Культурно-освітнє життя на українських землях у другій половині XVI - на початку XVII ст.
- 17-10-2022, 23:17
- 442
8 Клас , Історія України 8 клас Власов, Панарін 2021
§ 8. Культурно-освітнє життя на українських землях у другій половині XVI - на початку XVII ст.
Друга половина XVI - перша половина XVII ст. стали періодом активізації суспільно-політичного життя, боротьби козацтва та селянства проти зростання соціального й релігійного гніту. Укладення Люблінської унії забезпечило об’єднання більшості українських земель у складі однієї держави, проте й поставило їх у складні соціально-економічні та політичні умови.
Духовний розвиток України в цей період відбувався ще в традиціях Русі-України, проте відчутними були впливи ідей гуманізму і реформації. Прискорився промисловий розвиток, розвивалися торгівля, товарно-грошові відносини. Міста ставали економічними й політичними центрами, а їх населення перетворилося на рушійну силу духовно-церковного і культурного життя. Боротьба за національно-релігійне визволення зумовила потребу в освічених ідеологах, учених-богословах, полемістах, знавцях мов. Проникненню передових ідей сприяли українські інтелектуали, які навчалися в польських і західноєвропейських університетах.
1. Розвиток освіти й утворення Острозької академії
Ще від княжих часів на українських землях великого значення надавали освіті. Проте вона була представлена лише початковими школами, що діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, основ арифметики, молитов, співу.
Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Для поширення католицизму власні школи та колегіуми створювали єзуїти. Протягом 30-40-х років XVII ст. вони відкрили цілу мережу колегій у всіх визначних культурних центрах Речі Посполитої. Навчання у єзуїтських школах було безкоштовним, тож там не бракувало й вихідців із соціальних низів. Навчальний процес у єзуїтських навчальних закладах був чітко регламентований і систематизований на зразок Західної Європи. Викладали «сім вільних наук» (граматика, діалектика (мистецтво дискутувати), риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика). Мовою викладання була латина. Через відсутність достатньої кількості власних навчальних закладів українці були вимушені віддавати дітей до цих шкіл. Дуже часто це призводило до втрати релігійної та національної ідентичності. Розгортання мережі єзуїтських колегіумів спонукало українців до оновлення власної системи освіти.
Ознайомтеся з текстом джерела, відповіді на запитання обговоріть у парах. 1. Чим зумовлена така оцінка діяльності ордену єзуїтів? 2. Визначте, істинною чи хибною є позиція шляхтича.
«Аж ти віддав синка свого до тієї... школи. Аж вони там твого синка русинка... ошукали... Ось вже й на віру свою святу правдиву яко пес щекаєт, і на тебе, отця, і на матір на свою, і на весь рід свій, і віри, і мови своєї многославної святої відрікається...»
З листа волинського шляхтича. 20-ті роки XVII ст.
Нові риси в розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя В.-К. Острозького. Головну мету своєї діяльності він убачав у відродженні української культури на засадах православ’я. Із цією метою в Острозі того ж року було створено школу. Давні слов’янські традиції поєднувалися тут із надбаннями тогочасного європейського шкільництва. В Острозькій школі ґрунтовно вивчали мови - церковнослов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Викладали «сім вільних наук». Навчальна програма Острозької школи передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої (курс богослов’я). Власне тому сучасники називали Острозьку школу і колегіумом, і академією.
СЛОВНИК
Слов’яно-греко-латинська школа - навчальний заклад нового типу, в якому навчальний процес передбачав, окрім вивчення «семи вільних наук», опанування церковнослов’янської, грецької та латинської мов. Такий тип навчальних закладів з’явився на теренах України у 1576 р. в Острозі. Академія - навчальний заклад вищого типу, в якому навчальний процес був заснований на вивченні «семи вільних наук» та обов’язкового курсу богослов’я.
Колегія - назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів у Західній Європі та Україні.
Це була перша вища слов’яно-греко-латинська школа в Україні та у східнослов’янських землях. До її створення долучилася княгиня Єлизавета Острозька, племінниця В.-К. Острозького. Вона заповіла на школу та шпиталь 6 тисяч кіп грошей - величезну на ті часи суму (досить сказати, що місто Берестя сплачувало податку на рік 150 кіп грошей).
