§ 17. СЕРЕДНЬОВІЧНІ ДЕРЖАВИ: ВІД РОЗДРОБЛЕНОСТІ ДО СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКИХ МОНАРХІЙ

Пригадайте, коли і за яких умов утворилися феодальні держави на Британських островах і на теренах сучасної Франції. Який вигляд мають «феодальні сходи»? Дайте визначення понять: «монарх», «васал», «сеньйор».

ФЕОДАЛЬНА РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ЗА ЧАСІВ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ. Середньовіччя було для Європи епохою феодальної роздробленості. Місцеві володарі — герцоги, графи та інші барони, тобто васали короля, — були можновладцями, часто не підкорялися монарху. Королю доводилося застосовувати до своїх непокірних васалів силу.

Феодальна роздробленість — період ослаблення центральної влади у феодальних державах, що було пов’язано з посиленням великих феодалів, появою значних політичних центрів, пануванням натурального господарства.

Слабкість королівської влади в середньовічній Європі та феодальну роздробленість зумовили такі чинники:

— Згубна традиція розподілу державних володінь між усіма синами монарха. Сини потім, як правило, воювали за батьківський спадок і раз у раз перекроювали кордони держави.

— Надання королем земель як винагороди своїм васалам множило незалежних від нього можновладців. Адже великий землевласник мав можливість побудувати замок, обзавестися своїми васалами, для яких він був сеньйором, мати власне військо, тобто тримати себе незалежно від королівської влади. Своє життя феодали-можновладці здебільшого марнували у війнах і розвагах.

— Панування натурального господарства не сприяло економічному, господарському об’єднанню земель.

Обід у замку знатного феодала (мініатюра XV cт.)

АНГЛО-ФРАНЦУЗЬКЕ СУПЕРНИЦТВО. У 987 р. до влади у Франції прийшла династія Капетингів (987—1328 рр.). Протягом століть королі цієї династії підкоряли собі дедалі більші території і зрештою об’єднали всю Францію.

Але Франція зіткнулася із сильним і небезпечним противником. У 1154 р. Генріх, французький граф Анжуйський, одружився з розлученою з Людовіком VII племінницею англійського короля Елеонорою і посів англійський престол як Генріх II (1154—1189 рр.). Таким чином, до рук англійських королів потрапили величезні володіння — Англія й більша частина території Франції. Сам Генріх II став засновником династії Плантагенетів (1154—1399 рр.).

Скульптура Генріха II в Кентерберійському соборі, Англія

Боротьбу проти Англії очолив учасник хрестових походів Філіпп II Август (1180—1223 рр.). Ставши королем у 15-рІчному віці, він був енергійним, обережним, спритним, віроломним і потайним правителем.

Користуючись правом верховного сеньйора англійських володінь у Франції, Філіпп II приймав від синів короля Англії Генріха II васальну присягу і підтримував їхні виступи проти батька.

Спираючись у своїй діяльності на підтримку міст, Філіпп II відібрав Нормандію у брата Генріха II — англійського короля Іоанна Безземельного, а згодом відвоював також інші території на півночі Франції: Мен, Анжу, частину Пуату. Намагаючись повернути втрачені володіння, Іоанн уклав союз з німецьким імператором, графом Фландрії, герцогом Лотарингії та деякими іншими багатими сеньйорами Франції. Однак Філіпп II розправився з кожним ворогом по черзі, а в 1214 р. завдав Іоанну вирішальної поразки в запеклій битві під Бувіном на півночі Франції. Вже після смерті Філіппа II було приєднано графство Тулузьке на півдні країни.

Битва під Бувіном. Картина художника Горація Верне

РОЗДРОБЛЕНІСТЬ ТА КОРОЛІВСЬКИЙ ДОМЕН У ФРАНЦІЇ. Наприкінці X ст. великі землевласники Франції обрали королем графа Паризького Гуго Капета (987—996 рр.). До складу Французького королівства входили тоді 14 великих земельних володінь. Багато хто з феодалів мав домени більші, ніж король. Великі земельні аристократи — герцоги та графи — вважали короля «першим серед рівних» і не завжди підкорялися його наказам. Королю належало володіння на північному сході з містами Париж і Орлеан. І він не був повноправним господарем навіть у своєму домені. На його землях здіймалися фортеці непокірних васалів.

Домен (від лат. dominium — володіння) — сукупність спадкових земельних володінь короля.

Гуго Капет

Герб Капетингів

Король не мав влади над своєю країною. Він не видавав загальних для всієї країни законів, не міг збирати податки з її населення і жив зі своїм двором за рахунок доходів від власного домену. Тому в короля не було ні постійного війська, ні оплачуваних службовців. Військові сили короля складалися із загонів васалів, що одержували феоди (земельні володіння) у його домені.

Королівська влада у Франції почала зміцнюватися з XII ст. Саме на цей час припадає боротьба Капетингів у межах королівського домену із земельними аристократами, що прагнули зберегти там свою політичну незалежність.

