Войти
Закрыть

Тарас Шевченко (1814—1861)

8 Клас

У сімнадцятирічному віці Т. Шевченко прибув до м. Петербурга разом із челяддю пана Енгельгардта. Вирішивши мати кваліфікованого майстра та зваживши на невідступні Тарасові прохання, поміщик дозволив йому вчитися малювати. Учителем юнака був Василь Ширяєв, відомий майстер декоративних розписів. У його майстерні Тарас пройшов певну малярську підготовку, брав участь у виконанні живописних робіт в урядових будинках, виготовленні декорацій для петербурзьких театрів. У вільний від роботи час і білими ночами юний художник у Літньому саду змальовував статуї. Вирішальне значення для нього мала зустріч із земляком — художником Іваном Сошенком, який увів Т. Шевченка в коло найвідоміших діячів української та російської культур, познайомив з Євгеном Гребінкою, Карлом Брюлловим, Олексієм Венеціановим і Василем Жуковським. Помітивши великий талант Тараса, вони вирішили викупити його з кріпацтва й дати змогу здобути класичну освіту. Марно К. Брюллов і О. Венеціанов намагалися переконати пана Енгельгардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них нечувану на той час суму — 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюллов написав портрет поета В. Жуковського, який служив при царському дворі. Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано. 22 квітня 1838 р. Енгельгардт усе ж таки підписав відпускну, а 25 квітня на квартирі К. Брюллова в Академії мистецтв В. Жуковський вручив її Т. Шевченку. Ось як І. Сошенко описує цей день: «Нараз до кімнати моєї через вікно плигає Тарас, мало мене не звалив з ніг, кидається мені на шию й гукає: "Воля! Воля!” — "Чи не здурів ти, кажу, Тарасе?” А він усе своє — підстрибує й гукає: "Воля! Воля!”»...
0 Переглянути

Українські народні думи

8 Клас

Кожний народ пишається своїм героїчним епосом: греки — «Іліадою» й «Одіссеєю» Гомера, ісландці — сагами, французи — «Піснею про Роланда», а ми, українці, — «Словом про похід Ігорів» і народними думами. Українські народні думи з’явилися в XV ст. — у час виникнення козацтва. Згадайте, що саме в цей період виникли й історичні пісні. Думи створювали здебільшого безпосередньо після важливих історичних подій, їхня тематика широка. Вони з’явилися у зв’язку з жорстокими нападами турецько-татарських орд, названі кобзарями невільничими плачами. У них оспівано страждання полонених, їхні муки на каторгах. Саме тоді й виникли думи про боротьбу українців проти турецько-татарських загарбників і неволю — «Козак Голота», «Маруся Богуславка», «Утеча трьох братів із города Азова», «Самійло Кішка» та ін. До нашого часу дійшло чимало дум про боротьбу українського народу проти польсько-шляхетського поневолення — «Хмельницький і Барабаш», «Корсунська перемога», у яких уславлено подвиги народних героїв, зокрема гетьмана Богдана Хмельницького. Також відомі соціально-побутові думи, у них оспівано родинні взаємини — між батьками й дітьми, сестрами й братами — «Дума про сестру та брата», «Бідна мати і три сини» та ін. Велику роль у становленні й розвитку дум відіграли народні професійні співці — кобзарі, які виконували пісні й думи в супроводі кобзи, бандури чи ліри. Вони передавали наступним поколінням знання про минуле і світогляд предків у доступній формі, що легко запам’ятовується. Такі співці існували в усіх народів: у вікінгів Скандинавії — скальди, у Стародавній Греції — поети-кіфареди, у середньовічній Франції — трубадури. У ті часи народні співці виконували роль новинарів (тоді ще не було газет, журналів і мережі Інтернет). Постійно подорожуючи, кобзарі знали найсвіжіші новини, вони ділилися ними, попереджали людей про небезпеку, можливий напад чужинців. Бувало й так, що влада намагалася обмежити їхній вплив, аби тримати під контролем інформацію на своїх територіях....
0 Переглянути

