Є історики, які виводять походження слова «Русь» від назви сарматського племені роксолан. Слово «рокс» іранськими мовами означало світлий, білий, головний. Натомість Нестор Літописець у ХІІ ст. писав, що назва «Русь» прийшла від варягів (або норманів, вікінгів). Плем'я естів (предки естонців) називало норманів-вікінгів-варягів Rootsi, а фіни — Ruotsi. Можливо, саме через ці мови до нас прийшло слово «Русь», яким і позначали сусідні народи предків сучасних шведів, норвежців, данців. У будь-якому разі руси другої половини ІХ — середини Х ст. були княжою дружиною, що складалася здебільшого з норманів-вікінгів-варягів. Русь у X—XII ст. перебувала в межах сучасних Київської, Чернігівської, Житомирської, частини Черкаської, Полтавської, Сумської, Вінницької областей. Жителів цієї території, тобто представників племінних союзів полян, сіверян, деревлян, називали русами. З ХІІІ ст. Руссю, крім території сучасної Центральної і Північної України, називають і західноукраїнські землі. Приблизно у цей самий час словом «Русь» почали позначати й північні землі, які сьогодні входять до складу Росії. Давня Русь була країною багатьох етносів (народів): окрім слов'ян — ще й фіно-угрів, балтів, татар (тюрків) та ін....
|