Для забезпечення високого рівня викладання князь зібрав групу високоосвічених фахівців, які стали основою педагогічного колективу. Ректором Острозької академії став Герасим Смотрицький - знавець літератури, поет, письменник. На запрошення В.-К. Острозького він прибув до Острога й очолив гурток учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Г. Смотрицький був головним перекладачем і упорядником цього видання.
Єлизавета Острозька. Поштова марка. 2015 р.
Серед вихованців Острозької академії відомо чимало видатних особистостей: Й. Борецький, П. Конашевич-Сагайдачний, М. і С. Смотрицькі. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії підхопили братства.
2. Братські школи
Перша братська школа з’явилась 1586 р. у Львові завдяки заходам найвпливовіших та найініціативніших братчиків. Виховання у ній мало церковний, проте, порівняно з Острозькою академією, більш демократичний характер.
Навчання проводили тогочасною українською мовою. Учні вивчали «вільні науки», церковнослов’янську та грецьку мови. Старші учні школи мали право проповідувати у церквах. До навчання у Львівській братській школі допускали дітей усіх станів. Утримували школу коштом братства. Невелику плату за навчання брали з батьків учнів лише «згідно з можливостями кожного». Діти з незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно.
Ректорами та викладачами школи були грецький архієпископ Арсеній Еласонський, брати Стефан та Лаврентій Зизанії, майбутній митрополит Йов Борецький та інші відомі діячі культури й церкви. Шкільне життя було організоване відповідно до затвердженого у 1586 р. «Порядку шкільного».
Незабаром братські школи почали створювати скрізь в Україні. За аналогією із Львівською школою та під керівництвом її педагогів і вихованців виникли братські школи в Галичі, Луцьку, Вінниці, Немирові та інших містах. Культурно-освітній і громадсько-політичний братський рух поступово поширився із заходу на схід. У 1599 р. до Києво-Печерського монастиря прибув Єлисей Плетенецький, який, ставши його архімандритом, придбав друкарню та почав збирати навколо себе культурно-освітній гурток.
Бурсаки на Подолі, XVII ст. Фрагмент розпису на Поштовій площі «Тисячолітня історія України в ста метрах - художники України за Музей на Поштовій площі». 2019 р.
У Києві братська школа заснована у 1615 р. Першим її ректором був вихованець Львівської школи Й. Борецький. До навчання в ній допускали представників усіх станів: містян, козаків, дрібної шляхти, нижчого духовенства. Запозичуючи деякі елементи західноєвропейської системи освіти, братчики намагалися надавати їм українського культурного забарвлення. Учителі братських шкіл, студенти й учні початкових класів подорожували містами і селами України, поширюючи ідеї боротьби проти уніатства та католицизму.
Крім братських шкіл, в Україні й надалі існували при церквах у селах та слободах численні початкові парафіяльні школи, де навчалися грамоти діти селян і козаків.
Розділіться на три групи. Уявіть себе студентами братської школи, єзуїтської колегії та протестантської школи. Використовуючи матеріал параграфа, а також додаткові джерела, розкажіть про переваги навчального закладу, який ви представляєте.
3. Києво-Могилянська колегія
Київська братська школа швидко зажила слави найавторитетнішого навчального закладу в Україні. Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська, яка була закладом середнього типу. Заснував її Петро Могила - тоді ще архімандрит Києво-Печерського монастиря. Ректором став Ісайя Трохимович. Повний курс навчання в Київській колегії (згодом - Києво-Могилянській академії) тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчання становили «сім вільних наук». У перших чотирьох класах вивчали мови: літературну староукраїнську, церковнослов’янську, грецьку, латинську й польську. Усі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладали, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української: саме наукова діяльність викладачів і студентів сприяла розвиткові літературної староукраїнської мови.
Для забезпечення закладу викладачами найвищого рівня П. Могила відрядив до закордонних університетів кількох юнаків, а зі Львова запросив колишніх однокласників із Замойської академії. Колегіум став головним осередком культури в Україні, яка трималася на поєднанні ідей збереження й оновлення традиційної православної культури засобами європейської контрреформації.
