Войти
Закрыть

«Дивна війна». Поразка Франції

10 Клас

Пасивне протистояння німецьких і британсько-французьких військ від вересня 1939 до травня 1940 р. назвали дивною війною. 3 вересня 1939 р. Велика Британія, а слідом за нею й Франція, після марних спроб схилити Гітлера до переговорів і виконуючи зобов’язання перед Польщею, оголосили Німеччині війну. Але переходити в наступ не поспішали, пам’ятаючи про затяжні криваві бої із часів Першої світової війни. Союзники були готові робити що завгодно, аби тільки не вести активні бойові дії. Вони споруджували укріплення, генштаби розробляли плани наступальних операцій і висадки експедиційних сил, урешті-решт спромоглися приступити тільки до економічної блокади Німеччини й СРСР. Відразу після окупації Польщі Гітлер наказав генералам вермахту готуватися до бойових дій на заході. Але після деяких вагань наступ було відкладено. Німецьке командування дійшло висновку, що старий план наступу на Францію через центральну Бельгію (як це було в 1914 р.) не відповідає завданням блискавичної війни. Згідно з новим планом генерала Е. Манштейна головний удар мав відбутися на півдні Бельгії - через Арденнську ущелину в обхід лінії Мажино. Але навіть після цього Гітлер ще багато разів відкладав початок наступу. На французько-німецькому кордоні відбувалися лише спорадичні локальні сутички. Авіація виконувала переважно пропагандистські рейди, розкидаючи листівки. Нарешті навесні 1940 р. затишшя змінилося активними діями. У квітні німецькі війська висадилися в портах Норвегії й вступили в Данію. Британський флот виявився безсилим цьому протистояти. Поки головні сили флоту метрополії полювали за німецькими важкими крейсерами, незначні сили німецького десанту захопили майже всі стратегічно важливі норвезькі порти. Протягом місяця вся територія Норвегії з її незамерзаючими фіордами опинилася в руках німців. У травні німецькі сили атакували Францію. Смертельна загроза нависла над Британією. У липні 1940 р. Гітлер підписав план операції «Морський лев». Але через брак технічних засобів для перекидання військ на острови початок операції довелося переносити. Не виправдали сподівань Гітлера ні масовані атаки британських міст з повітря, ні активність німецьких лінійних кораблів і підводних човнів в Атлантиці. Втрати були величезними й обопільними....
0 Переглянути

Початок Другої світової війни. Радянська окупація Західної України

10 Клас

Укотре в історії за привід до війни стала провокація. 31 серпня 1939 р. група німців, переодягнених у польську військову форму, напала на німецьку радіостанцію в прикордонному м. Гляйвіці. Після цього Гітлер у зверненні до народу заявив про напад Польщі на німецьку територію. На світанку 1 вересня 1939 р. сили вермахту (загалом 1,6 млн солдатів і офіцерів) завдали удару Польщі. Німецька авіація здійснила нальоти на міста, транспортні комунікації. Події на польсько-німецькому фронті розвивалися блискавично. Незважаючи на мужність польських солдатів, уже протягом першого тижня вермахту вдалося зламати оборону на кордонах і розвинути наступ у глиб країни. Польська армія кількісно й технічно суттєво поступалася вермахту. Перевага німецького війська була значною: майже трикратна - у піхоті, п’ятикратна - в артилерії і восьмикратна - у танках. Німецька авіація вже за кілька днів знищила польську і панувала в небі. Польські кінні підрозділи не могли протистояти німецьким танкам. 8 вересня один з німецьких танкових корпусів наблизився до околиць Варшави і почав облогу польської столиці, яка тривала 20 днів. 12 вересня інший танковий корпус підійшов до Львова, але за наказом Гітлера повернув на північ, у напрямку Холма і Бреста. Польський уряд перебрався спочатку до Кременця, а згодом до Коломиї. Занепокоєний реакцією Великої Британії та Франції, Сталін зволікав зі вступом у війну, чекаючи на падіння Варшави. Берлін був змушений вдатися до тиску на Москву, нагадуючи про союзницькі зобов’язання згідно з пактом Молотова-Ріббентропа й навіть розглядаючи можливість утворення української держави. Це був дійовий аргумент. Створення української держави в Галичині та Волині за підтримки Німеччини було останнім, що Сталін хотів бачити на цій території. Тож 17 вересня 1939 р. німецькому послу Шуленбурґу вкотре не довелося спати: о 2 годині ночі його прийняв Сталін і в присутності Молотова і Ворошилова нарешті повідомив, що на світанку Червона армія перетне польський кордон від Полоцька до Кам’янця-Подільського. Відтак 17 вересня 1939 р., коли головні сили польської армії було розбито, але коли поляки ще чинили опір, сподіваючись на британсько-французький наступ на Західному фронті, на територію Західної України та Західної Білорусі вступили радянські війська, що ознаменувало вступ СРСР у Другу світову війну на боці Німеччини. Таким чином реалізовано положення таємного додатка до пакту Молотова-Ріббентропа, який передбачав...
0 Переглянути

