Войти
Закрыть

Османський Молох

7 Клас

У середині XIV ст. турки-османи здійснили свої перші завоювання на Балканах. Вони поневолили Болгарію, а потім пішли на Сербію. 1389 р. на Косовому полі відбулася нерівна битва між сербо-боснійськими рицарями й набагато численнішими турецькими військами. У цій битві загинули і сербський король Лазар, і турецький султан Мурад. Султаном став старший син Мурада — Баязид, якого нарекли за швидкі воєнні успіхи на Балканах і в Малій Азії «Блискавкою». Серби й боснійці зазнали на Косовому полі нищівної поразки. Відтоді майже 500 років балканські народи жили в турецькій неволі. Турки створили постійне військо, ударною силою якого були піші воїни — яничари (від турецького «єні чері» — «нове військо»), озброєні ятаганами (кривими шаблями), списами і кинджалами. Яничарами ставали не турки, а полонені чи взяті у вигляді данини християнські хлопчики. Виховували їх дервіші, які стирали в них пам’ять про свій народ і прищеплювали їм фанатичну відданість ісламу та султану. Яничари стали гвардією (добірним військом) султанів і допомагали їм поневолювати християн. Але, якщо їх кривдили, яничари здійснювали палацові перевороти чи здіймали в столиці бунти....
0 Переглянути

Утворення Османської держави. 1299 рік

7 Клас

У середині ХІІІ ст. монголи розгромили військо сельджуків. Султанат розпався на дрібні самостійні князівства, які не ладили між собою. Володар одного з них, Осман, став турецьким султаном. Турки на його честь назвали себе османами, а свою державу — Османською. Ця держава невдовзі стала незалежною від сельджуків. Не залежала вона й від монголів, хоч турки й вважалися васалами монгольських ханів. Турки полюбляли воювати. Більшість із них були воїнами, решта ж — скотарями. Войовничість у них розпалювали шейхи та дервіші — прихильники «священної війни» з «невірними». Приморські турки займалися піратством. Від турків-піратів не знали спасу ні мореплавці, ні жителі прибережних районів....
0 Переглянути

Перші турецькі держави

7 Клас

Близько 1000 р. на Європу звалилися з рівнин Казахстану кочові племена тюрків-сельджуків. Вони заволоділи Середньою Азією, Персією, Сирією та Іраком і взялися за Вірменію та Візантію. У 1071 р. в бою біля фортеці Манцікерта(на Закавказзі) візантійці зазнали від них страшної поразки. Візантійський імператор потрапив у полон. Тюрки раділи, бо сподівалися на колосальний викуп. Але візантійський трон хутко посів інший імператор. Розчаровані сельджуки накинулися на візантійську Малу Азію (Анатолію), і незабаром вже скоса поглядали на неприступний Константинополь. Свої володіння в Малій Азії вони назвали Римом, історики ж — Сельджуцьким султанатом. Султан проголосив себе «Володарем всесвіту». У Малу Азію завойовники, які поступово злилися з місцевим населенням в єдиний турецький народ, принесли розорення і тиранію. Там почався культурний занепад, бо стражденний люд втрачав інтерес і до релігії, і до науки — до всього на світі....
0 Переглянути

Культура

7 Клас

Грамота в Північно-Східній Русі в ХІІІ— ХV ст. особливого поширення не набула. У монастирях і при князівському дворі переписували книги, які красиво оформлювали. Писали на пергаменті чи на бересті — березовому лубі. У XIV ст. на Русі з’явився дешевий папір. Руські мандрівники описали Константинополь, а тверський купець Афанасій Нікітін у своїй праці «Ходіння за три моря» — Індію. Монахи займалися лікуванням, збагачуючи народну медицину. В усній народній творчості та пам’ятках писемної літератури яскраво відображено боротьбу проти золотоординського іга. Її оспівували билини про Іллю Муромця, Добриню, Василія Казимировича та інших руських богатирів. У билинах про Василія Буслайовича та Садка відображено буремне життя Пана Великого Новгорода. Билини — руські епічні пісні, складені про події XI— XVI ст. У Москві, Твері, Новгороді та Пскові велося літописання. Серед літописних творів ХІV— ХV ст. виділяється Троїцький літопис, у якому Москву претензійно зображено спадкоємницею Києва та Владимира. З'явилися історичні повісті про Куликовську битву («Сказання про Мамаєве побоїще», «Задонщина»). Їхні автори закликали князів об’єднатися для спільного опору ворогам Русі....
0 Переглянути

