Войти
Закрыть

«Держави в державі»

7 Клас

Середньовіччя було для Європи епохою феодальної роздробленості. Місцеві володарі — герцоги, графи та інші барони, тобто васали короля — були можновладцями, погано слухалися монарха, їхні володіння були державами в державі. Королю часто-густо доводилося застосовувати до них силу. Джерело ХІ—ХІІ ст. Із праці середньовічного автора Сюжера «Життєпис короля Людовика Товстого» Могутній і навіжений барон Ебль де Русі та його син Гіш розбазарювали майно поважної церкви Реймса та прилеглих до неї храмів. Вони віддалися нестримній і згубній тиранії. Його (барона) старанність у воєнній справі (а пихатість його була такою непомірною, що він пішов в Іспанію на чолі завеликої армії, яку годилося б мати лише королю) могла змагатися лише з його неймовірною жадібністю, яка спонукала його до грабунків, безчинства і великих злочинів... (Король Людовик)... зібрав... військо чисельністю приблизно в сім сотень рицарів — найродовитіших і наймогутніших французьких баронів; на чолі цього війська він попрямував до Реймса... Упродовж двох місяців він покарав розбійників, які грабували церкви, спустошив землі цього тирана та його спільників, спалив їх вогнем і віддав на пограбування......

«Король, королевич...»

7 Клас

Поселившись на території Римської імперії, германці знайшли там досконаліший, ніж у них, державний устрій. Їхній верхівці сподобалась сильна влада імператорів. Але германські конунги, майбутні коралі, не могли відразу відмовитися від народних зборів та ради старійшин. На побудову держави з сильною владою германці затратили кілька століть. Історики називають таку державу монархією, бо вона базувалася на одноосібній владі монарха, яка була спадковою (передавалася від батька до сина). У Європі монархів називали королями (назва походить від імені Карла Великого), в Росії — царями (назва походить від імені Цезаря). Влада перших франкських королів ще була слабкою, проте поступово міцнішала. Згадайте історію з суассонською чашею: конунг Хлодвіг не відразу стратив непокірного воїна, а зробив це лише через рік, коли відчув, що має для цього достатню владу. Посилили ж свою владу коралі франків переважно завдяки своїм воєнним успіхам, нарощуванню багатств, підтримці з боку церкви....

Батьки і діти

7 Клас

Якими були шлюб та сім’я в середньовічній Європі? На зорі середньовіччя на укладення шлюбів у Європі впливали римські та варварські традиції. Так, римське право узаконювало ранні шлюби — з 12-річного віку, але до кінця середньовіччя шлюбний вік у Європі зріс на кілька років. Традиції варварів, на відміну від античних, допускали шлюби між родичами, натомість забороняли їх між вільними та рабами. Навернення європейських народів у християнську віру змінило шлюбні відносини. Церква домагалася, щоб шлюби були добровільними, публічними, міцними і, звичайно, церковними. Вона засуджувала подружню невірність і настійно рекомендувала мирянам сім разів подумати, перш ніж одружитись. Подружньої рівності в середньовічній Європі не існувало. Хоч середньовічні поети й оспівували жіночу вроду та лагідність, але в повсякденні до жінок чоловіки ставилися зверхньо. Чим це можна пояснити? По-перше, у середньовічній Європі, яку лихоманили війни, найбільше цінувалися фізична сила і воєнне завзяття. По-друге, через постійну загрозу голодомору та розпорошення сімейного майна у жіночій здатності народжувати дітей вбачали не стільки добро, скільки зло. По-третє, перестаралася церква, яка запевняла вірян, що їхні біди викликані неслухняністю «прародительки Єви»....

Інший люд

7 Клас

Поява середньовічних міст ускладнила устрій суспільства. В ньому з’явилися нові групи населення: ремісники, купці, інтелектуали та ін. Поступово утворився міський стан, який мав особливі права та обов’язки і відігравав дедалі більшу роль у суспільному житті. В XIV—XV ст. рицарство змінив дворянський стан. До нього належали вищі королівські посадовці, воїни-васали, тобто ті феодали, які користувалися однаковими спадковими привілеями, керувалися певними нормами моралі. Дворяни вважали ганебним для себе займатися фізичною працею чи торгівлею. Вони жили за рахунок праці селян, служили в армії чи при королівському дворі. Майже повсюди протиставляли себе «нижчим» станам, хотіли панувати над ними. Саме дворянство при цьому поділялося на вище і нижче. До дворянської верхівки належали вихідці з прадавніх аристократичних родів (дворяни за походженням). Вони мали відповідні дворянські титули. Наприклад, в Англії це були лорди, що складалися з герцогів, маркізів, графів, віконтів і баронів. Ті хто не народився дворянином, а став ним (здобув дворянство на державній службі чи купив його) вважалися другосортними дворянами. Нижчим дворянством було середнє та дрібне рицарство....

