Войти
Закрыть

Практична робота № 5. Князь Костянтин Іванович Острозький

7 Клас

Із «Волинського літопису» про битву під Оршею «Гетьман на коні був у середині бою, і вів за собою жовнірів: «Це наша звитяга і нас чекає тріумф! Вже ворог слабіє! Браття милі, будьте мужніми! Нехай кожен наповниться духом проти ворога. Сам Бог стоїть за нас! За мною сміливіше наступайте! А в мужності згадайте славних батьків! Ось я перед вами свою голову ставлю! Першим на неприятеля свою шаблю підіймаю!» Тоді Чєляднін кинув підкріплення. Відчувши, що настає критичний момент, Острозький вдався до воєнних хитрощів. Він дав знак імітувати відступ, московська кіннота погналася за «втікачами», прагнучи скинути їх у Дніпро. Проте «втікачі» навели московитів на свою засідку. З прибережної гущавини гримнула артилерія, а «втікачі» розвернулися на 180 градусів і разом з підкріпленням, яке було в засідці, ринули на ворога, спантеличеного таким розвитком ситуації» Із «Літопису Рачинського» про битву під Вишнівцем (Лопушним) «Велика татарська орда на чолі з трьома синами хана пройшла смерчем через Волинь і дісталася Львова. Вона велику частину Русі сплюндрувала... Розділені на дві частини татари зосередилися в районі Кузьмина на Волині та під Бузьком поблизу Львова. Зведене польсько-литовське військо на чолі з Костянтином Острозьким, Миколою Каменецьким (коронний гетьман) та Станіславом Лянцкоронським (очолив посполите рушення) змогло зорганізуватися не так швидко, тому виступило проти татар, коли вони вже поверталися з награбованим майном до Криму. Вирішальна битва відбулася під Вишнівцем, на річці Лопушній, 28 квітня 1512 року, де Острозький командував правим флангом і своєю кмітливістю та особистою відвагою посприяв здобуттю перемоги»....
0 Переглянути

Культура українських земель XIV–XV століть

7 Клас

Культура того часу успадкувала традиції культурних надбань минулого і розвивалася під впливом нових віянь. Її зміст визначали насамперед господарські, суспільні і політичні відносини. Негативним чинником була відсутність власної держави і роз’єднаність українських земель, які входили до кількох держав. Умови розвитку культури в них були різними. Попри негативний вплив такого становища, позитивною рисою стало проникнення західноєвропейських ідей гуманізму, відродження. Українці змогли навчатися в європейських університетах, долучившись тим самим до загальноєвропейського освітнього простору. Руйнівний вплив на культуру чинили набіги турків і татар, котрі нищили не лише культурні надбання, а й головне — людей, що їх створювали. Водночас небезпека призвела до вдосконалення будівництва оборонних споруд, розвитку воєнного мистецтва. Чільне місце в розвитку культури займала освіта. Школи виникали при церквах, монастирях, приватних маєтках. У них навчалися діти не лише землевласників, але й селян, ремісників, містян. Заможні люди наймали вчителів для домашньої освіти. Підручниками зазвичай були церковні книги, а вчителями — дяки. Наприкінці XIV століття створили школи при католицьких монастирях, у яких вивчали латинську мову. В той час вона була мовою науки і давала можливість здобувати освіту в європейських університетах. Наприкінці XV століття виникло книгодрукування церковнослов’янською мовою. Першодрукарем став німець Швайпольт Фіоль, котрий у 1491 році в місті Краків видрукував кирилицею чотири книги для церковної служби в православних церквах: «Октоїх», «Часослов», «Тріодь Постна», «Тріодь Квітна». Проте більшість книжок і надалі були рукописними. Окрім церковної, поширювалася світська література, зокрема збірник «Ізмарагд», який містив повчання про книжну мудрість, повагу до вчителів, доброчинність і гріхи. Популярними стали перекладені повісті про Троянську війну, Олександра Македонського. Представником європейського літературного стилю вважають поета Павла Русина....
0 Переглянути

