Войти
Закрыть

Кризові явища в Римській імперії і утвердження домінату

6 Клас

У II—III ст. велетенська Римська імперія вступила у тривалу кризу. Дедалі рідше збиралися народні збори і до III ст. н.е. вони зовсім зникають. Сенат уже не розв’язував важливих проблем держави. Повставали не тільки підкорені народи, а й легіони, які повинні були тримати їх у покорі. Частина провінцій раз за разом проголошувала незалежність. Скарбниця держави була порожньою через витрати на величезну армію та розкіш імператорського двору. Щоб покрити витрати, імператори вдавалися до всіляких фінансових махінацій: зменшувалась вага срібних і золотих монет, карбувалися мідні гроші тощо. Все це викликало знецінення грошей — інфляцію, а як наслідок — зростання цін, господарський занепад, падіння життєвого рівня. Втрачався зв’язок з провінціями й занепадала торгівля. З припиненням загарбницьких воєн Рим уже не отримував невільників у таких масштабах, як раніше. Раби стали дорожчими. Відповідно зменшилась ефективність рабської праці. Тому рабів примушували працювати все більше. Щоб раби працювали старанніше, господарі надавали їм ділянку землі, дозволяли мати сім’ю, власне майно, їх називали «рабами з хатинами» — колонами. Криза — складне становище, загострення суперечностей. Інфляція — надмірне збільшення кількості грошей і швидке їх знецінення. 2. Династія Северів. «Солдатські» та «сенатські» імператори Після смерті Коммода поновилася кривава боротьба між різними претендентами на владу, які спирались на війська у провінціях і загони преторіанців. Інколи сенат зводив на трон своїх імператорів, але найчастіше перемагав висуванець армії. У 193 р., підтриманий своїми солдатами, владу в Римі захопив представник заможного роду Северів з фінікійської колонії в Африці Луцій Септимій Север (146-211 рр). Ставши імператором, йому довелося вести збройну боротьбу з іншими претендентами на владу....

Римська імперія у І–II ст. н.е.

6 Клас

Октавіан, перемігши у громадянській війні, зосередив у своїх руках необмежену владу. У 29 р. до н.е. він переглянув склад сенату і позбавив посад прибічників Марка Антонія, республіканців та своїх особистих ворогів. Щоб привернути на свій бік містян, він відсвяткував кілька тріумфів, під час яких роздавав гроші й хліб. Тоді ж сенат присвоїв йому титул імператора. Хитрий політик, Октавіан зрікся влади диктатора і консула, залишив собі тільки почесне звання принцепса сенату, тобто першого серед сенаторів. Проте, незважаючи на існування сенату та інших виборних органів влади, принцепс Октавіан правив одноосібно. Форма управління державою на чолі з принцепсом дістала назву «принципат». Вона проіснувала майже 300 років. Залежний від Октавіана сенат надавав йому все нові й нові титули й посади. Серед них — почесне звання Август («звеличений богами»), яке перетворилося на титул. В Октавіана була власна скарбниця — фіск. Побоюючись змов, він набрав особисту охорону — преторіанські когорти (9000 осіб). Принцепс проводив політику «батога і пряника». Незаможним громадянам він і далі роздавав гроші та хліб, влаштовував дивовижні свята, наказав спалити списки боржників. Дбав Октавіан Август і про розширення кордонів Римської держави. Але цю політику він проводив вкрай обережно. На Сході він зумів замиритися з могутньою Парфією. У той же час у Європі він вів активні наступальні дії. На провінції було перетворено Мезію (сучасна Сербія і Північна Болгарія), Паннонію (сучасна Угорщина), розширивши кордон до Дунаю. У Центральній Європі були утворені провінції Норік і Реція (сучасні...

Загибель Римської республіки

6 Клас

Боротьба за владу, у якій армія брала активну участь, придушення повстань рабів сприяли зростанню впливу воєначальників. Один з них — Гай Юлій Цезар (102(100)-44 рр. до н.е.) свою політичну діяльність почав як оборонець республіканських традицій, що забезпечило йому повагу плебеїв. Проте в 60 р. до н.е. Цезар уклав угоду з Гнеєм Помпеєм і Марком Крассом про захоплення і розподіл влади та боротьбу з сенатом. Цей союз дістав назву першого тріумвірату. Тріумвірат — союз трьох впливових полководців з метою захоплення влади. Зазвичай знатні римляни мали два або три імені. Наприклад, Гай (особисте ім’я), Юлій (родове ім’я — прізвище), Цезар (прізвисько). Прізвисько Цезар у давнину звучало як Кесар, що в перекладі означає «слон». Воно було дане одному із членів роду Юліїв за те, що він у другій Пунічній війні під час бою убив слона. Юлій Цезар мав надзвичайні здібності, міг одночасно робити кілька справ: писати листа, читати, слухати донесення гінця. У 59 р. до н.е. Цезаря було обрано консулом. Через рік він, за підтримки інших тріумвірів, був призначений намісником у приєднану до Риму, але ще не приборкану, провінцію Галлію (територія сучасної Франції) терміном на п’ять років. Цезар жорстоко придушив кілька повстань галлів. Ціною винищення майже чверті населення Цезар остаточно встановив там римське панування....

