Войти
Закрыть

Римська республіка у V–ІІI ст. до н.е.

6 Клас

Позбавившись влади царя, римляни почали формувати нову систему управління державою, у якій об’єднали риси демократичного устрою (влади народу) і монархії (одноосібного управління). Але основою формування гілок влади залишався принцип виборності на всі посади. Таку форму правління прийнято називати республіка (справа народу). За часів республіки головну роль у суспільстві відігравали народні збори (коміції). Вони були кількох видів — за куріями, центуріями та трибами. Виборних посадовців у республіканський період називали магістратами. Усіх їх обирали на один рік. Кожен магістрат мав недоторканність. Щороку з числа патриціїв обирали двох високопосадовців республіки — консулів. Вони видавали укази, керували державними церемоніями, скликали сенат і народні збори, а також керували ними. Найвищу судову владу мали вісім преторів. Один раз на 5 років із числа колишніх консулів обирали двох цензорів. Вони відповідали за громадські роботи, збір податків, укладання державних договорів. Двадцятеро квесторів відповідали за державну скарбницю, ділили захоплені у ворога трофеї. Едили опікувалися благоустроєм Риму, підготовкою свят та різних видовищ. Вершиною політичної кар’єри для кожного римлянина було обрання сенатором. У сенаті республіки налічувалося 300 осіб. Сенатори ухвалювали рішення, які потім затверджували народні збори....
0 Переглянути

Природні умови Італії. Виникнення Риму. Царська доба

6 Клас

Італія розташована на Апеннінському півострові, де з півночі на південь простягаються Апеннінські гори. Півострів омивають п’ять морів: з півдня — Іонічне та Середземне, із заходу — Тірренське та Лігурійське, а зі сходу — Адріатичне. Поряд розкинулися великі острови — Сицилія, Корсика, Сардинія. Клімат Італії м’якший, ніж у Греції. Від холодних північних вітрів її захищають найвищі в Європі гори — Альпи. Клімат на півострові раніше був більш помірний, ніж тепер. Через територію країни протікають доволі великі річки — По, Арно та Тибр. На відміну від Греції, в Італії багато територій, придатних для землеробства і скотарства. Давні греки назвали цю країну «Італія» — «Країна телят». В Апеннінських горах є поклади міді, олова, заліза, золота й срібла. Найдавнішим населенням Апеннінського півострова вважають племена лігурів, сікулів, сіканів тощо. Інші племена прийшли сюди пізніше. Серед прийшлих народів вирізняються італіки, які, можливо, і дали назву країні. З часом на основі місцевих і прийшлих племен утворилося дев’ять племен. Серед них — латини, умбри, сабіни та ін. Усі вони були землеробськими племенами, які мали розвинуті металургію, гончарство та інші ремесла....
0 Переглянути

Повсякденне і духовне життя за елліністичної доби

6 Клас

Завоювання Александра Великого й утворення елліністичних держав призвело до значних змін у грецькому, македонському суспільстві та суспільствах підкорених земель. Перш за все греки і македонці у тамтешніх країнах стали привілейованою частиною населення. Проте завойовники не запроваджували законів, які б обмежували права місцевих жителів. Найбільш значущими були зміни, пов’язані з появою нових соціальних груп і чисельним зростанням інших. За елліністичної доби стрімко зростає прошарок населення, зайнятого у ремеслі й торгівлі. Саме він став основним носієм грецької культури на Сході. Новим для греків була поява численного чиновництва. Більшість чиновників походило з місцевого населення, що активно переймало грецьку мову, звичаї, культуру. Власники ремісничих майстерень, купці, великі орендатори землі і чиновники становили найзаможнішу частину суспільства. Саме ці прошарки були і найбільш еллінізованими. Ще однією важливою частиною суспільства стали воїни, які у віддалених закутках елліністичних держав були єдиними носіями грецької мови і культури. Постійні війни потребували від царів утримувати великі армії, а набирати їх з громадян полісів вже було неможливо. Тому в елліністичних державах швидко поширюється найманство. З часом кількість греків і македонців у війську стрімко зменшується. Армія швидко «варваризується»....
0 Переглянути

Утворення та розквіт елліністичних держав. Еллінізм

6 Клас

Після смерті Александра Македонського створена ним імперія невдовзі розпалася на окремі держави, які мали своїх царів і свої династії. їх засновували колишні соратники та командири македонського царя — діадохи, або їх нащадки — епігони. Вони поділили імперію та почали воювати між собою. Врешті-решт виникло кілька держав. Серед них наймогутнішими були Македонія, Єгипет династії Птолемеїв та Сирійське царство Селевкідів. Держави, що утворилися на уламках великої імперії Александра Македонського, називають елліністичними. їх політичний устрій поєднував елементи управління східних держав, які керувалися одноосібно царями, й особливості демократичного управління давньогрецьким полісом. Основою їхнього життя була грецька (еллінська) культура, що доповнювалася здобутками завойованих Александром Македонським народів. Культуру, що виникла внаслідок взаємодоповнення грецької й східних культур, прийнято називати елліністичною....
0 Переглянути

