Войти
Закрыть

Засновник з Основи: Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843)

9 Клас

Григорій Федорович Квітка — засновник прози в новій І українській літературі. Народився 29 (18) листопада 1778 р. в слободі Основа, що на Харківщині, у родині відомих на всю Слобідську Україну дворян. Предки письменника належали до стародавнього козацько-старшинського роду. На Харківщині Квіткам належало багато земель, численні маєтності. Предки Григорія брали активну участь у громадському та релігійному житті міста, були у своєму краї щедрими благодійниками. Дитинство письменника пройшло в родовому маєтку. З сім’єю Квіток був добре знайомий Григорій Савич Сковорода, він неодноразово гостював у них. Поета-філософа тут дуже шанували, а малий Григорій вивчав напам’ять твори великого мудреця. Філософські погляди Г. Сковороди вплинули також на формування світогляду Г. Квітки, він близько сприйняв сковородинську ідею служіння народові. Майбутній письменник бере активну участь у створенні Харківського професійного театру, благодійного товариства, інституту шляхетних дівчат, Харківської губернської бібліотеки. У 1812 р. Г. Квітка обіймає посаду директора Харківського приватного театру, із захопленням здійснює режисуру вистав. Любов до театру письменник проніс через усе своє життя, про що свідчить його звернення до драматичних жанрів у власній творчості. Г. Квітку захоплювала також журналістська діяльність. Окрім того, що надсилав дописи в тогочасні журнали, він ініціював також видання першого в Україні науково-літературного журналу «Украинский вестник», харківських альманахів «Утренняя звезда», «Молодик», першої збірки українських прислів’їв і приказок....
0 Переглянути

Сміх і сум Івана Котляревського (1769-1838)

9 Клас

Іван Петрович Котляревський народився 9 вересня (29 серпня) 1769 р. в Полтаві. У цей час в Україні вже скасували гетьманство, але ще діяло Військо Запорозьке й залишалася Запорозька Січ. Дитинство маленького Івася було овіяно романтикою козаччини, спогляданням козацького полкового життя, розповідями про славні запорозькі походи й подвиги. Тільки з 1796 р., коли Полтава стала повітовим містечком, вона перетворилася на глуху малоросійську провінцію великої Російської імперії. За деякими дослідженнями, у роду І. Котляревського предки були козаками, але вже його батько належав до цивільних і служив канцеляристом у Полтавському міському магістраті. Він віддав Іванка на навчання спочатку до місцевого дяка, а в десять років — до семінарії. Крім богослов’я, юний Котляревський вивчає основи філософії, поетики, риторики, засвоює латинську, німецьку, французьку, російську мови. Самотужки він опановує також польську. Допитливий семінарист не лише читає в оригіналі твори цими мовами, а й перекладає Вергілія, Овідія, Горація. За такими заняттями майбутній автор «Енеїди» вправлявся в мистецтві віршування, сам починав римувати. За свідченнями українського письменника й педагога полтавця Степана Стебліна-Камінського, «ще в юному віці Котляревський мав пристрасть до віршів і вмів до всякого слова майстерно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товариші його по семінари прозвали "рифмачем”»....
0 Переглянути

Світлі обрії нової української літератури

9 Клас

Ці слова сучасної української поетеси Ліни Костенко влучно відображають культурно-історичний період, який ви вивчатимете надалі. Про українських письменників XIX ст. не можна сказати, що вони переймалися тільки мистецтвом. Це були більше, ніж трударі на ниві красного письменства. У часи, коли під сумнів було поставлено виживання українського народу, саме вони, національні письменники, узяли на себе обов’язки, які мала б виконувати держава: стояти на захисті прав народу, сприяти культурному піднесенню, розвивати його національну мову. Але в умовах бездержавності саме художня література стала важливим чинником формування національної свідомості народу. Письменники, яких ви вивчатимете, були людьми звичайними й незвичайними водночас. Вони кохали й страждали, клопоталися про своїх рідних і близьких, мріяли про звичайне людське щастя. Але кожного з них доля додатково наділила високою місією боронити свій народ, його майбутнє. А можливо, не доля, а вони самі вирішили обрати собі такий шлях?...
0 Переглянути

Лицар духовності: Григорій Сковорода (1722-1794)