Суспільне і господарське життя на теренах України в XIV–XV століттях

7 Клас

У XIV-XV століттях українські землі перебували у складі кількох держав. Природно, що це вплинуло на суспільне життя. В цей час виникають стани — великі групи людей, що мають закріплені законом права й обов’язки, відрізняються своїм політичним становищем і привілеями. Спочатку правові відмінності між ними не були чітко визначені, і люди могли переходити з одного стану до іншого. Однак згодом цей поділ став спадковим. Основними станами в тогочасній Україні були шляхта, духівництво, селяни і містяни. Розглянемо тепер, які риси вирізняли кожен із них. Шляхетський стан формується в XV столітті. Він складався із кількох груп — князів, панів, бояр, зем’ян. Визначальну роль відігравали князі, котрі походили із династій Рюриковичів і Гедиміновичів: Острозькі, Вишневецькі, Чарторийські, Заславські. Вони вирішували різноманітні питання: взаємини з місцевою владою, збереження й примноження власних володінь, розв’язання конфліктів. Нижчу «сходинку» займали пани, які вирізнялися давністю роду, вотчинним землеволодіння й певними правами. Основним заняттям бояр і зем’ян — найчисельнішої групи шляхетського стану — була служба у представників вищої шляхти. Їхні будні проходили у виконанні різних доручень, військових виправах, веденні господарства, а також час від часу в розвагах. До привілейованого стану належало духівництво. У XV столітті авторитет православної церкви був досить високим, але поступове поширення католицизму призвело до послаблення позиції православних на українських землях. Згідно із Городельською унією 1413 року, брати участь в управлінні державою могли лише католики....
0 Переглянути

Держава Феодоро. Кримське ханство

7 Клас

Як ви пам’ятаєте, з ХІІ століття в Криму існувала держава Феодоро. Із письмових джерел дізнаємося, що Феодоро залежала від Золотої Орди. Населення держави сповідувало православ’я. Однойменна столиця держави була центром митрополії, підпорядкованої Константинопольському патріархові. На початку XV століття тут правив князь Олексій I, який зміцнив державу і вів боротьбу з генуезькими колоніями за контроль над торгівлею. Задля цього він уклав династичні шлюби із правителями Візантійської та Трапезундської імперій. Але протистояння тривало з перемінним успіхом. Проте найбільшою загрозою для Феодоро стали турки-османи, які в 1453 році захопили Константинополем, а затим підпорядкували собі всі володіння зруйнованої Візантійської імперії. В 1475 році вони захопили південне узбережжя Кримського півострова. Столиця Феодоро Мангуп боронилася від завойовників майже півроку. Здолати її вдалося хитрістю: турки імітували втечу, і виманили захисників із міста. Мангуп був підкорений, а її правитель держави страчений. Після цього Феодоро разом із генуезькими колоніями стали провінцією Османської імперії....
0 Переглянути

Українські землі у складі Польського та Угорського королівств, Молдавського та Московського князівств

7 Клас

Після розпаду Галицько-Волинської держави частина українських земель відійшла до Польського королівства. Насамперед це Галичина і Західна Волинь. В 1430-х роках до Польщі було приєднане Західне Поділля. На ці території поширили територіально-адміністративний устрій Польського королівства. В 1434 році Галицька, Львівська, Перемишльська, Сяноцька, Холмська землі були об’єднані в Руське воєводство з центром у Львові. На Західній Волині утворили Белзьке воєводство з воєводською столицею в місті Белз, а на Західному Поділлі — Подільське воєводство з центром у місті Кам’янець (тепер Кам’янець-Подільський). Політика Польського королівства щодо українських земель значно відрізнялася від литовської. Влада навіть не намагалася порозумітися з місцевою елітою. Утвердили польську систему управління, передаючи її винятково в руки поляків. Окрім того, польські землевласники отримували тут маєтки, а в міста запрошували німецьких, єврейських, вірменських переселенців, котрі мали пільги і привілеї. Частка українського населення зменшувалася....
0 Переглянути

Інкорпорація руських удільних князівств до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського

7 Клас

Із середини XIV до середині XVI століть українські землі перебували у складі кількох держав: Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського, Польського та Угорського королівств, Московського та Молдовського князівств. Більшість удільних територій увійшло до складу Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського. У цьому параграфі ви дізнаєтеся, як це сталось. Литовське князівство було утворене в ХІІІ столітті. Його першим правителем став Міндовг, котрому вдалось об’єднати балтійські племена литовців, жемайтійців (у літописах їх називають жмудь) та деякі інші. Він прийняв християнство і королівський титул. За правління його сина Гедиміна була заснована столиця держави Вільно. Надалі Литовське князівство розширило свою територію, зокрема і за рахунок руських удільних князівств. Початок їхньої інкорпорації (включення) до Литви був покладений у 1340 році, коли, син Гедиміна Любарт закняжив на Волині. В 1362 році князь Ольгерд Гедимінович у битві на Синіх Водах (нині річка Синюха, ліва притока Південного Бугу) переміг Золоту Орду і приєднав Чернігівщину, Київщину, Переяславщину, Поділля. Отже, значну частину земель держави, яка наприкінці XIV століття стала називатися Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським, становили українські землі....
0 Переглянути

Узагальнення за розділом: Королівство Руське (Галицько-Волинська держава)

