Войти
Закрыть

Пам’ятки оригінальної літератури княжої Русі-України

9 Клас

Серед помітних творів письменства цього періоду є «Повість врем’яних літ», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, проповіді Феодосія Печерського, «Житіє Феодосія Печерського», «Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона, «Житіє Бориса і Гліба». «Повість врем’яних літ» «Повість врем’яних літ» — перше літописне зведення, укладене в Києві на початку XII ст., яке пізніше входило до всіх літописних зводів XIV-XVI ст. Теорія літератури Літбписи (описи літ, років) — це зводи (зібрання) у хронологічному порядку коротких записів чи докладних розповідей про історичні події руської та козацької епох. Літописи творили з метою зберегти пам’ять про минулі часи. Це одночасно й історичні документи, і художні твори. Вони включають і легенди, і військові повісті, і житія, і різноманітні документи. У язичницьку добу їх складали волхви («Велесова книга»), у християнську — ченці («Повість врем’яних літ»). Першу редакцію «Повісті...» здійснив Нестор Літописець близько 1113 р. Оригінал пам’ятки до нас не дійшов. Відомі лише списки (копії) — Лаврентіївський та Іпатіївський, — зроблені наприкінці XIV — на початку XV ст....
0 Переглянути

Розвиток писемності після хрещення Русі-України

9 Клас

Середньовіччя на українських землях розпочалося з розбудови централізованої держави Русі-України зі столицею в Києві (IX ст.) і прийняття християнства (X ст.). У час свого розквіту — за князювання Святослава Хороброго, Володимира Великого та Ярослава Мудрого — вона охоплювала величезні території від Балтики до Чорного моря й від Карпат до Волги, підпорядкувала собі всі східнослов’янські та деякі фінські племена. Поступово вона стала найбільшою та наймогутнішою державою Європи. Ще в язичницький період русини досягай великих успіхів у військовій справі, зовнішній політиці, ремеслах, торгівлі, культурі, освіті й громадському житті. Усі ці здобутки значно помножилися після того, як 988 р. князь Володимир запровадив християнство. Надзвичайної майстерності та самобутності досягай в Києві й інших містах краю дерев’яна, а потім і кам’яна архітектура, техніка будівництва золотоверхих теремів і церков, живопис і декоративне мистецтво. Переконливі свідчення цього — Десятинна церква (991-996), Михайлівський собор, Золоті ворота, Софійський собор (1030 1050-і роки) у Києві, Спасо-Преображенський, Єлицько-Успенський собори (XI ст.), Борисо-Глібський собор (XII ст.), Троїцько-Іллінський монастир (1069) у Чернігові й інші численні шедеври зодчества. Середньовічні українці зуміли виробити в архітектурі, інших видах мистецтва й ремесел власний киево-руський стиль. Він утворився безпосередньо з візантійського, але поступово набув неповторних національних особливостей....
0 Переглянути

Українська середньовічна література ХІ–ХV ст.

9 Клас

Вступ. Протягом кількох тисячоліть аж до середини XX ст. українці успішно творили прекрасну усну словесність. На певному рівні духовного розвитку наших предків від фольклору відокремилася література. Відтоді фольклор і література існують паралельно: здійснюють постійний взаємовплив, однак розвиваються за різними мистецькими законами. Рушієм історії літератури є чергування мистецьких методів — романтичного й реалістичного — і зміна напрямів. Основні періоди в історії української літератури практично збігаються з основними художніми напрямами. Насамперед зауважте, що, крім стильового поділу (за напрямами), існує ще одна, традиційна, хронологічна класифікація історії вітчизняного письменства. За нею розрізняють давню українську літературу (від початку до кінця XVIII ст.) і нову (ХІХ-ХХІ ст.). Давня складається з двох періодів — княжого (прадавньоукраїнське, або руське, письменство — IX XIII ст.) і козацького (староукраїнське письменство — XVI-XVIII ст.). їх розділяє перехідний період (XIV-XV ст.), коли в літературі майже нічого оригінального не було створено. А зараз погортаємо старі книги й пожовклі рукописи давньої української літератури. Однак сприйняти їх буде не просто. На перешкоді ставатимуть три причини. 1. Мовна. З часу прийняття християнства літературно-писемною мовою в Київській державі, а відтак і в Україні XIV-XVIII ст. була церковнослов’янська (староболгарська) мова. Щоправда, вона постійно українізувалася під впливом живої народної мови. У результаті вже до XVI ст. утворилася староукраїнська книжна мова на основі церковнослов’янської з лексичними й граматичними елементами живої народної мови, латини, давньогрецької, литовської, польської, згодом — російської. Цією мовою писали й перекладали художні твори, наукові, церковні праці й державні документи....
0 Переглянути

