Павло Тичина. Художній світ поезії Павла Тичини
- 29-11-2022, 23:02
- 574
11 Клас , Українська література 11 клас Фасоля (рівень стандарту)
Художній світ поезії Павла Тичини
Оркестр української поезії минулого століття уявити без Тичининого кларнета неможливо.
Михайлина Коцюбинська, літературознавиця
Поет і його доба. За твердженням В. Стуса, творчу долю П. Тичини можна означити як «феномен доби» — трагедію радянського митця, зломленого радянською ідеологією. «Тичина — така ж жертва сталінізації нашого суспільства, як Косинка, Куліш, Хвильовий, Зеров і Курбас. З однією різницею — їхня фізична смерть не означала смерті духовної — Тичина, фізично живий, помер духовно, але був приневолений до існування... по той бік самого себе... Поет помер, але Тичина лишився жити і мусив, уже як чиновник, виконувати поетичні функції», — писав В. Стус. Масові репресії проти української інтелігенції морально зломили поета, змусили його відмовитися від сповідуваних естетичних принципів у творчості. Свого часу Олександр Олесь на вірші, що їх створив П. Тичина на замовлення комуністичної партії, відгукнувся поетичним докором: «І ти продався їм, Тичино...». Поезія П. Тичини часів сталінського диктату не має художньої цінності, натомість справжньою класикою української лірики стала його рання творчість 1920-х років.
Культурно-мистецький контекст
Анатоль Петрицький. Харків уночі. 1933
У 20-ті роки XX ст. значно пожвавилися новаторські шукання в царині образотворчого мистецтва. Талановитим митцем, якому вдалося гармонійно поєднати європейський модерн із багатством української народної культури, був художник-новатор Анатоль Петрицький (1895-1964).
Ранній етап творчості митця позначено імпресіоністичними впливами. Так, у міському пейзажі «Харків уночі» (1933) художник зображує тиху ніч, загрозливо освітлену неживим світлом електричних ліхтарів. У центрі полотна зроблено невипадковий акцент — автомобіль, так звана «чорна Маруся» — на таких у період сталінських репресій слідчі НКВС саме вночі приїздили заарештовувати представників української творчої інтелігенції. Щоб увиразнити загрозливу атмосферу, художник використав приглушено-темні кольори, які зроджують відчуття тривоги та безпорадності.
А. Петрицький — один з основоположників національного театрально-декоративного мистецтва. Він оформлював декорації до вистав і створював у манері конструктивізму ескізи театральних костюмів. У його театральних декораціях за фольклорними мотивами й творами письменників («Ой, не ходи, Грицю...» М. Старицького, «Майська ніч», «Вій» М. Гоголя та ін.) майстерно відображено краєвиди української природи.
Читацькі діалоги
Рання творчість П. Тичини (1907-1929) має виразні ознаки модерністської. Літературознавці вважають, що його поезії раннього періоду притаманні ознаки символізму, імпресіонізму, неоромантизму, експресіонізму. Літературознавець С. Єфремов писав: «Тичину важко уложити в рамки одного якогось напряму чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи, і з цього погляду він самотній, стоїть ізольовано, понад напрямами, віддаючи данину поетичну всім їм — од реалізму до футуризму ("червоно-си-зеле-дугасто”), одинцем верстаючи свою творчу путь».
Осягнути унікальність, стильове різноманіття ранньої модерністської поезії П. Тичини ви зможете, ознайомившись із творами збірки «Соняшні кларнети» та опрацювавши наступні розділи підручника.
Читацький довідник
Кларнетизм — світоглядно-естетична концепція П. Тичини. Термін походить від назви збірки «Соняшні кларнети». Його запропонували літературознавець Ю. Лавріненко та письменник В. Барка для визначення індивідуальної стильової манери П. Тичини в його ранній ліриці (1912-1920-і роки). За основу поняття взято явище синестезії1 — поєднання багатьох поетичних засобів: звукових (асонанс, алітерація, звуконаслідування, анафора й епіфора), зорових (епітет, метафора, індивідуально-авторські слова), формальних (розміщення строф і рядків у них) тощо.
