Читацький практикум

Я...

Він дивився на мене тупо

Очицями, повними блекоти:

— Дарма ти себе уявляєш пупом,

На світі безліч таких, як ти.

Він гримів одержимо і люто,

І кривилося гнівом лице рябе,

Він ладен був мене розіпнути

За те, що я поважаю себе.

Не стала навколішки гордість моя.

Ліниво тяглася отара хвилин...

На світі безліч таких, як я,

Та я, їй-богу, один.

У кожного Я є своє ім'я,

На всіх не нагримаєш грізно,

Ми — не безліч стандартних «я»,

А безліч всесвітів різних.

Ми — це народу одвічне лоно,

Ми — океанна вселюдська сім'я.

І тільки тих поважають мільйони,

Хто поважає мільйони Я.

Виявляємо літературну компетентність

• 1. Розкажіть про свої враження від прочитаного твору.
• 2. Назвіть мотиви поезії «Я...» В. Симоненка. Яка головна думка поезії?
• 3. Прокоментуйте назву вірша.
• 4. Із ким, на вашу думку, сперечається ліричний герой? Опишіть цю людину. За допомогою яких деталей, художніх засобів автор створює образ опонента? Які почуття він у вас викликав?
• 5. Які аргументи використовує ліричний герой, щоб спростувати закиди опонента? Чи вважаєте ви ці аргументи переконливими? Чому?
• 6. Які рядки із цього вірша могли б стати афоризмами? Чому ви так вважаєте? Чи могли б ці рядки бути вашим життєвим девізом?
• 7. Доведіть або спростуйте висловлену в статті підручника думку про те, що у вірші «Я...» рабській ментальності протиставлено гідність вільної духом особистості.

Виявляємо обізнаність у сфері культури

• 8. Знайдіть у мережі Інтернет і послухайте аудіозапис вірша В. Симоненка «Я...» у читанні автора (фонотека «Живі голоси»). Які почуття вдалося передати авторові під час читання?
• 9. Роздивіться картину В. Зарецького «Блискавка» (с. 150). Який настрій вона створює? Чи подібний він до настрою вірша В. Симоненка? Чому ви так вважаєте?

Виявляємо творчі здібності

• 10. Об'єднавшись у групи, створіть картинки-«мотиватори» з рядками поезії В. Симоненка «Я...». Розмістіть їх у соціальних мережах чи на шкільному сайті. Обговоріть у класі результати творчості груп. За бажання створіть гумористичні «демотиватори».

• ПРО КОХАННЯ Й ЛЮБОВ

(«ЗАДИВЛЯЮСЬ У ТВОЇ ЗІНИЦІ...»)

Темі кохання поет майже завжди надавав універсальності: його ліричний герой переживає закоханість як щось не лише глибоко особисте, а й загальнолюдське, як вічне повторення й повернення («Ну, скажи, хіба не фантастично...», «Ікс плюс ігрек»). А от мотиву любові до батьківщини, навпаки, митець додав інтимності, увиразнив у ньому не пафосне, а щире синівське почуття.

Для глибшого розуміння вірша «Задивляюсь у твої зіниці...» потрібно врахувати історичний і суспільно-політичний контекст.

Дзвонар (Опанас Заливаха, 1980)

Ось лише декілька фактів. Під час війни не дали друкувати кіноповість О. Довженка «Україна в огні», а 1951 року мало не заарештували В. Сосюру за вірш «Любіть Україну». Український патріотизм був під забороною, а з усіх офіційних трибун пафосно проголошували любов до радянської батьківщини. У тодішніх умовах нефальшиве слово В. Симоненка про любов до України відобразило почуття багатьох співвітчизників і стало голосом мільйонів. У цьому й полягає основне значення його твору.

Твір простий і дуже щирий, побудований загалом традиційно — як звернення відданого сина до матері. У розкритті мотиву поет дистанціювався від надмірної громадянської патетики, застосував інтимізацію тону: недарма його ліричний герой обстоює «святе синівське право / З матір'ю побуть на самоті». Можливо, саме тому піднесені слова автора про відданість батьківщині сприймаються як природні й нефальшиві.

Вершник (Галина Севрук, 1967)

скачать dle 11.0фильмы бесплатно