«Східний похід» Александра Македонського (Великого) й утворення елліністичних держав

6 Клас

У 336 р. до н.е. Македонію очолив син Філіппа II Александр (356-323 рр. до н.е.). Він не лише здійснив омріяний Філіппом II похід на Персію, а й створив могутню імперію, яка простягнулася від Греції аж до Індії. У 336 р. до н.е. македонська армія через північ Греції вийшла до земель Персії на півострові Мала Азія. Похід на деякий час було перервано повстанням у підкорених Фівах. Александр жорстоко придушив повстання і 30 000 фіванців продав у рабство. У 334 р до н.е. 35 000 македонян на чолі з Александром продовжили «Східний похід». Перська держава у цей час була ослаблена боротьбою за владу між сатрапами, які стали самостійними і не бажали коритися цареві Персії Дарію III. Перша велика битва між супротивниками відбулася на річці Гранік у 334 р. до н.е. Александр вишикував свої війська так, що в центрі була фаланга важкоозброєної піхоти, а з флангів — кавалерія та легка піхота. У такому порядку солдати македонського царя форсували річку та знищили перських лучників. Військо Дарія відступило. Не зустрічаючи спротиву, македоняни захопили більшість підкорених персами грецьких колоній у Малій Азії. Лише Мілет і Галікарнас довелося брати штурмом....
0 Переглянути

Виникнення науки. Театр

6 Клас

Філософія зародилася наприкінці VII ст. до н.е. в Іонії. Філософами греки називали людей, які прагнули зрозуміти і пояснити, як влаштований світ — природа, людина, людське суспільство. Вони міркували, ставили собі питання, спостерігали. Тому перші філософи були й першими вченими — вони займалися астрономією, математикою, медициною, географією та іншими науками. Найбільше філософи прагнули з’ясувати, з яких елементів створене все у цьому світі. Один із перших філософів Фалес вважав, що з води, Геракліт — з вогню, Анаксімандр — з повітря. Пізніше Демокріт створив учення про атоми — найдрібніші частинки, з яких складається вся природа. Крім того, Фалес визначив рух планет, обчислив висоту єгипетських пірамід. За допомогою математичних розрахунків передбачив сонячне затемнення 585 р. до н.е., сформулював перші теореми. Ще одним вченим-філософом, математиком був Піфагор, який жив у м. Сузи в Південній Італії в VI ст. до н.е. У центрі філософських поглядів Піфагора перебувала математика, найбільше значення він надавав числам. Вважав, що в основі всього лежить кількість, а не якість, вивчав властивості чисел. Широко відома так звана теорема Піфагора. Велику популярність мав Сократ. У центрі його уваги була людина. Він вважав, що філософія повинна допомагати людині стати кращою. Особливо Сократа цікавило, що таке істина, добро і зло. Весь свій час він присвячував роздумам і розмовам. Улюблений спосіб Сократа вести бесіди — це ставити питання. Так він спонукав своїх співрозмовників шукати істину. Видатним грецьким мислителем був Платон — учень Сократа, з яким він провів 20 років. Платон багато роздумував про те, яким має бути держава. Він створив проект ідеального поліса і детально описав його устрій. Заснував свою школу в гімнасії — Академію. Це була перша постійна філософська школа в Афінах. Другу в елліністичну добу заснував найвизначніший грецький філософ Аристотель. В Елладі зродилася ще одна наука — історія. Її батьком називають Геродота. Учений відвідав Єгипет, Сицилію, Малу Азію, Північне Причорномор’я. Він поставив за мету описати славні діяння греків, щоб вони збереглася у пам’яті нащадків. Його дев’ятитомна праця розповідала про греко-перські війни, історію Єгипту, населення Північного Причорномор’я....
0 Переглянути

