Войти
Закрыть

Японія

11 Клас

Післявоєнне реформування країни. Після закінчення воєнних дій на Далекому Сході й підписання акта про капітуляцію Японію окупували американські війська. Верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної армії, яку очолював генерал Дж. Макартур. Американська адміністрація зробила дуже багато для ліквідації японського мілітаризму, для впровадження конституції (почала діяти з 3 травня 1947 р.), проведення низки прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки і спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку. Владі імператора було надано номінального характеру; 1946-1949 рр. ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Держава викупила в багатіїв і продала селянам 80 % усіх сільськогосподарських угідь. Отже, збільшився внутрішній ринок Японії, структурної перебудови зазнала вся економічна система країни. Було успішно здійснено реформу податкової системи. Для підписання угоди про мир з Японією 20 липня 1951 р. у м. Сан-Франциско (США) було скликано мирну конференцію за участі делегацій 52 країн. Однак на конференції були відсутні делегації азійських країн, з якими воювала Японія. Делегації СРСР, а також Польщі та Чехословаччини відмовилися поставити свої підписи під угодою, що була підписана 7 вересня 1951 р. Учасники угоди оголосили про припинення стану війни з Японією, визнали повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами. Японія визнала незалежність Кореї, відмовилася від усіх прав і претензій на Тайвань та інші острови у Тихому океані. Один із пунктів угоди проголошував відмову Японії «від усіх прав, правозасад і претензій на Курильські острови і на ту частину острова Сахалін і прилеглих до нього островів, суверенітет над якими Японія набула за Портсмутською мирною угодою від 5 вересня 1905 року». В угоді було обумовлено можливість розміщення або залишення іноземних збройних сил на японській території за дво- чи багатосторонньою угодою....
0 Переглянути

СРСР у 1945-1991 рр. та нові незалежні країни

11 Клас

Повоєнна розруха та відбудова господарства. Відродження народногосподарського комплексу СРСР почалось одразу після визволення з-під нацистської окупації. Слід підкреслити, що відбудова СРСР мала низку особливостей, що відрізняли її від західних країн. Насамперед суттєво відрізнялися масштаби збитків, завданих Другою світовою війною. У руїнах лежали 1710 міст і селищ міського типу та понад 70 тис. сіл, було зруйновано більш як 31 тис. промислових підприємств. В Україні, наприклад, не постраждали лише 19 % довоєнної кількості промислових об’єктів, тоді як в Італії вціліло 80 %, а в Західній Німеччині - 90 % виробничих потужностей. Тим часом необхідність відновлення і розвитку підприємств диктувала преспектива нової, тим більше ядерної, війни із Заходом. Війна заподіяла величезну шкоду сільському господарству: на чверть скоротилися посівні площі, погіршився обробіток ланів, зменшилися врожайність, рівень механізації, скоротилася чисельність працездатного населення. У цілому матеріальні збитки СРСР, завдані війною, становили 2569 млрд крб. (у довоєнних цінах). Радянський Союз втратив понад 30 % національного багатства....
0 Переглянути

Югославія

11 Клас

Курс на розвиток самоврядування. Після розриву відносин із СРСР у Югославії почали шукати свій шлях побудови соціалізму. Нові підходи до проблеми соціалістичного будівництва було спершу викладено Й. Броз Тито 26 червня 1950 р. на засіданні скупщини ФНРЮ. На його пропозицію парламент Югославії ухвалив того дня закон про передання заводів в управління робітникам, який проголошував, що підприємствами як загальнонародною власністю керують трудові колективи через робітничі ради і комітети, управління. Ці заходи потягли за собою подальшу реорганізацію економічної та політичної системи країни: функції планування було передано республіканським і місцевим органам влади та підприємствам. Галузеві федеральні міністерства ліквідовувались; селянські трудові кооперативи прирівнювались до промислових підприємств; приватну власність на землю було обмежено (10—15 га на одне господарство); дозволялося продавати й орендувати землю; створювались агропромислові комбінати. Зміни не обійшли і правлячу партію, яка після VI з’їзду стала називатися Союзом комуністів Югославії (СКЮ). Як було відзначено на з’їзді, партія в умовах розвитку самоврядування не могла більше відігравати директивної ролі у державному та суспільному житті. За нею зберігалося право розроблення генеральної лінії, але боротися за її втілення вона повинна була не командними методами, а методами переконання. Проголосивши самоврядування невід’ємним юридично гарантованим правом трудящих, нова конституція країни, ухвалена у квітні 1963 р., поширила самоврядувальні відносини і на установи невиробничої сфери, що було кваліфіковано як перехід до громадського самоврядування. Відповідно до основного закону країна стала називатися Соціалістичною Федеративною Республікою Югославією (СФРЮ) Отже, внутрішньополітичний розвиток Югославії значно відрізнявся від інших соціалістичних країн....
0 Переглянути