Українські народні балади

9 Клас

Термін «балёда» походить від грецьк. ballo — рухатися. Баладами в Західній Європі спочатку (XII—XIII ст.) називали пісні про кохання, що супроводжували танець. Тому вони відрізнялися від ліричних пісень ритмом, поєднувалися з різними танцювальними рухами. Згодом тематичні рамки розширилися. Перейшовши в літературу (передовсім завдяки Данте Аліґ’єрі, Ф. Війону), балада стала жанром ліро-епічної поезії, хоча в деяких народів зберегла своє первісне значення (танцювальні пісні англосаксів і скандинавів). Балада вважається досить пізнім жанром фольклору, бо виконувала вже насамперед не ужиткову функцію (лікувальну, обрядову), а естетичну. На думку науковців, час виникнення балад у данців і французів — XII ст., в англійців і шотландців — XIII-XIV ст., в українців — XIV ст. Уперше письмово була зафіксована українська балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» чеським філологом Я. Благославом у 1571 р. (запис здійснений перед 1550 р.). До речі, це найдавніший зразок живої української народної мови, що дійшов до нас. Наприкінці XVIII ст. й до сьогодні записано понад 300 цих творів. Теорія літератури Народна балада — це епічно-лірична сумовита пісня з драматично напруженим сюжетом, у якій ідеться про незвичайні або й фантастичні події, трагічні конфлікти в особистому, родинному чи суспільному житті звичайних людей....
0 Переглянути

Родинно-побутові пісні

9 Клас

Дуже різноманітні пісні про родинне життя, бо охоплюють різні грані буття: сімейні взаємини, життєві конфлікти, побут. Найпоширеніша тема цих пісень — болісні переживання жінки, яка терпить наругу від свекрухи або чоловіка-пияка, нелюба, тирана («Чи я в лузі не калина була» ,«Іще сонце не заходило», «Летіла зозуля», «Ой журилася матінка мною», «Ой, глибокий колодязю, золотії ключі»). Ще з більшим драматизмом змальовано дійсність у піснях про трагічні сімейні обставини. Це передовсім сирітські пісні, у яких оплакується гірка доля сиріт, що залишилися без батьківського тепла й підтримки, з дитинства поневірялися по наймах («Та немає гірш нікому», «Ой матусенько моя, та коли б же ти знала», «Ой налетіли голуби»), З огляду на особливо трагічну історію нашого народу численними були й удовині пісні (не випадково Україну називали удовиним краем). Тут змальована важка доля жінки, яка залишилася без пари, сама мусить виконувати всю роботу на полі й удома, виховувати дітей-сиріт, не маючи надії на допомогу інших людей («Поза гаєм зелененьким», «Ой у полі калина стояла», «Ой жила я сім год удовою», «Усі гори зеленіють»). Жартівливі пісні вирізняються гумористично-сатиричним змістом. У цих творах відображено веселу вдачу українців, які вміли з усмішкою сприймати несподівані повороти долі, знаходили розраду в улучному дотепі. Такі пісні розкривають різні теми — від комічних життєвих ситуацій і до зовсім не веселих подій, на які люди пробували дивитися з іронією («Ярема», «А до мене Яків приходив», «Явтух», «Кину кужіль на полицю», «Гоп, мої гречаники», «Ой під вишнею, під черешнею», «Ой що ж то за шум учинився», «Грицю, Грицю, до роботи»)....
0 Переглянути