Києво-Могилянська академія впродовж тривалого часу приймала на навчання дітей усіх станів України, Східної Європи та православного світу. Академія не лише давала освіту молоді, а й поширювала знання. Її вихованці закладали школи, обдаровували бібліотеки і в такий спосіб сприяли розвиткові культури.
Студенти Києво-Могилянської академії. Реконструкція З. Васіної
Ознайомтеся з уривком із праці вченого на с. 61 і дайте відповіді на запитання. 1. Чому автор називає діяльність православного навчального закладу на єзуїтських принципах «нечуваним фактом»? 2. Чи справедлива думка автора про роль Києво-Могилянської академії в українській культурі?
«У заповіті, написаному з такою ж твердістю, з якою прожите було недовге життя митрополита, Петро Могила на першому місці ставить головний свій доробок - колегію, чи академію... Нечуваним був той факт, що засадовим стосовно системи викладання в цій православній школі був передовий досвід єзуїтських колегій. Не здійснились глобальні заміри київського митрополита, натомість пережило лихоліття й справило вирішальний вплив на духовну історію України його улюблене дітище».
М. Попович. «Нарис історії культури України»
4. Українське книговидання
Піднесення освіти стимулювало появу та поширення на українських теренах книговидання. Адже без книжок школи не могли існувати. Ось чому разом із навчальними закладами створювали й друкарні, зокрема в Острозі, Львові, Києві. Появі книговидання в Україні сприяла діяльність Івана Федорова (Федоровича). Зазнавши переслідувань у Московії, він на початку 70-х років XVI ст. прибув до Львова. У створеній за допомогою меценатів друкарні 1574 р. І. Федоров надрукував «Апостол». Книга вийшла накладом близько 1000 примірників, з яких збереглися 90. Того ж року він видав перший український друкований підручник для навчання грамоти - «Буквар». Збереглося два примірники львівського «Букваря»: у бібліотеці Гарвардського університету (США) і у Британській бібліотеці в Лондоні.
І. Федоров надрукував іще один «Буквар» - 1578 р., під час перебування в Острозі, куди його запросив князь В.-К. Острозький. В Острозі було видано справжній шедевр з-поміж стародруків - Острозьку Біблію (1581). Вона стала першим повним друкованим виданням Біблії церковнослов’янською мовою.
Львівський «Буквар». 1574 р.
З-поміж перших друкованих українських книжок були граматики - підручники для вивчення мов. У 1591 р. у друкарні Львівського братства вийшов «Адельфотес» - підручник грецької мови для слов’ян, укладений викладачами й учнями Львівської братської школи за участю її першого ректора.
ЗАУВАЖТЕ
Острозька Біблія налічує 1256 сторінок. Щоб не допустити помилок чи неточностей, її виданню передувала тривала робота з дослідження та перекладу тексту. Було зібрано церковнослов’янські, грецькі, латинські та давньоєврейські тексти. Працювали кілька десятків перекладачів. Князь листувався з Вселенським Патріархом. Острозьке видання було оцінено сучасниками. Примірники Біблії придбали королівські бібліотеки Франції та Швеції. Тривалий час Острозька Біблія залишалася єдиним подібним виданням.
Титульна сторінка Острозької Біблії. 1581 р.
Слава автора першої граматики церковнослов’янської мови на східнослов’янських землях належить українському вченому Лаврентію Зизанію. Свою книжку «Граматика словенська» він видрукував у Вільно 1596 р. Л. Зизаній був також автором «Лексиса» - першого українського друкованого словника, де понад тисячу церковнослов’янських слів перекладено староукраїнською літературною мовою. У 1619 р. у тому ж Вільно вийшла друком «Граматика слов’янська» Мелетія Смотрицького. За цим підручником близько 150 років (до кінця XVIII ст.) навчалися мови учні українських, білоруських, болгарських, російських, сербських та інших православних шкіл.
5. Розвиток української мови. Літописання
Протягом XVI ст. відбувалися важливі зрушення в розвитку української мови. Вони стосувалися насамперед мови літературної. Окрім церковнослов’янської, застосовували книжну (літературну) староукраїнську (у другій половині XVI ст. її називали «простою мовою»). «Проста мова» була наближена до мови розмовної. Використовували її надзвичайно широко в судових та урядових документах, полемічних та ораторсько-проповідницьких творах, поезії, літописах.