Особливості кларнетизму — це надзвичайна музичність; поєднання різних стильових течій (символізму, неоромантизму, імпресіонізму, експресіонізму); модерна строфічна будова твору; велика кількість неологізмів; вітаїзм. Деякі сучасні дослідники визначають кларнетизм як український різновид європейського символізму.
Вітаїзм (від лат. vita — життя) — філософське вчення про стихію життя як першооснову всіх світових процесів.
Вітаїстйчність — життєствердна ідея. В українській модерністській літературі перших десятиліть XX ст. вітаїстичність зумовила формування «романтики вітаїзму» як нової філософії життя. Цей термін використовував Микола Хвильовий, який писав, що «це сума нового споглядання, нового світовідчуття, нових складних вібрацій». Вітаїстичність притаманна раннім творам П. Тичини.
Рання творчість. П. Тичина, за словами письменника Олеся Гончара, є найяскравішим представником «ренесансного модернізму» в українській літературі перших десятиріч XX ст. «Його перші спроби вражали усіх сучасників. Він був особливим, бо в ньому поєдналося все — він був і музикантом, і художником, і поетом. Дивовижної чистоти і святості ця людина була. І як його стали ламати і крутити... Але пропри все він зумів збутися як великий поет на початку своєї діяльності...» — зазначав сучасний поет І. Драч.
1 Синестезія в літературі — прийом, що ґрунтується на поєднанні звуку й кольору: «кольоровий слух», «слуховий колір», «мальовнича музика» й «музична мальовничість».
Ранній період творчості П. Тичини ознаменований збірками «Соняшні кларнети» (1918), «Плуг» (1920), «Замість сонетів і октав» (1920). Його перша поетична книжка «Соняшні кларнети» (відома також як «Сонячні кларнети») засвідчила появу нового таланту. За визначенням літературознавця А. Ніковського, «Соняшні кларнети» нагадують «щось подібне до довгих блискучих трембіт в руках янголів... Кларнети — це сурми світла, космічного ритму, трембіти, зіткані з проміння».
Зміст «Соняшних кларнетів» вирізняється наскрізною оптимістичною тональністю, вітаїстичністю, тобто життєствердними мотивами. Символічний образ сонячних кларнетів уособлює авторське розуміння гармонії всесвіту та відображає сутність індивідуального стилю поета-модерніста. Поезія пройнята оптимізмом, утверджує віру в життя, в людину. «У світі "Сонячних кларнетів” людину було возвеличено в космічному масштабі, там існувала гармонія людини і всесвіту», — писав В. Стус.
Провідними мотивами пейзажно-інтимної лірики збірки («Гаї шумлять...», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків», «Подивилась ясно...», «О панно Інно...», «Арфами, арфами...», «Ви знаєте, як липа шелестить...» та ін.) є оспівування краси молодості, кохання, природи та життя.
Контрастними є мотиви трагізму подій Першої світової війни («Хтось гладив ниви...», «Іще пташки...»), скорботи за долю України в часи революцій і громадянської війни («Одчиняйте двері...», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та ін.), возвеличення національного пробудження українського народу, уславлення борців за вільну Україну («Пам’яті тридцяти», «Одчиняйте двері...»).
Збірка «Соняшні кларнети» засвідчує унікальність творчої манери П. Тичини, про що, зокрема, писав літературознавець О. Білецький: «Ніби щойно прокинувшись, він відкрив очі на світ і основне начало всесвіту побачив у ритмічному русі, гармонійному звукові, музиці. Цей ритм всесвіту і є "Сонячними кларнетами”».
Музично-живописну тональність тичинівської поезії відзначав В. Стус: «Світ "Сонячних кларнетів” сповнений дзвінких пастельних барв і пастельних звуків. Світлові і звукові барви в ньому не мають чіткого розрізнення... вони творять найбільш життєздатний божественний хаос первотворіння — це різнобарвна світлова музика сонячних кларнетів...».
Поєднанням яскравих зорових і слухових образів поет досяг ефекту «забарвленого» звуку та «озвученого» кольору. Такий синкретизм (поєднання різних явищ) у ранній творчості П. Тичини пояснюється як його багатогранним талантом і чудовою музичною освіченістю, так і загальноєвропейськими модерністськими тенденціями початку XX ст.
Рання модерністська поезія П. Тичини й нині зворушує читачів.
