Войти
Закрыть

Общини

7 Клас

В Індії винятково міцними були общини, особливо сільські. Вони не руйнувалися ні за яких обставин. Змінювалися династії правителів-раджів, спалахували війни, країна поринала у прірву смут і безладу, а їм хоч би що. Траплялося, що селяни мусили полишити своє рідне село, проте згодом усі поверталися до рідного вогнища — якщо не самі вони, то їхні діти чи онуки. Селяни жили відособлено, нічого не купували за межами свого села. Щоб мати необхідні речі, вони наймали майстрів, працю яких оплачували. Держава їх не чіпала, лише стягувала з них податки. Общини в Індії складалися з поважних землевласників, залежних селян, які на них працювали, та зневажених низів, які виконували найбрудніші, найважчі роботи. За таких умов общинників не пов’язували спільні інтереси. Отож вони не були згуртовані ні у загальній масі, ні навіть у межах свого села. Тому індійська історія не знала руйнівних селянських повстань....
0 Переглянути

Кастовий лад

7 Клас

Ще стародавні індійці ділилися на чотири варни: брахманів (жерців), кшатріїв (правителів, воїнів), вайшіїв (торгівців, землеробів) та шудр (ремісників, слуг). Кожного шанували залежно від того, до якої варни він належав. Того, хто не належав до жодної з варн, вважали «недоторкуваним», ставилися до нього гірше, ніж до худоби. У середні віки варни почали дробитися на касти, кількість яких зростала. Членів касти об'єднувала передусім спільна професія, що успадковувалася дітьми від батька. Заборонялися переходи з однієї касти до іншої та шлюби між представниками різних каст. Чим відрізнялися касти від варн? Кожна каста керувалася своїм релігійним законом, жила за своїми звичаями і традиціями. Рівності між кастами не існувало. Найбільш зневаженою була каста «недоторкуваних», до якої належали слуги, прибиральники, різники та інші «чорнороби». Як виникали нові касти? Передусім унаслідок змішаних шлюбів. Коли подружжя належало до різних каст, воно утворювало іншу касту. Новими кастами ставали також ті лісові племена, які переселялися в місто чи село. З появою каст поділ населення на варни зберігся, касти співіснували з ними....
0 Переглянути

Країна тисячі чудес

7 Клас

Наприкінці старої — на початку нової ери Індію неодноразово завойовували чужинці. Велетенську країну населяло безліч народів і племен, тому об’єднати її для опору нападникам було важко. Політичній роздробленості сприяло й те, що місцева знать дбала про власні, а не про державні інтереси. Навербувати численне військо перешкоджала релігія, яка дозволяла воювати лише кшатріям. Були ще професійні воїни — раджпути, але їх нараховувалося порівняно небагато. Для допитливих Раджпути («царські сини») були нащадками вождів кочових племен із Центральної Азії (гуннів, гуджаратів). Жили вони переважно в Раджпутані («Земля раджпутІв», нині — Раджастан — «Країна раджів»). До них зарахувало себе й чимало індійських князів. Ці індійські рицарі зневажали працю хліборобів, ремісників і торгівців, і займалися виключно полюванням та військовою справою, якої вчилися ледь не з пелюшок. Вони не заковували себе в сталеві лати, а носили легку кольчугу. Вогнепальну зброю вважали зброєю боягузів, билися мечем, списом, кинджалом. Билися з ворогами поодинці, причому стояли на смерть. Раджпути різко протиставляли себе іншим станам і кастам. У них були свої правила честі, які вони цінували більше, ніж життя. Честь вимагала від раджпута відданості вождю, хоробрості, щедрості, шляхетності. Раджпути вважали, що «на тіло боягуза навіть грифи не сідають». Взірцем мужності були і їхні жінки. Жінки того раджпута. який втікав з поля бою. вважали себе вдовами, а того, хто загинув у нерівному бою, накладали на себе руки. Цікаво, що раджпути були освіченими й культурними на відміну від більшості західноєвропейських рицарів....
0 Переглянути