9 Клас

Минуло понад два століття відтоді, як жив і творив великий митець і мислитель українського народу Григорій Сковорода. Він був загадкою для своїх співвітчизників за життя, нерозгаданий він і сучасними дослідниками, хоч кількість наукових праць про нього обчислюється сотнями. За стильовими ознаками творчість українського Сократа належить добі пізнього Бароко. Водночас можемо віднести Г. Сковороду до мислителів ренесансного типу. Як і митці доби Відродження, він був усебічно обдарований: мав прекрасний голос і був професійним співаком, художником, письменником, філософом, педагогом. Жоден твір Г. Сковороди за його життя не був надрукований, але всі вони розходилися по Україні в рукописних списках. Чимало духовних пісень на його слова у XVIII ст. виконували кобзарі та лірники, студенти шкіл і мандрівні дяки, аматори в сімейному колі. Авторитет і популярність Г. Сковороди були такими великими, що йому приписували навіть твори інших авторів. Воістину він був учителем усього українського народу. Про нього складено багато легенд, які збуджують і досі уяву: нібито сама російська цариця Катерина II пропонувала українському мудрецеві переїхати до столиці; буцімто втік з-під вінця, бо вважав свободу важливішою від сімейного щастя; що викопав собі могилу й попередив ближніх про день свого відходу в інший світ. Правдиві й вигадані сюжети про життя Григорія Савича Сковороди притягували увагу співвітчизників до його особистості....
0 Переглянути

Перлини доби Бароко

9 Клас

Перший пов’язаний із кризою гуманістичних ідей доби Відродження. Що глибше мислителі проникали в таємниці світу, то сильніше він вражав їх своєю суперечливістю і неможливістю пізнання. Нові наукові відкриття, особливо в галузі математики, фізики й хімії, давали уявлення про безкінечність світу й підводили до думки, що людина — маленька піщинка, від якої мало що залежить. Через це наростав драматизм сприйняття буття, невпевненість людини у своїх можливостях, а відповідно — криза гуманістичних ідей доби Відродження і пошук нових засад для змалювання людини в різних видах мистецтва. Загалом не відкидаючи ренесансної ідеї про її велич, мистецтво повертається до прийняття Бога як надприродної сили, від якої залежить усе, зокрема й людина. Другий чинник — це прагнення Контрреформації посилити свій вплив на людину. У боротьбі за неї католицька церква намагається поєднати релігійні переживання вірян з художніми здобутками й поставити мистецтво собі на службу. Із цією метою вона звертається до чуттєвого (зорового та слухового) досвіду людини. В архітектурі й живописі це позначилося на розкоші й багатстві оздоблення церков. Духовну музику під час релігійних відправ почали виконувати багатоголосними розспівами, що мало викликати захват небесною гармонією, яка є таїною для людини. Щоб посилити ефективність слова, насамперед слова проповіді, священники поєднували важливий ідейний зміст із пишнотою й виразністю висловлення. Усі ці мистецькі прийоми мали підкреслити велич і неосяжність Божественного задуму Творця....
0 Переглянути

Світло доби Ренесансу

9 Клас

Ренесанс, або Відродження, як культурно-історична епоха та культурно-мистецький рух прийшов на зміну Середньовіччю. Він виник на початку XIV ст. в Італії. Спочатку митці ставили за мету використовувати забуті форми античної спадщини, але потім світоглядні пошуки спричинили глибоке переосмислення ролі людини у світі та її стосунків із Богом. Якщо в епоху Середньовіччя людину називали вінцем Божого творіння, але насправді вона була підпорядкована релігійним нормам і канонам, то в добу Відродження її почали уявляти як довершене втілення задуму Бога на землі та богорівну особу. В образотворчому мистецтві художники вже не копіювали усталені шаблони. На зміну стражденним ликам святих на позолоченому тлі прийшли образи живих людей. Навіть образи Ісуса Христа, Богородиці та святих на полотнах почали набувати реальних людських рис. Письменники-гуманісти в центр уваги теж поставили живу людину з її земними радощами, переживаннями й турботами. Мистецький ідеал того часу — фізично й духовно розвинена гармонійна особистість. У добу Відродження в Європі розпочався процес формування європейських націй і творення літератури національними мовами. Історичні координати Занепад колись могутньої середньовічної держави Русі-України і підкорення її монголо-татарами майже на три століття загальмували культурний розвиток нашого народу. Починаючи з XIV ст, більшість українських земель увійшла до складу Великого князівства Литовського. І хоч у новій державі панівною була українська культура (офіційною мовою стала староукраїнська, діяли києворуські закони тощо), наш народ, ослаблений боротьбою протягом попередніх століть, так і не віднайшов у собі сил утвердитися в ній на рівних правах із литовцями....
0 Переглянути

