Середньовічні держави
- 21-04-2022, 22:43
- 1 211
7 Клас , Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020
Зверніть увагу!!!
§ 11. Середньовічні держави
ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: що було характерно для ранньосередньовічного королівства як форми державності; у чому полягала феодальна роздробленість; які риси відрізняли станово-представницьку монархію як різновид середньовічної форми правління; що таке «станово-представницька монархія», «парламент», «кортеси», «Генеральні штати», «сейм», «рейхстаг».
ПРИГАДАЙТЕ: 1. Коли і як утворилися «варварські королівства»? 2. Назвіть і покажіть на карті «варварські королівства». 3. Що таке монархія? Яку монархію називають теократичною? 4. Робота в парах. Обговоріть, які риси були притаманні державності імперії Карла Великого. 5. Покажіть на карті території, завойовані Карлом Великим. 6. Що таке феодалізм? 7. Як і коли в середньовічній Європі встановилася феодальна роздробленість?
1. Ранньосередньовічне королівство. Середньовічна імперія. Початок Середніх віків відзначився тим, що в Європі утворилися нові форми державності. Свій початок, як ви вже знаєте, вони беруть із союзів германських племен, що рушили на завоювання Західної Римської імперії. Зруйнувавши імперію та підкоривши її територію й населення (за підрахунками вчених, завойовники складали близько 5 % від місцевого населення), вожді племен опинилися перед проблемою управління цими територіями. Існуюча в них раніше система влади виявилася непридатною, а римська фактично була знищена й відродитися вже не могла. До того ж вожді зустрічали опір одноплемінників, які не могли зрозуміти, чому руйнуються старі традиції племінної влади.
Етапи розвитку монархії в Європі
• Назвіть особливості перших трьох із наведених етапів розвитку монархії в Європі.
Зрештою окремим вождям удавалося приборкувати опір змінам, а свою владу зміцнити настільки, що її вже ніхто не міг заперечувати. Спочатку, як і раніше, їхня влада трималася на військовій силі та авторитеті. Особливо це помітно на прикладі вождя франків Хлодвіга. Проте, як вам уже відомо, він знайшов для своєї влади й інші опори: закони, гроші (скарбниця), апарат управління та християнську церкву, яка стверджувала, що «влада від Бога». Фактично Хлодвіг створив державу, у якій він був не просто вождем племені, а монархом, королем, який правив одноосібно й передавав свою владу в спадок.
Створивши власну державу, її засновники мало замислювалися про її подальшу долю. У їхніх очах вона була звичайним майном, як і все інше. А з майном, на їхню думку, треба вчинити справедливо — розділити між синами (нащадками), що й робили. Проте це спричиняло боротьбу за владу між нащадками, унаслідок якої загинула більшість «варварських королівств».
На Раннє Середньовіччя припадає поява ще однієї форми держави, яка претендувала на всеосяжність й універсальність. Під владою Карла Великого, якого проголосили імператором, у середньовічну імперію об’єдналися більшість земель і населення тогочасного західного християнського світу. Було заявлено про відродження Римської імперії. На відміну від своєї попередниці, вона не мала жорсткої влади, розгалуженої системи управління та єдиної системи податків. Як і «варварські королівства», нова середньовічна імперія базувалася на принципі особистої відданості: могутній правитель — віддані піддані, слабкий правитель — менше відданих слуг.
Піпін дарує Папі Римському володіння Папською областю. Середньовічний малюнок
Розбивши лангобардів, які володіли Італією, франкський король Піпін III Короткий у 754 р. віддав Папі Римському територію в Центральній Італії — Римську область. Тут утворилася Папська держава, або Папська область, — теократична монархія на чолі з Папою Римським. На її території папи мали необмежену духовну й світську владу. Звідси вони впливали на весь католицький світ і з перемінним успіхом намагалися контролювати дії світської влади в країнах середньовічної Європи. Папська область проіснувала понад 1000 років і в 1870 р. разом із Римом (крім Ватикану — резиденції Папи Римського) увійшла до складу об’єднаного Італійського королівства.
