Особистості 9 клас Бурнейко
- 10-09-2022, 14:25
- 545
... |
| Слава Україні | Героям слава | ЗСУ | ДСНС | 103 | 102 | Обленерго | Лікарі | Вчителі | Українці |
... |
Автономізм — прагнення до окремого самоуправління, відмежування від центральної влади у межах федеративної держави. Азовське козацьке військо — військове формування, створене російським урядом у 1828 р. з частини козаків Задунайської Січі, які вернулись із османських володінь під орудою отамана Йосипа Гладкого. У 1862—1864 рр. частину козаків силоміць переселили на Кубань, а решту — в 1866 р. перевели в селянський стан. «Будителі» — активісти національного, культурного й мовного відродження у середовищі слов’янських народів. На Закарпатті будителями називали Олександра Духновича, Іоанікія Базиловича, Михайла Лучкая. «Весна народів» — революції (1848—1849 рр.) у Європі, які були демократичними за природою, мали на меті знищення феодальної форми правління і створення незалежних національних держав. Відруб — земельна ділянка в одному масиві, яку селяни могли отримати із земель общини. На неї дозволялося перенести господарські будівлі та створювати «хутір». Громадівський рух — виник у другій половині XIX ст. з ініціативи П. Куліша, В. Білозерського, М. Костомарова, Т. Шевченка в Петербурзі; поширився в Україні; мав напівлегальне культурницьке і суспільно-політичне спрямування і був спрямований на відродження національної свідомості через просвітницьку діяльність. Декабристи — дворяни-революціонери, які в грудні 1825 року підняли повстання проти самодержавства. За допомогою зброї прагнули встановити в Росії конституційний лад і скасувати кріпацтво. Діаспора (грец. «розсіювання») — розселення частини народу поза країною його походження; сукупність вихідців з певної країни та їх нащадків, які проживають за межами корінної батьківщини на правах національно-культурної меншини.... |
Об’єднайтеся в групи. За вибором або за вказівкою учителя виконайте завдання за одним із напрямків: промисловість, сільське господарство, культура, соціальна сфера, суспільно-політичний рух, українські землі у міжнародних відносинах. Підготуйте коротку довідку для презентації свого напрямку перед учасниками інших груп. 2. Яка подія пов’язує між собою галицькі міста Львів та Перемишль і наддніпрянські — Одеса й Балта? Як вона вплинула на добробут населення? 3. Заповніть таблицю «Розвиток промисловості на українських землях». Чому окремі галузі характерні лише для Наддніпрянської, а інші — тільки для Західної України? Чи є галузі, спільні для обох регіонів? Як розвиток промисловості позначився на економіці України?... |
«...діти виховувалися в більшості у багатодітних сім’ях, вчилися жити дружньо, спільно працювати й відпочивати... Також українська сім’я XIX століття складалася з декількох поколінь, ...а в дітей, насамперед, виховували повагу до старших. ...Велику увагу приділяли трудовому вихованню, постійному залученню дітей до фізичної праці... Сім’я трималася на авторитеті батьків, насамперед, чоловіка. Головною вихователькою дітей ...була мати». № 2 Етнографи про лемківські селянські сім’ї. Юрій Гошко, Роман Хмелик, Микола Мушинка (етнографи): «В... (селянській) сім’ї другої половини XIX — початку XX ст. чоловік був господарем і організатором виробництва, а жінка його помічником. Усі прибутки від господарства отримував голова сім’ї і повертав їх на потреби всього господарства. Жінка окремо мала свій прибуток за яйця, кури, сало, масло і полотно. Його вона використовувала на купівлю мила, стрічок, ... гасу (для освітлення гасовими лампами) тощо... Чоловіки і сини найбільше часу були зайняті у рільництві, а жінки і доньки — у хатній роботі». «...при першому купанні хлопця після хрещення вмочували у воду молоток, сокиру, пилку, леміш від плуга, батіг, а дівчини — веретено, ...голку з ниткою, ножиці, шматок мила. Одне з найперших і найосновніших занять пяти-шестирічних хлопчиків і дівчаток — це пастушення. В такому віці переважно пасли гусей біля села. Від 7-10 років пасли худобу та допомагали в господарстві. Різницю в трудовому вихованні дівчаток і хлопчиків можна зауважити після семи років. Семирічна дівчинка вже допомагала мамі прибирати в хаті. У вісім-дев ять років починала прясти, вишивати, у 10 років — ткати. Восьмирічний хлопець пас коней, в 11-15 років ходив з батьком за плугом, з 15 років — косив, рубав дрова. ...Діти збирали гриби і ягоди в такій кількості, що їх вистачало не тільки для потреб сім’ї, а й на продаж».... |