Слово про «Слово о полку Ігоревім»

9 Клас

«Cлово о полку Ігоревім» — перлина давньоруської літератури, досі єдиний відомий нашим сучасникам зразок героїчного епосу XII ст. Минуло понад два століття відтоді, як виявили один з його списків, а твір і досі привертає до себе увагу дослідників своєю художньою досконалістю, емоційністю, патріотичністю, зрілою державницькою позицією. Автор «Слова...» — геніальний митець, що «...стояв на плечах усіх своїх літературних попередників», тобто увібрав кращі набутки фольклорної творчості та літературні традиції свого часу. Спробуймо осягнути деякі таємниці цього прекрасного твору. Майже детективна історія «Слово о полку Ігоревім» — пам’ятка києворуської літератури, оповита багатьма таємницями й загадками. Одна з них стосується того, як «відкрили» текст твору. Уперше про існування «Слова...» оголосив наприкінці XVIII ст. член російської Академії наук, відомий московський колекціонер старожитностей граф Олексій Мусін-Пушкін. Він скопіював текст і надіслав його цариці Катерині II. У 1800 р. знахідку було надруковано. У 1812 р. під час пожежі в Москві рукопис згорів, тому деякі дослідники висловлюють скептичне припущення: а чи був він узагалі? Чи не майстерна це містифікація?...
0 Переглянути

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

9 Клас

На початку свого розвитку давньокиївська література протягом багатьох століть була переважно релігійного характеру. Пов’язано це з тим, що в уяві середньовічного книжника церковнослов’янська мова сприймалася як священна, головним завданням якої було вираження об’явленої Богом істини. Автори та переписувачі не могли навіть подумати, що текст слугуватиме для інших цілей. Лише значно пізніше відбулося розмежування художньо-естетичної функції літератури від прикладної релігійної. Оригінальна література давньокиївського періоду до наших часів дійшла лише частково. Багато творів зникло в огні під час ворожих нападів, та й нефаховість або байдужість тих, кому до рук потрапляли безцінні манускрипти, завдали мистецькій спадщині непоправної шкоди. Але навіть та частина творів літератури, що дійшли через століття, дає уяву про багатство духовного життя наших предків. Основними жанрами оригінальної літератури були літописи, проповіді (ораторська проза), повчання, житія святих, оповідання, сказання, ходіння, паломницька література. Для більшості творів оригінальної києворуської літератури були характерні такі ознаки: патріотизм; пафосність; повчальність; персонажі — носії релігійно-моральних і політичних ідей....
0 Переглянути

Глибини перекладної літератури: Біблія

9 Клас

Без перебільшення можна сказати, що найпопулярнішою книгою у світі є Біблія. За кількістю перекладів, повторних перекладів і переказів їй немає суперників серед інших книжок. Британська енциклопедія пише, що до 1966 р. повний текст Біблії був опублікований 240 мовами й діалектами, окремі її книги — ще 739 мовами, а це загалом становить 1279 перекладів. Загальний тираж її сягає майже мільярда екземплярів. Біблія — невичерпна книга, яка акумулювала знання про Бога й людину. У ній Бог розмаїто розкриває людям свої таємниці. Але в Біблії пояснюється не лише релігійне вчення, Божественна істина, а й життєва мудрість. Історія, географія, соціологія, мистецтво — ось неповний перелік сфер людського пізнання, які так чи інакше спиралися у своїх пошуках істини на тексти Святого Письма. Без Біблії ні Мікеланджело, ні Леонардо да Вінчі, ні Рембрандт, ні Ель Греко не стали б тими визначними митцями, якими протягом століть захоплюється весь світ. На ній ґрунтувалася творчість Шекспіра, Расіна, Данте, Сковороди, Шевченка, Толстого, Достоєвського й інших видатних письменників. У чому ж секрет потягу людей до цього літературного твору? Як зауважив канадський дослідник Біблії Нортроп Фрай у своїй книжці «Великий код: Біблія і література», «...Біблія більше схожа на малу бібліотеку, аніж власне на книжку; можливо, про неї ми звикли думати як про одну книгу тільки тому, що для зручності її вміщують під одну обкладинку». Справді, слово Біблія у своєму первинному сенсі означало «малі книжки», або «зібрання книжок». Писали їх на трьох континентах — в Азії, Африці та Європі протягом І тис. до н. е. — II ст. н. е. Уявіть тільки: шістдесят поколінь людей змінилося за цей час!...
0 Переглянути
Вперед
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 ... 50
Назад

Навігація