в районі м. Ам’єна. Унаслідок раптової атаки німецька армія просунулася на 60 км.

Фронт проходив за 120 км від Парижа. Німецькі великокаліберні гармати випустили майже 200 снарядів по французькій столиці. Парижани в паніці залишали місто.

Спочатку наступ був настільки успішним, що кайзер оголосив день його початку національним святом. Багато німців повірило в близьку остаточну перемогу. Проте після важких боїв німецький наступ припинився. Не маючи танків і моторизованої артилерії, німці не змогли закріпити свої завоювання. Британські війська, отримавши підкріплення (чотири австралійські дивізії), зупинили наступ противника.

Як і в 1914 р., німці опинилися на р. Марні. Союзники нарешті домовилися про єдиного командувача всіма військами. Ним став французький маршал Фердинанд Фош. У ході кількаденної «другої битви на Марні» у липні 1918 р. німецька армія не прорвала лінію оборони союзників. Німці, зазнаючи жахливих утрат, боролися з останніх сил. Через британську морську блокаду страждали не тільки німецькі солдати, а і їхні сім’ї на батьківщині. Завзяття німців помітно згасало, і зрештою німецький наступ припинився.

1 Детальніше розглядатимуться в § 4.

Британські солдати надають медичну допомогу пораненому німецькому полоненому. Фото. 1918 р.

8 серпня, у день початку «стоденного наступу», який Е. Людендорф згодом назвав «чорним днем німецької армії», 4-а британська армія, до складу якої входили австралійський та канадський корпуси, розпочала атаку в м. Ам’єні. У наступі були задіяні дві тисячі гармат, майже півтисячі танків і приблизно дві тисячі літаків. Ефект неочікуваності відіграв свою роль. Британські танки прорвали німецьку оборону — 160-кілометрову «лінію Гінденбурга» — протяжну систему оборонних споруд на північному сході Франції, збудовану взимку 1916-1917 рр. Важливу роль у цьому наступі відіграли американські війська.

Американці масово висаджувалися на узбережжі Франції. Німецькі генерали вже не вірили в перемогу, але ще сподівалися укласти мир на прийнятних для Німеччини умовах. Найкращим варіантом було припинення опору за принципами, викладеними в «14 пунктах» В. Вілсона. Ще влітку німецький уряд звернувся з пропозицією про переговори на вілсонівських засадах.

У жовтні 1918 р. американська армія у Франції налічувала понад 1 млн 750 тис. солдатів та офіцерів. Доля Німеччини була вирішена.

4. Технічні вдосконалення в роки війни

Будь-яка війна — стимул для розвитку військової промисловості. Перша світова війна не була винятком. У ході війни винайдено або вперше масово застосовано чимало технічних новинок.

Особливо багато їх було в авіації. Перше бойове хрещення літаків відбулося під час балканських воєн 1912-1913 рр., а на початок Першої світової війни авіація вже входила до складу провідних армій та флотів світу.

Справжнього тріумфу у роки війни зазнав підводний флот. Підводні човни стали грозою морів, знищуючи як пасажирські, так і військові кораблі.

Свої новинки були й у сухопутних військах. Завдяки розвитку технологічних процесів було сконструйовано бронеавтомобіль, а згодом — танк, створено також ручні кулемети, з якими можна було навіть іти в атаку. З’явилися нові артилерійські системи, зокрема надважка німецька т. зв. «паризька гармата», яка обстрілювала столицю Франції.

Під час Першої світової війни вперше була застосована зброя масового ураження — отруйні гази. У 1915 р. хімічну зброю застосувала Німеччина, а невдовзі вона з’явилася також в арміях інших країн.

Поява на фронтах цих новинок стимулювала розроблення засобів протидії: зенітних снарядів проти літаків, глибинних бомб проти підводних човнів, гармат проти танків, протигазів проти хімічної зброї. Нові види зброї докорінно змінили тактику ведення війни як на суходолі, так і на морі.

Такі несподівані винаходи, як застібка-«блискавка», наручний годинник і навіть чайні пакетики, з’явилися в роки Першої світової війни.

5. Зміна статусу жінки в період Великої війни

Війна спричинила революційні зміни в становищі жінок. Історія зберегла багато прикладів мужності жінок у роки війни. Зокрема, 20-річна герцогиня люксембурзька Марія Адельгейда перегородила своїм автомобілем дорогу на кордоні країни. Ні вмовляння, ні погрози командира німецької дивізії на неї не подіяли. За наказом Вільгельма II її було ув’язнено в Нюрнберзькому замку, де вона пробула до кінця війни.