У живописі середини XIX ст. продовжував зберігати свої позиції романтизм. Представником романтичної лінії у малярстві був Іван Айвазовський, який створив всесвітньо відоме полотно «Дев’ятий вал». Упродовж останніх десятиліть XIX — початку XX ст. розвивалися два провідних стилі епохи — реалізм і модерн. Типовим для художників-реалістів було зображення буденного життя, побуту народу. З-поміж жанрів переважали пейзаж та портрет. Сільський побут, пейзаж, звичаї провінції відображені у художніх полотнах Архипа Куїнджі «Місячна ніч на Дніпрі»; Миколи Пимоненка «Святочне ворожіння»; Кирияка Костанді «В люди». Серію пейзажів створив Іван Труш, зокрема «Дніпро біля Києва». Художник написав також галерею портретів сучасників — відомих діячів української культури. Майстер історичних та побутових сюжетів — Ілля Рєпін — є автором картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові». Наприкінці ХІХ — на початку XX ст. поширився модерн. Поєднання естетики модерну з національними живописними традиціями започаткувало український стиль у живописі модерну. Його засновником вважають художника Федора Кричевського («Наречена»). У творчості Сергія Васильківського пейзажний живопис органічно поєднувався з історичними сюжетами доби козацтва, зокрема у картині «Козаки в степу», або з побутовими сюжетами, як у картині «Чумацький Ромоданівський шлях».... |
процесами в культурному житті українського суспільства. На розвиток культури негативно впливали територіальна роз’єднаність українських земель та політика імперських урядів, спрямована на асиміляцію українців. Позитивним чинником її розвитку стала діяльність національно свідомої інтелігенції, яка сприяла поширенню освіти і культурних набутків серед населення. Значною була роль українських меценатів, які виділяли кошти на відкриття шкіл, утримання закладів культури, матеріальну підтримку письменників, художників, композиторів. Знаним меценатом цього періоду був суддя, дворянин козацько-старшинського походження Богдан Ханенко. Важливим здобутком XIX ст. став національний рух української інтелігенції — як наддніпрянської, так і західноукраїнської, — який не дозволив імперським кордонам розділити український народ, а навпаки — посприяв об’єднанню і українців, і їхньої культури від закарпатських долин до басейну Сіверського Донця. Змінювали українську культуру також економічні та суспільно-політичні події і явища: індустріалізація, урбанізація, урядові реформи, формування нової соціальної структури населення. Суттєво впливали на українське культурницьке життя західноєвропейські філософські течії та мистецькі напрямки. В другій половині XIX ст., поряд із романтизмом, поширився реалізм. Митці, які дотримувалися ідей реалізму, намагались у своїх творах правдиво відтворювати дійсність в її типових рисах. Модернізм набув популярності від межі XIX і XX століть. Модерністи зображували дійсність як час абсурду і хаосу, особливо цікавилися внутрішніми переживаннями людини, її світоглядом. Українська культура розвивалася в руслі західноєвропейських та світових тенденцій.... |
Модернізаційні процеси, що охопили усі сторони життя суспільства, неоднозначно вплинули на українські землі. Промисловий переворот і науково-технічна революція сприяли розвитку економіки та поступовому підвищенню рівня життя суспільства. Ліквідація кріпацтва і розвиток ринкових відносин формували новий тип особистості, котра опиралася на власні сили. Кожен тепер мав право купувати чи продавати землю, нерухомість та інші товари, займатися підприємництвом, процвітати або бідувати залежно від своїх зусиль і можливостей та обставин, в яких випадало жити й працювати. З іншого боку, національно свідомі українці становили меншість серед буржуазії і робітників — нових соціальних груп. Буржуазія, зацікавлена в створенні сприятливих умов для підприємницької діяльності, була налаштована більш на співпрацю з імперською владою, ніж на відстоювання національних інтересів. Робітники, які на той час жили і працювали в надто складних умовах, головними проблемами вважали не національні, а соціальні; головним ворогом — не стільки імперську владу, скільки ненависну їм буржуазію. Проте помітною активністю вирізнялась українська інтелігенція, яка становила основу українських політичних партій.... |