«Ті, що працюють»...

7 Клас

Годувальниками суспільства в середні віки були селяни. Вони не лише виробляли продукти харчування, а й пряли, ткали, виготовляли предмети хатнього вжитку. Селяни працювали і на себе, і на феодала. Віддавали вони феодалу частину своєї праці по-різному. Одні забезпечували феодала продуктами (збіжжям, ягодами, грибами, рибою, медом тощо), інші обробляли своїми знаряддями праці й кіньми його ниву, треті давали йому певну грошову суму (щоб її мати, збували на ринку свою продукцію). Селянин не міг без дозволу пана ні передати своє майно у спадок дітям, ні видати свою доньку заміж. Він мусив за встановлену паном високу плату молоти своє збіжжя в його млині, випікати хліб у його пекарні, чавити виноград його виноградним пресом. Частині селян було заборонено залишати маєток свого пана, вони були прикріплені до землі — кріпаками. Таким селянам жилося найтяжче. Але в XIV ст., потребуючи грошей, феодали почали масово відпускати кріпаків на волю за викуп....

«Ті, що воюють»...

7 Клас

Усі феодали вважалися рицарями, тобто воїнами-кіннотниками. Стихією рицарів були війни. Коли війна припинялася, рицарі, чекаючи наступної, випробовували свою силу й відвагу в турнірах і на полюваннях з соколом (лук і стріли вони вважали плебейською зброєю). На турнір прибували рицарі з найвіддаленіших куточків країни, адже на ньому можна було не лише себе показати, а й розбагатіти (кінь і зброя переможеного діставалися переможцю, якому переможений ще й платив викуп). Рицарі не могли похвалитися своєю освіченістю, вони цілком віддавалися воєнному ремеслу — і страшенно пишалися цим. До іншого люду, особливо до селян, своїх годувальників, вони ставилися зневажливо. При цьому вони вважали себе захисниками знедолених, хоча гнобили їх. Жив у Саксонії (територія Німеччини) рицар на ймення Лудольф. Це був справжнісінький тиран. Одного разу він скакав по дорозі на коні, одягнений у нове пурпурне вбрання, і зустрівся з селянином, який їхав на своєму возі. Грязюка, що бризнула з-під коліс, забруднила його одяг, і тоді цей пихатий рицар, не тямлячи себе від гніву, вихопив меч і відтяв ним селянину ногу....

«Ті, що моляться»...

7 Клас

Найпочесніше місце в середньовічному суспільстві Європи посідало духовенство. Воно утворилося ще на початку середньовіччя, коли Європа стала християнською. Основним обов'язком духовенства було здійснювати богослужіння та церковні таїнства (хрещення, вінчання, причащання, сповідання тощо). Духовенство не було однорідним. Воно поділялося на розряди — духовні сани, від найвищих (прелати) до найнижчих (рядові священики та їхні помічники). Відбувся також поділ духовенства на «біле» (священики й ті, хто допомагав їм у богослужінні) і «чорне» (монахи, ченці). Монахам з самого початку заборонялося одружуватися, на латинське (західне) «біле» духовенство ця заборона поширилася в XI ст. Священиками і монахами ставали представники різних суспільних груп, від молодших синів феодалів (їх віддавали в монастир, щоб вони не претендували на батьківський спадок) до селянських дітей. Рукопокладав (висвячував) у священики єпископ, який дбав про те, щоб висвячений мав «титул» — гарантований прибуток. «Титул» надавав священику здебільшого місцевий феодал, тому до XI ст. духовенство дуже залежало від світської (нецерковної) знаті. «Титулом» служив у середньовічній Європі, як правило, земельний наділ....

Хто на кого працював?