Пісні Марусі Чурай

8 Клас

Життєпис Марусі Чурай складено за її творами та на основі переказів, легенд, усних спогадів її сучасників, записи яких не збереглися. На початку цієї розповіді процитовано слова Івана Іскри з історичного роману у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай», з яким ви ознайомитеся в 11 класі. Поетеса теж починає свою розповідь із застереження, що це її версія історії народної піснетворки, заснована на переказах, легендах і піснях самої Марусі Чурай. А як же з документами? Адже відомо, що в XVII ст. в Україні вже були судові установи, які мали б фіксувати всі справи на папері. Ліна Костенко починає свій роман із розповіді, що влітку 1658 р. згоріла Полтава дощенту, перетворивши судові справи на попіл... Чому ж гетьман Б. Хмельницький помилував Марусю? Її батько був героєм України, хоробрим козаком, якого після поразки в битві під Кумейками 1637 р. стратили поляки. Крім того, Маруся мала чудовий голос і сама складала пісні, з якими козаки йшли в похід боронити свій край від нападників, про це говорить Іван Іскра під час суду: «Коли в похід виходила батава1, — її піснями плакала Полтава. Що нам було потрібно на війні? Шаблі, знамена і її пісні». 1 Батава (заст.) — лава, ряд. Відтоді й донині співають пісні, авторство яких приписують Марусі Чурай: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «В кінці греблі шумлять верби», «Грицю, Грицю, до роботи» та ін. Її пісні найчастіше пов’язані з власним життям, наприклад «Ой не ходи, Грицю». Сюжет цієї пісні ви вже знаєте з прочитаного життєпису піснетворки....
0 Переглянути

Українські історичні пісні

8 Клас

Українські історичні пісні як окремий жанр виникли в XV-XVI ст., коли нашим землям постійно загрожували грабіжницькі набіги татар із Кримського ханства. Рятуючись від ворожої навали, мешканці українських сіл і міст покидали свій дім і вирушали за Дніпрові пороги. Так боротьба проти нападників перетворила хліборобів і ремісників на воїнів-козаків, які будували укріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася Запорозька Січ — суспільно-політична й військово-адміністративна організація українського козацтва, про яку ви більше дізнаєтеся на уроках з історії України. Звичайно ж, український народ возвеличив своїх славних синів — захисників рідного краю — у піснях. Теорія літератури Історичні пісні Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та реальних історичних осіб. Історичні пісні розповідають про конкретні або типові історичні події, їхні персонажі — реальні особи. Головною темою творів цього жанру є боротьба українців із турецько-татарськими нападниками та польськими й московськими загарбниками. До якого літературного роду — лірики, епосу чи драми — належать історичні пісні? Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршова форма, емоційність) й епосу (події, герої, сюжет). Тому історичні пісні є жанром ліро-епічних творів. Історичні пісні, на відміну від дум, які ви будете вчити на найближчих уроках, мають чітку будову: правильне чергування наголошених і ненаголошених складів; однакова кількість складів у рядках; поділ на строфи (здебільшого по два або чотири рядки). Між іншим, термін «історична пісня» в науковий обіг увів Микола Гоголь....
0 Переглянути

Художня література як одна з форм духовної діяльності людини

8 Клас

Здавалося б, звичайні слова — зорі, груші, тиша, ночі, куполи, передчуття, осінь... — але коли їх майстерним пером митця поєднати в речення, вони зазвучать по-іншому — емоційно, зворушливо, тобто по-художньому. Прочитайте поданий нижче текст, яскраво домальовуючи картини, що виникають в уяві, і ви в цьому переконаєтеся... Коли за селом стихає гул комбайна, коли в тиші ночей на землю починають падати зорі та груші, коли з небесного купола з’їде Великий Віз, мене щемно огортає передчуття осені. А ще як побачу в пишних кронах жовтий листок, а ще як підпалить хтось картоплиння! Дим перемішується з пахощами яблук і нагадує мені, що це минає серпень, що сонце заходить далеко не там, де заходило в червні. І, дивлячись на край свіжої ріллі, бачу кінець літа. А я наче й не набувся в його теплі, не нажився в його розкоші! Та зелені клени вже миряться золотими. І здається, що не комори наповнюються врожаєм, а сама душа збагачується життєвим ужинком. О цій порі, коли копають картоплі, я щоразу й усе глибше впадаю в якусь велику й терпко-піднесену покору. Під її могутнім впливом безмовно дозволяю деревам скидати листя, відпускаю у вирій журавлів і благословляю діток у школу. Бо повітря все дужче пахне вереснем, а вересень пахне сторінками нових підручників. На шкільному подвір’ї враз здійметься гамір, і почнеться новий навчальний рік. Так заведено здавна, і це неодмінно, як осінь....
0 Переглянути