Запитання і завдання
- 1. Стисло схарактеризуйте добу, у яку жив і творив П. Тичина. Розкрийте трагізм долі талановитого поета. Підготуйте повідомлення «Протистояння митця і влади».
- 2. Назвіть стильові тенденції ранньої творчості П. Тичини.
- 3. Визначте основні мотиви збірки «Соняшні кларнети».
- 4. Пригадайте вірші П. Тичини, які ви вивчали в курсі української літератури в попередні роки. А які твори поета читали самостійно? Яке враження вони на вас справили?
«АРФАМИ, АРФАМИ...» — МОДЕРНІСТСЬКИЙ ГІМН ВЕСНІ, КРАСІ ТА МОЛОДОСТІ
Вірш «Арфами, арфами...» (1914) увійшов до збірки «Соняшні кларнети» . Літературознавець Л. Новиченко зазначав, що епіграфом до збірки «слід було б взяти цю чудову за своїм золотим мажором пісню юності ("Арфами, арфами...”. — Авт.), цей широкодзвонний, неначе й справді виконаний на арфі, гімн весні». Поезія сповнена оптимістичних життєствердних мотивів — оспівування молодості, кохання, краси природи, зокрема весни — як символу пробудження й оновлення.
Цей твір написаний під враженням від «Блакитної Панни» М. Вороного, однак не є поетичним наслідуванням. Віршеві П. Тичини властиве багатство яскравих звукових образів, що створюють різнобарвну картину світу, натомість у М. Вороного переважає однотонна блакить.
Композиційно твір складається із чотирьох строф, що мають різну тональність. Так, у першій строфі зображено прихід чарівної весни: «Йде весна І запашна, / квітами-перлами / закосичена». Друга строфа змальовує картину хмар-дум, якими вкривається небо: «Думами, думами — / наче море кораблями, переповнилась блакить». Замилування ліричного героя весною, дзвоном потічків і співом жайворонка передано в третій строфі: «...скрізь поточки як дзвіночки, / жайворон / як золотий / З переливами...» . Четверта строфа пронизана оптимізмом: «Сміх буде, плач буде / Перламутровий...».
Головним образом-символом поезії є весна, змалюванню якої підпорядковано пейзажі та звукові образи — дзвін струмочків, шум вітру і перших листочків.
Ліричний герой сповнений оптимізму, очікування від життя нового, радісного. Його образ змальовано в піднесеному душевному стані: він закликає кохану відкрити серце назустріч весні: «Ой одкрий / Колос вій!».
Абрам Маневич. Весна на Куренівці. 1915
Різнобарв’я весни та широту почуттів ліричного героя автор передає за допомогою художніх засобів: метафор («йде весна», «думами переповнилась блакить», «налита щастям»); епітетів, зокрема авторських («самодзвонними», «ніжнотонними», «перламутровий»); порівнянь «думами, наче море кораблями»; авторських неологізмів (оказіоналізмів) («самодзвонними», «ніжнотонними»). Вражає кольорова палітра твору — золотий, блакитний, вогневий, перламутровий. Таке багатство новаторських художніх засобів засвідчує плідні шукання поета-модерніста.
Отже, поезія «Арфами, арфами...» переливається музикою, кольорами, звуками весни, які поет порівнює зі звуками арф.
Запитання і завдання
- 1. Чим вразив вас вірш П. Тичини «Арфами, арфами...»? Поділіться своїми думками у класі.
- 2. Дайте визначення поняття «кларнетизм». Розкрийте суть цього терміна на прикладі поезії П. Тичини.
- 3. Поміркуйте над дискусійним питанням: «"Арфами, арфами...” — поетичне наслідування "Блакитної Панни” М. Вороного чи самобутній художній твір?».
- 4. Які художні засоби використав поет, щоб передати захоплення весною?
- 5. Чи можна вірш «Арфами, арфами...» назвати модерністським твором? Свою думку аргументуйте.
- 6. За матеріалом статті підручника складіть цитатний ланцюжок висловлювань літературознавців. Прокоментуйте твердження дослідників творчості П. Тичини.
- 7. Розгляньте картину українського художника-модерніста А. Маневича «Весна на Куренівці» (с. 28). Порівняйте підходи до розкриття образу весни в поезії П. Тичини й творах образотворчого мистецтва.