На Сході теократичною монархією був Арабський халіфат.
2. Монархія доби феодальної роздробленості. Після розпаду імперії Карла Великого королівська влада почала занепадати. Це було пов’язано з різними чинниками: невдале правління; напади норманів та угрів (мадярів) на Західну Європу. Проте головною причиною було те, що в попередні століття сформувалося велике землеволодіння. Його володарі, крім головного багатства Середньовіччя — землі, мали владу над її жителями. «Немає землі без господаря!» — казали тоді. Володіння цих великих феодалів іноді перевищували володіння самого короля. Фактично король правив лише у власному домені — спадковому земельному володінні. Найбільш показовим прикладом такої ситуації є Франція, де королівський домен простягнувся вузькою смугою від Парижа до Орлеана, з усіх боків затиснутий володіннями інших феодалів. Єдиної влади в країні не існувало, а відносини між феодалами базувалися на системі васалітету. Не було державного апарату управління, єдиних податків, єдиної армії. Кожен феодал у своїх володіннях почував себе як король. У цьому, власне, і полягала суть феодальної роздробленості.
Із листа французького короля Анрі І (перша половина XI ст.)
Кожен день нові неприємності. Ніхто не хоче подумати про бідну Францію, усі вважають, що в першу чергу їм треба збільшити свої володіння. Так, знову граф Рауль викрав у верденського єпископа 18 корів і не бажає їх повертати. Я, король, був змушений виконати прохання єпископа й доручив сказати Раулю, що неприпустимо ображати церковних пастирів, навіть вимагав, щоб той повернув худобу. Граф відповів посланцю, що не боїться ні короля, ні гніву церкви. Цей нахаба знає, що в мене не вистачить сил покарати всіх порушників божих і людських законів, але ж від цього королівське ім'я зазнає приниження.
• Робота в парах. 1. Чим можна пояснити таку зухвалу поведінку графа Рауля? 2. Як у джерелі показано можливість короля покарати бунтівного графа?
Дещо іншою була ситуація в Німецькому (Східнофранкському) королівстві. У цей період воно складалося з чотирьох родових герцогств — Швабії, Баварії, Франконії та Саксонії. Тут існувала виборна монархія: короля обирала вища знать. Поряд із цим певну силу мало так зване «право походження». Новий король мав бути родичем попереднього, хоча в історії Німеччини цей принцип багато разів порушувався. Столиці королівство не мало. Король правив державою, роз’їжджаючи своїми маєтностями. Не існувало загальнодержавних податків, король жив насамперед на прибутки зі своїх земель.
Однією із середньовічних імперій Європи була Русь-Україна. Із часом вона, як і держава Карла Великого, розпалася. Цим величезним, хоч і простим політичним утворенням просто бракувало відповідних засобів та організаційних структур, щоб утримувати під своєю владою такі значні території впродовж тривалого часу.
У період феодальної роздробленості з’явилася важлива особливість здійснення влади в країнах Європи. Влада чітко поділилася на центральну (здійснювана монархом) і місцеву (здійснювана земельними власниками). Крім того, міста й окремі групи населення також частково домоглися здійснення місцевої влади.
3. Станово-представницька монархія. Середньовічне суспільство потребувало стабільності, яку пов’язувало із сильною владою — одноосібною владою монарха. Спираючись на підтримку населення, європейські королі розпочали боротьбу за зміцнення влади й об’єднання своїх володінь.
На початку боротьби король мав небагато переваг над іншими феодалами. Він був на вершині «феодальної драбини» й фактично верховним суддею. Його влада передавалася у спадок, супроводжувалася церемонією коронації, помазанням на царство та врученням королівських символів. Він присягався захищати церкву, забезпечувати мир і справедливо чинити правосуддя. Важливим для королівської влади стало те, що деякі королі були канонізовані церквою як святі.
Станово-представницькі органи влади в різних країнах:
- в Іспанії — кортеси;
- у Франції — Генеральні штати;
- у Литві, Польщі й Чехії — сейм;
- в Угорщині — Державні збори;
- в Англії — парламент;
- у Німеччині — рейхстаг і ландтаги;
- у Швеції — ріксдаг.