Церковні книги й надалі писали церковнослов’янською мовою, яка була складною та часто залишалася не зрозумілою народові. Саме тому для потреб церкви почали застосовувати «просту мову». Тож від другої половини XVI ст. почали з’являтися переклади церковних текстів «простою мовою». Першою відомою книгою Святого Письма, написаною літературною староукраїнською мовою, є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). У пам’ятці засвідчено фонетичні, граматичні, лексичні й синтаксичні особливості живої української мови XVI ст.
Розвиток української мови знайшов утілення у продовженні традиції літописання, що сформувалася в часи Русі-України. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести Короткий київський літопис XIV-XVI ст. і так звані литовські, або західноруські літописи. У Густинському літописі виклад подій доведено до 1597 р., описано виникнення козацтва, укладання Берестейської унії. Він написаний мовою, близькою до тогочасної народної розмовної мови. Автор використав різноманітні візантійські, польські, місцеві й інші джерела, що засвідчує високу культуру літописання в той період.
Сторінка Пересопницького Євангелія з глосами
Про події від 1500 р. до 1636 р. оповідає Острозький літопис, але він є не самостійним твором, а компіляцією з популярної в той час хроніки Мартина Бєльського. На думку вчених, найкраще події 20-30-х років XVII ст. були описані у Львівському літописі, оповідь якого доведена до 1649 р. У ньому йдеться про події як місцевого, так і всеукраїнського значення.
ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ
ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ
- Розвиток освіти у XVI ст. поєднував у собі спадщину Русі-України та нові тенденції, викликані реформацією. Братські школи засновували у багатьох містах, а доступ до них усіх станів сприяв піднесенню початкової освіти.
- Першою вищою школою стала Острозька академія, навколо якої згуртувалися провідні вчені та педагоги доби. Освітній гурток, що діяв в Острозі, підготував та видав у власній друкарні перші підручники для шкіл.
- Важливу роль у культурно-освітньому житті відіграв Київ. Заснована П. Могилою Києво-Могилянська колегія стала центром культурного й освітнього життя на українських землях.
- Піднесенню української культури сприяло започаткування книговидання. Книжна справа швидко поширилася серед братчиків, що дало змогу друкувати літературу - як церковну, так і світську.
- Розвиток освіти та книговидання забезпечив розвиток української мови. Староукраїнську («просту») мову дедалі більше використовували у діловодстві, літературі. Розвиток мови засвідчило створення літературною староукраїнською мовою Пересопницького Євангелія та Острозької Біблії.
ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ
1. Установіть хронологічну послідовність подій.
► Заснування у Львові братської школи ► заснування князем В.-К. Острозьким друкарні та школи, виникнення острозького культурно-освітнього осередку ► створення Пересопницького Євангелія ► видання Острозької Біблії.
2. Установіть причиново-наслідковий зв’язок між відновленням вищої православної ієрархії та розвитком освітнього осередку в Києві.
3. Проаналізуйте поширення на теренах України братських шкіл, колегіумів та друкарства. Чому ці явища відбувалися спочатку на західних землях і лише згодом - на східних?
4. Дайте відповіді на запитання.
► Якою була роль Острозької академії в історії української культури? ► Як книговидання впливало на розвиток культури? ► Якою мовою в XVI ст. користувалися на українських землях для написання різноманітних судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а якою - для написання церковних книжок? Чим вони відрізнялися?
5. Про видання якої книжки йдеться у джерелі? Про які явища / процеси свідчить її поява? «Всесильною правицею Всевишнього Бога, задумом і старанням благочестивого князя Костянтина Костянтиновича Острозького, воєводи київського, маршалка землі Волинської, старости Володимирського, який звелів влаштувати дім для друкування книг, а до того ж і дім для навчання дітей у своєму родовому славному місті Острозі, що у землі Волинській. І вибравши знавців божественного писання, грецької, латинської і руської мов, поставив їх навчати дітей. Із цієї причини надрукована ця книжка для першого дитячого навчання, по-грецьки альфавіту, а по-руськи азбуки, многогрішним Іоанном Федоровичем».
6. За допомогою додаткової літератури та інтернет-ресурсів підготуйте повідомлення про особливості навчання у Львівській братській школі. Якими були права та обов’язки учнів цієї школи?
Коментарі (0)