Болгарія

11 Клас

Болгарія наприкінці 1940-х — у 1989 р. Ухвалена у грудні 1947 р. конституція Болгарії закріпила прихід комуністів до влади. У серпні 1948 р. БРП(к) і БСДРП (Болгарська соціал-демократична робітнича партія) об’єднались у Болгарську комуністичну партію (БКП). Усередині самої БКП встановився культ її лідерів Г. Димитрова (помер 1949 р.) і В. Червенкова, а спроби деяких болгарських комуністів, як, скажімо, секретаря ЦК БКП і голови уряду Трайчо Костова, провадити самостійну політичну лінію закінчувалися репресіями. Після смерті Сталіна В. Червенкова було усунуто від посади. У 1954 р. першим секретарем ЦК БКП замість нього став Тодор Живков. ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ Тодор Живков - болгарський партійний і державний діяч, перший (з 1981 р. - генеральний) секретар ЦК БКП у 1954-1989 рр., з 1971 р. - голова Державної ради. У листопаді 1989 р. відсторонений від влади, а в 1990 р. притягнений до кримінальної відповідальності «за зловживання», відбував покарання під домашнім арештом. У 1996 р. звільнений Верховним судом. До кінця життя мав значну популярність у населення. У 1956 р. Болгарія стала учасником ОВД, її війська вводилися в 1956 і 1968 рр., відповідно, до Угорщини та Чехословаччини. Найуспішнішими в економічному аспекті для Болгарії були 1960-1970-ті рр. З’явилися нові галузі господарства, зокрема електротехнічна та електронна. Швидкими темпами розвивалися машинобудування та енергетика, хімічна промисловість. Стабільно розвивався аграрний сектор. Болгарія постійно експортувала до країн РЕВ продукцію сільського господарства та переробної промисловості. Велике значення в цьому мали особисті контакти Т. Живкова з Л. Брежнєвим. СРСР надавав Болгарії енергоносії та інші товари на дуже сприятливих умовах. Живков не залишився в боргу: Болгарія була найнадійнішим союзником СРСР у 1960-1980-х рр....
0 Переглянути

Румунія

11 Клас

Встановлення комуністичного режиму після війни. З 1948 до кінця 1989 р. в Румунії існувала однопартійна система. Компартія, зосередивши в своїх руках усю повноту влади, проголосила будівництво в країні соціалістичного суспільства. У червні 1948 р. було здійснено націоналізацію основних засобів виробництва, розпочалося кооперування сільського господарства. До 1962 р. було завершено суцільну колективізацію. Після смерті в березні 1965 р. Г. Георгіу-Дежа першим секретарем ЦК РКП (у липні 1965 р. партію перейменовано на Румунську комуністичну партію) було обрано Ніколає Чаушеску. Він же обійняв посаду голови Державної ради, а в 1974 р., після внесення відповідних змін до конституції, - президента Румунії. Родичі нового лідера посіли високі посади в партії, армії, профспілках, держплані, засобах інформації. Головним і чи не єдиним радником Чаушеску в усіх державних і партійних справах була його дружина Єлена, яка обіймала посаду першого заступника прем’єр-міністра. Чаушеску намагався здійснювати незалежну зовнішню політику. Зокрема: у 1968 р. він відмовився підтримати введення військ ОВД до Чехословаччини; у 1979 р. засудив вторгнення до Афганістану; у 1984 р. Румунія була єдиною країною РЕВ, яка не бойкотувала олімпіаду в Лос-Анджелесі. Це не могло не позначитися на відносинах з країнами РЕВ. Втрати Румунії від скорочення обсягу торгівлі з СРСР лише за п’ять років (1980-1985) перевищили 3 млрд доларів....
0 Переглянути