7 Клас

Любі діти! Ви вже вивчили четверту тему й поряд з вами знову були ваші однолітки — знавці історії — Марічка та Ігор. Вони вирішили відвідати державу, яка стала колискою українського народу. Та один у полі не воїн, тому без вас їм не впоратися. Звичайно, ви можете вирушити в подорож самотужки, або об’єднатися в групи і провести між собою змагання. Успіхів вам! Відшукайте на карті портрети князів: Романа Мстиславича, Данила Галицького, Юрія І Львовича, Володимира Васильковича. Визначте, з якими князями пов’язані уривки з історичних джерел. Встановіть відповідність між портретами й висловами....
0 Переглянути

Практична робота № 4. Князь Данило Романович (Галицький), король Данило

7 Клас

Із «Галицько-Волинського літопису» про формування характеру князя Данила «Всі бояри володимирські й галицькі, і воєводи угорські посадили князя Данила на столі батька його, великого князя Романа. Галичани [галицькі бояри] вигнали Данилову матір з Галича — бо хотіли княжити самі... (Розлучаючись з матір’ю, малий ще княжич плакав і не хотів залишатися без неї. Коли один з бояр спробував відвести вбік його коня, Данило) видобув меч і рубонув його, але поранив лише коня під ним. Тоді мати забрала у нього меч з рук і ублагала його зостатися в Галичі, а сама поїхала до Белза, залишивши його серед невірних галичан». (Це сталося в самому кінці 1211 року). «Коли ж монголи прийшли, то Данило Романович, почувши [це], сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. Коли війська між собою зіткнулися, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки монгольські, і Василько був збитий [із коня], а сам Данило поранений у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його, — був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи монголів...»....
0 Переглянути

Культура Галицько-Волинської держави ХІІІ – першої половини ХIV століття

7 Клас

На становище культури в Галицько-Волинській державі ХІІІ - першої половини XIV століття впливало кілька чинників: розвиток господарства і зростання чисельності міст, у яких здебільшого зосереджувалося культурне життя; традиції Київської держави, Візантії і західноєвропейських країн; місцева самобутня культура. В Галицько-Волинській державі, як і всюди в той час, значну роль відігравали церкви, монастирі. Саме тут створювали школи. Поширеним було приватне навчання, особливо дітей бояр, котрі мешкали в заміських садибах. Знайдені археологами предмети для письма, написи на стінах церков, бересті, речах, зброї та знаряддях праці засвідчили, що ремісники, купці, бояри і дружинники цінували грамотність. Грамотних людей потребував також розвиток господарства та міжнародні зв’язки. З урахуванням державних потреб у тогочасних школах, окрім письма, читання, арифметики, вивчали іноземні мови, головно грецьку і латинську. Давали також відомості із географії, природознавства, історії. Навчали риториці, музиці, співу. Освічені люди, знавці іноземних мов працювали у князівських і єпископських канцеляріях. Вони готували тексти грамот, вели дипломатичне листування. Ідеалом тої епохи була людина, котра знала три мови: латинську, грецьку, одну із європейських і, звичайно, старослов’янську, як мову навчання.. З розвитком освіти зросла потреба в книгах. При монастирях, князівських палатах існували бібліотеки, де можна було поглибити свої знання. Велику книгописну майстерню створили в місті Володимирі при дворі волинського правителя Володимира Васильковича, котрого літописець назвав великим «книжником і філософом». Князь зробив щедрі пожертви у всіх містах: Володимирі, Бересті, Кам’янці, Любомлі, Луцьку, Перемишлі тощо. Серед дарів літописець назвав 36 книг. У...
0 Переглянути

Галицько-Волинська держава за правління короля Данила та його наступників

7 Клас

Припинивши міжусобні чвари, що спалахнули за участі галицьких бояр після смерті князя Романа, його син Данило відновив цілісність Галицько-Волинського князівства. Як ви пам’ятаєте із попередніх уроків, сталося це в 1238 році. Упродовж тривалого правління Данило Романович не раз долав опір кількох суперників: угорців, поляків, монголів та й тих бояр які задля своєї вигоди, залучали до боротьби іноземних правителів. Так, у 1245 році в битві біля міста Ярослава, що на річці Сян, Данило і Василько розгромили військо угорських і польських рицарів, котрих підтримували галицькі бояри. Ця перемога сприяла зміцненню князівської влади. Перемігши боярську опозицію, Данило Романович зробив Галицько-Волинську державу сильною й багатою. Князь продовжив будівничу діяльність. Він відновив зруйновані монголами міста, звів нові могутні фортеці, оборонні укріплення, споруджував замки, церкви, монастирі. В краї розвивалися ремесла, торгівля. Данило Романович заклав місто Львів, назване ім’ям старшого сина Лева, розбудував столицю Холм. Однією із важливих подій доби Середньовіччя в історії нашої країни стала коронація Данила Романовича в Дорогичині в 1253 році представником Папи Римського Інокентія IV Опізо. Від того часу західноєвропейські хроністи титулували Данила королем, а Галицько-Волинське князівство — Руським королівством....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 17 18 19 20 21 22 23 24 25 ... 50
Назад

Навігація