7 Клас

В уявленні середньовічної людини правильно організоване суспільство складається з трьох станів — духовенства, рицарства та селянства. Джерело XI ст. Із праці єпископа Адальберона Ланського Общини віруючих є єдиним тілом, але держава складається а трьох тіл, адже інший закон, людський, розрізняє два великі стани... Один стан — воїни, захисники... усіх без винятку, і сильних, і слабких... Другий стан — селяни... Всеньким — грошима, одягом, харчами — забезпечують вони увесь світ. Ніхто з вільних людей не зміг би прожити без селян... (Але) ми бачимо, що король і прелати — самі селяни своїх селян. Селянин годує пана, а той запевняє, що це він годує селянина... Так, дім Божий (тобто суспільство) поділяється на три частини: одні моляться, другі воюють, треті працюють. Для суміжних частин не шкодить їхня відособленість: послуги, якими користується одна з них, створюють умови для праці двох інших; у свою чергу, кожна частина піклується про загальне. Так цей троїстий союз залишається єдиним, завдяки чому панує законність, а люди живуть у мирі та злагоді....

Сеньйори, васали, селяни

7 Клас

У середні віки в Європі склалися особливі, інакші, ніж в античному світі, суспільні відносини — феодальні. Що це означає? Суспільною верхівкою стали феодали. Лише вони були власниками землі. Тому всі, хто користувався землею, залежали від них. Феодали не були рівні за знатністю й багатством, а поділялися на розряди. До найвищого розряду належав король — власник усієї землі в державі. Король наділяв землею своїх наближених і тому ставав їхнім сеньйором (старшим), а вони вважалися його васалами (слугами). Васали короля, у свою чергу, наділяли землею менш знатних феодалів, отож ставали їхніми сеньйорами, а їх мали за своїх васалів. Дрібні васали наділяли землею ще дрібніших і т. д. Отже, кожен феодал був водночас і сеньйором, і васалом. Сам король, сеньйор сеньйорів, вважався васалом Бога чи римського папи. Такі суспільні зв’язки історики назвали васалітетом. З’ясуй, хто був власником землі, яку король пожалував герцогу, а той передав її як феод графу? Сеньйора і васала об’єднували певні взаємні обов’язки. Сеньйор зобов’язувався захищати васала, озброїти його, годувати і навіть розважати, щоб той не нудьгував. Якщо щастило, підшукував йому хорошу жінку. Васал же, який був ніби дитиною сеньйора (саме це слово сперту означало «мала дитина»), присягав вірно служити своєму сеньйору, бути його радником, у всьому допомагати. Бути чиїмось васалом у середні віки не вважалося принизливим. Навпаки, той, хто порушував присягу відданості, вважався мерзенним зрадником і вкривав своє ім’я ганьбою. Бути «малою дитиною» сеньйора багатьом навіть подобалося, адже обов’язки васала не надто обтяжливі, тим часом сеньйор дбав про безпеку і статок васала та його сім’ї. Недарма існували васали відразу кількох, а то й кількох десятків сеньйорів....

За хлібом насущним

7 Клас

Ріст населення спричинював перенаселення багатьох територій Європи, де відчувалося малоземелля. Брак землі лякав тих, хто на ній працював, примарою голоду. Тому багато селян, полишивши рідні краї, або оселялися в містах, або шукали вільних земель на окраїнах Європи. Такі землі на Заході ще були, це переважно лісові зарості, болота та інші негостинні місцини. Новоприбульцям доводилося викорчовувати ліси й чагарі, а болота осушувати. Своєю невтомною працею вони перетворювали глушину на поля, городи, луки, фруктові сади й виноградники. Цим же займалися й монахи, яких відселяли із уже тісних монастирів у нові обителі в лісових хащах. Ішли світ за очі в пошуках нових запасів (старі вичерпалися) промислової сировини і ремісники. Наприклад, німецькі «рудокопи» натрапили на поклади залізної і мідної руди аж у Швеції. Забредали вони також у Пруссію, Польщу, Угорщину. Французи допомагали іспанцям за Піренеями освоювати території, відвойовані в арабів. Такі переселення монахів, селян і ремісників учені назвали внутрішньою колонізацією. Переселенці-колоністи не завжди дружили з корінним населенням, проте своєю працею вони пожвавлювали господарське життя Європи, допомагали їй уникнути голоду. Внутрішня колонізація сприяла обміну господарським досвідом і культурними здобутками....

Навігація