Багато жінок брало участь у бойових діях нарівні з чоловіками. У складі легіону Українських січових стрільців воювали хорунжі Софія Галечко (загинула в бою) та Олена Степанів. Французька телеграфістка до останнього подиху підтримувала зв’язок між військами під час Верденської битви. 70-річна німкеня, яка втратила на війні двох синів, вогнем з ручного кулемета стримувала наступ ворога.

Жінки замінили на виробництві чоловіків, які пішли на війну. Одні з них відгукнулися на патріотичні заклики, інші (таких була більшість) мусили працювати, бо залишилися без годувальника. Чверть мільйона англійок працювали в сільському господарстві.

Якщо до війни в країнах Західної Європи та США навіть небагата родина могла собі дозволити хатню робітницю (наприклад, в Англії понад 1 млн жінок працювали хатніми робітницями), то тепер жінки з незаможних родин влаштовувалися на краще оплачувану «чоловічу» роботу, а заможнішим жінкам доводилося самим виконувати хатню роботу.

Багато жінок залишило свою основну роботу й пішло працювати на швейні підприємства, машинобудівні й військові заводи, на верфі. Часто ця робота була небезпечною. Наприклад, у Лондоні стався вибух на фабриці боєприпасів, унаслідок якого загинуло багато людей.

Жінки працювали водіями трамваїв та кондукторами, доглядали за вуличними ліхтарями, були листоношами, няньками й навіть сажотрусами. Жінки виконували таку роботу, про яку раніше не могло бути й мови. Під час Першої світової війни їм дозволили служити в поліції. Освічені жінки працювали в різних установах перекладачками, телефоністками. Багато медсестер працювало в польових шпиталях.

Використання жіночої праці на військовому заводі. Фото. 1915 р.

Жіноча лісозаготівельна бригада. Фото. 1914 р.

У роки війни були зруйновані бар’єри в стилі одягу жінок з різних класів. Вони почали носити коротші спідниці, бо в них було набагато легше й швидше пересуватися. Були легалізовані, спочатку як робочий одяг, жіночі штани.

Отже, війна сприяла утвердженню нового статусу жінок як рівноправних з чоловіками членів суспільства.

6. Завершення війни

Хоча основні битви відбувалися в 1918 р. на Західному фронті, однак завершили війну події на Східному фронті.

Упродовж двох років у північній частині Греції англо-французькі війська безрезультатно боролися проти Центральних держав. Тепер у них з’явився шанс: у серпні було звільнено Сербію, а за кілька місяців Туреччина зазнала поразки у Вірменії й Сирії.

Потім настала черга Австро-Угорщини. Італійці нарешті помстилися за принизливі поразки, атакувавши австрійську армію з півдня. Над територією Австро-Угорської імперії тисячами розкидали з літаків листівки із закликом до капітуляції. У цих листівках народам імперії обіцяли свободу, мир і національне самовизначення. Поразки австрійської армії, блокада й пропаганда союзників спричинили розпад імперії на національні держави.

На межі краху опинилася й Німецька імперія: з березня по квітень 1918 р. втрати становили понад чверть мільйона осіб, бойовий дух в армії занепав, почастішали антивоєнні марші. Промислове виробництво скоротилося наполовину порівняно з довоєнним періодом, німецькі резерви були виснажені.

Наприкінці вересня 1918 р. генерали П. Гінденбург та Е. Людендорф заявили, що армія вже не спроможна вести війну, і вимагали від уряду підписати перемир’я. Утративши понад чотири мільйони осіб, Німеччина, зрештою, була змушена просити миру. Новий канцлер принц М. Баденський сподівався, що з американцями буде легше домовитися, ніж з французами й англійцями, тому звернувся з проханням про мир до В. Вілсона. До Німеччини приєдналася також Австро-Угорщина.

Поки йшли переговори про умови перемир’я, сталися події, які прискорили розв’язку: наприкінці березня з війни вийшла Болгарія, наприкінці жовтня - Туреччина, а на початку листопада — Австро-Угорщина.

Відступ німецької армії на Заході, повстання військових моряків 3 листопада 1918 р., що стало початком революції в Німеччині, проголошення республіки, зречення кайзера Вільгельма II та його втеча до Голландії — на тлі цих подій 11 листопада 1918 р. в Комп’єнському лісі було підписано Комп’єнське перемир’я між союзниками та Німеччиною. Спочатку на Західному фронті, а потім і в усій Європі настала тиша. На континенті офіційно було проголошено мир.

