Войти
Закрыть

Зародження культури бароко

8 Клас

Стиль бароко зародився в Римі в другій половині XVI ст. Однією з визначальних його ознак став дух оновленої католицької релігійності, а історичним тлом — розквіт абсолютних монархій в Європі. Для архітектури бароко характерна пишна декоративність із безліччю деталей, кольорове ліплення, щедра позолота, різьблення, скульптура, живописні розписи на стелі. Це час панування дугоподібних, кривих, химерно вигнутих ліній, що плавно перетікають одна в одну, урочистих фасадів споруд і величних архітектурних ансамблів. Першим архітектурним зразком стилю бароко вважають церкву Іль-Джезу, споруджену приблизно в 1575 р. в Римі для ордену єзуїтів. Живопис бароко розвиває кілька основних тем: художників приваблюють контрасти світла й тіні, грандіозні панорами, розкіш, надлишковість форм, натуралізм, алегорія, багата фактура, складність рухів і ракурсів. Але разом з тим — побутові сюжети, прості народні типи, наївність селянського життя. В епоху бароко вдосконалюються такі живописні жанри, як пейзаж, портрет, натюрморт та ін....

Північне Відродження

8 Клас

У XV-XVI ст. в Німеччині, Нідерландах, Франції та Іспанії бурхливо розвивається мистецтво, яке згодом отримало назву Північне Відродження. Цей термін, застосований за аналогією до італійського Відродження, є досить умовним. Якщо в Італії мистецтво й культура відроджували традиції античності, то в інших країнах Європи, які не мали античного минулого, мистецтво розвивалося під впливом готичної традиції. Мистецтво Відродження в Німеччині формувалося в жорстокій релігійній боротьбі, а тому сповнене драматизму й емоційного напруження. У німецькому мистецтві були популярними теми смерті, Страшного суду, кінця світу. Найяскравішим представником мистецтва німецького Відродження був Альбрехт Дюрер (1471-1528) — видатний живописець, гравер і вчений. У його живописних полотнах виявляється справжня велич епохи Відродження. У цей період створені відомі твори - «Автопортрет з пейзажем» (1498), «Автопортрет в образі Христа» (1500) та ін. Однак справжній успіх митцеві принесли гравюри. Найвідоміша його серія гравюр на теми апокаліпсису (1498)....

Мистецтво Високого Відродження

8 Клас

Вершиною розвитку італійської культури є період так званого Високого Відродження, який припадає на кінець XV — 30-і роки XVI ст. Воно розквітало на тлі жорстоких і спустошливих італійських воєн (1494-1559), коли Апеннінський півострів став ареною боротьби Франції з Іспанією та Священною Римською імперією за завоювання Неаполітанського королівства та Міланського герцогства. У ці війни було втягнуто багато держав політично роздробленої Італії, які переслідували й власні цілі. Через війну погіршувалося економічне становище Італії, яка втрачала свої позиції на зовнішніх ринках. Однак творчість не тільки вступає у двобій із війною, а й нерідко бере над нею гору. У перші три десятиліття XVI ст. в Італії з’явилося чимало талановитих постатей. Саме в період Високого Відродження утверджується гуманістичний ідеал вільної й гармонійної особистості, що прагне якомога краще пізнати світ. Особливо яскраво це втілилося в образотворчому мистецтві й літературі, переосмислено у філософській, історичній і політичній думці. Ідеали краси й гармонії ставали нормою, їх прагнули досягти в різних видах творчої діяльності. У формуванні культури Високого Відродження визначальна роль належала новій інтелігенції, яка походила не тільки з аристократичного, а й із купецького, ремісничого та селянського середовища. Творча доля інтелігенції залежала від відносин із владою та системи замовлень — приватних, церковних і державних. Помітну роль у культурному житті відігравали також меценати1. Основними центрами культури Високого Відродження стали палаци правителів, які запрошували до себе на службу художників та архітекторів, письменників та істориків, політиків і філософів. Для багатьох творчих людей підтримка меценатів була чи не єдиним засобом для існування. Щоправда, усе це відображалося на їхній роботі, оскільки митці мали зважати на інтереси й смаки замовника....

