Основні ідеї, здобутки, виклики «довгого» XIX століття
- 19-03-2022, 15:45
- 1 779
9 Клас , Всесвітня історія 9 клас Щупак
§ 34. Основні ідеї, здобутки, виклики «довгого» XIX століття
1. «ДОВГЕ» XIX СТОЛІТТЯ: ОСНОВНІ ІДЕЇ ТА ВИКЛИКИ
Пригадайте визначення поняття «довге» XIX століття.
Історичні подробиці. Ерік Джон Ернест Гобсбаум, всесвітньо відомий британський історик, писав про «довге XIX століття» утрьох томах свого дослідження (вийшли друком у 1962-1987 рр.): «Доба революцій: Європа 1789-1848»; «Доба капіталу: Європа 1848-1875» і «Доба імперій: Європа 1875-1914». У цих книгах Е. Гобсбаум не тільки відобразив панораму розвитку європейської буржуазної цивілізації, а й зробив замальовки з життя пересічних людей того часу. Через це Е. Гобсбаума називають одним з основоположників «історії повсякденності».
Що означає історія повсякденності?
Чому, на Ваш погляд, опис війн і революцій, сторінки біографій можновладців та полководців не можуть дати повної картини минулого?
«ДОВГЕ» XIX СТОЛІТТЯ: ІДЕЇ ТА ЗМІСТ
XIX століття виявилось надзвичайно багатим на важливі історичні події та явища, вплинуло на подальший хід історії, аж до сьогодення. Історик Е. Гобсбаум назвав його «довгим століттям».
Учений вважав, що перебіг подій XIX ст. визначила Французька революція 1789 р. та індустріальна революція в Британії. За концепцією історика, це була «подвійна революція», яка заклала основи нової, індустріальної цивілізації.
Ідеї Е. Гобсбаума розвинув американський історик В. Мак-Ніл. У своїй книзі «Сходження Заходу» він зробив висновок про важливий поворот, що відбувся під час «довгого XIX століття». Унаслідок цього повороту історія Заходу злилася зі світовою історією, що поглинула історію всіх інших цивілізацій.
Соціальні зміни в Європі та утвердження демократії, технічний прогрес і поява нових технологій тощо стали «мірилом розвитку» всього світу. Саме поняття «цивілізований» стало для багатьох означати «європейський», «такий, як у Європі».
Таким чином, «довге» XIX століття увібрало в себе, зокрема:
• Французьку революцію 1789 р. та революції в інших країнах;
• індустріальну революцію, що після Великої Британії поширилася на всю Європу;
• становлення імперій та зростання їхньої могутності;
• формування громадянського рівноправ’я та парламентської демократії. Поступальний розвиток людства був перерваний початком Першої світової війни в 1914 р. Зазнали краху могутні імперії (Австро-Угорська, Німецька, Османська, Російська).
У Європі наростала глибока політична та економічна криза, формувалися передумови революцій; світ зазнав величезних змін.
Отже, 1914 р. поклав кінець «довгому» XIX століттю.
ВИКЛИКИ «ДОВГОГО» XIX СТОЛІТТЯ
«Довге» XIX ст. поставило перед людством нові виклики.
Система міжнародних відносин, створена після краху наполеонівської імперії, залишила ґрунт для нових конфліктів між різними країнами та групами країн.
Головною особливістю XIX ст. було домінування у світі імперій, зокрема — Англійської, Французької, Російської, Австро-Угорської.
Важливі зміни були пов’язані зі створенням національних держав — об’єднанням Італії та Німеччини. Значної могутності досягли на межі XIX XX ст. США й Німеччина, які стали претендувати на економічний і політичний перерозподіл сфер впливу в тогочасному світі, зокрема на перегляд колоніальних володінь і ринків.
Особливе місце в міжнародній політиці «довгого століття» зайняло так зване «Східне питання», що виникло у зв’язку з розвалом Османської імперії.
Важливим чинником міжнародної картини світу XIX ст. стало завершення британського завоювання Індії. Країни Далекого Сходу протягом XIX ст. були примусово «відкриті» для світової торгівлі, що повністю змінило їхню подальшу історію. Країни Сход у та інших частин світу поступово залучалися до єдиної світової системи господарства й міжнародних відносин, створених європейцями.
У період «довгого» XIX століття зародилися нові напрями суспільної думки. Наполеонівські війни 1792—1815 рр., породжені Французькою революцією, спричинили поширення революційних ідей, а також посилення націоналізму.