Угорщина

11 Клас

Угорщина в перше повоєнне десятиріччя. На виборах до Національних зборів 4 листопада 1945 р. беззастережну перемогу здобула ПДСГ (57 % голосів), коаліція УКП і соціал-демократів отримала лише 34 %. Уряд лідера ПДСГ Ференца Надя захищав приватну власність і обстоював існуючу політичну систему. Проте вже через кілька років склад уряду і парламенту змінився на користь прихильників лівих сил. Після об’єднання комуністів і соціал-демократів було створено нову Угорську партію трудящих (УПТ), яка стала правлячою партією. 18 серпня 1949 р. було ухвалено нову конституцію Угорщини. Відтоді офіційно країну називали Угорською Народною Республікою (УНР). Генеральний секретар УПТ М. Ракоші був прихильником авторитарно-репресивних методів управління. В умовах і без того складного економічного становища Угорщини, яка, як союзниця Гітлера, сплачувала значну контрибуцію, форсована індустріалізація та кооперування сільського господарства спричинили не покращання, а, навпаки, поступове погіршання матерільного становища населення. Проте будь-які вияви невдоволення придушувались. Уже в 1949 р. відбулися масові арешти серед комуністів, які висловлювали невдоволення діями влади. Чимало з них, зокрема головний політичний опонент Ракоші - міністр внутрішніх справ країни Ласло Райк, - були страчені. Репресії поширилися також на працівників державного апарату і на населення. Після смерті Сталіна позиції М. Ракоші похитнулися. Він більше не користувався підтримкою з боку СРСР, і його було усунуто з посади прем’єр-міністра (Ракоші поєднував її з посадою першого секретаря партії). Цю роботу було доручено Імре Надю. З ініціативи останнього, зокрема, були:...
0 Переглянути

Чехословаччина, Чеська та Словацька Республіки

11 Клас

Чехословаччина в 1950—1968 рр. «Празька весна». В економічній площині Чехословаччина в цей період розвивалася досить успішно. Дався взнаки той промисловий потенціал, що його держава мала ще з довоєнних часів, висока кваліфікація чеських робітників, досить значна допомога СРСР. Економічні успіхи (національний прибуток 1960 р. виріс проти 1948 р. удвічі) дозволили комуністам констатувати, що в Чехословаччині побудовано «основи соціалізму», а конституція 1960 р. закріпила цей факт у своїх статтях. Країна дістала нову назву Чехословацька Соціалістична Республіка (ЧССР). КПЧ було законодавчо забезпечено привілейоване становище. Керівником країни (першим секретарем ЦК КПЧ і президентом Чехословаччини) в той період був А. Новотний. Наприкінці 1960-х рр. темпи економічного розвитку країни дещо знизилися. Почастішали випадки корупції та зловживання владою, обростала привілеями партійна й державна бюрократія. Суспільство не сприймало авторитарного стилю керівництва А. Новотного. У 1968 р. його було усунуто з усіх посад. Замість нього лідером партії обрали словака Александра Дубчека, а президентом - чеха Людвіка Свободу. Проти обох цих кандидатур у Москві не заперечували. Тривогу викликали там натомість деякі ініціативи А. Дубчека, зокрема скасування цензури друку, дозвіл на створення ряду нових політичних клубів і здійснення більш незалежного зовнішнього курсу. Занепокоєні також були лідери ряду країн-союзниць - Польщі, Болгарії та НДР. Усіх турбувала перспектива повторення угорських подій 1956 р. • Використавши додаткові джерела, дізнайтеся про зміст програми «Дві тисячі слів», яка відображала суть «соціалізму з людським обличчям». Насправді, ситуація від тієї відрізнялася досить істотно. Адже, як і раніше, всі важелі влади продовжували залишатися під контролем і в руках КПЧ. На відміну від уряду Імре Надя, чехословацьке керівництво не ставило питання про вихід з РЕВ, або, тим більше, Організації Варшавського договору. Процес демократизації, в цілому, проходив мирно. Опитування громадської думки, неодноразово здійснювані в цей період, засвідчували, що зміну суспільного ладу готові були вітати лише 5 % населення. Решта підтримувала курс на побудову «соціалізму з людським обличчям» (так керівники ЧССР назвали свою програму реформ)....
0 Переглянути

Польща

11 Клас

Суспільно-політичне життя в перші повоєнні роки. Територію Польщі було визволено від нацистських окупантів військами Червоної армії в 1944 р. 28 червня 1945 р. відповідно до рішень Ялтинської конференції Тимчасовий уряд Польщі було перетворено на Тимчасовий уряд національного єднання, до складу якого увійшли Ст. Миколайчик та кілька представників лондонського уряду. Новий уряд визнали СРСР, США та Велика Британія. Від осені того року розпочалася підготовка виборів до парламенту. З огляду на напружену ситуацію у суспільстві керівництво Польської робітничої партії запропонувало створити єдиний виборчий блок за участі всіх легально діючих на цей час партій, мандати між якими поділити згідно з домовленістю. Квота, виділена пролондонській селянській партії (ПСП), очолюваній Ст. Миколайчиком, становила 20 %, але він на це не погодився, наполіг додати принаймні ще 5. Унаслідок цього кроку Польська селянська партія залишилася сам на сам з Демократичним блоком, який складався із чотирьох партій соціалістичної орієнтації, згодом підтриманих ще двома. Першою пробою сил став референдум щодо змін у державному устрої, який відбувся 30 червня 1946 р. Пропоновані перетворення, у тому числі ліквідацію сенату і націоналізацію основних галузей господарства, схвалило від 68,2 до 91,4 % громадян, які взяли участь у голосуванні. Цю тенденцію підтвердили і вибори до сейму 19 січня 1947 р. Демократичний блок здобув 80,1 % голосів, ПСП - 10,3 %. Невдовзі після цього ПСП розкололася, а її лідер Миколайчик у другій половині жовтня втік до Лондона. Президентом Польської Республіки і головою Державної ради було обрано Болеслава Берута, одного з найбільш послідовних провідників сталінізму в Польщі....
0 Переглянути