Фольклор

9 Клас

Процес виникнення фольклору. Термін «фольклор» (від англ. народна мудрість, знання) уживається в широкому й вузькому значенні. У широкому — це художнє відображення дійсності в • словесних, • музичних, хореографічних і • драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом. Синонімічний термін тут — «народна творчість». У вузькому значенні «фольклор» іменує словесну творчість народу. Її ще називають «усна словесність», «народна словесність», «усна народна творчість», «народнопоетична творчість». Ми будемо вживати термін «фольклор» саме у вузькому значенні. Фольклор — це перший напрям в історії українського мистецтва слова. У літературному процесі він займає окреме місце як цілісний, своєрідний художній організм. • Завдання основного рівня 1. Пригадайте першу у вашому житті народну казку. Хто вам її розказав? Про що вона? 2. Які улюблені народні пісні вашої родини? 3. У чому відмінність між фольклором і літературою? 4. Які жанри народної творчості вам відомі? 5. Які тематичні групи народних історичних пісень ви знаєте? 6. Що ви знаєте про народну поетесу-піснярку Марусю Чурай? 7. Назвіть основні художні особливості народних дум. Підсумовуючи вивчене раніше, наголосимо, що усна народна творчість і писемна, авторська, література є двома стадіями та двома формами словесного мистецтва. У ході духовного розвитку людства з міфології виокремився фольклор, а згодом із фольклору — література (це — стадії). Далі фольклор і письменство розвиваються паралельно, впливаючи одне на одного, а часом і переплітаючись (є формами)....
0 Переглянути

Своєрідність і розвиток художньої літератури

9 Клас

Чуттєво-мисленнєве дерево. Історія людства налічує десятки тисяч років. Увесь цей час людина не просто жила, а пізнавала світ і себе, наближалася до істини, удосконалювалася, творила себе як духовну істоту. Це творення продовжується й тепер і триватиме доти, доки існуватиме світ. Цей духовний розвиток людства найбільш наочно можна уявити у вигляді чуттєво-мисленнєвого дерева (див. схему на форзаці 1). Спочатку воно було тоненьким паростком. Цей паросток — міф (від грецьк. слово, переказ), міфологія, тобто найдавніші уявлення наших предків про буття, світ, Бога, людину й істину. У ньому зливалися вірування, знання з астрономії, фізики, хімії, медицини й математики, словесна творчість, музика, пісня, танець, малюнок тощо. Потім паросток-міф став стовбуром, з якого виросли три потужні гілки: • віра — з інтуїтивним1 відчуттям Бога та мораллю (уявленням про добро і зло), що поступово оформились у різні релігійні вчення (індуїзм, буддизм, юдаїзм, християнство, іслам); • мистецтво — з образно-емоційним виявом творчості; • наука — розумове пізнання світу через творення понять і їхніх зв’язків. Ці три віті — вияви духовності (віра — мистецтво — наука) — тісно пов’язані між собою, адже виростають із спільного стовбура (міфу). Водночас кожна з них розгалужується на десятки й сотні менших гілочок. Наприклад, віть мистецтва розрослася багатьма гілочками: музика, живопис, скульптура, хореографія (танець), література, театр, кіно тощо. Усе це — види мистецтва. Віть науки також розгалузилася на три потужні гілки: природознавчу, математичну й гуманітарну, тобто людинознавство. Серед найважливіших гілок людинознавства (разом з філософією, історією та психологією) — філологія (наука про мову та слово). Філологія розгалужується на мовознавство (вивчення мови в усіх її виявах) і літературознавство (вивчення природи саме мистецького слова, художньої літератури)....
0 Переглянути