Європа на довгі роки залишалась ареною революційних потрясінь. Особливу роль в історії XIX ст. відіграли революції 1848-1849 рр. Вони стали своєрідними відповідями на виклики, що постали перед суспільством унаслідок «подвійної революції» кінця XVIII — початку XIX ст. Ці революції відображали конфлікт природного права громадян з «божественним правом монархів», обстоювали претензії «середнього класу» на представництво в державній владі, виявляли протест соціальних низів супроти зубожіння, пробуджували свідомість національних меншин у Центральній та Східній Європі.
Протягом XIX ст. набирав силу робітничий рух, поширювалися соціалістичні ідеї, які невдовзі визначили долю Росії та ряду інших країн. Революційний і національно-визвольних рухи охопили Азію та Африку.
З другої половини XIX ст. посилюється нечуваний індустріальний поступ, соціально-політична та економічна модернізація низки країн. Саме тоді постає сама ідея модернізації, з якої походять численні теорії та ідеї.
Нью-Йорк, 5-та Авеню, 1900 р.: де автівка?
Нью-Йорк, 5-та Авеню, 1913 р.: де кінь?
Коні, яких використовували впродовж десяти тисяч років як транспорт, були повністю замінені на автомобілі в Нью-Йорку лише за 13 років. Про що це свідчить?
Утворюються монополії, посилюється міграція населення. Відбуваються великі соціальні перетворення: селянська реформа 1861 р. в Російській імперії, скасування рабства в США як наслідок Громадянської війни та ін.
ЗДОБУТКИ «ДОВГОГО» XIX СТОЛІТТЯ
«Довге» XIX століття було небаченим доти проміжком часу за інтенсивністю розвитку науки й кількістю відкриттів. Виникнення телеграфу, радіо, зростання мережі залізничних шляхів сприяло комунікації між людьми, надавало можливість обмінюватись досвідом. Темпи науково-технічного прогресу вели до поширення освіти й зростання достатку, що, у свою чергу, сформувало запит на підвищення рівня потреб у комфорті та просторі. Докорінно змінилося повсякденне життя людини. Але в різних країнах залишалися свої особливості способу життя. Наприклад, соціальні пенсії були запроваджені в Данії ще в 1828 р.
Нові тенденції з’явилися в мистецтві. Ця доба була відзначена безліччю шедеврів і видатних досягнень у всіх сферах культури. На зміну класицизму прийшов романтизм, а потім — реалізм. Наприкінці XIX ст. постав модерн — як прояв бунту молоді, мистецтво оновлення й експресії.
Завершив «довге XIX століття» початок Першої світової війни в 1914 р. Унаслідок цієї війни з мапи світу щезли колись могутні імперії — Австро-Угорська, Німецька, Османська та Російська. Розпалася існуюча до того система міжнародних відносин, глибокі зміни відбулись у розвитку всіх країн світу.
«Довге XIX століття» змінилося «коротким XX століттям» (за визначенням того ж Е. Хобсбаума — 1914—1991 рр.). До вивчення його історії Ви приступите в наступному класі.
2. ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ XIX ст. ВНЕСОК УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В ЗАГАЛЬНОЄВРОПЕЙСЬКУ КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ XIX ст.
Величезні зміни, започатковані Французькою революцією XVIII ст. та індустріальною революцією в Європі, зачепили весь континент, у тому числі — українські землі. На території України розвивались міста, відбувався перехід до нових видів транспорту тощо. Чисельність українців збільшилася протягом століття з 10 до 26 мільйонів. Але процеси модернізації, що відбувалися на Заході, доходили до України із запізненням і не набирали тут такої інтенсивності.
Не тільки на початку XX ст., а навіть пізніше, аж до останньої третини XX ст. модернізація не сильно зачепила українське суспільство.
Великою проблемою була відсутність державності українського народу та його розділення між іншими державами, які контролювали в той час українські землі.
Надзвичайно важливою особливістю української історії було те, що саме в XIX ст. за відносно короткий історичний час за взірцем інших слов’янських народів виникла українська національна свідомість, сформувалася нова національна територія. Історію України XIX ст. описують як період національного відродження.
З попередніх розділів підручника Ви дізналися про роль українців у наполеонівських війнах та суспільних рухах у Російській імперії, про досягнення науковців.
В Україні складається низка наукових шкіл, які мали високий рівень наукової культури і впливали на загальний умонастрій суспільства. Школа з хімії створюється в Київському університеті. У Харкові М. Бекетов (1827—1911 рр.) створив школу фізичної хімії. У Києві й Одесі працював один із братів Ковалевських, Олександр (1840—1901 рр.), відомий зоолог; і він, і його молодший брат Володимир, чоловік знаменитої Софії Ковалевської (уродженої Корвін-Круковської, родом українки), зробили великий внесок у розвиток еволюціоністської концепції Дарвіна. Дарвін знав обох і давав їм у розмові з Тімірязєвим високі оцінки, особливо Олександру.
