Войти
Закрыть

Тема 1. Феодалізм

7 Клас

Наприкінці VIII ст. Карл Великий, король франків, об’єднав великі території Західної Європи та проголосив себе імператором. Проте після його смерті імперія була розділена на три королівства. У ІХ-Х ст. вони зазнали численних нападів норманів, мусульман, угорців. Тому монархи зобов’язували представників знаті, які мали власні озброєні загони, брати участь в організації оборони від цих нападів. Король надавав земельні наділи — феоди представникам знаті та духовним особам. В обмін на право спадково володіти своїми феодами ці знатні люди складали клятву вірності — омаж, згідно з якою зобов’язувалися служити королю, перш за все збройно. Віднині король для них був покровителем — сеньйором (від лат. senior — старший; синонімом також було французьке слово «сюзерен»), а вони ставали його васалами (від лат. vassus — слуга). Дрібні землевласники, шукаючи порятунку від спустошливих набігів ворогів, почали переходити під захист сильних покровителів. Вони теж давали васальні клятви більш знатним і могутнім феодалам — «слугам» короля. Цей процес став початком феодалізму. Васалітет — система взаємин між феодалами, яка полягає у залежності одних феодалів від інших. Феод — земельне володіння, яке сеньйор надавав васалові як плату за службу. Феодалізм — соціально-економічний і політичний лад, що панував за часів Середньовіччя. Феодальна драбина (феодальні сходи) — система ієрархії феодалів, базована на відносинах «сеньйор — васал». На вищому «щаблі» перебували найбільші, на нижчому — середні, ще нижчому — дрібні феодали. Васальний договір укладався при свідках і вважався непорушним. Сеньйор, надаючи васалові у користування феод, тим самим обіцяв йому своє покровительство і спадкове право на цей земельний наділ. Якщо сеньйор не дотримувався клятви, його васали мали право звернутися за допомогою до рівних за статусом феодалів, які могли колективно звільнити васала від клятви і таким чином дати можливість обрати собі нового сеньйора....
0 Переглянути

Розвиток арабо-мусульманської культури

7 Клас

Арабський халіфат простягався від берегів Атлантичного океану до кордонів Індії. Він об’єднував різні народи та території, що раніше належали іншим державам з науковими та культурними традиціями. Деякі з них, як-от Іран та Візантія, користувалися надбаннями Вавилонії, елліністичних держав, Римської імперії. Весь цей спадок опинився у руках арабських завойовників. Багато чого вони перейняли, але ще більше було зруйновано. Тривалий час араби відмовлялися сприймати все «язичницьке». Так, халіф Осман наказав зруйнувати чи не найбільшу тогочасну книгозбірню — Александрійську бібліотеку — зі словами: «Всі необхідні мусульманам знання є в Корані». Релігія визначала, яким має бути мистецтво та культура, а також за якими законами житиме суспільство. Наприклад, іслам забороняє зображати людей і тварин. Тому вся увага в образотворчому мистецтві була зосереджена на рослинних орнаментах та абстрактних візерунках — арабесках. Також набуло розвитку мистецтво красивого письма — каліграфія....
0 Переглянути