У боротьбі за зміцнення своєї влади королі знайшли союзників. Це були міста, зацікавлені в розвитку ремесла й торгівлі, дрібні феодали, що потерпали від утисків великих феодалів, селяни й церква.
Спираючись на таку потужну підтримку, у XIII—XIV ст. королі значно зміцнили свою владу. У Франції королі почали видавати загальнодержавні закони, збирати податки, здійснювати реальну загальнодержавну вищу судову владу. З’явився розгалужений державний апарат, до якого переважно набирали не за знатністю походження, а за особистими якостями.
Кортеси. Середньовічна мініатюра
Однак для здійснення повноти влади монархи потребували значних зусиль. Там, де монархам вдавалося відразу підкорити своїй владі всю країну, не давши об’єднатися суперникам (Візантійська імперія, Сицилійське королівство тощо), вони могли не зважати на інтереси інших. Як правило, монархам доводилося вступати в діалог із містами та представниками різних суспільних станів. Це спричинило появу нових органів влади — станово-представницьких органів, а також органів місцевого самоврядування. В окремих країнах вони вирішували важливі державні питання, але далеко не завжди діяли на користь короля. Хоча найчастіше в ті часи ці органи влади ставали слухняним знаряддям у руках королівської влади.
Так у середньовічній Європі сформувалися станово-представницькі монархії, за яких королі правили, узгоджуючи свої рішення з представниками існуючих станів через станово-представницькі органи. Спираючись на стани, монархи поступово зміцнили свою владу.
Станово-представницька монархія — форма правління, централізована держава, де влада монарха спирається на станово-представницькі органи влади. Станово-представницька монархія стала проміжною ланкою між монархією доби феодальної роздробленості й абсолютною монархією.
Середньовічне суспільство. Середньовічна ікона. XV ст.
• Як зображення відбивало тогочасні уявлення про склад європейського суспільства?
Запам'ятайте дати
• 754 р. — утворення Папської області
Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?
• У королівствах Раннього Середньовіччя почали формуватися нові форми державності.
• Період феодальної роздробленості в середньовічній Європі став часом слабкої королівської влади й посилення ролі великих місцевих феодалів.
• У XII ст. одночасно з посиленням королівської влади розгорталися процеси формування певних форм державної влади. У середньовічній Європі затвердилися станово-представницькі монархії як нова форма держави, де влада належала королю та становому представництву.
Запитання та завдання
1. Перевірте рівень засвоєння матеріалу параграфа за допомогою гри «Відгадайте термін або історичне явище».
Правила гри. Ведучий(-а) гри загадує термін або історичне явище, записує його на картці та вкладає в конверт. Учні та учениці мають за короткий час (30—60 секунд) поставити ведучому(-ій) заздалегідь визначену кількість запитань (наприклад десять), на які він (вона) може відповідати лише «так», «ні» або «частково». Коли учні та учениці впораються із завданням, можна запропонувати їм відгадати інший термін або історичне явище.
2. Визначте особливості середньовічних королівств та імперій як форм тогочасної державності. 3. Що характеризувало середньовічні монархії доби феодальної роздробленості? 4. Чому виникли станово-представницькі монархії? Чим вони відрізнялися від форм державності, що існували раніше?
5. Колективне обговорення. Визначте особливості розвитку європейської державності в Середньовіччі. 6. Робота в парах. Складіть таблицю «Розвиток середньовічних держав у Європі».
7. Робота в малих групах. За додатковими джерелами складіть повідомлення із презентацією за однією з тем (за вибором): 1) Право й судочинство в середньовічній Європі. 2) Монархії доби феодальної роздробленості в середньовічній Європі. 3) Середньовічні європейські станово-представницькі монархії. Проведіть конкурс робіт.
скачать dle 11.0фильмы бесплатноДаний матеріал відноситься до підручника "Всесвітня історія 7 клас Гісем, Мартинюк 2020", створено завдяки МІНІСТЕРСТУ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ (МОН)
Зверніть увагу!!!
Коментарі (0)