Народження нової культури

8 Клас

Епоха Середньовіччя в Європі змінилася епохою Відродження, або Ренесанс. Його основою став гуманізм. Уперше термін «гуманізм» з’явився в працях римського мислителя й політичного діяча Цицерона, який називав гуманізмом вищий культурний і моральний розвиток людських здібностей. Наприкінці XV ст. гуманістами стали називати культурних діячів, які спрямовували свої інтереси на вивчення всього, що пов’язане з людиною та її духовним світом. З’явився новий комплекс гуманітарних наук — studia humanitatis. Крім граматики й риторики, які традиційно вивчали в середньовічній системі освіти, він увібрав і нові дисципліни — історію, етику, філо- Відродження (фр. Renaissance, від латин. re — знову й nasci — народжуватися) — епоха розвитку європейської культури, для якої характерне відродження інтересу до людини, повернення до ідеалів античності, гуманізму. Гуманізм (від латин. humanus — людський, людяний) — рух епохи Відродження, спрямований на утвердження моральних прав людини на земне щастя, чуттєві радощі та вільний вияв її прагнень і бажань. Софію, поетичну майстерність, педагогіку. Цими сферами знань і стали професійно займатися гуманісти. До них належали поети й філософи, філологи й історики, світські особи й діячі церкви. Велику увагу гуманісти приділяли також досконалому вивченню латини й давньогрецької мови. Гуманісти оспівували велич і високе призначення людини у світі, її право на свободу, щастя, усебічний розвиток і прояв своїх творчих здібностей. На їхню думку, гідність людини визначається не багатством і знатністю походження, а гуманістичною «ученістю». До середини XVI ст. вищі державні посади в багатьох італійських містах обіймали гуманісти, бо їхні мешканці та правителі вважали, що лише завдяки гуманістичним знанням і духовній близькості з античністю можна стати справжнім державцем....

Узагальнення до розділу І. Великі географічні відкриття та становлення капіталістичних відносин

8 Клас

Більшість населення Європи продовжувала займатися сільським господарством, і вагомих зрушень у цій галузі не спостерігалося. Поступово внаслідок удосконалення знарядь праці й запровадження нових способів господарської діяльності людини зростали обсяги виробництва продуктів харчування. Відкриття й винаходи XV-XVI ст. зумовили появу нових виробничих галузей. Збільшилася кількість міст і міського населення. Завдяки розвитку виробництва виникли розсіяна, змішана та централізована мануфактури. Зросло товарне виробництво, склалися товарно-грошові відносини. Економічний поступ спричинив зміни в соціальній структурі суспільства - з’явилися стани «нових» людей — наймані робітники, «нові» дворяни, буржуазія. На початку раннього Нового часу зазнало змін духовне життя людини. Якщо в епоху Середньовіччя свідомість формувалася під впливом церкви й станової належності, то ранній Новий час показав відокремленість особи, її намагання покладатися на власні сили. З’явилися нові можливості — досягнення багатства, успіхів у суспільстві, започаткування власної справи....

Повсякденне життя населення Західної Європи

8 Клас

В епоху раннього Нового часу почали будувати більше житла, передусім у містах. Залежно від природно-географічних умов і місцевих традицій будинки зводили з дерева чи каменю. У Середземномор’ї, де майже вирубали ліси, основним будівельним матеріалом стали цегла й камінь. Натомість на півночі Європи, зокрема в країнах Скандинавії, Англії, у лісистих районах Франції та Німеччини, переважало дерев’яне будівництво. Щоб уберегти будинки від пожежі, їх часто зводили на дерев’яному каркасі з глиняним наповненням. Проте й у цих країнах у будівництві дедалі активніше почали застосовувати камінь і цеглу. Дахи вкривали переважно черепицею та ґонтом (покрівельний матеріал із дощечок). Щоправда, траплялися хати, укриті соломою, особливо в селах. Земля в місті коштувала дорого, тому будинки зводили в кілька поверхів. Бідні люди жили в тісноті, а будинки заможних городян, приватні палаци мали багато просторих приміщень. Прикладом нечуваних пишнот першої половини XVI ст. може слугувати маєток родини відомих купців і банкірів Фуггерів в Аугсбурзі. ІСТОРИЧНА ЦІКАВИНКА Потрібно зазначити, що на початку XVI ст. під Аугсбургом для службовців банкірів Фуггерів було збудовано поселення Фуггерай. Воно складалося з 52 типових двоповерхових будинків. Поселення Фуггерай — перше соціальне поселення у світі. Вартість невеликої квартири на рік становила один рейнський гульден і три молитви на день за родину Фуггерів і засновника поселення. Концепція поселення донині вважається найкращою. Тепер це частина Аугсбурга — вулиця Фуггерай....