Починаючи з XII ст., коли бурхливо розвивалася торгівля, значно збільшилися грошові доходи Капетингів. Представники цієї династії так зміцнили свої позиції, що їм удалося підкорити собі всіх великих феодальних сеньйорів королівського домену.

СТВОРЕННЯ ПАРЛАМЕНТУ В АНГЛІЇ. Нове загострення політичної боротьби в Англії було зумовлене тим, що легкодухий і безхарактерний король Генріх III (1216—1272 рр.), син Іоанна Безземельного, завжди перебував під чиїмось впливом. Після одруження ним опікувалися родичі дружини-француженки. У країні не припинялися здирства, штрафи, роздавання земель, грошей і подарунків французьким родичам короля.

Генріх III (ілюстрація з історії Англії Касселя)

У червні 1258 р. барони (неспадкові васали короля) за підтримки 60 тис. озброєних людей склали «Оксфордські провізії» (пропозиції). Вимоги цього документа зводилися до того, щоб король усунув усіх іноземних радників, відмовився від довільних поборів, змусив іноземців повернути одержані від короля замки і маєтки.

Король був змушений прийняти ці вимоги. Але панування баронів не відповідало інтересам рицарів і городян. У 1259 р. на зборах баронів і рицарів у Вестмінстері рицарі звинуватили баронів у тому, що вони «думають тільки про свою вигоду». Рицарі висунули ряд самостійних вимог («Вестмінстерські провізії»). Вони були спрямовані на захист інтересів рицарства від свавілля як з боку короля, так і з боку земельних аристократів.

Між супротивниками короля стався розкол: проти нього виступили найбільш рішучі і далекоглядні барони, рицарі та городяни, їх очолив Сімон де Монфор. Інші барони продовжували добиватися баронської олігархії. Король, скориставшись ситуацією, відмовився виконувати вимоги баронів і рицарів.

Сімон де Монфор — засновник Палати громад англійського парламенту (мармуровий барельєф)

У 1263 р. в Англії розпочалася збройна боротьба. У 1265 р., у розпал цієї боротьби, в Англії вперше були скликані збори, що дістали назву парламент.

Парламент (від фр. parlеr — говорити або місце, де говорять) — виборний та колегіальний орган влади, вищий законодавчий орган країни (основне завдання парламенту — розроблення та ухвалення необхідних для держави законів). Найдавнішим парламентом у світі вважається парламент Ісландії (альтинг), створений у X cт.

У XIV ст. парламент розділився на палату лордів і палату громад. У палаті лордів засідали єпископи, абати і знатні феодали, спеціально запрошені королем. До палати громад обирали рицарів (по два від кожного графства) і по два городянина від кожного великого міста.

Англійський парламент (середньовічна мініатюра)

Парламент видав закон, за яким жоден податок не міг стягуватися без згоди палати громад. Затверджуючи новий податок, парламент, звичайно, висував королю свої вимоги і домагався від нього поступок.

Парламент обмежив прагнення баронів правити країною без урахування інтересів рицарів і городян. Тут висловлювали свої погляди представники різних верств населення.

ЗМІЦНЕННЯ КОРОЛІВСЬКОЇ ВЛАДИ У ФРАНЦІЇ. Тоді як в Англії складалася станова монархія, у Франції за короля Людовіка IX Святого (1226—1270 рр.) відбувалося зміцнення королівської влади. Під час його правління були проведені судова, грошова і військова реформи, що значно зміцнили владу монарха. Впровадження єдиної монети по всій країні сприяло розвитку торгівлі. Усі судові справи розглядалися в цей час тільки в платному королівському суді.

Людовік IX Святий

Король став сильнішим від будь-кого з феодалів Франції. Він видавав закони, що були чинні по всій території країни. Феодалам заборонялося розпочинати війну між собою протягом 40 днів після її оголошення. За цей час слабший противник міг подати скаргу до королівського суду.

Поступово Людовік IX підкорив собі всю Францію. Він почав заміняти феодальне ополчення найманим військом. Це сприяло зміцненню центральної влади у Франції.

У 1259 р. Людовік IX підписав Паризький договір з англійським королем. Останній відмовлявся від посягань на Нормандію, Мен та інші французькі території, втрачені Англією за Іоанна Безземельного. Водночас Англія зберігала Гієнь (до XIII ст. називалась Аквітанією). Обидва королі були незадоволені цим договором.

ПЕРЕМОГИ І ПОРАЗКИ ФІЛІППА IV КРАСИВОГО. Філіппа IV (1285—1314 рр.) за його привабливу зовнішність прозвали Красивим. Він був енергійним, рішучим і безцеремонним політиком, наполегливо розширював королівські володіння. За його правління були приєднані багате графство Шампань і Наварра, розташовані на півдні країни в Піренейських горах.

