§ 8. Революції 1848-1849 рр.

За цим параграфом ви зможете:

- визначити, що спричинило революційні події у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії;

- аналізувати основні події революцій у зазначених країнах;

- з’ясувати особливості і наслідки революцій 1848-1849 рр.

Пригадайте:

1. Які соціальні верстви населення прийшли до влади у Франції в результаті Липневої революції 1830 р.?

2. Якими були особливості становища Німеччини та Італії в 1815-1847 рр.?

3. Яка політика здійснювалася урядом К. Меттерніха в Австрійській імперії?

У 1848-1849 рр. Європу охопила революційна буря. Вона розпочалася у Франції та стрімко поширилася на Австрійську імперію, німецькі та італійські держави. Події «Весни народів», як називали ці революції сучасники, поєднували боротьбу представників різних соціальних верств із залишками «старого порядку», виступи за демократизацію політичного устрою, протести робітників проти підприємців, об’єднавчі й визвольні національні рухи.

1. Революція у Франції. Встановлення Другої республіки

У другій половині 40-х рр. XIX ст. у Франції загострилася соціально-економічна ситуація. Кілька неврожайних років призвели до зростання цін на хліб. У 1847 р. Францію, як і інші країни Європи, охопила економічна криза, унаслідок чого стали закриватися банки, фабрики, заводи, ремісничі майстерні, почали зростати ціни. Значно збільшилася кількість безробітних.

Анрі Філіппото. Париж під час революції 1848 р.

Проаналізувавши картину, складіть розповідь про революційні події у Парижі.

Орас Верне. Встановлення барикад у Парижі в лютому 1848 р.

Загальне обурення викликали поширення хабарництва й скандали, пов’язані зі зловживаннями своїм становищем членів королівської родини. Здійснення виборчої реформи вимагала середня та дрібна буржуазія, що не мала виборчих прав. Проте уряд категорично відкидав такі вимоги і навіть чинив репресії.

Жорстокі дії поліції щодо демонстрантів стали приводом до початку у Парижі повстання 23 лютого 1848 р., що переросло у революцію. 24 лютого 1848 р. під тиском повсталих король Луї Філіпп був змушений підписати акт зречення престолу й утекти.

Сформований за вимогою повсталих Тимчасовий уряд 25 лютого 1848 р. проголосив Другу республіку та затвердив її прапором червоно-біло-синій триколірний стяг. Із поваленням Липневої монархії революція 1848 р. у Франції завершилася.

Тимчасовий уряд скасував дворянські титули, запровадив свободу друку, політичних зборів і призначив на основі загального виборчого права для чоловіків від 21 року вибори до Установчих зборів, які мали розробити нову конституцію. Унаслідок цього кількість виборців у Франції збільшилася до 9,3 млн осіб. Для працевлаштування безробітних запровадили систему громадських робіт. Для цього створили так звані «національні майстерні», де безробітних забезпечували роботою, сплачуючи за неї 1-2 франки на день. Однак коли витрати на утримання «національних майстерень» досягли 14 млн франків, уряд їх закрив. Відповіддю на це стало повстання 23-26 червня 1848 р. в Парижі, у якому взяли участь близько 50 тис. робітників. Для його придушення Установчі збори надали необмежені повноваження військовому міністру генералу Луї Кавеньяку. Після чотирьох днів запеклих боїв із застосуванням артилерії в робітничому передмісті Сент-Антуан він розгромив повстанців. Кількість загиблих при цьому досягала 10 тис. осіб. Після придушення Червневого повстання було заборонено радикальні газети, клуби й товариства.

4 листопада 1848 р. Установчі збори прийняли Конституцію Другої республіки, яка вперше в історії Франції запроваджувала посаду президента, що мав чималі повноваження для захисту порядку в країні. Законодавча влада надавалася Національним зборам, а виконавча — президенту республіки, який керував діяльністю міністрів.

Конституція закріплювала загальне виборче право для чоловіків від 21 року.

Луї Кавеньяк

Луї Наполеон Бонапарт

10 грудня 1848 р. відбулися перші вибори президента республіки. Перемогу на них здобув 40-річний принц Луї Наполеон Бонапарт (1808-1873), племінник Наполеона І, отримавши три чверті всіх голосів виборців.

► Коли було встановлено Другу республіку у Франції?

