Войти
Закрыть

Походження українського козацтва. Запорозька Січ

8 Клас

Як ви пам’ятаєте, на XV ст. українські терени втратили власну державність і входили до складу кількох країн, які часто ворогували між собою. Опинившись в умовах, що загрожували самому існуванню українців як окремого народу, мешканці прикордонних територій змушені були опановувати складну військову професію. Постійна боротьба з нападниками перетворила хлібороба та ремісника на воїна особливого типу - відважного й хитрого, який добре володів різними видами зброї, сповненого волелюбності й повсякчас готового боротися проти будь-якого примусу. Такими воїнами були козаки. Спочатку козаки мешкали здебільшого на півдні Київщини - у районі Канева, Черкас, Чигирина, а також на Східному Поділлі. Поступово просуваючись у глиб степів, вони зазвичай селилися понад Дніпром і Південним Бугом, Кальміусом та їхніми численними притоками. Особливо вабили козаків багаті на рибу й дичину місця понад Дніпровими порогами від гирла Самари, тобто від сучасного міста Дніпро, до Хортиці (в межах сучасного міста Запоріжжя) і Великого Лугу - низинних берегів Дніпра нижче порогів. Ось чому українських козаків називали запорозькими. Понад берегами рік, на островах, у балках чи байраках козаки закладали поселення - зимівники. На освоєних землях, особливо в їхній північній, безпечнішій частині, заняттям козаків були хліборобство, городництво, садівництво, різні ремесла. Умови степу чудово підходили для вирощування коней, великої рогатої та дрібної худоби. Серед козаків траплялися теслі, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, шевці, бондарі тощо. Кожен козак був зазвичай і торгівцем, бо продавав або міняв здобуте у бою чи зароблене власною працею....

Перевірте, чого навчилися з теми. Українські землі у складі Речі Посполитої (XVI - перша половина XVII ст.)

8 Клас

«Волею Божою, порадою й повелінням святійшого Кирила, архієпископа Константинограда, Нового Риму, і Вселенського Патріарха, і благословенням архієпископа, митрополита київського, галицького та всієї Русі, отця Йова Борецького, в місті Луцьку при церкві Воздвиження Чесного й Животворящого Хреста Господнього утворилася школа грецька та руська. Згідно зі стародавніми звичаями та порядками святих отців закону грецького, великим дбанням, і накладом, і пильністю міщан луцьких руського народу св ятого закону грецького, і милостинями всіх православних християн, як стану духовного, так і осіб княжих, панських, шляхетських і всього посполитого народу аж до вбогих удовиць, думаючи про всяку недостачу законної науки, що чиниться через нестаратливих людей». Б. «Згадані два єпископи (Іпатій Потій та Кирило Терлецький) прийшли в грецькому одязі, що його носять у їхніх країнах, уклякнувши в просторі поміж лавами, вони, за їхнім звичаєм, поцілували землю, а згодом те саме зробили посередині цього вільного простору, а третій раз перед стопами Папи і їх, наприкінці, з пошаною поцілували; а перший з них, що називався Іпатій, дав Папі листи... Тоді... вчинили ісповідь віри, і то перший - який знав латинську мову - відчитав її латиною, а другий, Кирило, що не знав латинської мови, вчинив її по-грецьки чи руськи»....

Повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVI - першої половини XVII ст. Практичне заняття

8 Клас

Прочитайте текст джерела 4 і дайте відповіді на запитання. 1. Що ви довідалися з джерела про мешканців та мешканок західноукраїнських міст, які належали до громад: 1) русько-української; 2) єврейської; 3) вірменської; 4) польської? 2. Які факти свідчать про багатоетнічний та багатоконфесійний склад населення західноукраїнських міст? 3. Що є прикладом толерантного співжиття та віротерпимості? 4. «У Русі багато віросповідань. Є християнська релігія, підпорядкована римському первосвященникові. Вона панує і переважає, хоча представники її нечисленні. Друга віра, руська, яка зберігає грецький обряд, більш поширена й охоплює всю Русь. Третя віра - іудейська; її прихильники, іудеї, - не лихварі, як у християнських з емлях, а ремісники, землероби або великі купці, які часто тримають у своїх руках громадські побори й податки. Четверта віра - вірменська, переважно в містах Кам’янці та Львові. Вірмени - досить досвідчені купці, які доходять зі своїми товарами до Кафи, Константинополя, єгипетської Александра, Алькаїра й країн Індії. В одязі та церковній службі русини наслідують греків. У них є своє письмо й алфавіт на зразок грецького, дуже з ним подібний. Євреї користуються єврейським письмом і грамотою. Вірмени мають свій обряд і своє письмо....

