Войти
Закрыть

Пізня Римська імперія в ІV–V ст.

6 Клас

Царювання «солдатських» імператорів супроводжувалося численними вбивствами римської знаті, особливо сенаторів. Пограбування, заворушення, невдалі завоювання дедалі більше розхитували імператорську владу. Зупинити подальший процес розвалу імперії зміг тільки Діоклетіан (284-305 рр.), який ціною надзвичайної жорстокості закріпився при владі. Йому довелося здійснити кілька реформ, які значно посилили владу імператора. Усю імперію поділили на 100 провінцій, які об'єднали у 12 областей (діоцезів), котрими керували окремі управителі (вікарії). Упорядкувавши фінансові справи, він домігся зниження цін. Налагодилися справи в армії. Діоклетіан переслідував християн. Усе в державі було підпорядковано владі імператора, яка ґрунтувалася на силі армії та повній покорі підданих. Така особлива форма управління отримала назву домінат. Сам Діоклетіан більшу частину правління провів у своєму палаці-фортеці в Іллірії (на північному заході — Балкан). За деякими даними, він сам укоротив собі віку....
0 Переглянути

Римська імперія в ІІ–ІІІ ст.

6 Клас

Основою економіки Римської імперії була рабська праця. У ІІ-ІІІ ст. в ній розпочався глибокий занепад, остаточно загальмувався розвиток техніки і господарства. Раби не могли забезпечити подальшого зростання продуктивності праці. Єдиним засобом порятунку було використання у виробництві праці вільних найманих робітників і середніх землевласників. Однак більшість із них розорилася й утратила землю, перетворившись на люмпен-пролетаріат. Держава утримувала чимало таких нероб, їм щодня роздавали продукти, які виробили раби. Економічне становище імперії різко погіршилося, але плебс це не обходило. Вони бажали тільки «хліба та видовищ». У ІІІ ст. Римську державу охопила глибока економічна криза. ЕКОНОМІЧНА КРИЗА — глибокий розлад господарства. Колонами в Римі ставали вільні селяни й робітники, які брали в оренду землю у рабовласницьких маєтках. Дуже швидко вони заплутувались у боргах і ставали залежними від орендодавців. Криза ІІІ ст. болісно відбилася на їхніх господарствах. Колони втрачали право переселятися й ставали додатком до маєтку, частиною робочої сили на рабовласників. У надрах рабовласницького ладу поступово формувалися початки феодальних відносин. Це поняття вам траплялося, коли вивчали Стародавній Китай....
0 Переглянути

Виникнення християнства

6 Клас

Могутній Рим немовби в міцних лещатах тримав у покорі завойовані народи. Будь-які спроби звільнитися від римської влади зазнавали невдачі. Численні народи стогнали під ярмом не лише римських завойовників, а й власних гнобителів. Поступово втрачаючи віру у визволення власними зусиллями, пригноблені народи дедалі більше сподівалися на порятунок від надприродної сили, тобто від Бога. Знедолені чекали встановлення царства справедливості, але минав час, а жодних змін не відбувалося. Усі тогочасні релігії не давали людям такої надії. Урешті в І ст. н. е. утворилася нова релігія, що сповідувала віру в одного Бога — справедливого й милосердного, єдиного для всіх, який мав прийти на землю. Вона отримала назву «християнство» й проповідувала ідеї добра, милосердя та любові....
0 Переглянути

Місто Рим і життя його мешканців

6 Клас

Ми потрапили до Рима доби Імперії. На наших приладах позначено час 116 р. н. е. Початок ІІ століття. Рим перебуває в найбільшому розквіті. Уже двадцять років править імператор Марк Ульпій Траян. Йому залишилося володарювати трохи менше року. Наступного 117 р. імператор залишить цей світ. «Він своє прожив» — так римляни сповіщали про смерть людини, уникаючи слова «смерть». Римська імперія востаннє переживає період відносного порядку, веде успішні завойовницькі походи. Розвивається торгівля, по всій Італії будують нові дороги. Не чутно ні про які проскрипції, люди перестали боятися дня, що настає. Рушаємо до центру. Впадає на очі, що в місті багато зелені. Дивно, але місто, де бруківкою вкрито майже кожний клаптик землі, має багато парків, садів, священних гаїв. У них потопають багаті будинки патриціїв — домуси, мармурові храми, колонади портики. Близько чверті території міста займають земельні насадження, це 450 га. Через квартали проведено штучні водогони — акведуки, які на відстані десятків кілометрів забезпечують римлян чистою водою з гірських джерел. Майже на кожній вулиці є фонтан — у місті їх аж 1352. Римляни полюбляють чистоту і часто відвідують громадські лазні — терми, яких побудували близько тисячі....
0 Переглянути

Римська імперія в І–ІІ ст. н. е.