2. Революція 1848 р. в Німеччині

Події Лютневої революції у Франції мали великий вплив на німецькі землі. 1-5 березня 1848 р. в Бадені, Вюртемберзі, Баварії та інших німецьких державах відбулися маніфестації, де висувалися вимоги свободи друку, суду присяжних і скликання загальнонімецького парламенту для вирішення питання об’єднання країни. Під тиском опозиції реакційні уряди пішли у відставку, а до складу нових увійшли ліберали. У Німеччині почалася революція.

Бурхливого характеру набули події в столиці Пруссії Берліні. 18 березня 1848 р. поліція застосувала зброю щодо учасників демонстрації на підтримку реформ. Місто вкрилося барикадами. Після ночі боїв демонстрантів з військами Фрідріх Вільгельм IV заявив про намір дарувати конституцію, запровадити свободу друку й зібрати Установчі збори. Скликані незабаром Установчі збори одним із перших рішень ліквідували залишки феодальних повинностей селян.

18 травня 1848 р. у Франкфурті-на-Майні розпочав роботу над конституцією об’єднаної Німеччини перший загальнонімецький парламент. Проте скориставшись нерішучістю ліберальної опозиції, прусський король у грудні 1848 р. розпустив Національні збори й «дарував» народу конституцію.

28 травня 1849 р. Франкфуртський парламент прийняв конституцію об’єднаної Німеччини, за якою вона ставала федерацією тогочасних німецьких держав у формі імперії. Імперську корону парламент запропонував прусському королю Фрідріху Вільгельму IV Однак той відмовився, заявивши, що прийняти її може лише від німецьких монархів, а не від парламенту, створеного революцією. Прусський король розум і в, що оскільки проти загальнонімецької конституції вже висловилися уряди Австрії, Баварії та Саксонії, позитивна відповідь створить для нього складну ситуацію.

На берлінських барикадах

Франкфуртський парламент

Фрідріх Вільгельм IV

Через деякий час Австрія, розчарована тим, що їй не запропонували імперську корону, відкликала своїх представників Із Франкфуртського парламенту. Це саме вчинили інші німецькі держави, що призвело до втрати парламентом авторитету. Засідання було перенесено до Штутгарта у Вюртемберзі. У червні 1849 р. вюртемберзький король силою розігнав парламент. Тим часом у травні 1849 р. в Пруссії за новим виборчим законом ліквідували завойоване народом загальне виборче право й запровадили нову систему, що ґрунтувалася на майновому цензі.

Об’єднання Німеччини парламентським шляхом через волевиявлення народу у роки революції 1848-1849 рр. зазнало невдачі. У політичній сфері єдиним здобутком стало прийняття прусської конституції. Сподівання на об’єднання країни німецькі патріоти стали пов’язувати з Пруссією — єдиною державою, здатною силою об’єднати Німеччину.

► Якою мала бути форма державного устрою об’єднаної Німеччини за конституцією, розробленою Франкфуртським парламентом?

3. Революція в Австрії

Революція в Парижі сколихнула Відень. 13 березня 1848 р. в австрійській столиці відбулися маніфестації під гаслами «Конституція!», «Свобода!», «Геть Меттерніха!». Імператор Фердинанд І під тиском віденців відправив канцлера К. Меттерніха у відставку, пообіцяв скликати парламент і запровадити конституцію.

Конституція Австрійської імперії, оприлюднена 25 квітня 1848 р., проголошувала свободу слова, друку, зборів і відповідальність уряду перед парламентом (рейхстагом), який складався з двох палат — сенату й палати депутатів. Депутати останньої обиралися, однак виборче право поширювалося лише на власників нерухомості. Вища виконавча влада залишалася за імператором. Більшість австрійських патріотів це не влаштовувало, і боротьба не припинялася.

15-26 травня 1848 р. в столиці відбулися нові революційні виступи. Імператор з урядом утекли з Відня. Фердинанд І був змушений надати повстанцям письмову згоду на запровадження загального виборчого права. Революційні виступи охопили слов’янські землі у складі імперії — Чехію, Галичину, Буковину, Закарпаття, Словаччину, Воєводину, Хорватію.

Повстання у Відні

Франц-Йосиф I

У червні 1848 р. в Празі, на противагу Франкфурту, відбувся з’їзд представників слов’янських народів Австрійської імперії. Більшість депутатів висловилася за збереження імперії Габсбургів, але за умови перетворення її на багатонаціональну федерацію. Придушення австрійською армією повстання в Празі 12-17 червня 1848 р. зірвало роботу з’їзду.

10 липня 1848 р. розпочав роботу австрійський рейхстаг, більшість місць у якому належала поміркованим лібералам, а чверть депутатів становили селяни. Одним із перших важливих рішень рейхстагу стало скасування панщини за сплату компенсації землевласникам.