Містобудування, архітектура, образотворче мистецтво та драматургія XVI - першої половини XVII ст.

8 Клас

З поширенням в Україні магдебурзького права міські будівничі (передусім на землях у складі Польщі) дедалі частіше почали використовувати елементи регулярної забудови з чітким, відповідно до геометричної сітки, розташуванням основних будівель та ансамблів - головної площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міста, з якої й починалося будівництво, була площа з ратушею посередині (ілюстрація на с. 64) - ринкова площа (1) у вигляді прямокутника або квадрата. Від кожного її рогу відходило по дві вулиці (2). Кілька вулиць розташовувалися паралельно до сторін площі, інколи вулиці перерізували окремі сторони. Найважливіші вулиці перетинали все місто. Захисну функцію виконували мури (3), якими обводили місто, а також рови (4) й вали (5). На мурах зводили оборонні вежі (6) та облаштовували по кілька в’їзних брам (у Львові дві) (7). Захисні споруди обмежували територію міста, тому його внутрішня забудова була надзвичайно щільною. Житлові будинки зводили на невеличких ділянках землі, вони були кількаповерховими, розташовувалися впритул один до одного. На вулицю виходив тільки вузенький фасад із порталом і двома вікнами поруч - для освітлення сіней та кімнат, а на другому й третьому поверхах - по троє вікон (8). Приміщення на першому поверсі таких споруд використовували для господарських потреб: як крамниці, склади, різні контори. Другий і третій поверхи були житловими. Будинки споруджували з каменю, тому їх називали кам’яницями. Нова забудова зазвичай поєднувалася з традиційною. Так, зокрема, постали житлові квартали Львова, який правив за взірець для багатьох міст....

Культурно-освітнє життя на українських землях у другій половині XVI - на початку XVII ст.

8 Клас

Друга половина XVI - перша половина XVII ст. стали періодом активізації суспільно-політичного життя, боротьби козацтва та селянства проти зростання соціального й релігійного гніту. Укладення Люблінської унії забезпечило об’єднання більшості українських земель у складі однієї держави, проте й поставило їх у складні соціально-економічні та політичні умови. Духовний розвиток України в цей період відбувався ще в традиціях Русі-України, проте відчутними були впливи ідей гуманізму і реформації. Прискорився промисловий розвиток, розвивалися торгівля, товарно-грошові відносини. Міста ставали економічними й політичними центрами, а їх населення перетворилося на рушійну силу духовно-церковного і культурного життя. Боротьба за національно-релігійне визволення зумовила потребу в освічених ідеологах, учених-богословах, полемістах, знавцях мов. Проникненню передових ідей сприяли українські інтелектуали, які навчалися в польських і західноєвропейських університетах. 1. Розвиток освіти й утворення Острозької академії Ще від княжих часів на українських землях великого значення надавали освіті. Проте вона була представлена лише початковими школами, що діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, основ арифметики, молитов, співу. Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Для поширення католицизму власні школи та колегіуми створювали єзуїти. Протягом 30-40-х років XVII ст. вони відкрили цілу мережу колегій у всіх визначних культурних центрах Речі Посполитої. Навчання у єзуїтських школах було безкоштовним, тож там не бракувало й вихідців із соціальних низів. Навчальний процес у єзуїтських навчальних закладах був чітко регламентований і систематизований на зразок Західної Європи. Викладали «сім вільних наук» (граматика, діалектика (мистецтво дискутувати), риторика, арифметика, геометрія, астрономія, музика). Мовою викладання була латина. Через відсутність достатньої кількості власних навчальних закладів українці були вимушені віддавати дітей до цих шкіл. Дуже часто це призводило до втрати релігійної та національної ідентичності. Розгортання мережі єзуїтських колегіумів спонукало українців до оновлення власної системи освіти....

Православна церква в першій половині XVII ст.