Арабські завоювання та халіфати

7 Клас

Мухаммед помер у 632 р., залишивши широке коло друзів і прихильників, які прагнули поширювати іслам. Їх назвали халіфами — заступниками пророка на землі після його смерті. Перші чотири халіфи, які правили упродовж 632-661 рр., були родичами Мухаммеда. Вони розпочали епоху арабських завоювань. Араби-мусульмани вірили, що у такий спосіб — завойовуючи нові землі та поширюючи там владу ісламу, вони наближають встановлення раю на землі, але не менш дієвими були обіцянки багатої воєнної здобичі, які щедро роздавали халіфи. Крім того, існувало повір’я, що борці за поширення ісламу після смерті одразу потрапляють до раю, де на них чекатимуть численні насолоди. Так, протягом нетривалого часу після смерті Мухаммеда араби-мусульмани захопили територію сучасних Єгипту, Сирії, Палестини, Лівії та Іраку, а менше ніж за 100 років вони вже контролювали Іран, Афганістан, Центральну Азію, Пакистан, Північну Африку та Іберійський (Піренейський) півострів. Так у ході цих завоювань виникла величезна імперія — Арабський халіфат. Майже одразу після виникнення в Арабському халіфаті розгорнулася боротьба за владу. У її ході двох халіфів — Османа та Алі — було вбито. У 661 р. халіфом став намісник Сирії на ім’я Муавія з роду Омейя. Він став засновником династії Омейядів, яка правила до 750 р. Сам Муавія був родом з Дамаска, тому наказав перенести туди свою столицю. Він продовжив завоювання, розширивши території халіфату далеко на захід, на землі Північної Африки. Цей регіон араби назвали Магриб — дослівно «Захід»....
0 Переглянути

Виникнення ісламу

7 Клас

Ці землі населяли племена арабів. Вони знайшли спосіб, як пристосуватися до таких непростих природних умов. Частина з них постійно кочувала між оазами, де араби випасали свої стада овець, кіз та верблюдів. Ці люди називаються бедуїнами — «мешканцями пустелі». Більшість населення Аравії оселялося поблизу оаз, у долинах річок, що час від часу пересихають, — ваді, біля пустельних колодязів, які викопували там, де підземні води підходили близько до поверхні землі. Люди вирощували посухостійкі рослини, наприклад фінікову пальму. Бедуїни все своє майно перевозили із собою на верблюдах. Вони жили у переносних шатрах. Осілі араби зводили свої будинки із глини. Араби активно торгували між собою та зі своїми північними сусідами — спочатку з Римською, потім — Візантійською імперіями. Арабські купці споряджали каравани верблюдів, які йшли з півдня на північ, перевозячи такі місцеві товари, як верблюжа шерсть та фініки. Араби жили родами, які об’єднувалися в племена. На чолі кожного роду був старійшина — шейх, а племенем керував емір. Племена та роди боролися між собою за доступ до обмежених природних ресурсів, нерідко влаштовували грабіжницькі походи. Тому військове мистецтво було звичним для арабів. Вони воювали верхи на конях та верблюдах, озброєні списами, мечами (шаблями вони почнуть користуватися пізніше) та луками....
0 Переглянути

Візантія за Македонської династії та династії Комнінів. Культура

7 Клас

Після смерті Юстиніана Візантійська імперія пережила ще два періоди відносного розквіту: у другій половині ІХ-Х ст. та на рубежі ХІ-ХІІ ст. Перший з цих періодів пов’язаний з правлінням Македонської династії. Її засновником став Василій І (867-886). Доба правління Македонської династії відзначилася перш за все розвитком торгівлі. Завдяки цьому імператорська скарбниця отримувала такі прибутки, яких не мав жоден правитель Західної Європи. Також Візантія вчергове розпочала боротьбу за розширення свого впливу. Вона розсилала християнських проповідників до сербів, болгар, чехів. Саме тоді прийняв християнство і київський князь Аскольд. Як розширенню впливу Візантії мало сприяти поширення християнства? Візантійські імператори повернулися до завоювань. Особливо у цьому відзначився імператор Василій II Болгаробійця (976-1025). Він вів успішні війни з Болгарським царством, у Закавказзі та на східних рубежах імперії. Імператор уклав союз із правителем Русі — князем Володимиром. В обмін на військову допомогу він погодився видати за нього свою сестру Анну, але за умови, що Володимир прийме християнство. Василій II зробив Візантійську імперію наймогутнішою державою свого часу, але й став причиною її занепаду в майбутньому. Всі ресурси він витрачав не на її зміцнення, а на нові завоювання. Тому імперія не змогла протистояти новому ворогові — туркам-сельджукам, які у 1076 р. завдали візантійському війську нищівної поразки у битві біля Міріонкефала. Це дозволило їм впритул підійти до Константинополя. На захоплених територіях вони заснували Румський (від слова Рим) султанат (також його називають Іконійський султанат)....
0 Переглянути