6 жовтня 1848 р. віденці підняли нове повстання, намагаючись перешкодити відправленню частин столичного гарнізону на придушення революції в Угорщині. Бої в місті тривали до 1 листопада 1848 р. Близько 5 тис. віденців загинуло.

Наприкінці листопада 1848 р. Фердинанд І зрікся престолу. Новим імператором став його 18-річний племінник Франц-Йосиф І (1848-1916). Він відмовився від поступок, зроблених його попередником під тиском революційних виступів, а 7 березня 1849 р. розпустив рейхстаг і призупинив дію конституції. Революція завершилася поразкою, в Австрії запанувала реакція.

► Якою була головна причина революції в Австрійській імперії?

4. Революція в Угорщині

Угорська революція розпочалася 15 березня 1848 р. виступами радикальної молоді, очолюваної поетом Шандором Петефі. Вони вимагали надання угорцям громадянських прав і свобод, створення власного самостійного уряду. 17 березня 1848 р. було сформовано перший національний угорський уряд. Одним із його перших заходів стала аграрна реформа, за якою скасовувалася панщина, а селяни ставали власниками третини оброблюваної землі. Здійснюючи ці та інші перетворення, новий уряд відмовився розглядати питання про національні права неугорських народів — закарпатських русинів, сербів, хорватів та ін. Це зумовило те, що вони залишалися прибічниками австрійської влади.

У вересні 1848 р. хорватська армія Й. Елачича за наказом імператора розгорнула воєнні дії проти Угорщини. У січні наступного року вона захопила Пешт. Усі рішення угорського сейму Франц-Йосиф І скасував й оголосив про перетворення Угорського королівства на провінцію імперії. Відповіддю на це став контрнаступ угорської армії та вигнання австрійців із країни.

Шандор Петефі

Мор Тан. Угорські повстанці в битві під час Угорської революції

Лайош Кошут

14 квітня 1849 р. угорський сейм проголосив незалежність Угорщини та позбавив династію Габсбургів права керувати країною. Правителем-президентом Угорщини було обрано керівника національно-визвольної боротьби угорців Лайоша Кошута (1802-1894).

Франц-Йосиф І звернувся по допомогу до Миколи І.

У результаті російської військової інтервенції угорська армія 13 серпня 1849 р. капітулювала Революція в Угорщині завершилася поразкою. Після її придушення революційний рух в Австрійській імперії почав ущухати.

► Назвіть лідерів Угорської революції. Коли було проголошено незалежність Угорщини?

5. Революція в Італії

В Італії революція розпочалася повстанням 12 січня 1848 р. в Палермо на острові Сицилія. Воно завершилося перемогою. Війська неаполітанського короля залишили острів. Звістка про перемогу активізувала діяльність італійських патріотів. У лютому — березні 1848 р. в Папській області, Тоскані й Сардинському королівстві були даровані конституції, обрано парламенти й сформовано уряди з поміркованих лібералів.

18 березня 1848 р. під впливом звісток про події у Відні антиавстрійське повстання спалахнуло в Ломбардії, в Мілані. Воно завершилася перемогою революціонерів. Успіхом увінчалося антиавстрійське повстання і у Венеції, де після цього проголосили республіку.

Звістка про звільнення від австрійців Ломбардо-Венеції миттю облетіла всю Італію.

Патріотичне піднесення, яке охопило Італію, спонукало короля Сардинії (П’ємонту) Карла Альберта 24 березня 1848 р. оголосити війну Австрійській імперії. Завдяки цьому він збирався приєднати звільнену від австрійців Ломбардо-Венецію. Однак наприкінці липня австрійці завдали поразки сардинській армії та відновили свою владу над Північною Італією.

Антоніо Муцці. Сутички між повстанцями і австрійцями в Болоньї

В. Е. Брессанін. Італійські солдати під час оборони Венеції від австрійців

Документи розповідають

Прокламація про оборону Римської республіки (3 липня 1849 р.)

«Римляни! До ганьби нападу республіканських військ на дружню республіку генерал Ідіно додав нікчемність зради. Він порушив письмову домовленість не починати атаку раніше понеділка, якої ми досягни з ним.

Повстаньте, римляни! На стіни, до брами на барикади! Доведемо противнику, що навіть за допомогою зради не можна перемогти Рим. Нехай кожна людина візьме в руки зброю і йде у бій, нехай кожен вірить у перемогу. Право переможе і вічний сором нехай вкриє союзників Австрії. Хай живе республіка!».