Словник термінів і понять 8 клас Борзенко, Лобусова (повторне видання) 2021

8 Клас

Автор — митець, який організовує худжній твір, а також той, від чийого імені ведеться розповідь у творі. Алегорія (інакомовлення) — утілення певної абстрактної ідеї в конкретному образі тварини, рослини або предмета. Анафора — єдинопочаток, риторична фігура, вживана на початку віршованих рядків у вигляді звукового, лексичного оптору. Афоризм — лаконічний влучний вислів. Байка — віршове або прозове алегоричне оповідання повчального змісту. Балада — ліро-епічний віршований твір фантастичного, історико-героїчного чи соціально-побутового змісту з драматичним напруженим сюжетом. Верлібр — неримований нерівнонаголошений вірш, що структурно наближає його до прози. Вільний вірш — це форма віршованого твору, усі рядки якого витримані в єдиному силабо-тонічному розмірі (здебільшого ямбічні), але довільно нерівностопні (від 1—2 до 5—8 стоп). Вічні образи — літературні образи, до яких у різні часи зверталися представники різних національних літератур. Наприклад, Прометей, Ісус Христос, Богородиця. Вічні теми — літературні теми загальнолюдського значення (життя і смерть, добро і зло, любов і ненависть, людина і природа). Гіпербола — перебільшення якостей людини, явища, предмета. Громадянська лірика — лірична творчість, у якій розглядаються патріотизм, соціальна відповідальність, громадянська позиція людини. Гумор — відображення смішного в людині й житті. Гумор частіше висловлює добродушне ставлення, не заперечує об’єкта висміювання. Діалог — розмова двох осіб у літературному творі. Драма — один із літературних родів, що змальовує дійсність через дію. Драма тісно пов’язана з театром, вона призначена для сценічного втілення. Драматизм — загострена напруженість дії в художньому творі. Думи — ліро-епічні твори переважно історичного змісту, які виконуються речитативом під акомпанемент кобзи, бандури або ліри. Епіграф — цитата, уміщена перед текстом твору або його розділами, яка визначає основну ідею чи тему твору, указує на авторську позицію....
0 Переглянути

Валентин Чемерис (1936—2016)

8 Клас

Валентин Лукич Чемерис народився 8 липня 1936 року в селі Заїчинці на Полтавщині. Після закінчення середньої школи переїхав до Дніпропетровська (тепер Дніпро), де провів майже сорок років. Письменник навчався на Вищих літературних курсах у Москві, потім працював журналістом у газеті «Прапор юності» та редактором художньої літератури у видавництві «Промінь». На початку 90-х років минулого століття В. Чемерис перебрався до Києва, працював радником в адміністрації Президента України. Пізніше перебував на різних посадах у Національній спілці письменників та в газеті «Літературна Україна». У прозовому доробку В. Чемериса чимало гумористичних, історичних та фантастичних творів: «Вибори таємного агента», «Як стати щасливим», «Еліксир для чоловіків», «Ольвія», «Смерть Антея», «Фортеця на Бористені», «Білий король детективу», «Приречені на щастя» та інші. Опрацьовуємо прочитане 1. Де й коли народився Валентин Чемерис? 2. Де письменник здобув літературну освіту? 3. Де працював Валентин Чемерис? 4. Назвіть основні твори письменника. 5. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит відомості про письменника. ПРО СЕРЙОЗНЕ З ГУМОРОМ Чи можливо про кохання писати з гумором? Здається, серйозне почуття потребує таких самих серйозних засобів вираження. Однак В. Чемерис доводить своїм читачам, що історія кохання може мати й гумористичний «супровід». Усе тому, що герої його повісті «Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» — люди дуже молоді й життєрадісні. Їм нема коли сумувати — вони сповнені оптимізму, що не дозволяє опускати рук навіть у безнадійних ситуаціях....
0 Переглянути

