Войти
Закрыть

Річ Посполита

8 Клас

Фільварок — багатопрофільне господарство, у якому вся земля належала пану та яке базувалося на праці селян, що відробляли панщину. Товарна продукція — це продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку. Господарський розвиток. У XVI ст. в сільському господарстві Польщі відбувався перехід від середньовічної оброчної системи до фільварково-панщинного господарства. Землевласники (шляхта) перетворювали свої господарства на фільварки з метою збільшення виробництва товарної продукції. Крім вирощування хліба, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, винокурні тощо. Поширення фільварків призвело до посилення експлуатації селян землевласниками. Проте примусова праця селян була малоефективною. Для того щоб отримати більше прибутку, землевласнику потрібно було більше землі й залежних селян. У 1557 р. польський король і великий князь литовський Сигізмунд II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою громадські землі поділялися на волоки. Нормою наділу стала одна волока — 19,5 га на двір. Надлишки землі передавалися шляхті під фільварки. У першій половині XVI ст. Польщу охопило господарське піднесення. Під його впливом виникло чимало нових міст. Варшава, яка виросла з невеликого поселення, у XVI ст. стала новою столицею королівства замість Кракова. Польські купці вели жваву торгівлю з Німеччиною, Угорщиною, Італією, скандинавськими країнами, Московською державою. З’явилися суконні, полотняні, шкіряні, паперові, скляні та інші мануфактури....
0 Переглянути

Османська імперія

8 Клас

Війни Османської імперії. XVI ст. було часом найбільшої військової та політичної могутності Османської імперії. У першій половині XVI ст. вона приєднала до своїх володінь значні території на Близькому Сході та в Північній Африці. Здійснено це було султаном Селімом І Грозним (1512—1520 рр.). У переможній війні проти Ірану Селім I завоював країни Закавказзя — Азербайджан, частину Вірменії, Грузії, Дагестан і Курдистан. Після цього розпочав завоювання Сирії та Єгипту. Приєднавши їхні землі до своєї імперії, він проголосив себе халіфом — головою всіх мусульман. Своєму сину Сулейману I він заповідав об’єднати завойовані землі та зробити їх невід’ємною частиною імперії. Періодом найвищого розквіту Османської імперії вважають правління Сулеймана І Пишного (1520—1566 рр.). Він був, мабуть, наймогутнішим із турецьких султанів за весь час існування Османської імперії. Одним із головних напрямків діяльності Сулеймана І стали війни з метою підкорення країн Близького Сходу, Східної Європи та узбережжя Середземного моря. Сулейман І уславився ще й тим, що створив великий флот. Турецькі кораблі в XVI ст. ходили всіма морями та океанами, сягаючи навіть берегів Індії. Під час ведення війн за підкорення країн Європи Сулейман І виявив себе не лише видатним полководцем, а й людиною, яка чудово орієнтувалась у складних питаннях європейської політики та суперечностях християнського світу. Сулейман І чудово розумів велику користь від релігійного розколу в Європі. Головною перешкодою на шляху до підкорення Європи була Габсбурзька імперія, тому султан став усіляко підтримувати її релігійних ворогів — протестантів. У свою чергу, прихильники протестантства дивилися на Сулеймана І як на свого захисника....
0 Переглянути

Міжнародні відносини у XVI — першій половині XVII ст. Тридцятилітня війна 1618—1648 рр.

8 Клас

Характер міжнародних відносин у XVI ст. У міжнародних відносинах Європи доби раннього Нового часу важливе значення продовжували відігравати династичні принципи, проте новим чинником міждержавних відносин став розкол Європи за релігійною ознакою внаслідок Реформації. Чимало держав ставали учасниками міжнародних конфліктів, підтримуючи своїх одновірців або прагнучи перешкодити поширенню віросповідання, яке вони не підтримували. Вирішальну роль у міжнародних відносинах Європи цього періоду відігравали іспанські та австрійські Габсбурги, Англія та Франція. Гострі суперечки виникали між Францією та Габсбургами, володіння яких межували з її кордонами. Найбільшим із проявів їхніх суперечностей були Італійські війни (1494—1559 рр.). Гострої форми набуло протистояння між протестантською Англією та католицькою Іспанією. Незважаючи на численні воєнні сутички, жодна з провідних європейських країн — учасниць конфліктів не мала достатньо сил, щоб завдати поразки противнику. Таку систему міжнародних відносин називали системою європейського балансу. Наприкінці XVI ст. важливу роль стала відігравати Швеція, яка, підпорядкувавши Норвегію та Фінляндію, намагалася поширити вплив на данські, польські та прибалтійські землі....
0 Переглянути