- 8. Підготуйте виразне читання поезії «Арфами, арфами...». З якою інтонацією потрібно читати вірш, щоб донести до слухачів авторський задум?
Культурно-мистецький контекст
Поезія П. Тичини вражає майстерністю художнього слова й мелодикою. Багато його віршів поклали на музику видатні композитори: В. Верховинець («Ми дзвіночки»), О. Білаш, М. Вериківський, М. Скорульський («Ви знаєте, як липа шелестить...»), Г. Майборода («Гаї шумлять»), П. Козицький («А я у гай ходила...», «Подивилась ясно...»), В. Морозов («О панно Інно...»).
Глибоко осмислити лірику П. Тичини вдалося сучасній композиторці, мистецтвознавиці Б. Фільц. У її доробку інструментальні, вокальні твори, романси та хори на вірші поета «Гей простори які», «Арфами, арфами...», «Де не глянь — колоски», «Вийшли вранці ми», «Верба».
Пісні на слова П. Тичини є також і в репертуарі сучасних естрадних виконавців, зокрема М. Бурмаки («Пам’яті тридцяти»), сестер Тельнюк («Арфами, арфами...», «Не дивися так привітно»).
«О ПАННО ІННО...» — ВЕРШИНА ІНТИМНОЇ ЛІРИКИ П. ТИЧИНИ
Поетичною перлиною збірки «Соняшні кларнети» є вірш «О панно Інно...» (1915). Життєвою основою вірша стало захоплення молодого поета дочками чернігівського письменника І. Коновала (Воронківського) Поліною та Інною. Із часом їхні образи поєдналися для митця в єдиний образ «літературної любові».
Поліна Коновал
Федір Кричевський. Дівчина з косами. 1912
Поет використовує монолог-звертання і за допомогою асоціативних образів відтворює щемливі спогади про нерозділені почуття. Відтак мотив твору — туга за втраченим коханням, світлі спогади про нього.
Самотність, муки страждання ліричного героя змальовано засобами кольористики — білого кольору зимового пейзажу: «Я — сам. Вікно. Сніги...». Образ вікна асоціюється з розлукою (у вікно дивляться вслід дорогій людині). Така лаконічна картина передає внутрішню порожнечу героя після розриву з коханою, а образ снігів посилює відчуття спустошеності в його душі.
Холодним снігам протиставлено образ квітучих лугів: «Давно. Цвіли луги...». Контрастність образів підкреслює гіркоту нездійсненних мрій і біль за втраченим коханням.
Глибокий драматизм оповіді поета про наївність, щирість і неповторність почуттів ліричного героя увиразнено за допомогою художніх засобів: авторських неологізмів («дитинно», «злотоцінно»); зорових і звукових образів («Я Ваші очі пам’ятаю, / Як музику, як спів...», «І раптом — небо... шепіт гаю... / О ні, то очі Ваші...»).
Незакінчені речення, риторичні звертання та запитання, уривчастість оповіді передають схвильованість ліричного героя, гіркоту його спогадів. Мотив туги, символічні образи, авторські художні засоби, імпресіоністична фрагментарно-мозаїчна картина вірша переконливо засвідчують модерністське світобачення митця.
Запитання і завдання
- 1. Поділіться враженнями від поезії «О панно Інно...».
- 2. Які події особистого життя поета дістали художнє переосмислення у творі? Які почуття в поетовій душі зродили спомини?
- 3. Визначте провідний мотив твору. Схарактеризуйте його художні засоби.
- 4. Назвіть ознаки модернізму у вірші «О панно Інно...».
- 5. Знайдіть у мережі Інтернет романс «О панно Інно...» В. Морозова на слова П. Тичини. Послухайте його. Чи вдалося виконавцеві засобами музики та вокалу збагатити твір?
- 6. Підготуйте виразне читання поезії «О панно Інно...».
- 7. Розгляньте репродукцію панно М. Жука «Біле і чорне» та ознайомтеся з його творчою історією. Розкрийте символіку образів цього твору.
Культурно-мистецький контекст
Чудовим зразком синтезу мистецтв — літератури й живопису — є панно Михайла Жука «Біле і чорне», створене в манері символізму. Свого часу художник був учителем П. Тичини в Чернігівській духовній семінарії й знав історію його нерозділеного кохання. Власне, вона й надихнула митця на створення композиції.