Підписання Комп’єнського перемир’я. Ілюстрація з журналу. 1918 р.

7. Наслідки війни

Війна, у ході якої союзники щонайменше чотири рази були близькі до поразки, закінчилася. Наприкінці її Німецька й Австро-Угорська імперії воювали проти держав, що мали потужніші фінансові, військові й трудові ресурси. Союзники повністю контролювали моря й мали перевагу в повітрі. У цій війні авіація використовувалася не стільки для нанесення бомбових ударів, скільки для повітряної розвідки, стеження за переміщенням армії противника.

Дві серйозні помилки, яких припустилася Німеччина та які об’єднали проти неї більшість країн світу, — це вторгнення в нейтральну Бельгію й оголошення необмеженої підводної війни. Водночас союзні держави тривалий час не могли скоординувати свої зусилля, а постійна боротьба за лідерство в антинімецькій коаліції ледь не коштувала їм перемоги.

Наслідки Першої світової війни 1914-1918 рр.

Людські втрати на фронтах

• За роки війни загинуло майже 10 млн, було поранено понад 20 млн осіб, зокрема: у Німеччині загинуло 1,8 млн осіб, у Росії — 1,7 млн, у Франції — 1,4 млн, в Австро-Угорщині — 1,2 млн, у Великій Британії — 950 тис., в Італії — 600 тис., у США — 115 тис., у Канаді — 60 тис., в Австралії - 60 тис., у Новій Зеландії — 16,8 тис. осіб.

• Щохвилини війна забирала життя 4 осіб, а ще 9 діставали поранення. Частина скалічених на війні з часом поверталася до нормального життя, але чимало з них решту життя провело в шпиталях і лікарнях.

Страждання мирного населення

• На війну, у якій брали участь 34 держави (їхнє населення становило 67 % населення планети), було мобілізовано майже 65 млн осіб.

• 5 млн мирних жителів померло під час війни, зокрема: у Сербії загинуло 6 %, у Франції — 3,4, у Румунії — 3,3, у Німеччині — 3 % населення.

• Не менше 6 млн осіб померло після її закінчення внаслідок жахливої епідемії грипу в 1918-1919 рр.

Руйнування

• Війна затримала господарський та культурний розвиток цілого покоління. Економічні збитки від війни становили: у Великій Британії — 30 %, у Німеччині — 20, у Франції — 15, у США — 14 %.

• Були вщент зруйновані значні території у Франції, Бельгії, Росії.

• Окуповані території нещадно грабували; місцеве населення змушували будувати оборонні споруди.

Політичні наслідки

• США стати світовим політичним та економічним лідером.

• У світі активно поширюватися комуністичні ідеї.

• Європа перестала бути центром колоніального світу. Розпалися чотири імперії: Австро-Угорська, Німецька, Російська й Османська. Тільки Британська імперія ще якийсь час проіснувала.

• Європа 1918 р. мало нагадувала Європу довоєнну. На політичній карті з’явилися нові держави: Польща, Фінляндія, Литва, Латвія, Естонія, Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Королівство сербів, хорватів і словенців. Не спромоглися відстояти свою незалежність Україна, Грузія, Азербайджан і середньоазійські держави.

• Загострилися класові, етнічні та міждержавні суперечності.

• У результаті революційного вибуху в Європі світ поділився на два табори — демократичний і тоталітарний.

• Після війни постала нова міжнародна правова система.

Квітень 1917 р. — вступ у війну США.

Січень 1918 р. — «14 пунктів» Вудро Вілсона.

Березень 1918 р. — вихід з війни Росії.

11 листопада 1918 р. — Комп’єнське перемир’я.

1. Як, на Вашу думку, неодноразові заяви американських лідерів про нейтралітет США у війні узгоджуються з висловлюванням В. Вілсона та текстом «ноти Циммермана» (с. 33)?

2. Проаналізуйте уривок з виступу В. Вілсона в конгресі 2 квітня 1917 р. (с. 34). Чи переконали Вас озвучені президентом США причини вступу країни у війну та її цілі у війні?

3. Охарактеризуйте перебіг бойових дій на фронтах у 1917 р. Яка, на Вашу думку, роль на завершальному етапі війни належала підводній війні?

4. Які завдяки чому змінився статус жінки в період війни?

5. Проаналізуйте втрати, яких зазнали країни за роки Першої світової війни. Які з них вразили Вас найбільше?

скачать dle 11.0фильмы бесплатно