Зоряний час Османської імперії

7 Клас

У 1451 р. султаном став Мехмед II, якого прозвали Завойовником. Це була людина розумна, освічена, владолюбна, жорстока і дуже підступна. Мехмед ІІ заволодів у 1453 р. Константинополем і перетворив його на столицю своєї держави — Стамбул. У Стамбулі проживали не лише турки, а й греки, вірмени, євреї та представники інших народів. Це гігантське місто стало релігійним і культурним центром мусульманського світу. В ньому діяло кілька невільницьких ривків. Джерело XVI ст. Із праці Вацлава Братислава «Пригоди» Гассан-паша вчинив набіг на (балканську країну) Хорватію... і дуже урочисто пригнав до Стамбула 300 християнських бранців... На другий день рано-вранці десяту частину цих невільників відвели до султана, а інших направили на ринок... Сумно було спостерігати на тому торжищі, як там продають і забирають християн. Один купить матір, другий — дітей, інший — малих хлопчиків, ще хтось — дівчат, і як усі рідні розлучаються один з одним... щоб уже не бачитися до самої смерті....
0 Переглянути

Османський Молох

7 Клас

У середині XIV ст. турки-османи здійснили свої перші завоювання на Балканах. Вони поневолили Болгарію, а потім пішли на Сербію. 1389 р. на Косовому полі відбулася нерівна битва між сербо-боснійськими рицарями й набагато численнішими турецькими військами. У цій битві загинули і сербський король Лазар, і турецький султан Мурад. Султаном став старший син Мурада — Баязид, якого нарекли за швидкі воєнні успіхи на Балканах і в Малій Азії «Блискавкою». Серби й боснійці зазнали на Косовому полі нищівної поразки. Відтоді майже 500 років балканські народи жили в турецькій неволі. Турки створили постійне військо, ударною силою якого були піші воїни — яничари (від турецького «єні чері» — «нове військо»), озброєні ятаганами (кривими шаблями), списами і кинджалами. Яничарами ставали не турки, а полонені чи взяті у вигляді данини християнські хлопчики. Виховували їх дервіші, які стирали в них пам’ять про свій народ і прищеплювали їм фанатичну відданість ісламу та султану. Яничари стали гвардією (добірним військом) султанів і допомагали їм поневолювати християн. Але, якщо їх кривдили, яничари здійснювали палацові перевороти чи здіймали в столиці бунти....
0 Переглянути

Утворення Османської держави. 1299 рік

7 Клас

У середині ХІІІ ст. монголи розгромили військо сельджуків. Султанат розпався на дрібні самостійні князівства, які не ладили між собою. Володар одного з них, Осман, став турецьким султаном. Турки на його честь назвали себе османами, а свою державу — Османською. Ця держава невдовзі стала незалежною від сельджуків. Не залежала вона й від монголів, хоч турки й вважалися васалами монгольських ханів. Турки полюбляли воювати. Більшість із них були воїнами, решта ж — скотарями. Войовничість у них розпалювали шейхи та дервіші — прихильники «священної війни» з «невірними». Приморські турки займалися піратством. Від турків-піратів не знали спасу ні мореплавці, ні жителі прибережних районів....
0 Переглянути

Перші турецькі держави

7 Клас

Близько 1000 р. на Європу звалилися з рівнин Казахстану кочові племена тюрків-сельджуків. Вони заволоділи Середньою Азією, Персією, Сирією та Іраком і взялися за Вірменію та Візантію. У 1071 р. в бою біля фортеці Манцікерта(на Закавказзі) візантійці зазнали від них страшної поразки. Візантійський імператор потрапив у полон. Тюрки раділи, бо сподівалися на колосальний викуп. Але візантійський трон хутко посів інший імператор. Розчаровані сельджуки накинулися на візантійську Малу Азію (Анатолію), і незабаром вже скоса поглядали на неприступний Константинополь. Свої володіння в Малій Азії вони назвали Римом, історики ж — Сельджуцьким султанатом. Султан проголосив себе «Володарем всесвіту». У Малу Азію завойовники, які поступово злилися з місцевим населенням в єдиний турецький народ, принесли розорення і тиранію. Там почався культурний занепад, бо стражденний люд втрачав інтерес і до релігії, і до науки — до всього на світі....
0 Переглянути