Іспанія в XVІ ст. Національно-визвольна боротьба в Нідерландах

8 Клас

Іспанія на межі XV—XVI ст.: зміни в економіці та суспільстві. У 1492 р. після завершення Реконкісти увесь Піренейський півострів, за винятком Португалії, був об’єднаний під владою іспанських королів. XVI ст. інколи називають «століттям Іспанії». Це було зумовлено тим, що завдяки відкриттю Америки іспанські монархи отримали небачені до того ресурси для здійснення своїх честолюбних планів. Проте ці багатства відіграли в історії Іспанії більше негативну роль. У XVI — першій половині XVII ст. іспанці вивезли з Америки понад 180 тис. тонн золота і понад 16 тис. тонн срібла. Величезна кількість «дешевого» золота та срібла призвела до того, що Іспанія найбільше серед європейських країн постраждала від «революції цін». Іспанські королі Фернандо (Фердинанд) та Ізабель (Ізабелла) були ревними католиками, прагнули викорінити будь-яку єресь і домогтися релігійної єдності у своїх володіннях, де поряд із католиками проживало багато мусульман і юдеїв. Із цією метою використовувалася інквізиція, яка стала зброєю в руках королівської влади і церкви проти іновірців. Першого удару було завдано по євреях. Королівським указом 1492 р. від них вимагали або змінити віру, або залишити країну. Згодом гонінь зазнали і ті євреї, що прийняли християнство. Після цього переслідування торкнулися мусульман. Більше того, пригноблювали навіть тих арабів, які перейшли до християнства (в Іспанії їх називали морисками). Їм заборонялося носити арабські імена, розмовляти рідною мовою, дотримуватися своїх звичаїв. Пізніше морисків узагалі вигнали з Іспанського королівства....
0 Переглянути

Англійська революція

8 Клас

На початку XVII ст. в Англії швидко формувалися нові капіталістичні відносини. Проявами цього стали створення мануфактурного виробництва, розвиток торгівлі, піднесення міст, поширення товарного сільськогосподарського виробництва. Англія стала основним постачальником нефарбованих тканин на європейський ринок. У середині XVII ст. вона забезпечувала 80 % загальноєвропейського видобутку вугілля (близько 3 млн тонн). За перші 40 років XVII ст. подвоїлися обсяги торгівлі. Цьому сприяли торговельні компанії, які користувалися монопольним правом на торгівлю в певному регіоні. Найбільшою була Ост-Індська компанія. У сільському господарстві розвивалися тенденції, започатковані ще в XVI ст. (огороджування, поширення найманої праці тощо). Воно активно втягувалося в ринкові відносини. Однак це було притаманно в основному південним і центральним графствам. На півночі ще зберігалися натуральна рента (оброк) і відробіток (панщина). Зміни в економіці позначилися на соціальній структурі англійського суспільства. Хоча воно за формою залишалося становим, у поведінці, звичаях, роді занять деяких верств суспільства сталися значні зміни. Так, серед землевласників виокремилося нове дворянство, яке, на відміну від старого, активно вело господарство: розводило овець, не цуралося торгівлі та мануфактурного виробництва....
0 Переглянути

Англія у XVI ст.

8 Клас

Зміни в економіці та суспільстві. У XVI ст. Англія являла собою невелику за територією країну. Її володіння в Ірландії були незначними, Шотландія також не входила до її складу. Населення Англії на початку XVI ст. складало близько 3 млн осіб, а наприкінці століття збільшилося до 4 мільйонів (без урахування Шотландії). На початку XVI ст. Англія, на відміну від Нідерландів, не була міською країною: у містах жило не більше 10 % населення. Наприкінці століття кількість городян зросла до 20 %. Англія залишалася переважно аграрною країною. Земля належала дворянам-землевласникам і королю. Переважна більшість селян власної землі не мала, за користування нею сплачувала грошову ренту. На початку XVI ст. в сільському господарстві Англії відбулися значні зміни. Із появою мануфактур як в Англії, так і за її межами зріс попит на англійську вовну. Багато землевласників захопилися розведенням овець. Цей процес мав далекосяжні наслідки для розвитку Англії. Вовна перетворилася на головне багатство країни. Акціонерна компанія — колективне товариство, що об'єднує індивідуальні капітали пайовиків-акціонерів. Відтоді й дотепер мішок із вовною як символ заможності Англії зберігається в палаті лордів англійського парламенту і служить сидінням для лорда-канцлера. Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни втрачали свої господарства, а з ними і єдиний засіб до існування, перетворюючись на жебраків....
0 Переглянути