Філіпп IV Красивий і його печатка

Філіпп IV продовжив війну проти Англії. Він завоював Фландрію, що була союзником Англії. Але населення, обурене грабежами солдат і високими податками, піднялося на боротьбу проти загарбників. Повсталі ремісники міста перебили гарнізон. Ця подія сприяла розгортанню повстання по всій країні. Філіпп IV відрядив у Фландрію військо, яке було розгромлене. Велику частину Фландрії французький король втратив.

Грошові труднощі зумовили конфлікт Філіппа IV з папою римським Боніфацієм VIII. Маючи потребу в грошах, Філіпп IV увів податок на церковні землі. У відповідь папа пригрозив королю відлученням від церкви і зажадав цілковитого підкорення своїй владі. Однак король заборонив вивозити золото з країни.

Філіпп IV відрядив до Італії свого посла, що налаштував проти папи римського феодалів. Із загоном найманців посол вдерся в замок папи і почав його ображати. Не витримавши приниження, папа незабаром помер.

Папи були змушені залишити Рим і перебратися в місто Авіньйон, оточене з усіх боків володіннями французького короля. Це «Авіньйонське полонення пап» тривало близько 70 років (1309—1378 рр.). У цей період усі папи були французами й обиралися за вказівкою короля Франції.

Папський палац в Авіньйоні, Франція (сучасне фото)

ГЕНЕРАЛЬНІ ШТАТИ У ФРАНЦІЇ. У 1302 р. Філіпп IV, щоб заручитися підтримкою представників різних станів суспільства в боротьбі проти папи, вперше скликав Генеральні Штати. До них входили представники духівництва, дворян і заможних громадян. Відтоді король щоразу скликав їх для вирішення важливих державних питань, у тому числі щодо впровадження податків.

Генеральні Штати — вища дорадча представницька рада у Франції в 1302—1789 рр., що скликалася королем для вирішення важливих державних питань (військових, дипломатичних або фінансових, у тому числі — щодо податків). На відміну від парламенту, Генеральні Штати не мали законодавчої влади.

У Генеральних Штатах представники кожного з трьох станів засідали окремо. Лише для ухвалення остаточного рішення вони збиралися разом. Під час затвердження податків зазвичай точилися суперечки. У духівництва і дворян було два голоси проти одного голосу людини від заможних городян, тому міські багачі часто не мали переваги. Розбіжності в поглядах представників різних станів щодо вирішення питань послаблювали вплив Генеральних Штатів на державні справи, і цим часто користувався король.

Отже, на початку XIV ст. у Франції виникла станова монархія. Це був перший щабель розвитку централізованої держави: королівська влада була ще не такою сильною, щоб управляти країною без підтримки станів.

Станова монархія — централізована держава, у якій королівська влада спиралася на збори представників станів.

СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКІ ОРГАНИ У ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ. Станово-представницькі органи державної влади, що утворились у європейських країнах, називалися по-різному: в Англії — парламентом, у Франції — Генеральними Штатами, в Іспанії — кортесами, у Німеччині — рейхстагом, у Польщі, Угорщині та Чехії — сеймом тощо. Головну роль у них відігравали представники дворянства та духовенства, натомість заможні городяни не мали впливу на політику.

В окремих країнах станово-представницькі органи скликали регулярно для вирішення важливих державних питань, до того — не завжди так, як цього хотів король. Але здебільшого король скликав їх за власним бажанням, нерегулярно, і нав’язував свої рішення, у тому числі — непопулярні. Передусім зобов’язував їх дати згоду на стягнення нового податку. Зазвичай перші європейські представницькі органи влади були слухняним знаряддям у руках монархів і сприяли зміцненню їхньої влади.

Генеральні Штати (ілюстрація XVI ст.)

ЗНАЮ МИНУЛЕ — ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ — РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ:

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію:

1. Що таке «феодальна роздробленість»? Вкажіть причини її виникнення у Європі.

2. Поясніть поняття: «парламент», «Генеральні Штати», «станова монархія».

3. Коли і за яких обставин було створено парламент в Англії?

4. З якою метою король скликав Генеральні Штати? Як вирішувалися справи на цих зборах?

5. Назвіть причини конфлікту Філіппа IV з папою римським. Як його було вирішено?

6. Які заходи Людовіка IX привели до зміцнення центральної влади у Франції?

Мислю творчо і самостійно:

7. Дізнайтеся, які представницькі органи влади діють у сучасних європейських країнах. Що спільного вони мають зі станово-представницькими органами влади часів Середньовіччя?

Умію працювати з картою:

8. Покажіть на карті, вміщеній у вашому атласі, за які території точилася боротьба між Англією та Францією.

Обговоріть у групі:

9. У чому полягає відмінність між Генеральними Штатами у Франції і парламентом в Англії? Чим вони подібні?

ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ВАМ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ:

1265 р. • виникнення англійського парламенту

скачать dle 11.0фильмы бесплатно