Михайло Жук. Біле і чорне. 1912-1914
Панно поділено на чотири частини темними смугами, що асоціюються з віконною рамою. У центральній частині композиції зображено юнака із чорними крилами, який грає на сопілці, й тендітну дівчину з білими крилами. Образ юнака — чорного янгола — написано з молодого Павла Тичини, а дівчини — білого янгола — з Поліни Коновал. Їхні фігури змальовано в буянні різних квітів. Постать юнака увиразнюється квітами теплих (жовтогарячих) тонів — це соняшники, чорнобривці, гвоздики. Обіч дівчини домінують квіти холодних (білий, темно-фіолетовий, бузковий) кольорів — татарська гвоздика, чорна фіалка, синюха Лазарева.
Композиція М. Жука «Біле і чорне» утверджує ідею існування світу в гармонії контрастних думок, настроїв і почуттів.
«ВИ ЗНАЄТЕ, ЯК ЛИПА ШЕЛЕСТИТЬ...» — УСЛАВЛЕННЯ ГАРМОНІЇ БУТТЯ
Анатоль Петрицький. Ескіз театральної декорації «Майська ніч»
Федір Кричевський. Любов (фрагмент триптиха «Життя»). 1927
Вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» (1911) увійшов до збірки «Соняшні кларнети». У поезії тонко передано почуття кохання, що зароджується в душі ліричного героя.
Композиція твору — дві частини, що починаються риторичними запитаннями. У першій частині зовнішній простір обмежений лише образом липи, яка шелестить; у другій — світ стає глобальним: з’являються образи гаїв, місяця, зірок, солов’їв.
Мотив вірша — уславлення гармонії буття, нерозривної єдності людини з природою.
Духовна спорідненість ліричного героя зі світом природи передається широкою палітрою барв, мелодій і голосів. Такий пейзаж близький до фольклорних творів, у яких картини природи пов’язуються з душевними настроями людини, а події її життя замальовуються як певна паралель до явищ природи.
У поезії «Ви знаєте, як липа шелестить...» зображення картин природи й людських почуттів чергуються. Так, пейзажний міні-етюд, окреслений риторичним запитанням: «Ви знаєте, як липа шелестить / У місячні весняні ночі?», змінюється відтворенням переживань ліричного героя: «Кохана спить, кохана спить, / Піди збуди, цілуй їй очі».
Ліричний герой — надзвичайно тонка особистість. Почуття любові наділяє його здатністю бачити глибокий підтекст у звичайних речах, розуміти сутність природи.
Художні засоби твору допомагають передати багату гаму почуттів закоханого героя, його душевне піднесення. Це, зокрема, риторичні запитання: «Ви знаєте, як сплять старі гаї?»; риторичні ствердження: «А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!»; епітети: «місячні весняні ночі»; метафори: «бачать крізь тумани»; «сплять гаї»; синекдоха — «дідугани».
Культурно-мистецьким контекст
Яскравим явищем українського модернізму в живописі 20-30-х років XX ст. є творчість художника-новатора Федора Кричевського (1879-1947). Його найвідоміша робота — триптих «Життя», що композиційно складається з трьох частин: «Любов», «Сім’я» і «Повернення». Композиція «Любов» виконана в модерністській манері з елементами арт-нуво (декоративно-орнаментального стилю) та українського релігійного живопису. Полотно вирізняється національним колоритом і майстерним авторським розкриттям філософського змісту вічних тем людського життя — любові, надбань і втрат. Тут помітний вплив австрійського художника-символіста Ґустава Клімта (картина «Поцілунок», 1907-1908), адже свого часу Ф. Кричевський навчався в його мистецькій студії у Відні.
Запитання і завдання
- 1. Поділіться своїми враженнями про вірш «Ви знаєте, як липа шелестить...» у класі.
- 2. Що таке вітаїстичність? Доведіть, що її ознаки простежуються в цьому творі.
- 3. Визначте провідний мотив поезії.
- 4. Схарактеризуйте образ ліричного героя твору.
- 5. Які художні засоби використав автор? Яка їх роль у розкритті ідейного змісту твору?
- 6. Які ознаки модернізму прослідковуються в поезії?