Німецько-радянські переговори та пакт Молотова-Ріббентропа

10 Клас

Німецькі територіальні претензії до Польщі та Литви з’явилися на тлі гострого польсько-литовського конфлікту. Він виник після Першої світової війни і не згасав у міжвоєнний період. Литовська держава утворилася у вирі Першої світової війни (у 1917 р.) і зуміла відстояти право на незалежність у збройній боротьбі з більшовицькою Росією, але вимушено поступилася частиною території на користь Польщі. У результаті виникла Литовська Республіка зі столицею в Каунасі й інспірована поляками так звана Серединна Литва із центром у Вільнюсі. У 1922 р. Польща інкорпорувала Віленщину й розгорнула полонізацію цього краю. Литовський уряд не погодився з анексією Вільнюса і до 1938 р. не підтримував з Польщею дипломатичних відносин. Конституція Литовської Республіки проголосила Вільнюс історичною й дійсною столицею Литви. Головним об’єктом німецьких претензій до Литви був розташований на Балтійському узбережжі Клайпедський край. До Першої світової Мемель, або ж литовською - Клайпеда, був важливим морським портом у Східній Пруссії. Його включено до Литви за рішенням Ради послів Антанти в 1923 р. До того часу на підставі Версальського договору як колишня територія Німеччини край перебував під опікою Ліги Націй (управління здійснювала Франція). Рішення про передачу Литві суверенних прав на Клайпеду на засадах автономії держави Антанти ухвалювали за переконанням, що так розв’язують кризу в польсько-литовських відносинах (ішлося про обмін Клайпедського краю на відмову Литовської Республіки від Вільнюса). Клайпедська область була важливим набутком Литви: тут було зосереджено близько 30 % промислових потужностей держави, ішло 70-80 % імпорту та експорту....
0 Переглянути

Політика «умиротворення». Карпатська Україна

10 Клас

Політикою умиротворення називають військову політику держави, яка полягає в поступках агресору задля компромісів, щоб утримати його від порушення миру або застосування крайніх заходів. Термін «умиротворення» найчастіше вживають для пояснення зовнішньої політики британського уряду щодо нацистської Німеччини наприкінці 1930-х років. Така політика призвела до розпаду Версальської системи, Ліги Націй та системи колективної безпеки. Вона докорінно змінила розподіл сил у Європі: значно послабила позиції Великої Британії й Франції, але посилила гітлерівську Німеччину. Найактивнішим прихильником політики «умиротворення» був Н. Чемберлен, прем’єр-міністр Великої Британії. На його думку, Перша світова війна виникла тому, що великі держави на деякий час втратили контроль над розвитком подій і в результаті місцевий конфлікт переріс у світову війну. Щоб відвернути таку небезпеку в майбутньому, міркував він, потрібно зберегти контакти з усіма учасниками міжнародного конфлікту і вирішувати наявні проблеми на основі взаємних поступок. Французька й британська дипломатія помилково вбачала в діях Гітлера тільки прагнення усунути наслідки невигідного для Німеччини Версальського договору. Пізніше, коли плани агресора стали очевидними, політики були впевнені, що ні СРСР, ні Велика Британія, ні Франція не зможуть економічно витримати гонку озброєнь. На тій підставі вирішено, що політика «умиротворення» агресора не має альтернативи. Керуючись цією думкою, Британія спочатку погодилася зняти з Німеччини обмеження в галузі будівництва військово-морського флоту, а трохи згодом не стала перешкоджати введенню німецьких військ у Рейнську зону....
0 Переглянути