Українська література 9 клас Пахаренко 2017

9 Клас

Щойно ви переступили поріг старшої школи, поступово входите в доросле життя. А отже, намагаєтеся збагнути закони цього світу, відповісти на запитання, що є добро, а що — зло, у чому сенс людського існування, намагаєтеся знайти своє покликання, зреалізувати себе, щоб стати, зрештою, вільними й щасливими людьми. Справжньою, надійною порадницею в цих пошуках може стати для вас художня література. Вона відкриватиме вам видимі й невидимі світи, найсокровенніші глибини людських душ, допомагатиме бачити, цінувати та творити красу, а найголовніше — учитися любити (родину, Батьківщину, кохану людину, усе суще) і бути любленими. Однак для цього треба передовсім щиро захопитися літературою, ознайомитися з її історією, опанувати закони її творення, тобто стати заповзятими й умілими читачами. Вашим помічником у цій прескладній, прецікавій справі й покликаний стати щойно розгорнутий підручник. На його сторінках ви зустрінетеся з уже відомими вам із молодших класів письменниками — Т. Шевченком, С. Руданським, Л. Глібовим, а з більшістю авторів познайомитеся вперше — І. Вишенським, І. Величковським, Г. Сковородою, І. Котляревським, Г. Квіткою-Основ’яненком, Марком Вовчком, Ю. Федьковичем, М. Старицьким, І. Нечуєм-Левицьким... Ми здійснимо мандрівку в сиве минуле українського народу, у XVI-XIX ст. Переконаний: вона буде цікавою та повчальною, адже на вас чекає спілкування з визнаними класиками рідного письменства, кожен з яких — неповторний. Через їхні твори зануритеся в атмосферу давніх епох, довідаєтеся, чим жили, що відчували, про що думали наші предки. Переконаєтеся, що деякі з порушених у їхніх творах проблем виявилися безпомилковими пророцтвами, деякі злободенні й нині, а деякі — вічні. Отже, нудьгувати не доведеться, лінуватися — не варто. За яким принципом укладений підручник? Спочатку подано теоретичний і фольклорний блоки. Далі в кожному вступному розділі розглянуто відповідну культурно-історичну епоху й породжений нею мистецький напрям. Потім докладно охарактеризовано життя та творчість яскравого представника (представників) цього напряму. Це і є основна відмінність старших класів від молодших і середніх, де вивчали творчість письменників оглядово, без хронологічної послідовності. Тепер настав час удумливого й різнобічного осмислення. Передовсім подаються відомості про життя та творчість митця, а також промовисті уривки з автобіографій, творів, листів і щоденників цього автора, позитивні й критичні відгуки...
0 Переглянути

Джонатан Свіфт (1667—1745)

9 Клас

Видатний англійський письменник Джонатан Свіфт народився 30 листопада 1667 року в місті Дублін (Ірландія) у родині бідного службовця. Його батько був суддівським чиновником, він помер, коли син ще не народився, сім'я жила в бідності. Тому вихованням хлопчика займався дядько Годвін, з матір'ю Джонатан майже не зустрічався. Після школи він вступив у Трініті-коледж Дублінського університету, який закінчив у 1686 році. Свіфт отримав ступінь бакалавра з гуманітарних наук. Але в Ірландії почалися заворушення, які спонукали Свіфта перебратися до Англії. Він працював секретарем знатного вельможі. У 1690 році Свіфт повернувся до Ірландії, почав писати вірші. У 1692 році Свіфт отримав звання магістра в Оксфорді, а пізніше прийняв духовний сан англіканської церкви, був призначений сільським священником. Наступні 10 років він займається садівництвом, проповідує та доглядає за будинком, наданим йому церквою. Також він знову починає писати. Публікує твори «Казка бочки» і «Битва книг». У 1713 році він був призначений деканом (настоятелем) собору Святого Патріка в Дубліні. Джонатан Свіфт починає працювати над своїм найзнаменитішим твором «Мандри Гуллівера», який приніс йому світову славу....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 120 121 122 123 124 125 126 127 128 ... 229
Назад

Навігація