6 Клас

Октавіан Август, який належав до роду Юліїв (бо його всиновив Юлій Цезар), започаткував династію Юліїв. Після його смерті імператором став Тиберій (14-37 рр.). Надзвичайно жорстокий і мстивий, він усе життя боявся замаху від сенаторів. За найменшою підозрою будь-хто, особливо із сенаторів, підлягав знищенню. За таких умов дуже поширилися доноси. Тиберій ухвалив закон «Про образу величності», за яким карали кожного, хто зневажливо проказав хоча б слово про імператора. Такі безглузді вчинки Тиберія сильно розхитали його владу. Серед сенаторів справді виникла змова, вони готували державний заколот, розпочалися бунти легіонів у Германії та Іллірії. Тиберій, ошаленівши від жаху, зосередив у Римі преторіанські когорти, збудував для них табір на околиці міста. Народні збори зовсім не скликав. Відтак сховався у своєму маєтку, де згодом і помер. У 37 р. імператором було проголошено Гая Цезаря, якого всиновив Тиберій. Його батько Германік був військовим начальником, і майбутній імператор усе дитинство провів у таборах поміж солдатами. Легіонери дали йому прізвисько «калігула» (чобіток). Новий імператор правив лише чотири роки (37-41 рр.). Калігула влаштовував нескінченні свята і пригощання для міської бідноти задля її прихильності, іноді перевдягався рабом, тинявся вулицями й пиячив з люмпенами. Він швидко розтринькав гроші, які заощадив Тиберій. Завдяки вилученню маєтків римської знаті Калігула прагнув відновити спустошену державну скарбницю. Аристократів і багатіїв піддавали страті за найменшим приводом, а їхнє майно потрапляло до рук імператора. Так не могло тривати довго — сенатори й офіцери вчинили заколот. Імператора було вбито в його палаці....
0 Переглянути

Встановлення імперії в Римі

6 Клас

Наступного дня після вбивства Цезаря сенат на засіданні залишив без змін усі його розпорядження, бо вони відповідали інтересам аристократії. Міський плебс, приваблений милостями Цезаря, розгнівано шукав заколотників, яким довелось утікати з Рима. Великого впливу набув вірний помічник Цезаря — Марк Антоній, який тепер став консулом. Невчасно для Антонія в Римі з'явився Гай Октавіан, юнак із патриціїв, якого Цезар усиновив. Октавіан мав право на частку в спадщині Цезаря, але Антоній майже все загарбав сам. Спалахнула сварка, однак необхідність здолати убивць Цезаря змусила Марка Антонія і Гая Октавіана триматися разом. У 43 р. до н. е. Марк Антоній, Гай Октавіан і Марк Емілій Лепід для боротьби за владу з республіканцями утворили новий політичний союз (Другий тріумвірат). Того ж року в битві під Філіппами (Македонія) республіканську армію було розбито, змовники Брут і Кассій загинули. Несподівано на історичній арені з'явився Секст Помпей, син загиблого в Єгипті Гнея Помпея. Він переховувався в піратів після поразки біля Мунда. Секст Помпей зібрав на Сицилії армію й прагнув здобути владу над Середземномор'ям....
0 Переглянути

Руйнування та падіння республіканського ладу в Римі

6 Клас

Початок І ст. до н. е. позначився загостренням боротьби між оптиматами та популярами. Консул Гай Марій, прибічник популярів, командував римським військом у війні з понтійським царем Мітридатом VI (132-63 рр. до н. е.). Один з оптиматів, Луцій Корнелій Сулла, відзначився в цій війні. Його обрали консулом у 88 р. до н. е., і він очолив армію. Але популяри, політичні противники Сулли, домоглись усунення його від командування. Сулла вдався до рішучих дій — з військом рушив на Рим і штурмом оволодів містом. Розпочалася боротьба проти Марія та його прибічників, у якій Сулла здобув перемогу. Ставши у 82 р. до н. е. диктатором Риму на необмежений термін, Сулла почав винищувати своїх ворогів — популярів. Було складено списки ворогів держави, за якими під час проскрипцій стратили сотні знатних римлян. Їхнє майно перейшло до Сулли. Диктатор обдаровував усіх, хто вказував, де переховуються його вороги. Рабів страчених римлян відпускали на волю. Так, Сулла своїм указом звільнив 10 000 рабів, яких назвали Корнеліями. (За римським звичаєм, вільновідпущеники прибирали родове ім'я свого визволителя). Разом із ворогами Сулли вбили тисячі невинних людей, на майно котрих зазіхали диктатор і його прибічники. Три роки римляни жили в страху, щодня відбувалася різанина з найменшої примхи диктатора. Але люмпен-пролетарі отримували від нього дарунки, подачки, видовища, дармові пригощання. Тому вони були задоволені такими порядками....
0 Переглянути

Римська республіка в ІІ–І ст. до н. е.