- 7. Розгляньте репродукції картин художників-модерністів А. Петрицького і Ф. Кричевського (с. 32). У чому виявляється співзвучність поезії П. Тичини та картин живописців?
- 8. Підготуйте мелодекламацію вірша «Ви знаєте, як липа шелестить...» у супроводі однойменних музичних творів композиторів М. Вериківського та М. Скорульського.
«ОДЧИНЯЙТЕ ДВЕРІ...» — ХУДОЖНЄ ВІДТВОРЕННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОГО ПРОБУДЖЕННЯ НАРОДУ
Вірш «Одчиняйте двері...» — зразок громадянської лірики у творчому доробку П. Тичини. Поезія створена під впливом трагічних революційних подій 1917-1918 рр. в Україні. Про цей твір дослідник творчості П. Тичини А. Ніковський писав: «Найкращий вірш нашої поезії про українське відродження, про перші наші ясні сподівання й почуття національного щастя та дальні соціальні й політичні бурі, анархію, кров».
Твір характеризується виразною експресіоністичною забарвленістю — відображенням загостреного суб’єктивного світобачення ліричного героя, його напруженості, переживань та емоцій в умовах драматичних подій, пов’язаних із національно-визвольним рухом українського народу. Провідний мотив вірша — уславлення ідеалізованого образу революції.
Поезія починається алегоричною картиною настання нового часу та очікування змін: «Одчиняйте двері — / Наречена йде!». Таку сміливу авторську ремінісценцію та її вплив на читача пояснював А. Ніковський: «Ефект цього вірша заснований на церковній ремінісценції, на ефекті того моменту, коли наречена входить, люди обертаються до дверей...». В очікуванні цієї миті все завмирає в напруженні: «Очі, серце і хорали / Стали, І Ждуть...». Ставлення ліричного героя до революції як до нареченої символізує сподівання на свободу, справедливість, заможне життя. Та ці мрії розбиваються об жорстоку дійсність: наречена-революція принесла «незриданні сльози».
Прийом антитези відтворює різку зміну образів-символів: «голуба блакить» як символ надії на краще майбутнє — «горобина ніч» як символ тривоги й утрати. Це свідчення роздвоєності особистості поета, який ідеалізує революцію й водночас визнає катастрофічність її наслідків для українців.
Автор використовує яскраві художні засоби: тавтологія «голуба блакить» створює відчуття безмежності відкритого простору; авторський епітет «незриданні» передає розпач ліричного героя; гіпербола «всі шляхи в крові» вказує на масштаби біди.
Строфічна будова твору характеризується руйнуванням традиційних форм і є близькою до художньої манери футуристів.
Отже, зважаючи на ідейно-художні особливості поезії «Одчиняйте двері...», можна говорити про її належність до модерністської лірики П. Тичини.
Запитання і завдання
- 1. Яким настроєм пройнята поезія «Одчиняйте двері...»?
- 2. Назвіть основний мотив твору.
- 3. Які грані особистості поета розкриваються у вірші?
- 4. Схарактеризуйте систему образів вірша. Назвіть зорові образи. Окресліть кольорову гаму твору.
- 5. Визначте ознаки експресіонізму в поезії «Одчиняйте двері...».
- 6. Послухайте музичні версії твору «Одчиняйте двері...», зокрема у виконанні народної співачки Н. Матвієнко. Поділіться своїми враженнями.
- 7. Підготуйте декламацію вірша. Зважте на те, що інтонацією потрібно відтворити контраст у настроєності першої та другої строф.
УСЛАВЛЕННЯ БОРЦІВ ЗА ВІЛЬНУ УКРАЇНУ У ВІРШІ «ПАМ’ЯТІ ТРИДЦЯТИ»
Трагічною й водночас славною сторінкою в історії національної визвольної боротьби є події під Крутами, що на Чернігівщині. 29 січня 1918 р. в бою за вільну Україну проти російської більшовицької навали загинуло близько 100 хлопців — воїнів Першої юнацької військової школи ім. Богдана Хмельницького та Студентської сотні помічного куреня Січових Стрільців.
Олександр Климко. Поштівка «Бій під Крутами». 1936
Перепоховання юних героїв-патріотів на Аскольдовій могилі в Києві автор узяв за основу сюжету вірша-реквієму «Пам’яті тридцяти» (1918), який понад 70 років перебував під забороною радянської цензури.