Європейська військово-політична криза. Вісь «Рим-Берлін»

10 Клас

Багато в чому визначальним в історії світу загалом і Європи зокрема став рік 1933. Поряд з головною подією, тобто приходом до влади Гітлера, цей рік було позначено на Далекому Сході наслідками японської політики в Північному Китаї, а в США - вступом на посаду президента Франкліна Делано Рузвельта. У Радянському Союзі набували обертів сталінські репресії. Українці в той рік вмирали від Голодомору, одного з найбільших геноцидів XX ст. Утім прихід Гітлера до влади не відразу сприйняли як поворотний пункт у політиці Німеччини. Тривалий час у ньому вбачали лише сильного національного лідера, який прагне відновити для Німеччини справедливість. Плани нацистів про переділ світу спочатку оцінювали як данину націоналістичній риториці й не сприймали серйозно. Невиразні зовнішньополітичні пріоритети великих держав визначали кілька обставин. Найважливішими з них був вихід з економічної кризи 1929-1933 рр. і численні ілюзії про власну велич або образи, породжені Першою світовою війною й наступною низкою соціальних і національних революцій. У США, де економічна криза була особливо руйнівною, адміністрація Ф. Д. Рузвельта проголосила «новий курс», а в міжнародній політиці орієнтувалася на політику нейтралітету й ізоляціонізму. Натомість великим гравцем на міжнародній арені, поряд з Німеччиною, ставав Радянський Союз. У 1933 р. СРСР вдалося встановити дипломатичні відносини із США. Радянське керівництво на чолі зі Сталіним, зайняте п’ятирічними планами й репресіями, у зовнішній політиці хиталося, схиляючись то в бік західних демократій, то - нацистів....
0 Переглянути

Країни Азії, Африки та Латинської Америки

10 Клас

У сучасному світі знання про минуле країн і народів Азії, Африки та Латинської Америки є важливим чинником успішної співпраці в різних напрямах. Велика війна 1914-1918 рр. та зумовлені нею політичні й соціальні зміни вперше відкрили тісний взаємозв’язок людства, посилили відчуття його різності й водночас єдності. Отож не випадково, що поняття «велика війна» згодом перетворилося на «світова війна». Навіть ті особи, світогляд яких тоді ніяк не міг подолати межі Європи, були змушені визнати, що історія твориться всюди, не тільки на Європейському континенті. Саме до такого підходу заохочує цей параграф. Вивчаючи історію країн Азії, Африки та Латинської Америки, важливо не потрапити в полон стереотипів. Адже в баченні європейців світ поза Європою нерідко поставав під узагальненим поняттям «Схід». Цей нерозмежований на країни, народи й культури Схід не тільки сусідив з Європою. Його дійсно розуміли як винятково важливий для європейців простір, щоправда, тільки з огляду на розташовані там найдавніші, найбільші й найбагатші колонії. Таке розуміння в першій половині XX ст. було характерним для французів і британців, меншою мірою - для німців, росіян, іспанців, португальців, італійців. Інакше бачили цю частину світу американці - крізь уявлення, пов’язані з Далеким Сходом (передусім Китаєм і Японією). Країни й народи Азії, Африки та Латинської Америки у своєму історичному розвитку не тільки віддзеркалювали зрозумілі для європейців процеси, як-от політичну й економічну модернізацію. Вони мали власне бачення світу, господарські зв’язки, стиль життя і думання, культурно-історичні цінності, тобто власну самобутність. За загального протиставлення Заходу Схід не можна вважати цілісним утворенням. Його частини різнилися між собою майже так само, як різнився і сам Захід....
0 Переглянути