Повсякденне життя

7 Клас

Князі та бояри жили в хоромах (палацах), городяни — в будинках з дерев’яних колод. Бідняки тулилися в халупах без вікон (щоб краще зберігалося тепло). У будинку стояла масивна піч, нерідко розмальована. В ній пекли хліб та готували страви. Скляні вікна вперше з’явилися в ХІV— ХV ст. у Москві та Новгороді, і то лише в найбагатших будинках. Помешкання освітлювалося лучиною, рідше — масляними світильниками, і геть рідко — лойовими чи восковими свічками. Двір оточувався огорожею з хвірткою та ворітьми і складався з будинку та господарських приміщень. Майже у кожному дворі були город і садок. Простий люд носив одяг з грубого полотна, знать та заможні купці — з дорогих привізних тканин. Тканину фарбували в різні кольори. Основною частиною чоловічого й жіночого вбрання була сорочка, яка поступово стала білизною. Чоловікам верхнім одягом слугували довга свита, каптан, сіряк, сарафан (нарядний чоловічий одяг), довгий безрукавний плащ. Жінки носили сарафан, літник, тілогрійку. Знатні дами полюбляли одяг з довжелезними рукавами, що іноді волочилися по землі. Для фізичної праці таке вбрання було негодящим, що відобразилося в крилатому вислові «працювати спустивши рукави», тобто абияк. Престижним вбранням вельможних і багатих була шуба. Верхній одяг стягувався поясом, до якого прикріплювали шкіряну сумочку — калитку....
0 Переглянути

Державне управління

7 Клас

Правив у державі князь, влада якого впродовж ХІІІ—ХV ст. посилювалася. Він спирався на військову дружину та церкву, яка бачила в сильній князівській владі порятунок від безладу в суспільстві. Всі піддані вважалися його слугами. Влада Великого московського князя Івана ІІІ так зросла, що він уже називав себе самодержцем та «божою милістю государем всія Русі». Іван III запровадив при дворі пишний візантійський ритуал, зробив гербом Московської держави візантійський герб — двоголового орла. При Великому князі існував дорадчий орган із представників знаті — Боярська духа. Вона була вельми впливовою, до її порад прислуховувався навіть Іван ІІІ. Великокнязівським двором (передусім скарбницею та канцелярією) керували дворецькі та підлеглі їм дяки, містами й землями — княжі намісники. Наприкінці XV ст. виникли перші «прикази» — своєрідні міністерства. З’явилися єдині для всієї країни закони — «Судебник» Івана ІІІ....
0 Переглянути

Суспільство

7 Клас

Населення Північно-Східної Русі складалося з селян, великих, середніх і дрібних землевласників, духовенства, городян. Руському селянству випала гірша доля, ніж західноєвропейському. Якщо в країнах Західної Європи на схилку середньовіччя селян звільняли від панщини, то на Русі їх, навпаки, поневолювали. Спершу руський селянин міг полишити свого пана, якщо той дер з нього сім шкур. Проте з середини XV ст. селянам це дозволялося лише впродовж двох тижнів після завершення сільськогосподарських робіт (тижня до і тижня після Юрієвого дня — 26 листопада). Князям, боярам і монастирям належали вотчини — великі маєтки, що були їхньою власністю. Середні й дрібні служилі люди («діти боярські») одержували від князя як плату за службу («в кормління») дрібніші маєтки — помістя. Помістя надавалися не у власність, а лише на період служби. Важливу роль у житті суспільної верхівки відігравало місництво. Воно визначало, хто на яку посаду може претендувати, кому бути ближчим до князя в його почті тощо. Місництво залежало від знатності роду та заслуг предків. Отож при призначенні на посаду враховувалися не ділові якості претендента, а його родовід. З’ясувати, хто знатніший, часом було дуже важко....
0 Переглянути

«Збирання земель» у XV ст.