Завершення формування абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Зміцнення абсолютизму за Рішельє. Енергійним продовжувачем справи Генріха IV став перший міністр короля Людовіка XIII (1610—1643 рр.), кардинал герцог Рішельє (1585—1642). Рішельє народився в небагатій дворянській родині. Спочатку він хотів вступити до війська, але потім вирішив служити церкві. У 23-річному віці став єпископом. Мав неабиякі літературні здібності, здобув добру освіту, був честолюбним та енергійним. Коли йому виповнилося 30 років, став кардиналом. Із 1624 р. — член Королівської ради, згодом — перший міністр Франції (голова уряду). Упродовж 18 років фактично правив Францією за нерішучого Людовіка XIII. Як влучно зауважив один із сучасників кардинала, «Людовік XIII лише носив корону, а Рішельє мав скіпетр». Одним із головних своїх завдань кардинал вважав посилення авторитету королівської влади. Для досягнення цього Рішельє припинив скликати Генеральні штати і обмежив права Паризького парламенту. Нагальною потребою, без вирішення якої Францію не можна було вважати цілісною державою під необмеженою владою короля, була ліквідація гугенотської республіки на півдні країни. Війна проти гугенотів, що розпочалася 1620 р., тривала вісім років і завершилася перемогою королівської армії. Фортеці гугенотів було зруйновано. У 1629 р. було прийнято «Едикт милості», за яким гугенотам дозволялося сповідувати їхню віру, але заборонялося мати гарнізони і фортеці....
0 Переглянути

Становлення абсолютної монархії у Франції

8 Клас

Королівська влада. На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Переважна більшість людей жили в селах, і країна в цілому лишалася аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу було завершено наприкінці XV ст. Одночасно з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликалися з 1484 р. Король Людовік XII (1498—1515 рр.), уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, встановлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму. Наступні кроки щодо створення у Франції абсолютної монархії було зроблено за Франциска І (1515—1547 рр.). Він зумів підкорити своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франциск І досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи, призначала нові податки. На указах Франциска І вперше з’явилася формула необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські правники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується....
0 Переглянути

Поширення Реформації та Контрреформація

8 Клас

Лютеранство. Аугсбурзький мир 1555 р. Боротьба між прихильниками та противниками ідей М. Лютера в Німеччині тривала ще 30 років після закінчення Селянської війни. Лютерани в Північній Німеччині реформували католицьку церкву. Головою церкви в кожному князівстві став князь, скасовувалися дорогі обряди, шанування ікон, богослужіння велося рідною мовою. Усі церковні володіння конфісковувалися. У 1529 р. на засіданні рейхстагу у Шпаєрі католицька більшість прийняла рішення, за яким католицькі церковні служби мали стати обов’язковими на території князівств і в містах, прихильних лютеранству. У відповідь п’ять князів і 14 міст, прибічників лютеранства, склали протест, у якому заявили, що в питаннях віри неможливо підкорятися рішенню більшості. Відтоді прихильників лютеранства стали називати протестантами, а лютеранську церкву — протестантською. Протестантизм — один з основних (поряд із католицизмом і православ'ям) напрямків у християнстві, що виник унаслідок Реформації у XVI ст. Його початковими формами були лютеранство, кальвінізм та англіканство. Боротьба затяглася на довгі роки. Згодом у це протистояння втрутився імператор Карл V. Він вирішив приборкати католицьких і протестантських князів. Загроза втрати незалежності спонукала князів об’єднатися. Спільне військо вирушило проти Карла V і ледь не взяло його в полон. Карл V змушений був погодитися на перемир’я. У 1555 р. на імперському рейхстазі в місті Аугсбург було укладено релігійний мир, за яким визнавалося рівноправ’я католиків і протестантів. Право визначати релігію у своїх володіннях отримали князі, піддані мали дотримуватися тієї віри, яку сповідував князь, за принципом «чия влада, того й віра». Хоч Аугсбурзький мир не вирішив усіх проблем, він припинив суперечки між католиками і протестантами....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 50
Назад

Навігація