6 Клас

Наприкінці ІІ ст. до н. е. в Римі дедалі частіше почали відчувати ознаки наближення кризи республіканського устрою. Як ви пам'ятаєте, за формою політичної влади Рим був аристократичною республікою. Одночасно це був античний поліс. Колектив громадян у перші століття існування міста був невеликим, він становив кілька десятків тисяч жителів. За таких умов вони, мешкаючи поруч, знали один одного як сусіди. Урядовців щорічно переобирали Народні збори. Римляни добре знали тих, кого вони обирали. Їх не можна було заплутати, обдурити марними обіцянками перед виборами. Таке полісне державне управління було створено для керування невеликою територією, яку можна було б обійти пішки за день. Та згодом, після завойовницьких походів, територія держави поширилася. Тепер дістатися її віддалених кордонів можна було лише за місяці. Такою державою важко управляти урядовцям, яких обирали тільки на рік. За цей час магістрат ледь устигав належним чином вникнути в справи, а вже треба було передавати посаду наступникові. Політичний устрій для управління невеликим полісом уже не підходив для керування величезною державою. До того ж у колективі громадян розпочалися зміни, які загрожували єдності. Ширшала прірва між багатіями (вершниками, сенаторами) і плебеями та люмпенами. Зростала кількість розорених селян, які переселялися до міста й ставали люмпенами. Отже, ситуація в державі загострилася, що призвело до вибухів невдоволення громадян та пролиття крові....
0 Переглянути

Римляни та їхнє життя

6 Клас

На вірування стародавніх римлян значно вплинула грецька релігія. Греки були язичниками. Римські боги спершу не були пов'язані в переказах з окремими силами природи. Але римляни піддалися впливові еллінської культури, і їхні боги стали багато в чому подібними до грецьких. Так, Юпітер був схожим на Зевса, Марс — на Ареса, Венера — на Афродіту, Юнона — на Геру, Мінерва на Афіну. Римських богів так само, як і грецьких, поділяли на головних і другорядних. Юпітер став богом неба й блискавок, Мінерва — богинею мудрості, Венера — богинею кохання й родючості, Вулкан — богом ковальства та вогню, Аполлон — богом світла, Юнона була покровителькою жінок і шлюбу, Меркурій, подібно до грецького Гермеса, — вісником олімпійських богів, покровителем мандрівників, торгівлі. Нептун, як і Посейдон, царював у морі, а Діана, як грецька Артеміда, була богинею полювання. На честь богів римляни влаштовували свята, які любило суспільство. Завойовницькі походи римлян ознайомлювали їх із богами підкорених народів. Нових богів приєднували до традиційно римських. Численні раби, потрапляючи до нових римських господарів, зберігали пошану до своїх богів....
0 Переглянути

Римське суспільство в середині ІІІ - середині ІІ ст. до н. е.

6 Клас

«Золотою добою» Римської республіки називають період від середини ІІІ до середини ІІ ст. до н. е. Це був час найвищого розквіту могутності Римської держави. Рим успішно завойовував сусідні держави. Він став насправді Середземноморською державою. Його легіони не знали рівних собі воїнів у стародавньому світі. ПЛЕБС — незнатне трудове населення Римської держави. Успішні завойовницькі походи збагатили Римську державу та знать, але все має зворотний бік. Селяни бідували. Солдати в походах розучилися працювати і через це змушені були продавати землю багатіям, разом з нею втрачаючи право служити в армії. Однак громадянами вони таки залишалися, відповідно й брали участь у коміціях, виборах до магістратів. Римська знать залежала від настрою плебсу. Вона всіляко загравала з громадянами, які не хотіли працювати, а були дармоїдами в державі. Вони жебракували, скупчуючись у місті сотнями тисяч, їхнє невдоволення загрожувало заворушеннями чи навіть повстанням....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 79 80 81 82 83 84 85 86 87 ... 317
Назад

Навігація