Скандинавія
- 21-04-2022, 22:41
- 1 159
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
Зверніть увагу!!!
§ 9. Скандинавія
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: кого називали норманами, вікінгами й варягами; про походи вікінгів та їхні завоювання; як виникли й розвивалися країни Скандинавії в добу Середньовіччя; що таке «дракари», «Кальмарська унія» та «особиста унія».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Кого в Русі-Україні називали варягами? 2. Які два моря поєднував шлях «із варягів у греки»? Покажіть його на карті. 3. Робота в парах. Обговоріть, яку роль відіграли варяги в подіях, що відбувалися на землях східних слов'ян у VIII—X ст.
1. Нормани, вікінги, варяги. Скандинавський півострів завдовжки у 2 тис. км є найбільшим у Європі. За часів Середньовіччя більшу частину його поверхні вкривали гори та ліси. Земель, придатних до землеробства, тут було мало. Велику роль у житті місцевої людності відігравали мореплавство й рибальство. Жителі півострова добре знали морські шляхи й не боялися далеких мандрівок.
Скандинавію здавна заселяли північні германські племена. Наприкінці VIII ст. германські племена, які жили на півночі Європи, на Ютландському, Скандинавському півостровах і деяких островах Балтійського моря, рушили на завоювання нових земель. У Західній Європі їх називали норманами. Звичною молитвою тоді було прохання до Бога врятувати від люті норманів, коли зненацька біля берегів з’являлися їхні довгі безпалубні кораблі — дракари.
Вікінги — у VIII—IX ст. воїни-мореплавці зі Скандинавії; у Західній Європі відомі як нормани (латинською мовою — «північні люди»). У руських літописах узагальнена назва прибульців із берегів Балтійського моря — варяги.
У самій Скандинавії тих, хто не хотів працювати вдома, а віддавав перевагу життю, сповненому небезпек і пригод, називали вікінгами (походження цього слова остаточно не з’ясовано). Вікінги плавали не лише на захід, а й на схід. Балтійським морем і далі Західною Двіною вони діставалися земель, де жили східні слов’яни, які називали чужинців варягами. Тут вони торгували з місцевим населенням, засновуючи свої факторії (торгові поселення), або рухалися шляхом «із варягів у греки» далі, до Константинополя. Варязькі загони наймалися до візантійських імператорів, які високо цінували хоробрість і військову майстерність норманів. Тут їх називали «варангами» (найманцями). Імовірно, від цього й походить назва «варяги». Про роль варягів у подіях, які відбувалися в Русі-Україні, ви дізналися з курсу історії України.
Дракари норманів були найкращими суднами в тогочасній Європі. Вони мали довжину понад 20 м, а ширину — 4—5 м. Одне судно вміщувало близько 150 осіб. За необхідності його можна було перенести на руках. Корма й ніс дракара мали загострену форму, тому для того щоб змінити курс, було достатньо лише переставити весла. Крім цього, корабель мав чотирикутні вітрила, зазвичай червоні або смугасті. Самі нормани з гордістю називали їх «кіньми моря». Ніс свого корабля вони прикрашали вирізьбленою з дерева головою дракона або змія.
Наприкінці VIII ст. населення Скандинавії налічувало близько 2 млн осіб. Від початку IX ст. кількість населення півострова почала досить швидко зростати. Це призводило до нестачі засобів до існування й спонукало норманів нападати на сусідні землі та намагатися оселитися там.
Походи вікінгів були останньою хвилею Великого переселення народів. Перша його хвиля в V—VI ст. зруйнувала Західну Римську імперію та призвела до появи в Європі «варварських королівств». Друга хвиля в IX—XI ст. докотилася до нової середньовічної Європи. Вікінги не змогли зруйнувати існуючі тут правила суспільного життя та були змушені пристосуватися до змін, запозичуючи місцеві традиції та феодальні порядки.
Модель дракара
• Опишіть зовнішній вигляд норманського корабля.
2. «Епоха вікінгів». До кінця VIII ст. середньовічні європейці нічого не знали про норманів — предків сучасних норвежців, шведів, данців та ісландців. У 793 р. загін норманів уперше напав на монастир північно-східного узбережжя Англії, пограбував, захопив у полон ченців і спалив його. Так розпочався період походів норманів, що тривав майже 300 років, до першої половини XI ст., та увійшов в історію середньовічної Європи як «епоха вікінгів», або «епоха норманів».