7 Клас

У другій половині XIV ст. руські князі вже злагоджено виступали проти ординців. У 1378 р. військові сили Московського та Рязанського князівств, очолювані московським князем Дмитром Івановичем, завдали на Рязанщині першої військової поразки татарам. Але на допомогу ординцям поспішив литовський великий князь Ягайло, якого русичі лякали більше, ніж татари. Щоб не дати татарам і литовцям об’єднатися, Дмитро Іванович вирішив дати бій татарам в ординському степу. Йому на допомогу прийшли Ростовське та Ярославське князівства. Чисельна перевага була однак на боці ординців. Зберігся переказ, буцімто битва почалася з поєдинку між руським монахом-воїном Пересвєтом і «злим печенігом», який «бе всем страшен зело» — дуже лякав усіх. Вершники на повному скаку смертельно вразили один одного списами. Татари спершу кинули проти русичів легку половецьку кінноту, а потім і важку монгольську. Під їх натиском русичі почали відступати, проте в цю небезпечну хвилину на татар напав «засадний полк». Татари кинулися тікати. Ворога було розгромлено. Князя Дмитра за цю блискучу перемогу назвали Донським. Битва на Куликовому полі закріпила за Московським князівством провідну роль у боротьбі за незалежність і політичну єдність руських земель. Джерело Кінець XIV ст. Із історичної повісті «Задонщина» про Куликовську битву 1380 р. І промовив (після битви) князь великий Дмитро Іванович: «Порахуйте, брати, скільки у нас воєвод не стало і скільки молодих людей?» Тоді відповідає Михайло Андрійович, московський боярин, князю Дмитру Івановичу: «Пане князе великий Дмитре Івановичу! Немає в нас сорока бояр великих московських, дванадцяти князів білозерських, тридцяти бояр — новгородських посадників, двадцяти бояр коломенських, сорока бояр переяславських, двадцяти п'яти бояр костромських, тридцяти п’яти бояр володимирських, п’ятдесяти бояр суздальських, сімдесяти бояр рязанських, сорока бояр муромських, тридцяти бояр ростовських, двадцяти трьох бояр дмитрівських, шістдесяти бояр звенигородських, п'ятнадцяти бояр углицьких. А полягло в нас усієї дружини двісті п'ятдесят тисяч... а татар загинуло сила-силенна»....
0 Переглянути

«Не відразу Москва будувалась»

7 Клас

На межі ХІІІ— XIV ст. великі князівства Північно-Східної Русі подробилися на уділи — дрібніші самостійні князівства. У XIV ст. посилилися Московське і Тверське князівства. Вони розпочали між собою запеклу боротьбу за Велике князівство Владимирське. Перемогло князівство Московське, яке поширило свою владу на кількох сусідів. Московський князь Юрій Данилович (1303—1324 рр.) одружився з сестрою ординського хана й одержав від нього ярлик на владимирський трон. На свого конкурента, тверського князя Михайла, він звів наклеп в Орді і зжив його зі світу. Але радів зі своєї удачі Юрій Данилович недовго, бо загинув від руки юного месника — сина страченого ординцями Михайла Тверського. Після смерті московського князя Юрія Орда повернула ярлик на Велике князівство Владимирське тверському князю. Щасливий володар ярлика повернувся до Твері в супроводі татар, які відразу ж взялися за своє ремесло — пограбування міста. Тверці нерозважливо повстали, сподіваючись покласти край татарському кошмару. Цим скористався московський князь Іван, прозваний за ощадливість і комерційну жилку Калитою — «мішком з грошима». Він з допомогою татар приборкав твердів, заслуживши цим у хана ярлик на княжіння у Владимирі. Іван Калита (1325—1340 рр.) вважав, що краще не сердити хана, а удаваною покірливістю завоювати його прихильність. Ніхто з руських князів не оббивав частіше за нього пороги ханської столиці, тому монголо-татари задали спокій Московському князівству. Підтримку Іванові Калиті надав переїзд із Владимира до Москви митрополита Київського і всія Русі. Влада Івана Калити поширювалася на кілька сусідніх князівств. Отже, не Твер, а Москва ставала політичним центром Північно-Східної Русі....
0 Переглянути

Над Європою

7 Клас

Русь розпалася на окремі князівства дуже невчасно, коли ожив великий Євразійський стел, де проживало багато кочових племен. На початку ХІІІ ст. монголи Центральної Азії (їх ще називали татарами) обрали своїм ханом Темучина — талановитого полководця й організатора. Його назвали Чингісханом — «володарем світу». Так було створено молоду монгольську державу, якій випало на долю завоювати півсвіту. Монголо-татари були кочівниками-скотарями, їм потребувалися обширні території й торгові шляхи. Це штовхало їх до завоювань на схід і захід. Уже Чингісхан завоював племена й народи Сибіру, Північний Китай, Середню Азію, Персію, Закавказзя, напав на Русь і мав намір захопити Західну Європу. Але Русь він не завоював, залишивши її на поталу своїм нащадкам. Хан — титул правителя у багатьох країнах Сходу. У 1236 р. свій перший спустошливий похід організував онук Чингісхана — Батий (Бату-хан). Долаючи опір русичів, він розорив Рязанську, Суздальську землі, здобув Москву. Володимир, але зрештою, трохи не дійшовши до Новгорода, повернувся на Нижнє Поволжя. На початку 40-х років ХІІІ ст. Батий зі своїми полчищами пройшов територією сучасної України, захопив і розорив наприкінці 1240 року Київ. Така ж доля спіткала частину Польщі й Угорщини, землі південних слов’ян. Батий мав намір захопити й Західну Європу, однак у 1242 р. раптово подався на Нижнє Поволжя....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 146 147 148 149 150 151 152 153 154 ... 317
Назад

Навігація