Репресії та Голодомор в Україні. Людина в умовах тоталітаризму: приклад України

10 Клас

Політика «великого перелому» призвела в Україні до суперечливих і небезпечних для розвитку соціальних змін. Насамперед зникли активні групи приватних підприємців і торговців, натомість чисельність робітництва зросла майже втричі. Подвоїлася кількість міських мешканців, частка яких досягла третини населення республіки. Водночас у результаті суцільної колективізації було сформовано колгоспне селянство. По суті, відбулася примусова пролетаризація селянства. Суттєво зросла чисельність службовців, технічної, культурно-освітньої й наукової інтелігенції. Однак ідеологічний тиск руйнував цю інтелігенцію. Замість інтелектуалів і творчих особистостей на роль суспільної еліти почала претендувати партійно-радянська номенклатура. Сталінська «модернізація» змусила мільйони людей змінити життя, залишити батьківські оселі, передчасно поховати рідних. Для пересічної людини це було страшне випробування. Індустріалізація й колективізація відбувалися на тлі політичних репресій, жертвами яких стало й чимало українців. Репресії мали конкретних ідеологів і виконавців. У 1928 р. Л. Кагановича відкликали до Москви, де він став другою особою в партії. Місце першого секретаря ЦК КП(б)У зайняв Станіслав Косіор, виходець з незаможної родини, який сформувався як революціонер і комуніст на Донбасі. Важливу роль у розгортанні репресій відіграв Павло Постишев, виходець з Росії, призначений на початку 1933 р. другим секретарем ЦК КП(б)У. У 1934 р. столицю УСРР спрямовано перенесено з Харкова до Києва. Пошуки «ворогів народу» в Україні відбувалися під гаслом боротьби з «буржуазним націоналізмом»....
0 Переглянути

Утвердження комуністичного тоталітарного режиму в СРСР

10 Клас

Тимчасовий відступ від наміру негайно встановити комуністичну диктатуру, що проявився в непі й «коренізації», дав змогу більшовицькому режиму зміцнитися, щоб наприкінці 1920-х років перейти до нового «комуністичного штурму». Серед партійно-політичної верхівки СРСР, яка узурпувала владу ще за Леніна, було визначено внутрішню ієрархію та правила гри, що дало змогу завершити формування моделі влади шляхом висунення диктатора. Більшовицьке керівництво згуртувалося навколо генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна. Для визначення епохи з кінця 1920-х років, коли всі важелі влади в СРСР було зосереджено в руках Сталіна, до його смерті в 1953 р. використовують термін сталінізм. Цей термін (щоправда, у позитивному значенні) уперше вжив Лазар Каганович. Таким чином він хотів наголосити на внеску Сталіна у формування теорії марксизму-ленінізму. За життя Сталіна цей термін не використовували. Згодом він увійшов у вжиток на означення комуністичного тоталітарного режиму та масових репресій. Йосип Сталін (Джугашвілі) (1878-1953) - радянський державний і політичний діяч. Народився в незаможній грузинській родині. Навчався у православному духовному училищі в Горі, з якого його виключили за марксистську пропаганду. Деякий час займався репетиторством, працював у Тифліській обсерваторії. Вступивши до РСДРП(б), став професійним революціонером. Кілька разів за революційну діяльність був заарештований і засланий. Після Жовтневого перевороту увійшов до Раднаркому як народний комісар у справах національностей. У 1918 р. одружився на Надії Алілуєвій, з якою мав сина Василя й доньку Світлану. Алілуєва покінчила життя самогубством у 1932 р. За свідченням доньки, вона залишила Сталіну лист, у якому звинувачувала його в політичних репресіях. Від 1922 р. - Генеральний секретар ЦК РКП(б). Під час хвороби Леніна входив до складу так званої трійки разом із Зінов’євим і Каменевим, що мала на меті не допустити переходу влади до Троцького. Установив у СРСР особисту диктатуру, що спиралася на терор і масові репресії. Ініціатор таких злочинів, як Голодомор і примусові депортації народів, зокрема кримськотатарського. Вів політику на зближення з Німеччиною і лише після нападу на СРСР у 1941 р. став на бік антигітлерівської коаліції. Після його смерті в СРСР відбулося розвінчання культу особи і процеси десталінізації....
0 Переглянути