8 Клас

Берестейська унія фактично розділила Київську митрополію і призвела до утворення двох церков - греко-католицької та православної. Остання була напівлегальною, її не визнавали ані уряд, ані католицька церква. Проте вірною їй залишалася більшість українського населення. Розгорнулася боротьба за відновлення прав утискуваної церкви, до якої долучилися представники всіх верств українського суспільства. Очолили боротьбу братства за широкої підтримки українського козацтва. Значні повноваження мали Львівське Успенське, Луцьке Хрестовоздвиженське та Київське Богоявленське братства, наділені правом ставропігії, що мало надзвичайне значення для збереження православної церкви. Після Берестейської унії більшість єпископів стали уніатами, вірність православ’ю зберегли тільки два: львівський - Гедеон Балабан та перемишльський - Михайло Копистенський. Після їхньої смерті єдиним православним єпископом залишався Єремія Тисаровський, який спромігся обійняти Львівську кафедру, запевнивши короля, що він - уніат. Зі смертю Єремії польський уряд міг оголосити православну церкву неіснуючою, скориставшись відсутністю єпископів....

Берестейська церковна унія

8 Клас

Ідея об’єднання православної та католицької церков у Речі Посполитій виникла задовго до 1596 р. Її витоки пов’язані з реформаційними та контрреформаційними рухами, прагненням оновити як католицьку, так і православну церкви. В умовах кризи православної церкви дедалі більше її діячів виступало на користь унії. Цьому передували тривалі таємні переговори між православними священниками, Ватиканом, українськими можновладцями, представниками польської католицької церкви, королівським двором. Аби пришвидшити втілення ідеї унії в життя, двоє православних єпископів - найбільші її поборники Іпатій Потій та Кирило Терлецький - вирушили в подорож до Риму. Наприкінці 1595 р. відбулася їхня зустріч із Папою Римським Климентом VIII та офіційна церемонія з’єднання єпископів із католицькою церквою. Проте згідно з демократичними традиціями православної церкви остаточне рішення щодо унії мав винести церковний собор. Кожна сторона покладала на унію власні надії. Православні українці через унію з римо-католицькою церквою сподівалися досягти єдності свого народу. Тільки справжня рівність у правах (саме її домагався, наприклад, український князь В.-К. Острозький) обох церков у католицькій Польщі могла б покласти край утискам православних. Потрібно було зберегти традиційний грецький обряд і мову богослужінь. Крім того, унія здатна була, як здавалося її прихильникам, розв’язати проблему підпорядкування Української православної церкви: після її переходу під зверхність Папи Римського відпадала потреба боротьби із зазіханнями Московського патріархату....

Православна церква в XVI ст. Реформація та контрреформація

8 Клас

Ви пам’ятаєте, що на XVI ст. українські землі, позбавлені власної державності, перебували у складі кількох країн. Тож православна церква в Україні не могла розраховувати на державну підтримку. Хоча умови Люблінської унії проголошували рівність православ’я та католицизму, проте релігійну ситуацію ускладнювало становище всередині самої православної церкви. Вища ієрархія Київської митрополії приділяла мало уваги підготовці духовенства та священнослужителів, освіті молоді в цілому - ні достатньої кількості книжок, ні відповідних навчальних закладів для вищого духовенства не було. Серед священнослужителів виявилося мало осіб освічених, тямущих та відданих справі служіння Богу і церковній громаді. Натомість католицька церква, яку підтримував польський уряд, через розгалужену мережу колегій і друкарень невпинно поширювала вплив на нові східні землі. Українська православна церква мусила виробити власну систему освіти. Несприятливими для православної церкви були й зовнішні обставини. Захоплений турками 1453 р. Константинополь утратив можливість істотного впливу на православну церкву в Україні. Київські ієрархи з підозрою дивилися на Патріарха Константинопольського, який перебував у залежності від султана. Проте вони не хотіли коритися й проголошеному в 1589 р. «Патріарху Московському та всієї Русі», який не приховував намірів підкорити собі православну церкву Литви й України та перебрати славу згаслого Константинополя. Загострення церковного протистояння в Україні відбулося внаслідок календарної реформи, проведеної з ініціативи Папи Григорія ХІІІ. 21 лютого 1582 р. він оголосив про впровадження григоріанського календаря, або календаря нового стилю, на відміну від старого, юліанського. Реформа мала на меті подолати відставання календарного часу від астрономічного, яке в XVI ст. становило 10 днів (у ХІХ ст. - 12, а у ХХІ ст. - 13). Однак новий календар не сприйняли у східному християнському світі, наводячи насамперед богословські аргументи. Патріарх Константинопольський закликав церкви східного обряду дотримуватися старого (юліанського) календаря....