Карта «Скандинавія»
Відтоді поселення приморських земель Англії, Франції, Німеччини зазнавали постійних нападів. Хоробрі та безжальні нормани вбивали, грабували, спалювали будинки.
Після походу нормани поверталися з награбованим до Скандинавії. Проте із часом вони почали захоплювати й підкоряти своїй владі величезні території в різних частинах Європи й оселятися на них.
Від норманів найбільше постраждали Британські острови, оскільки вони розташовувалися дуже близько від батьківщини завойовників. У 842 р. нормани пограбували та спалили Лондон. Згодом вони розселилися на північно-східному узбережжі Англії. Землі, що опинилися під владою норманів, які були вихідцями з Данії, називали «Областю данського права», або Денло. Закріпившись у цій частині Англії, вони почали просуватися далі.
У 911 р. західнофранкський король Карл Простак вирішив домовитися з норманами й використати їх із власною метою. Він надав у користування одному з норманських ватажків Роллону Пішоходу (він був настільки кремезним, що жоден кінь його не витримував) місто Руан із його околицями (більша частина сучасної Нормандії). За це Роллон присягнув на вірність королю та пообіцяв захищати його землі від нападів норманів. Васальне володіння Франції, нове герцогство Нормандія, було фактично незалежним як від слабких західнофранкських королів, так і від норманських військових вождів.
Становище англосаксонських королівств на острові стало загрозливим. Боротьбу проти загарбників очолило королівство Уессекс. Король Альфред Великий (871—900 рр.) завдяки реформам зміг залучити на боротьбу всі сили, проте вигнати норманів з Англії йому так і не вдалося.
Після смерті короля Альфреда Великого боротьба проти норманів розгорнулася з новою силою. Наприкінці X ст. до єдиного Англійського королівства було приєднано землі Денло. Однак у 1013 р. армія данського короля висадилася на узбережжі й швидко захопила всю Англію. Так острів опинився у складі величезної Північної держави данського короля Канута Могутнього (1017—1035 рр.), до якої входили Данія, Норвегія, Швеція та Шотландія. Після смерті Канута його держава розпалася, і в Англії відновилася влада англосаксів, але знову на нетривалий час.
За слабких нащадків Карла Великого нормани постійно вторгалися в західнофранкські володіння або у Францію. Нормани тричі спустошували Париж (у 845, 857, 865 рр.). У 885—886 рр. вони протягом десяти місяців тримали його в облозі, але цього разу захопити місто їм не вдалося. Оселившись на території Франції, нормани прийняли християнство, засвоїли французьку мову та зробили свої володіння найсильнішим герцогством на півночі країни. Нормани також відвоювали в арабів острів Сицилія, витіснили з півдня Апеннінського півострова візантійців й утворили там Неаполітанське королівство, або Королівство Обох Сицилій (південь Італії вважався «другою Сицилією»).
Між Скандинавією та Руссю-Україною існували досить розвинені політичні, торговельні й культурні зв'язки. Великі київські князі часто надавали притулок вигнанцям зі Скандинавії. Наприкінці X — в XI ст. в Новгороді жили норвезький король у вигнанні Олаф І Трюггвасон, спадкоємець норвезького престолу Магнус Добрий. При дворі князя Ярослава Мудрого деякий час перебував норвезький король Гаральд Суворий. Він був одружений із донькою великого київського князя Єлизаветою.
Крім завойовницьких походів, нормани здійснили багато географічних відкриттів. У 70-х рр. IX ст. нормани з Норвегії відкрили й почали заселяти Ісландію — «Землю криги» та Гренландію — «Зелену землю». Мореплавець Лейв Щасливий та його супутники близько 1000 р. досягли островів, розташованих поблизу узбережжя Північної Америки.
Якщо норвежці та данці здійснювали свої походи переважно на захід, то шведські вікінги — на схід. У VIII ст. вони почали проникати на землі угро-фінських, балтських і слов’янських племен. Ці походи мали переважно мирний характер. Вікінги намагалися взяти під контроль торговельні шляхи, що пролягали від Балтійського до Чорного моря у володіння Візантії та Арабського халіфату. Шлях «із варягів у греки» став одним із найважливіших у розвитку торгівлі в Середні віки.