1. У чому була складність ситуації міста, що перебувало в облозі?

2. До чого керівники республіки закликали римлян?

У середині листопада 1848 р. спалахнуло народне повстання в Римі. Папа Пій IX був змушений погодитися на скликання Установчих зборів. 9 лютого 1849 р. вони позбавили папу світської влади та проголосили Римську республіку. У березні 1849 р. воєнні дії проти Австрії відновив сардинський король. Проте вже через десять днів його армію було розгромлено. Після цього Карл Альберт зрікся влади на користь свого сина. Новий король Сардинії Віктор Еммануїл II уклав угоду з австрійцями, відмовившись від претензій на Ломбардію та Венецію. Після цього австрійці на прохання герцога Тоскани придушили революцію у Флоренції. Австрійська армія взяла в облогу Венецію та рушила до Рима Там до них приєдналися французькі війська, що прибули туди на прохання Папи Римського. Із півдня на Рим розгорнула наступ армія неаполітанського короля. Облога міста тривала два місяці.

З липня 1849 р. Установчі збори в Римі затвердили конституцію Римської республіки — найдемократичнішу з усіх конституцій італійського Рісорджименто. Увечері того ж дня французи захопили місто. Останнім осередком боротьби залишалася Венеція, узята австрійцями в облогу. 22 серпня 1849 р. захисники міста капітулювали. Із загибеллю Венеціанської республіки революція в Італії завершилася.

Основне завдання революції — визволення та об’єднання Італії — залишилося нерозв’язаним. Проте італійці здобули досвід, необхідний для подальшої боротьби.

► Якою подією завершилася революція в Італії?

Німецька карикатура на поразку революцій 1848-1849 рр.

Складіть коментар до карикатури. Хто є її героями?

6. Підсумки революцій 1848-1849 рр. у Європі

Революції 1848-1849 рр. стали помітними подіями тогочасної європейської історії.

У Франції революція 1848 р. завершилася поваленням Липневої монархії та встановленням Другої республіки. У Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії революції закінчилися поразками. Серед причин цього визначальною була роз’єднаність сил. Ліберали, консерватори, націоналісти та радикали мали різне бачення мети своєї боротьби. Селянство не брало активної участі в революційних подіях, задовольняючись незначним поліпшенням свого становища. Робітників також насамперед хвилювали власні інтереси. Підприємці, які спочатку підтримували революції, перелякані їх розгортанням, стали прихильниками наведення ладу, вбачаючи загрозу для своєї власності.

Вирішальний вплив на результати революцій мала позиція армії. Перехід останньої на бік повсталих парижан зумовив повалення Липневої монархії у Франції. В інших країнах саме завдяки армії влада змогла придушити погано озброєні загони революціонерів, які чинили їй опір.

Революції 1848-1849 рр. мали значний вплив на Європу. Боротьба за здобуття виборчих прав і запровадження конституцій сприяла формуванню представницької демократії. Європейці стали краще розуміти свою роль у політичному житті країн, боротися за свої права і за те, щоб форма державного устрою відповідала їхнім прагненням. Однак їм необхідно було подолати тривалий шлях, аби втілити ці ідеї в життя.

Висновки

Революції 1848-1849 рр. у європейських країнах стали відображенням протесту проти існуючих форм правління, боротьби за збільшення представництва у владі та поліпшення умов життя різних верств населення, пробудження національної свідомості народів Центральної та Східної Європи.

У 1849 р. контрреволюційні сили змогли подолати революційну хвилю. Однак основи старих порядків були значно послаблені.

Закріпимо знання

1. Чому події у Франції започаткували загальноєвропейську революцію 1848-1849 рр.?

2. Охарактеризуйте зміни, які відбулися у Франції після революції 1848 р.

3. Чому, на вашу думку, не відбулося об’єднання Німеччини в 1848-1849 рр.?

4. Охарактеризуйте революцію 1848-1849 рр. в Австрійській імперії.

5. Якими, на вашу думку були причини поразки революції в Угорщині?

6. Як розгортався національно-визвольний рух в Італії у 1848-1849 рр.?

7. Об’єднайтеся у малі групи і порівняйте революції 1848-1849 рр. у Франції, Німеччині, Австрії, Угорщині та Італії за їхніми завданнями і результатами. Що було між ними спільного та відмінного?

8. Чому події 1848-1849 рр. в Європі отримали назву «Весна народів»?

9. Складіть таблицю «Революційна Європа: "весна народів’’».

скачать dle 11.0фильмы бесплатно