Провідний мотив твору — утвердження ідеї патріотизму й гуманізму, оспівування подвигу молодих борців за волю України, осудження жорстокості й терору.
Ліричний герой поезії — це збірний образ тридцяти вірних синів України: «На Аскольдовій могилі / Український цвіт!».
Вірш пронизаний напруженою емоційністю. Поета гнітять тривожні передчуття щодо майбутнього рідної країни: «По кривавій по дорозі / Нам іти у світ». Переконливості пророцтву митця надає прийом антитези'. «Квітне сонце, грає вітер / І Дніпро-ріка...» — «Вмерли в Новім Заповіті... / На Аскольдовій могилі / Поховали їх». Буянню життя автор протиставляє смерть юнаків за те, що «понад все вони любили свій коханий край».
У поезії багато символів: сонце, вітер, Дніпро — це життя, щастя, радощі; кривава дорога — нещасливе майбутнє. Звернення до образу Каїна, що є уособленням братовбивства, загострює усвідомлення трагедії, підносить подвиг юних героїв до біблійного рівня, прирівнює їх до лику святих мучеників. Художньої довершеності поезії надають епітети «славних», «молодих», «коханий», «кривавих» і метафори «сонце квітне», «вітер грає».
Лаконічні речення, короткі віршові рядки, влучні вислови, відсутність розлогої оповіді, повтор-обрамлення вказують на високу емоційну напругу ліричного героя, пригніченого трагедією. Тут немає строфічного поділу — і це створює змістову та візуальну цілісність твору. Завдяки такій поетичній формі вірш сприймається як сплеск зболеної душі поета.
Експресіоністична тональність твору «Пам’яті тридцяти» виявляється у витонченому відтворенні особистісних переживань автора, збуреності його душі, драматизмі переживань за долю України. Її посилює образ «кривавої дороги» як вираження трагедії, спричиненої жорстокими революційними подіями та непередбачуваними наслідками їх.
Отже, вірш «Пам’яті тридцяти» є поетичним символом жертовності та подвигу в ім’я свободи й незалежності Української держави.
Запитання і завдання
- 1. Які події стали основою вірша «Пам’яті тридцяти»? Що вам відомо з курсу історії України про цей період?
- 2. Поясніть символічний зміст твору. Яка роль біблійних образів у розкритті ідейного змісту вірша?
- 3. Яким настроєм пройнята поезія? Якими художніми засобами автор доносить трагізм подій до читача?
- 4. Назвіть характерні ознаки експресіонізму у творі.
- 5. Послухайте інтерпретацію поезії П. Тичини «Пам’яті тридцяти» у виконанні естрадної співачки М. Бурмаки. Поділіться своїми враженнями з однокласниками й однокласницями.
Ваші читацькі проекти
- 1. «В умовах наступу сталінізму на всьому фронті поет заховався од світу, од народу в гумовій в’язниці офіційної слави, заплативши за неї живою смертю... В цих умовах поет міг тільки конати, а не рости...», — так писав В. Стус про трагедію творчої долі П. Тичини. Використовуючи додаткові джерела інформації, підготуйте усний журнал «Перемоги та поразки поета Павла Тичини».
- 2. Об’єднайтеся у групи «художників» або «музикантів». Укладіть словничок «Слова-кольори в поезії П. Тичини», «Слова-звуки в поезії П. Тичини» (за вибором). Підготуйте презентацію у формі буклета.
- 3. Прочитайте есей П. Загребельного «Кларнети ніжності». Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте один із фільмів: «Кларнети ніжності», «Духовні співи Павла Тичини», «Павло Тичина. Я кличу тебе» (із циклу документальних фільмів «Гра долі», 2006; реж. Василь Вітер). Створіть буктейлер «Образ Павла Тичини в художній літературі та кіно».
Читацьке дозвілля
- Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте український історичний фільм-екшн «Крути 1918» (реж. О. Шапарєв, 2019), що створений за реальною історією бою на залізничній станції Крути 1918 р. Поділіться своїми враженнями у класі. Порівняйте розкриття цієї історичної події засобами художньої літератури і кіно.
Коментарі (0)