Особливості створення і розпаду європейського соціалістичного табору: Польща, Чехословаччина, Угорщина

11 Клас

Результати Другої світової війни для народів Центрально-Східної Європи. Як ви вже знаєте, внаслідок домовленостей, досягнутих між основними учасниками антигітлерівської коаліції, країни Центрально-Східної Європи були віднесені до сфери інтересів СРСР. Протягом 1944-1948 рр. усі основні важелі влади у них опинилися в комуністів. Водночас розпочалося утворення молодіжних комуністичних організацій. Політичні партії, які визнавали провідну роль чи ідеологічні засади комуністів, не були розпущені, а, як правило, об’єднувалися з ними, мали квоти представництва в урядах і парламенті. Загалом у Центрально-Східній Європі відбувалося утвердження сталінської моделі соціалістичного суспільства, з характерним для нього культом «вождів» та застосуванням репресій. Свобода вибору власних шляхів розвитку обмежувалася жорстким контролем з боку Москви. Так наслідком занадто (на думку Сталіна) самостійної політики Й. Броз Тіто став розрив стосунків з Югославією. Становище змінилося лише після смерті Й. Сталіна в 1953 р. та заворушень в Угорщині 1956 р., коли слідом за СРСР практично в усіх східноєвропейських країнах почалася демократизація режиму влади. Відбулися значні територіальні зміни. Так, Польща, втративши Західну Україну, розширила свої кордони на заході. Від Німеччини до СРСР відійшов Кенігсберг з прилеглим до нього районом, від Чехословаччини - Закарпаття. Було підтверджено включення до складу України Бессарабії, а також Північної Буковини. Внаслідок бойових дій на їх територіях економіка всіх цих країн була істотно підірваною, значними виявилися і людські втрати. Отже, відбудова господарства вимагала значних зусиль і коштів....
0 Переглянути

Падіння авторитарних режимів

11 Клас

«Революція гвоздик». Португалії судилося стати першою в світі країною, де відбувся практично безкровний переворот, символом якого стала квітка - гвоздика, завдяки тому що люди, побачивши, як продавщиця одного з лісабонських універмагів (її звали Селесте Кайєро) вкладала в дуло гвинтівки солдата червону гвоздику, почали наслідувати цей жест. Сталося це 25 квітня 1974 р., коли група військових з таємного «Руху капітанів», очолена генералом Антоніу де Спінолою, повалила найтриваліший у Європі диктаторський режим, що існував від початку 1930-х рр. Прем’єр-міністр М. Каетану, який в 1970 р. очолював країну, погодився не чинити опору. Внаслідок перевороту загинуло четверо людей і кілька десятків було поранено, коли під час штурму будівлі, де розміщувалась політична поліція (ПІДЕ), звідти було відкрито вогонь. Режим професора політекономії і засновника профашистської партії «Національний союз» Антоніу де Олівейра Салазара за сорок років перетворив Португалію на одну з найбідніших країн Європи. Вона була аграрною країною із вкрай низьким рівнем механізації. Матеріальне становище людей не могло покращити навіть збільшення кількості іноземних туристів, що почало спостерігатися на початку 1960-х. Конституція визначала країну корпоративною державою. За винятком військових, священиків і держслужбовців, усі зобов’язані були ставати членами корпорацій, які забезпечували державне регулювання економікою, з метою, з одного боку, протидіяти надмірній експлуатації, а з другого - обмежувати можливості боротьби трудящих за свої права. Страйки були заборонені конституцією. Завдяки тому що Салазар надав під час Другої світової війни військові бази на Азорських островах у розпорядження США і Великої Британії, він заручився підтримкою цих країн. Уже в 1949 р. Португалія стала членом НАТО....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 308 309 310 311 312 313 314 315 316 317
Назад

Навігація