3. Жінка в скандинавському суспільстві. У скандинавському суспільстві панівну роль відігравали чоловіки. Вони воювали, торгували, займалися полюванням та сільським господарством. Натомість головними заняттями жінки були приготування їжі, догляд за житлом і виховання дітей.
Деякі скандинавські жінки мали надзвичайно високий статус. Одне з найбільших поховань, знайдених у Скандинавії, належить жінці- «королеві», похованій на пишно прикрашеному кораблі з величезною кількістю коштовностей і золота у 834 р.
Однак жінки мали досить високий для свого часу рівень свободи. Скандинавські жінки в суспільстві «епохи вікінгів» мали більші права й владу, ніж в інших громадах Середньовіччя. Сучасні дослідження довели, що чимало скандинавських жінок частіше, ніж вважалося раніше, подорожували разом із чоловіками. Вони могли мати власність, вимагати розлучення та повернення свого приданого. Під час походів чоловіка жінка мала повну владу в домашніх справах. Якщо чоловік помирав, дружина брала на себе всі його обов’язки.
У джерелах наявні повідомлення про скандинавських воїтельок. Хроніст Йоханес Скилиця повідомляв, що в битві вікінгів із болгарами в 971 р. разом із чоловіками билися жінки. Данський хроніст XII ст. Саксон Граматик описував особливі жіночі громади, де жінки одягалися як чоловіки, займалися фехтуванням та здобували військові навички.
Жінки виходили заміж у 12—15 років. У цьому питанні вони мали вирішальне право голосу.
4. Виникнення скандинавських держав і їх розвиток у XII—XV ст. Походи норманів дали поштовх до утворення держав у Скандинавії. У результаті посилилася влада племінних вождів — конунгів. Поступово тут сформувалися три королівства — Данія, Норвегія та Швеція.
Найшвидше державотворчий процес відбувався в Данії (із VIII ст.). Природні умови сприяли зміцненню влади знаті й вождів. З’явилися велика земельна власність і залежні верстви суспільства. У другій половині X ст. Гаральд Синьозубий (близько 940 — 986 рр.) остаточно об’єднав Данію під своєю владою. Наприкінці IX ст. конунгу Гаральду Прекрасноволосому (? — близько 933 рр.) вдалося підкорити своїй владі більшість племен Норвегії та стати її першим королем. Остаточне об’єднання країни відбулося лише на початку XI ст. Проте королівська влада виявилася нетривалою, і Норвегія тимчасово увійшла до складу володінь данського короля Канута Могутнього. Однак після смерті сина останнього норвезького короля корону отримав Гаральд Суворий (1046—1066 рр.). У Швеції об’єднання країни відбулося під час правління Олафа Скотконунга (близько 995 — 1022 рр.), але влада короля залишалася слабкою.
Щоб зміцнити свою владу, усі скандинавські правителі прагнули підтримки християнської церкви. Проте утвердження християнства в Скандинавії тривало досить довго.
Після бурхливих подій, пов’язаних з «епохою вікінгів» кінця VIII — першої половини XI ст., країни Скандинавії перебували дещо осторонь від інших у середньовічній Європі. Події в Данії, Швеції та Норвегії у XII—XV ст. майже не впливали на життя інших європейських країн, і навпаки.
Найбільш розвиненою серед скандинавських країн була Данія. Тут протягом XII—XIII ст. сформувалися феодальні відносини й завершився процес християнізації населення. У середині XIV ст. розпочався процес швидкого піднесення Данії. Значну роль у ньому відіграв Вальдемар IV Аттердаг (1340—1375 рр.). Проте його плани порушила поразка у війні проти Ганзи — могутнього торговельного об’єднання північнонімецьких міст, що не бажало втрачати контроль над Балтійським морем.
Королева Маргарита (Маргрете) І Данська. Титулуючи королеву, її оголосили «суверенною дамою, володаркою та охоронцем усього королівства Данії». XV ст.