Криза Римської республіки. Реформи братів Ґракхів

6 Клас

Після багатьох переможних воєн Риму в Середземномор’ї нарешті запанував мир. Але тепер державі загрожували внутрішні проблеми. Основним населенням Італії були вільні селяни. Обробляючи поля, вони годували свої сім’ї, постачали продовольством міста. Однак переписи населення, що регулярно проводилися в Римі, показували стрімке скорочення заможних селянських господарств в Італії. Адже чоловіків відволікали від селянської праці військові походи, а жінкам було важко самостійно впоратися і з господарством, і з сім’єю. Частину земель припиняли обробляти. Також розоренню селянства сприяло і те, що відбулось падіння ціни на хліб, який став прибувати з новозавойованих територій. За таких умов багато із селян залишали свої землі і вирушали на пошуки кращої долі в Рим, де поповнювали ряди римського плебсу, який жив за рахунок подачок влади і нобілітету, продажу свого голосу під час виборів. Так у Римі почала формуватися нова верства суспільства — люмпен-пролетаріат. 2. Реформи братів Ґракхів Освічена частина римського суспільства розуміла, що в інтересах спільноти, боєздатності армії необхідно зробити кроки, які допомогли б поліпшити становище селян. їх натхненником і главою став Тіберій Ґракх (163-133 рр. до н.е.)....

Римська релігія, сім’я та виховання. Побут та повсякденне життя Римської республіки

6 Клас

Римські міфи були відображенням повсякденного життя римлян, оспівували невибагливий спосіб їхнього життя, суворість звичаїв і правил, а особливо воєнні подвиги заради батьківщини. Так, давні перекази розповідали про батька-воєначальника, який стратив свого сина за порушення військової дисципліни, про уславленого вождя, який обробляв своє поле і після переможної битви знову повертався до звичних справ, про непідкупність римських вождів, про воїна, який, потрапивши у полон, спалив собі руку на вогнищі, щоб довести ворогам мужність римлян. Вражені вороги відпустили героя і зняли облогу Риму. Існували міфи про різних священних тварин і птахів. Чільне місце серед них посідали перекази про вовка. Цих тварин народна уява римлян наділяла магічними та людськими рисами, наприклад, вірністю. Не випадково Ромула і Рема врятувала саме вовчиця. На основі переказу про те, як капітолійські гуси врятували Рим, з’явився звичай приносити у жертву собак, які мовчали і пропустили ворогів. Релігія — походить від латинського дієслова «зв’язувати». Релігія — це зв’язок богів і людей. 2. Давньоримська релігія Релігійні уявлення давніх римлян подібні на уявлення інших народів стародавнього світу. Давні римляни вважали, що спочатку був лише темний та безмежний Хаос, у якому нічого не існувало, навіть часу. З Хаосу виникла земля, яка і народила гори, ліси, річки, тварин і людей. У той самий час із Хаосу з’явилися перші боги. Серед них був і володар часу Сатурн. За уявленнями римлян, саме він веде відлік життя, завдяки йому росте все живе, змінюються пори року. Спочатку римляни поклонялися Сатурну як єдиному богу. На його честь проводилися сатурналії — свята, під час яких римляни мінялися місцями із рабами....

«Золота доба» Римської республіки

6 Клас

Період III—II ст. до н.е. вчені вважають періодом «золотої доби» Римської республіки. У цей час Рим перетворився на могутню Середземноморську державу. Його економіка процвітала. У сільському виробництві виникають великі господарства знаті — вілли і латифундії, які працюють на ринок. Швидкими темпами розвивається ремесло. Широко застосовується рабська праця як в сільському господарстві, так і у ремеслі. Вілла — багате заміське земельне володіння заможних римлян. Якщо у попередню епоху Рим вів війни за землю, то тепер війна стає головним джерелом для добування рабів і пограбування багатств. Щодо переможених Рим керувався принципом «розділяй і володарюй». Чудово розуміючи, що сила народів в єдності, римляни насамперед прагнули зруйнувати союзи різних племен, роз’єднати підкорені міста й громади, нав’язуючи їм окремо нерівноправні договори. Це полегшувало завоювання і дозволяло тримати відокремлені громади у повному підпорядкуванні Риму....