М. Остроградський (1801—1861 рр.), родом з Кобеляцького повіту, математик світової величини, і В. Буняковський (1804—1889 рр.), родом з Бара на Поділлі, теж з паризькою освітою, разом з росіянином П. Чебишевим заснували в Російській імперії власну математичну школу.
І. Мечников (1845—1916 рр.), випускник Харківського університету, співчував українському національному рухові. В Одесі, де він викладав в універ-
Історичні подробиці. Зі статті українського історика Ярослава Грицака
«Особливість української історії полягає в тому, що абсолютна більшість українців продовжувала жити традиційним укладом життя, слабо реагуючи на економічні зміни».
Пригадайте, у складі яких держав перебували українські землі наприкінці XIX ст.
Перші автомобілі з’явилися на території України ще наприкінці XIX ст. У 1897 р. газета «Львівський кур’єр» писала, що авто нафтового магната К. Обживольського «...сопе, мов слон-астматик, бекає, як недорізаний кабан, трясеться, як баба в лихоманці...». Машина важила 650 кг, довжина її сягала понад 2 м, а ширина — 1,5 м. Ціна такої машини дорівнювала вартості багатоповерхового будинку в центрі міста.
ситеті, Мечников став членом Громади. 1888 р. він переїхав до Пастерівської лабораторії в Париж. Лауреат Нобелівської премії, людина з європейською науковою славою, Мечников ніколи не втрачав зв’язків з Україною; з Парижа він приїжджав до Києва налагоджувати роботу санітарно-епідеміологічної лабораторії на зразок тієї, яку створив в Одесі й у якій працював у Франції.
Вам відомо про творчість всесвітньо відомих українських літераторів від Івана Котляревського до Тараса Шевченка. Марко Кропивницький та інші діячі українського театру, українські архітектори, скульптори, художники, музиканти сприймали тогочасні тенденції польських, французьких, російських та інших митців й інтегрували їх до українського національного змісту.
Чимало українських громадських лідерів і діячів культури були провідниками європейських суспільних і культурницьких ідей і водночас — посланцями української культури в Європі, частиною якої завжди була і є Україна.
ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
І. Знаю й систематизую нову інформацію
1. Які події включала в себе «подвійна революція», що заклала основи нової, індустріальної цивілізації?
2. У чому полягали особливості розвитку системи міжнародних відносин у XIX ст.?
3. Якими були головні риси соціально-економічних та політичних процесів у XIX ст.?
4. Назвіть основні тенденції розвитку науки й мистецтва в XIX ст.
5. Схарактеризуйте основні зміни в повсякденному житті людей протягом XIX ст.
6. Покажіть на карті (форзац 2) імперії, які домінували у світі в XIX ст.
7. Схарактеризуйте основні особливості української історіїXIX ст.
8. Поясніть значення термінів і понять: індустріальна цивілізація, «довге XIX століття».
II. Обговоріть у групі
1. Чи можуть подолання проблем та відповіді на виклики, які постають перед суспільством, сприяти формуванню нових суспільних здобутків?
Спробуйте визначити, які здобутки отримала сучасна Україна через суспільну відповідь на виклики останніх часів.
2. Якщо вважати, що під час «довгого XIX століття» історія Заходу злилася зі світовою історією, то чи означало це «другорядність» історії Нового світу? Чи можна вважати події в США та Канаді в XIX ст. та пізніше частиною історії Заходу — поряд з історією європейських країн? Чи можна так само говорити про країни Латинської Америки?
III. Мислю творчо й самостійно
1. Британський історик E. Гобсбаум метафорично назвав Французьку революцію 1789 р. та індустріальну революцію в Британії — тобто промислову й політичну революції — «подвійним кратером великого діючого вулкану» і, заразом, означив період 1789-1848 рр. як «століття революцій».
Як Ви розумієте ці слова?
2. На думку американського історика І. Мак-Ніла, з XIX ст. історія Заходу злилася зі світовою історією й поглинула історію всіх інших цивілізацій.
Що, на Ваш погляд, це означає?
Чи можна сказати, що після «довгого XIX століття» самі події в Європі були найважливішими та визначали хід світової історії у XX ст.?
Ознайомившись із подіями сьогодення, чи можна сказати, що на початку XXI ст. європейська історія є світовою історією, поглинувши історію інших частин світу?
Коментарі (0)