Торговельний капітал

8 Клас

Характерна ознака господарського життя й економіки раннього Нового часу — співіснування нового й традиційного. У XVI — першій половині XVII ст. активно розвивалися як традиційні галузі промисловості (видобуток руди, металургія, текстильне виробництво, кораблебудування), так і нові (друкарська справа, виготовлення паперу, скла, дзеркал, мотузок, канатів). Однак більшість населення Європи й надалі займалася сільським господарством, і вагомих зрушень у цій галузі не спостерігалося. Сільське господарство залишалося дрібним, індивідуальним і ґрунтувалося на ручній праці з традиційним використанням тяглової сили — коней і биків. Однак під впливом ринкових відносин сільський ландшафт почав змінюватися. У багатьох районах скорочувалися посіви зерна. Натомість розширювалися площі, що відводилися під сади й городи. Зростали обсяги вирощування технічних культур — льону й конопель. На світанку раннього Нового часу більшість селян мала право розпоряджатися власним майном і за бажанням могла виїхати із села. Чимало сільських жителів більше не займалися натуральним господарством і виробляли товари на продаж, передусім шерсть, льон, оливкову олію та вино. Інші займалися прядінням вовни чи ткацтвом. Однак життям села керувала громада, а дворяни як власники помістя здавали землю в тимчасову оренду. У багатьох країнах строк оренди скоротився з 5 до 3 років. Це давало змогу частіше змінювати умови оренди й підвищувати плату за користування землею....

Конкіста — завоювання Нового Світу. Зустріч цивілізацій

8 Клас

До приходу європейців населення Америки становило приблизно 15—20 млн жителів. Вони перебували на різних рівнях цивілізації. Були серед них мисливці, рибалки, однак більшість вела осілий спосіб життя й займалася землеробством. Воно було доволі примітивним. Аборигени1 Америки вирощували маїс (кукурудзу), квасолю, дині, перець, помідори, картоплю, тютюн, какао, а також злакові рослини та коренеплоди, наприклад батат (солодка картопля). Домашніх тварин було небагато, переважно собаки, індики, качки, в Андах — лами, альпаки (південноамериканські кози). Особливістю культури корінних жителів було те, що вони не знали принципу дії колеса для транспорту й гончарного круга для виготовлення повсякденного побутового посуду. Цікаво, що в Андах гончарний круг був, однак його використовували тільки для виготовлення ритуального посуду. Аборигени не мали також тяглових тварин — биків і коней, а отже — і знарядь для орання землі. Коні були завезені вже європейцями. Навіть у тих регіонах Америки, у яких існували відносно розвинені цивілізації, нічого не було відомо про залізо. На час появи європейців в Америці було чотири цивілізації, що мали міста й держави. Ідеться про цивілізації ацтеків у Мексиканській долині, майя на півострові Юкатан й у Гватемалі, чібча в гірській Колумбії та інків в Андах і на Болівійському узгір’ї....

Причини й передумови великих географічних відкриттів XV-XVI ст.

8 Клас

Характер соціально-економічного й культурного розвитку Європи в ранній Новий час значною мірою визначили великі географічні відкриття, зумовлені низкою причин. Основними серед них були: невпинне зростання в Європі товарного виробництва, нестача цінних металів і коштовного каміння, зростання попиту на прянощі, а також прагнення європейських купців контролювати основні торговельні шляхи. У зв’язку з розпадом Монгольської держави припинив діяти караванний шлях з Європи в Китай та Індію через Середню Азію й Монголію. Турецькі завоювання в Малій Азії та на Балканах закрили шлях на Схід, а араби контролювали шляхи через Червоне море й Перську затоку. Отже, різко зменшилося значення Середземноморського басейну, через який здійснювалася левова частка європейської торгівлі зі східними країнами. Великі географічні відкриття — найбільші географічні відкриття, здійснені європейськими мандрівниками в XV-XVII ст., які змінили уявлення про світ і поклали початок колоніальним завоюванням заморських територій різними країнами. Було відкрито й обстежено невідомі раніше моря й океани, острови та материки, здійснено перші навколосвітні подорожі. Великі географічні відкриття мали певні передумови. По-перше, вагомі здобутки в галузі мореплавства й накопичення географічних знань. Розроблено новий тип судна — каравелу1, яка завдяки вдосконаленій системі вітрил могла рухатися не тільки за напрямком вітру, а й проти вітру, досягаючи швидкості 22 км/год. По-друге, утвердження в науці думки про те, що Земля має форму кулі, а суша омивається єдиним океаном. Отже, пливучи на захід, можна дістатися берегів такої бажаної для європейців Індії та інших східних країн....

Навігація