Візантійська імперія доби Юстиніана І. Організація влади та суспільства

7 Клас

У 395 р. імператор Феодосій І розділив Римську імперію на дві частини — Західну та Східну. Західна впала під натиском варварів у 476 р. Східна проіснувала майже на тисячу років довше. Константинополь — столицю Східної Римської імперії — імператор Константин Великий збудував на місці Візантію — старовинного грецького міста-колонії. Взагалі культура Візантійської імперії мала більше спільного з грецькою та східною, ніж з класичною римською. Її населяли різні народи: греки, фракійці, сирійці, болгари, вірмени, євреї, слов’янські племена, які впродовж VI-VIII ст. розселилися на Балканах. Константин не просто так обрав місце для нової столиці. Її розташування давало імперії змогу контролювати торгівлю на Середземному і Чорному морях, між Європою та Азією. Такою і стала Візантійська імперія — містком між цими двома світами, але однаково чужою для них обох. Поміркуйте, яке зі згаданих вище історичних явищ називається «слов’янізацією Балкан». 2. Візантія за доби Юстиніана І У V ст. території колишньої Римської імперії захопили численні варварські племена, тому перші імператори Візантійської імперії боролися за повернення втраченого. Особливих успіхів у цьому досяг імператор Юстиніан І (527-565). По-перше, він правив достатньо довго, щоб проводити послідовну політику, а по-друге, його оточували надзвичайно талановиті полководці: Велізарій, Нерсес та Ліберій. Вони відвоювали Північну Африку, ключові міста Італії та південне узбережжя Іберійського півострова. Територія імперії, як наслідок, збільшилася удвічі....
0 Переглянути

Розквіт та занепад Франкської держави

7 Клас

Одним з германських племен, яке у V ст. переселилося на територію Римської імперії, були франки. Вони жили вздовж ріки Рейн. У той час одним із наймогутніших вождів франків був Меровей. Саме він започаткував першу королівську династію франків — Меровінгів. Найславетнішим представником цієї династії став онук Меровея — Хлодвіґ (481-511). У 486 р. Хлодвіґ уклав союз із вождями інших племен і вирушив у римські володіння. Поблизу міста Суасон у вирішальній битві франки розбили римські війська і завоювали Північну Ґаллію, де заснували Франкське королівство. Тепер під владою Хлодвіґа опинилися величезні володіння. Він обдарував свою дружину великими земельними наділами. Вона, разом з місцевими землевласниками, які визнали владу Хлодвіґа, перетворилася на нову знать Франкського королівства. Прості франки, отримавши невеликі ділянки землі, стали дрібними землевласниками. Вождів, з якими він разом завойовував нові землі, Хлодвіґ наказав стратити. Так він став королем — єдиним правителем держави....
0 Переглянути

Велике переселення народів. Утворення «варварських королівств»

7 Клас

Скільки існувала Римська імперія, стільки її сусідами були варварські племена. Варварами у Стародавньому Римі називали всіх іноземців, мову яких не розуміли. Римляни у чужоземних розмовах могли лише розчути «вар-вар-вар» (звідси й назва). Уважалося, що всі варвари — дикі люди, які не мають анінайменшого уявлення про культуру. Та все ж таки саме варварські племена германців у І ст. змогли зупинити просування римлян на схід — за Рейн. У 9 р. у Тевтобурзькому лісі військо германського вождя Армінія знищило легіони полководця Вара. Ця поразка була настільки катастрофічною та неочікуваною для римлян, що вони відмовилися від спроб завоювати землі на схід за Рейном. Римляни створили лімес — систему укріплень на кордоні з германцями, які мали не давати їм проникнути на територію Римської імперії. Але вийшло так, що організація постійних поселень дала зворотний ефект — римляни та германці почали торгувати між собою. В обмін на бурштин з берегів Балтики германці отримували від римлян золоті та срібні монети. Згодом германська молодь перейняла звички римлян, вчилася їхньої культури. Також римляни наймали германських воїнів для захисту кордонів своєї імперії від нападів інших племен. У III ст. германці почали масово переходити за лімес та селитися на території Римської імперії. Причина цього переселення знаходилася за тисячі кілометрів на схід — у Китаї....
0 Переглянути