Український гумор

8 Клас

Письменники давно помітили, що сміх позитивно впливає на духовне здоров’я людини й усього народу. Наприклад, автор «Тореадорів з Васюківки» Всеволод Нестайко за посередництвом одного зі своїх героїв зазначив: «Веселі, дотепні люди — дуже, по-моєму, потрібні для життя, потрібніші за серйозних, поважних і суворих. Бо серйозні й поважні тільки наказують та покрикують. А якийсь жартун скаже дотепне слово, і одразу легше працювати людям, і робота спориться, коли серед людей веселий чоловік». Своє почуття гумору ми можемо розвивати за допомогою літератури, адже читання гумористичних творів — це своєрідна сміхотерапія, що лікує від гострих нападів серйозності. Відомо, що гумор є різний: витончений і плаский, вульгарний і вишуканий. Існує також і національний: скажімо, англійський або український. Як і кожна людина, народ теж має своє неповторне «почуття гумору». Про український сміх пишуть, що він не злостивий, здебільшого добродушний. Навіть у дуже скрутні періоди своєї історії українці знаходили привід для сміху. Він підтримував людей у різних життєвих ситуаціях, а декому допомагав побороти відчай і страх. Драматург Лесь Подерв’янський влучно визначив наше ставлення до сміху: «Українці сміються часто-густо над самими собою, що дуже привабливо і симпатично. І це є ознакою сили й душевного здоров’я. Адже кожен психіатр знає, що людина, схильна до самоіронії, — здорова людина»....
0 Переглянути

Юрій Винничук (нар. 1952)

8 Клас

Юрій Павлович Винничук народився 18 березня 1952 року в Івано-Франківську. Вищу освіту здобув на філологічному факультеті місцевого педагогічного інституту за спеціальністю «учитель української мови і літератури». Згодом Ю. Винничук переїхав до Львова. Щоб заробити на життя, працював вантажником, художником-оформлювачем. Упродовж кількох років він входив до творчого колективу естрадного театру «Не журись», писав сценарії та пісні для вистав. Частину життя письменник присвятив журналістській діяльності в газетах «PostПоступ» та «Гульвіса». Юрій Винничук відомий прозовими творами «Місце для дракона», «Ласкаво просимо в Щуроград», «Діви ночі», «Мальва Ланда», «Весняні ігри в осінніх садах», «Танґо смерті», «Аптекар», «Нічний репортер» та ін. Він є автором краєзнавчих книжок «Легенди Львова», «Кнайпи Львова», «Таємниці львівської кави», упорядником антології української фантастики «Огненний змій» та міфологічної енциклопедії «Книга бестій». Україна і світ Твори Юрія Винничука перекладалися у Великій Британії, Аргентині, Білорусі, Канаді, Німеччині, Польщі, Сербії, США, Франції, Хорватії, Чехії. За творчі досягнення Юрія Винничука двічі визнавали лауреатом премії «Книга року Бі-Бі-Сі» (у 2005 і 2012 роках). Опрацьовуємо прочитане 1. Коли народився Юрій Винничук? 2. Де він здобув освіту? 3. Які факти свідчать про популярність творів Юрія Винничука? З якими творами письменника ви знайомі? 4. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит відомості про письменника....
0 Переглянути

Володимир Дрозд (1939—2003)

8 Клас

Володимир Григорович Дрозд народився 25 серпня 1939 року в селі Петрушин на Чернігівщині. Після закінчення школи працював у районній газеті. Вищу освіту він здобув на факультеті журналістики Київського університету. Володимир Дрозд автор численних творів різних жанрів: поезій, новел, оповідань, повістей, романів. Читацьке визнання дістали його прозові твори «Ирій», «Катастрофа», «Самотній вовк», «Спектакль». Знайшли своїх читачів й романи-біографії письменника: «Ритми життя», «Дорога до матері», «Добра вість». За роман «Листя землі» Володимира Дрозда відзначено Державною премією імені Тараса Шевченка. Помер Володимир Дрозд 23 жовтня 2003 року. Актуальна цитата «...уся цінність оповідання «Білий кінь Шептало» в тому, що воно — над часами й ідеологіями, оскільки жодною мірою не втратило своєї актуальності: суспільство завжди насторожено (а то й вороже) ставиться до тих, хто чимось вирізняється з-поміж інших, хто бунтує й обстоює свою винятковість...»...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 5 6 7 8 9 10 11 12 13 ... 32
Назад

Навігація