«Усім гарантується повна свобода віросповідання і совісті. ...громадянські та політичні права не залежать від віросповідання... Будь-яка церква чи релігійна асоціація, визнана законом, має право відправляти богослужіння спільно і публічно». № 2 Дослідник про греко-католицьку церкву. Сергій Єкельчик (українсько-канадський історик): «Позаяк місцевого українського дворянства (в Західній Україні) не існувало, а світська інтелігенція була нечисленною, український рух у Галичині очолило духовенство. На відміну від православ’я, що об’єднувало в Російській імперії росіян і українців, греко-католицька віра вказувала на відмінність між українцями та їхніми сусідами поляками... Важливо, що греко-католицькі священики, як і православні, могли створювати сім’ї, що забезпечували відтворення української церковної касти». «... (греко-католицьке духовенство) вже у 50-х рр. XIX століття створювало церковні братства — нащадки традиційних розсадників української культури. У братствах гуртувалися селяни та міщани, а в містах — найсвідоміші елементи з ремісничих та урядничих станів. ...Братства ...подекуди мали свої запомогові каси і прагнули бути виразниками національної та суспільної ідеї, на той час іще відносно слабкої. ...Братства послідовно виступали за знищення пияцтва, яке міцно укорінилося як «засіб визискування селянських мас корчмарями».... |
На зламі XIX—XX ст. серед діячів національного руху Галичини утвердилося переконання, що досягти позитивних результатів можливо завдяки радикалізації суспільних настроїв, тобто піднесенню національно-політичної свідомості населення. Сприятливим ґрунтом для такої діяльності було незадовільне економічне та суспільно-політичне становище українців у краї. Крім того, українські політичні партії та громадські організації використовували різноманітні форми роботи з українським населенням: розповсюдження тематичної літератури, пропагандистські виступи тощо. Першою успішною масовою акцією українського руху в Галичині став сільськогосподарський страйк 1902 року. В ньому взяли участь близько 200 000 селян у селах усієї східної частини Галичини. Під час виступів селяни за активної участі українських політичних і громадських діячів створювали страйкові комітети, які складали спільні вимоги селян до землевласників, встановлювали зв’язки між селами. Вони виявили надзвичайну стійкість, і землевласники змушені були піти на поступки. Дедалі гострішими були страйки робітників. Найчастіше вони закінчувалися повною або частковою перемогою робітників. Подекуди страйкарі виголошували і політичні гасла, як от вимогу про автономію Східної Галичини, проводили демонстрації. Водночас суспільне життя активізували Народні віча, розгортання кооперативного, молодіжного, культурно-освітнього рухів. Посиленню політичної активності населення сприяли боротьба за парламентську реформу та діяльність українських депутатів у австрійському парламенті й Галицькому сеймі. Таким чином, західні українці завдяки широкій громадсько-політичній і культурно-освітній роботі становили свідому та соціально активну національну спільноту, метою якої було самостійне політичне життя. Водночас радикалізація українського національного руху загострила стосунки з польським населенням краю, які, втім, не виходили за конституційні межі.... |
Наприкінці XIX — на початку XX ст. лідером національного руху стало нове покоління інтелігенції, значна частина якого здобула світські професії. 1899 р. у Львові створили Українську національно-демократичну партію (УНДП), яка проголосила своєю стратегічною метою національну незалежність, а однією з найближчих цілей — автономію Східної Галичини як окремого коронного краю у складі Австро-Угорщини. Поміркована орієнтація та підтримка з боку «Просвіти» зробили УНДП найвпливовішою партією Галичини. Значно меншу роль відігравала Українська соціал-демократична партія, позаяк пропагувала непопулярний у Галичині марксизм. Щоденну роботу з підвищення освітнього рівня населення і залучення його до національного руху здійснювали численні громадські, культурно-освітні та господарські товариства. Активною була робота «Просвіт». У 1913 р. в Галичині уже налічувалося 2649 читалень, які робили доступною літературу про історію України, досвід інших народів у суспільних і господарських справах. На початку XX ст. новинкою часу стали молодіжні спортивні організації, які в Західній Україні мали виразне національне спрямування. Серед зачинателів руху був Іван Боберський. Він став одним з керівників товариства «Сокіл», заснованого 1894 р. за чеським зразком. «Соколи» найбільше приділяли увагу гімнастиці, протипожежній безпеці й туризму. У... |