Режим «санації» у Польщі

10 Клас

Встановлення «санаційного» режиму в Польщі відоме як Травневий переворот. Його причинами були загострення політичної боротьби всередині країни і часті зміни урядів, назрівання економічної кризи. Викликала занепокоєння й зовнішня ситуація. У 1926 р. Німеччина і СРСР підписали договір, яким гарантували нейтралітет у випадку агресії третьої сторони. Німецько-радянські контакти в політичній і військовій сферах непокоїли польських політиків, особливо з огляду на загрозу нового поділу держави. Ініціативу вирішив узяти у свої руки Юзеф Пілсудський. Зранку 12 травня 1926 р. він залишив будинок неподалік Варшави й на чолі кількох полків рушив на столицю. На мості Понятовського заколотники зустріли несподіваний опір: президент Польської Республіки Станіслав Войцеховський, соціаліст і давній співробітник Пілсудського, заявив про намір чинити опір силами урядових військ. Пілсудського це не зупинило. У результаті боїв, які точилися у Варшаві 12—15 травня, було вбито й поранено декілька сотень осіб, у тому числі цивільних. Протистояння не вийшло за межі столиці. Страйк залізничників відрізав Варшаву від решти Польщі. За три дні справу було вирішено. Войцеховський подав у відставку. Однак Пілсудський не прагнув особистої диктатури. Він обмежився фактичним впливом на справи в державі, зберігаючи атрибути демократії. Президентом став професор хімії Львівської політехніки Ігнацій Мосціцький, а уряд очолив професор математики Казимир Бартель. Пілсудський обійняв посаду Генерального інспектора Збройних сил. Це давало змогу контролювати армію. Аж до смерті в 1935 р. Пілсудський зберігав визначальний вплив на рішення в державі, зокрема на призначення посадовців....
0 Переглянути

Виникнення авторитарних режимів. Боротьба за демократію

10 Клас

Хоча в 1930-х роках кожна європейська держава мала високий рівень суверенності, усе ж повністю відмежуватися від бурхливих подій назовні не вдавалося. Економічна криза й депресія, зростання на цьому тлі ліворадикальних сил і популістських настроїв, з одного боку, і прихід до влади в низці держав фашистів і нацистів, встановлення тоталітарних режимів - з другого, не залишали байдужими нікого. Полум’я над Рейхстагом у Берліні, загони чорносорочечників на тлі Колізею в Римі видніли далеко за межами цих міст, наповнюючи простір Європи тривогою. Якщо США і Велика Британія час до часу захоплювалися політикою ізоляції від проблем материкової Європи, то Франція, на кордонах якої вже палало, дозволити собі цього не могла. У 1929-1934 рр. французи розгорнули будівництво укріплень, які мали захистити у випадку німецької агресії. Ці споруди відомі як лінія Мажино. Проект здійснювали на тлі невдалих спроб вибудувати систему міжнародної безпеки. Одночасно відбувалося переоснащення армії, зростали військові замовлення, які забезпечували роботою металургійну, машинобудівну, військову промисловості. Цей проект дещо пом’якшив вплив світової економічної кризи, однак із середини 1930-х років економіка Франції також вступила в період депресії. Оскільки спроби створити систему колективної безпеки в Європі не мали оптимізму й не гарантували надійного захисту державам, які могли стати першими жертвами німецької агресії, лідери країн, що прагнули протистояти фашизації політичних режимів, були змушені шукати інших шляхів. Ці пошуки відбувалися на тлі зміцнення зовнішньополітичних позицій Радянського Союзу, який у 1934 р. вступив до Ліги Націй. Посилення впливів СРСР зумовило активізацію комуністичних рухів. Для протидії фашистській загрозі Комуністичний Інтернаціонал оголосив у 1935 р. курс на створення народних фронтів, які б об’єднали лівих з іншими силами задля спільної боротьби за збереження демократії....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 292 293 294 295 296 297 298 299 300 ... 370
Назад

Навігація