Донька й наступниця короля Маргарита (Маргрете) (1387—1412 рр.) продовжила політику батька, спрямовану на об’єднання Скандинавії під своєю владою. Цьому сприяло посилення натиску Ганзи й північнонімецьких князів на країни Скандинавії. Як дружина норвезького короля Гакона VI Маргарита в 1375 р. домоглася обрання на данський престол свого сина Олафа, який після смерті Гакона в 1380 р. успадкував і норвезький престол. Таким чином, Данія та Норвегія об’єдналися особистою унією. Після смерті Олафа в 1387 р. Маргарита стала королевою Данії та Норвегії. У 1397 р., скориставшись міжусобицею у Швеції, вона спромоглася долучити до союзу Данії та Норвегії ще й Швецію. Формально королем Данії, Норвегії та Швеції було проголошено онука Маргарити Еріка II Померанського, але фактично управління зберігалося в її руках аж до 1412 р.
Особиста унія — об'єднання двох або більше самостійних монархічних держав у союз з одним головою.
У 1397 р. у шведському місті Кальмар Данія, Норвегія та Швеція уклали Кальмарську унію. За її умовами на всі три країни поширювалася влада одного короля, але в кожній державі зберігалися свої закони й органи влади.
Із договору про унію Данії, Швеції та Норвегії (1397 р.)
...Три королівства мають жити в любові і згоді... Проте якщо в одному з королівств почнеться війна, будь-який напад іноземців, то це буде стосуватися всіх трьох; кожне має допомогти іншому з усією відданістю й усіма силами, таким чином, щоб королівство залишалося у власному законі та праві...
• Робота в парах. Обговоріть, що мала забезпечити учасникам союзу ця угода.
Кальмарська унія — особиста унія королівств Данія, Норвегія та Швеція під головуванням данських монархів у 1397—1523 рр.
Проте союз трьох скандинавських держав був, за висловом сучасних істориків, «складеним, але не з’єднаним». Він не був союзом рівних держав, у ньому головувала сильніша за інших Данія. Поступово через послаблення зовнішньої загрози необхідність у ньому зменшилася. Із кінця XV ст. Швеція та Норвегія розпочали активну боротьбу за скасування унії та власну незалежність.
Данські воїни на шляху до Англії. Середньовічна мініатюра. XII ст.
• Які особливості зовнішнього вигляду й озброєння воїнів можна визначити за мініатюрою?
Запам'ятайте дати
• Кінець VIII — перша половина XI ст. — «епоха вікінгів» в історії середньовічної Європи
• 1397 р. — Кальмарська унія
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• Майже 300-річний період походів увійшов в історію середньовічної Європи як «епоха вікінгів». Ці події спричинили чимало змін на карті континенту.
• У Скандинавії в період «епохи вікінгів» сформувалися три нові держави — королівства Данія, Норвегія та Швеція.
• У XII—XV ст. у скандинавських державах, як і в інших регіонах середньовічної Європи, розвивалися феодальні відносини.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Закінчіть речення».
Правила гри. Учням та ученицям пропонується закінчити речення за змістом параграфа.
1) «Епоха вікінгів» тривала... .
2) Назва «нормани» перекладається як... .
3) У Русі-Україні норманів називали... .
4) Уперше загін норманів напав на монастир північно-східного узбережжя Англії в... .
5) Кораблі норманів називали... .
6) Кальмарську унію було підписано в... .
2. Що вам відомо про Скандинавію та її населення наприкінці VII ст.? 3. Охарактеризуйте походи вікінгів, їхні завоювання та відкриття. 4. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте особливості становища жінки в скандинавському суспільстві в «епоху вікінгів». 5. Як виникли скандинавські держави? 6. Визначте, що було характерно для розвитку країн Скандинавії у XII—XV ст.
7. Колективне обговорення. Оцініть вплив «епохи вікінгів» на середньовічну Європу. 8. Покажіть на карті Скандинавію та напрямки походів норманів. 9. Продовжте роботу із синхроністичною хронологічною таблицею «Європа в добу Середньовіччя» (с. 7).
10. У 888 р. під час усіх церковних та монастирських богослужінь Західної Європи до молитви додавали слова «...і від люті норманів збережи нас, боже!». Поясніть, яку інформацію може отримати дослідник за цим фактом.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)