Криза грецького полісу. Піднесення Македонії

6 Клас

Греція увійшла в добу занепаду та розбрату. Поліси, що намагалися звільнитися від влади спартанців, вдалися до військових дій проти неї. Воєнний союз проти Спарти очолили Афіни. Союзниками Спарти були: Фіви, Аргос та Коринф. На боці союзників виступила також Персія. Вони розпочали так звану Коринфську війну (395-387 рр. до н.е.). У 394 р. до н.е. кораблі персів і афінян розбили біля Малоазійського узбережжя флот Спарти та її союзників. У відповідь армія Спарти розгромила ворогів на суходолі біля Коронеї. У цій війні перемагала то одна, то інша сторона. Найгірше було коринфцям, міста та господарство яких руйнувала війна. Результат боротьби визначили перси: злякавшись посилення Афін, вони перейшли на бік Спарти, і це визначило ЇЇ перемогу. У 387 р. до н.е. між Афінами і Спартою було укладено Анталкідів мир (за іменем полководця, що його уклав). За умовами миру переможці повернули собі гегемонію в Греції. Але мир тривав недовго. У 387 р. до н.е. був створений Другий Афінський морський союз, який у війні 376-371 рр. до н.е. здобув перемогу над Спартою, що до того ж іще зазнала поразки і в боротьбі з Беотійським союзом на чолі з Фівами (Беотійська війна 379-355 рр. до н.е.). Війну почали Фіви проти Спарти. Їх підтримали Афіни — споконвічний суперник спартанців....
0 Переглянути

Сім’я та виховання афінян

6 Клас

Греки одні з перших стали дотримуватися звичаю, що в чоловіка повинна бути лише одна дружина. Але, як правило, майбутнього чоловіка обирав батько дівчини. Тобто шлюби укладалися за розрахунком батьків. Законним вважався шлюб тільки між вільними громадянами. Шлюбу передували заручини, на яких обіцянки за дівчину давав батько або брат. У деяких полісах існувала традиція викрадення нареченої. Наречений був переважно набагато старшим від неї. На весілля запрошували родичів і друзів. Але на ньому не було нареченої, яка у цей час, одягнута в фату, сиділа вдома. Після бенкету наречені йшли до будинку нареченого. Наречений мав на руках внести обраницю до свого будинку, а родичі мали осипати їх фініками, горіхами, дрібними монетами. Упродовж подружнього життя жінки підпорядковувалися родичам-чоловікам: спочатку батькові, потім чоловікові, а в разі його смерті — брату чи синові. Жінки із заможних родин майже весь час проводили в жіночій частині будинку — гінекеї. Вони займалися не лише домашнім господарством, а й грою в м’яч, доглядом за зовнішністю, купанням, створенням вишуканих зачісок. У незаможних сім’ях жінки працювали нарівні з чоловіками....
0 Переглянути

Розквіт і занепад Афін

6 Клас

На рубежі VI-V ст. до н.е. у Греції остаточно складається полісна система. На той час поліс розумівся як громадянська община, у якій повноправними громадянами були земельні власники. Громадянське право давало і право на землю. Втрата цього права означала і втрату громадянських прав. Верховним власником землі був поліс як колектив громадян. Верховним органом управління в полісі завжди були народні збори, які вирішували усі найважливіші питання. Громадянин полісу одночасно був і воїном, в обов’язок якого входило захист полісу і себе самого. У ті часи в полісах широкого розповсюдження набуває рабство. У Греції існували дві основні його форми: ілотія (прикладом є Спарта) і класичне рабство (прикладом є Афіни). При класичному рабстві невільник був позбавлений власності, повністю належав господареві, його називали «розмовляючим знаряддям». Раби класичного типу не були уродженцями Греції. Це були жителі інших країн, захоплені під час воєн та піратських нападів. Майже у кожному господарстві використовувалася праця рабів: в сільському господарстві, в ремісництві, на будівництві і в копальнях. Дуже часто рабів застосовувалася для домашніх робіт: управителями, кухарями, няньками, годувальницями, педагогами....
0 Переглянути

Греко-перські війни

6 Клас

У 500 р. до н.е. грецькі міста-держави, що розташовувалися на узбережжі Малої Азії, повстали проти влади своїх тиранів і персів. На чолі повстання стало багате місто Мілет. Проти бунтівників рушило величезне перське військо. На заклик повстанців про допомогу відгукнулися лише два міста: Афіни, що послали 20 кораблів, і Еретрея — 5 кораблів. Попервах успіх був на боці повсталих, вони навіть здійснили зухвалий похід на столицю перського намісництва в Малій Азії — місто Сарди і спалили його. Але боротьба була нерівною. Після шести років опору повстання придушили. 3. Марафонська битва Підтримка Афінами та іншими полісами Мілету стала приводом для нападу персів на Ватіканські поліси Греції. Перський цар Дарій І розіслав своїх посланців у грецькі міста з вимогою «землі і води». Деякі міста визнали владу персів. Але Афіни і Спарта відмовилися це зробити, вони вбили посланців Персії. Дарій розпочав активну підготовку до походу. У 490 р. до н.е. за 42 км від Афін на рівнині поблизу Марафона висадилася перська армія. Назустріч їй із десятьма тисячами піхотинців виступив афінський полководець Мільтіад. Він розташував війська таким чином, щоб позбавити персів їхньої головної сили — кінноти, яка нападала з флангів і змикала їх....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 68 69 70 71 72 73 74 75 76 ... 317
Назад

Навігація