Культура

7 Клас

Грамота в Північно-Східній Русі в ХІІІ— ХV ст. особливого поширення не набула. У монастирях і при князівському дворі переписували книги, які красиво оформлювали. Писали на пергаменті чи на бересті — березовому лубі. У XIV ст. на Русі з’явився дешевий папір. Руські мандрівники описали Константинополь, а тверський купець Афанасій Нікітін у своїй праці «Ходіння за три моря» — Індію. Монахи займалися лікуванням, збагачуючи народну медицину. В усній народній творчості та пам’ятках писемної літератури яскраво відображено боротьбу проти золотоординського іга. Її оспівували билини про Іллю Муромця, Добриню, Василія Казимировича та інших руських богатирів. У билинах про Василія Буслайовича та Садка відображено буремне життя Пана Великого Новгорода. Билини — руські епічні пісні, складені про події XI— XVI ст. У Москві, Твері, Новгороді та Пскові велося літописання. Серед літописних творів ХІV— ХV ст. виділяється Троїцький літопис, у якому Москву претензійно зображено спадкоємницею Києва та Владимира. З'явилися історичні повісті про Куликовську битву («Сказання про Мамаєве побоїще», «Задонщина»). Їхні автори закликали князів об’єднатися для спільного опору ворогам Русі....
0 Переглянути

Повсякденне життя

7 Клас

Князі та бояри жили в хоромах (палацах), городяни — в будинках з дерев’яних колод. Бідняки тулилися в халупах без вікон (щоб краще зберігалося тепло). У будинку стояла масивна піч, нерідко розмальована. В ній пекли хліб та готували страви. Скляні вікна вперше з’явилися в ХІV— ХV ст. у Москві та Новгороді, і то лише в найбагатших будинках. Помешкання освітлювалося лучиною, рідше — масляними світильниками, і геть рідко — лойовими чи восковими свічками. Двір оточувався огорожею з хвірткою та ворітьми і складався з будинку та господарських приміщень. Майже у кожному дворі були город і садок. Простий люд носив одяг з грубого полотна, знать та заможні купці — з дорогих привізних тканин. Тканину фарбували в різні кольори. Основною частиною чоловічого й жіночого вбрання була сорочка, яка поступово стала білизною. Чоловікам верхнім одягом слугували довга свита, каптан, сіряк, сарафан (нарядний чоловічий одяг), довгий безрукавний плащ. Жінки носили сарафан, літник, тілогрійку. Знатні дами полюбляли одяг з довжелезними рукавами, що іноді волочилися по землі. Для фізичної праці таке вбрання було негодящим, що відобразилося в крилатому вислові «працювати спустивши рукави», тобто абияк. Престижним вбранням вельможних і багатих була шуба. Верхній одяг стягувався поясом, до якого прикріплювали шкіряну сумочку — калитку....
0 Переглянути

Державне управління

7 Клас

Правив у державі князь, влада якого впродовж ХІІІ—ХV ст. посилювалася. Він спирався на військову дружину та церкву, яка бачила в сильній князівській владі порятунок від безладу в суспільстві. Всі піддані вважалися його слугами. Влада Великого московського князя Івана ІІІ так зросла, що він уже називав себе самодержцем та «божою милістю государем всія Русі». Іван III запровадив при дворі пишний візантійський ритуал, зробив гербом Московської держави візантійський герб — двоголового орла. При Великому князі існував дорадчий орган із представників знаті — Боярська духа. Вона була вельми впливовою, до її порад прислуховувався навіть Іван ІІІ. Великокнязівським двором (передусім скарбницею та канцелярією) керували дворецькі та підлеглі їм дяки, містами й землями — княжі намісники. Наприкінці XV ст. виникли перші «прикази» — своєрідні міністерства. З’явилися єдині для всієї країни закони — «Судебник» Івана ІІІ....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 28 29 30 31 32 33 34 35 36 ... 68
Назад

Навігація