Що таке історія середніх віків? 7 клас Сорочинська, Гісем 2020

7 Клас

Коли італійці XVI ст. говорили про середні віки, вони мали на увазі перш за все територію сучасної Західної та Центральної Європи та її найближчих географічних сусідів — Північної Африки та Близького Сходу. Проте нерідко трапляються терміни «середньовічний Китай» чи «середньовічна Індія». Це не зовсім точно. Індійська, китайська та інші світові цивілізації мали зовсім інші віхи розвитку, ніж західноєвропейська. Протягом V-XV ст. там могло й не бути тих процесів та явищ, що у Європі. Так само ті процеси та явища, що відбувалися на теренах України, не завжди збігалися у часі із західноєвропейськими, а іноді були і зовсім іншими. Історичний розвиток українських земель було перервано монгольською навалою та зазіханнями більш сильних сусідів, які не так від неї постраждали. Отже, середні віки — це період в історії Європи, що охоплює відрізок часу V-XV ст. і, як правило, поділяється на три періоди: Раннє Середньовіччя (кінець V-X ст.); Зріле (Високе) Середньовіччя (XI — перша половина XIV ст.); Пізнє Середньовіччя (друга половина XIV — кінець XV ст.). Цій періодизації приблизно відповідають такі періоди середньовічної історії України: 1) V-X ст. — Велике розселення слов’ян, становлення Русі-України; 2) XI - перша половина XIV ст. — розквіт Київської держави, дроблення (децентралізація) Русі, Галицько-Волинська держава (Королівство Руське); 3) друга половина XIV — кінець XV ст. — інкорпорація руських удільних князівств до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського, інших держав та утворення Кримського ханства....
0 Переглянути

Всесвітня історія 7 клас Сорочинська, Гісем 2020

7 Клас

Перш ніж розпочати вивчення нового періоду історії людства — середніх віків, необхідно ознайомитися зі змістом та структурою підручника, з яким ви працюватимете. Матеріал цього навчального видання об’єднано у шість розділів, кожен з яких містить кілька параграфів, що, своєю чергою, поділяються на пункти. Дати основних подій, історичні поняття і терміни, імена історичних діячів, на які необхідно звернути увагу і бажано запам’ятати, виділені в тексті жирним шрифтом. Для засвоєння матеріалу важливе значення мають історичні документи, ілюстрації, карти та схеми. Тому працюючи з параграфом, необхідно прочитати вміщений у ньому текст документа й відповісти на запитання до нього. Розглядаючи ілюстрації, звертайте увагу на підписи, що пояснюють зміст зображеного. Робота з історичною картою сприятиме формуванню уявлень про те, де саме відбувалися події, про які йдеться у тексті, або які територіальні зміни вони спричинили. Наведені в параграфах схеми розкривають зв’язки між складниками історичних явищ, пояснюють їхні особливості тощо. Наприкінці кожного параграфа подано запитання й завдання до нього. Звертайте увагу на умовні позначення поряд із ними — вони підкажуть, що і як необхідно виконувати. За допомогою узагальнювальних запитань та завдань ви зможете підсумувати опрацьований за темою матеріал, а користуючись тестовими завданнями — здійснити самоперевірку рівня засвоєних знань....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 125 126 127 128 129 130 131 132 133 ... 317
Назад

Навігація