Боротьба Риму за панування у Середземномор’ї

6 Клас

Об’єднавши під своєю владою Італію, Рим прагнув до панування у Західному Середземномор’ї. Але тут він зіткнувся із своїм колишнім союзником — фінікійською колонією Карфаген. Армія Карфагена була найманою. Основну силу карфагенян становив флот. Пунами римляни називали карфагенян, і тому війни між цими двома державами називають Пунічними. Римляни шукали приводу розпочати війну з Карфагеном. Першим кроком стало звільнення ними у 264 р. до н.е. захопленого карфагенянами міста Мессана на Сицилії. Так розпочалася перша з трьох Пунічних війн, яка тривала 23 роки. На суходолі римляни успішно конкурували з ворогом. Вони взяли в облогу місто Сиракузи, і тиран цього міста Гієрон II змушений був укласти мирну угоду. Чимало грецьких міст також перейшли на бік Риму. Але для перемоги над Карфагеном потрібно було мати могутній флот. Наполегливі римляни за короткий час побудували 120 кораблів. У 260 р. до н.е. в битві під Мілами римський флот пройшов перше бойове хрещення і здобув вагому перемогу....

Римська республіка у V–ІІI ст. до н.е.

6 Клас

Позбавившись влади царя, римляни почали формувати нову систему управління державою, у якій об’єднали риси демократичного устрою (влади народу) і монархії (одноосібного управління). Але основою формування гілок влади залишався принцип виборності на всі посади. Таку форму правління прийнято називати республіка (справа народу). За часів республіки головну роль у суспільстві відігравали народні збори (коміції). Вони були кількох видів — за куріями, центуріями та трибами. Виборних посадовців у республіканський період називали магістратами. Усіх їх обирали на один рік. Кожен магістрат мав недоторканність. Щороку з числа патриціїв обирали двох високопосадовців республіки — консулів. Вони видавали укази, керували державними церемоніями, скликали сенат і народні збори, а також керували ними. Найвищу судову владу мали вісім преторів. Один раз на 5 років із числа колишніх консулів обирали двох цензорів. Вони відповідали за громадські роботи, збір податків, укладання державних договорів. Двадцятеро квесторів відповідали за державну скарбницю, ділили захоплені у ворога трофеї. Едили опікувалися благоустроєм Риму, підготовкою свят та різних видовищ. Вершиною політичної кар’єри для кожного римлянина було обрання сенатором. У сенаті республіки налічувалося 300 осіб. Сенатори ухвалювали рішення, які потім затверджували народні збори....

Природні умови Італії. Виникнення Риму. Царська доба

6 Клас

Італія розташована на Апеннінському півострові, де з півночі на південь простягаються Апеннінські гори. Півострів омивають п’ять морів: з півдня — Іонічне та Середземне, із заходу — Тірренське та Лігурійське, а зі сходу — Адріатичне. Поряд розкинулися великі острови — Сицилія, Корсика, Сардинія. Клімат Італії м’якший, ніж у Греції. Від холодних північних вітрів її захищають найвищі в Європі гори — Альпи. Клімат на півострові раніше був більш помірний, ніж тепер. Через територію країни протікають доволі великі річки — По, Арно та Тибр. На відміну від Греції, в Італії багато територій, придатних для землеробства і скотарства. Давні греки назвали цю країну «Італія» — «Країна телят». В Апеннінських горах є поклади міді, олова, заліза, золота й срібла. Найдавнішим населенням Апеннінського півострова вважають племена лігурів, сікулів, сіканів тощо. Інші племена прийшли сюди пізніше. Серед прийшлих народів вирізняються італіки, які, можливо, і дали назву країні. З часом на основі місцевих і прийшлих племен утворилося дев’ять племен. Серед них — латини, умбри, сабіни та ін. Усі вони були землеробськими племенами, які мали розвинуті металургію, гончарство та інші ремесла....

Повсякденне і духовне життя за елліністичної доби

6 Клас

Завоювання Александра Великого й утворення елліністичних держав призвело до значних змін у грецькому, македонському суспільстві та суспільствах підкорених земель. Перш за все греки і македонці у тамтешніх країнах стали привілейованою частиною населення. Проте завойовники не запроваджували законів, які б обмежували права місцевих жителів. Найбільш значущими були зміни, пов’язані з появою нових соціальних груп і чисельним зростанням інших. За елліністичної доби стрімко зростає прошарок населення, зайнятого у ремеслі й торгівлі. Саме він став основним носієм грецької культури на Сході. Новим для греків була поява численного чиновництва. Більшість чиновників походило з місцевого населення, що активно переймало грецьку мову, звичаї, культуру. Власники ремісничих майстерень, купці, великі орендатори землі і чиновники становили найзаможнішу частину суспільства. Саме ці прошарки були і найбільш еллінізованими. Ще однією важливою частиною суспільства стали воїни, які у віддалених закутках елліністичних держав були єдиними носіями грецької мови і культури. Постійні війни потребували від царів утримувати великі армії, а набирати їх з громадян полісів вже було неможливо. Тому в елліністичних державах швидко поширюється найманство. З часом кількість греків і македонців у війську стрімко зменшується. Армія швидко «варваризується»....

Навігація