Економічне життя українського села і міста в другій половині XVI ст.

8 Клас

Залежно від підпорядкування міста на українських землях Речі Посполитої поділялися на: 1) королівські (Польща) або великокнязівські (Литва) - до цієї групи належали здебільшого найдавніші міста; 2) приватновласницькі (найчисленніша група міст); 3) церковні. XVI - перша половина XVII ст. - час появи та бурхливого розвитку міст. На території Руського й Белзького воєводств до кінця XVI ст. існувало понад 200 міст і містечок. Окрім українців, значну частину мешканців Руського, Волзького та Подільського воєводств, що перебували в підпорядкуванні Королівства Польського, становили німецькі, вірменські та єврейські громади, які виборювали в короля право на самоврядування, перетворюючи міста на міжнаціональні й міжконфесійні центри торгівлі. Міста на українських теренах Великого князівства Литовського не зазнали таких активних іноземних впливів, як на Галичині чи Поділлі. Поява нових міст була зумовлена утвердженням великої земельної власності князів-магнатів. Князь отримував привілей на спорудження замку та осадження міста з дозволом на торгівлю в ньому в певні дні. Новостворені міста й містечка, на відміну від галицьких, тривалий час зберігали напіваграрний характер, а їхні мешканці були тісно пов’язані з сільською округою та сільськогосподарськими заняттями. Позаяк заняття ремеслами часто не задовольняло матеріальних потреб містян, ремісники мусили обробляти ще й орні землі. Після постанови сейму 1590 р., що передбачала роздавання нібито «пустель, що лежать за Білою Церквою», завдяки активній будівничій діяльності магнатів і шляхти на середину XVII ст. у Київському воєводстві з’явилося близько 200 міст та містечок, у Врацлавському - близько 100. Ця розбудовча діяльність має економічне пояснення: містечко приносило власникам у 5-10 разів більший прибуток, ніж село, з якого воно виникало. Містечка були переважно невеликими за кількістю населення (половина з таких поселень на Київщині налічувала до 100 дворів)....

Соціальна структура суспільства в Україні XVI ст. Литовські статути

8 Клас

§ 3. Соціальна структура суспільства в Україні XVI ст. Литовські статути Розгляньте гістограми, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання. 1. Якими були соціальна структура населення Речі Посполитої та його етнічний склад? 2. Скориставшись знаннями, здобутими у 7-му класі, а також використавши додаткові джерела, визначте релігійну (конфесійну) належність населення Речі Посполитої. Соціальна структура населення Речі Посполитої після Люблінської унії (осіб; %) Етнічний склад населення Речі Посполитої після Люблінської унії (%) 1. Становий поділ українського суспільства на початку XVI ст. Структура тогочасного українського суспільства мала становий характер. За обсягом прав стани поділялися на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані. Окремий міжстановий прошарок українського суспільства становило козацтво, про яке йтиметься в наступному розділі підручника. Роздивіться піраміду верств українського суспільства на початку XVI ст., дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Пригадайте поділ на суспільні верстви часів Русі-України. Що спільного та відмінного у суспільних станах ви можете виділити? 2. Використовуючи матеріал попереднього параграфа, визначте, у чому полягав особливий привілейований статус шляхти. 2. Становище шляхти. Роль князів і магнатів у тогочасному суспільстві Іван Вишневецький Наприкінці XVI ст. завершилось оформлення особливого становища шляхти у Речі Посполитій. Шляхтич користувався правом суду, тоді як його самого не можна було ув’язнити без суду і слідства, а судити його мали лише визначені станові суди. Маєтки шляхти були звільнені від поборів, окрім грошового податку на підданих. Шляхта отримала досить широкі політичні права, обіймаючи державні посади різних рівнів. Лавінія Радзивілл з княжого роду Корецьких Особливістю суспільного устрою Речі Посполитої було те, що, на відміну від більшості європейських держав, тут збереглися княжі титули. Тож верхівку суспільної піраміди на українських землях у складі Великого князівства Литовського посідали князі, які належали до двох династій - Рюриковичів і Гедиміновичів. Упродовж другої половини XV - 60-х років XVI ст. відбувалося поступове зближення князівської верстви з представниками інших привілейованих прошарків і, як наслідок, утворення єдиного привілейованого стану - шляхти. При цьому особливе ставлення в суспільстві до князів зберігалося: навіть збіднілий князь мав більше шансів...

Навігація