Войти
Закрыть

Під чужим небом

11 Клас

Що ви знаєте про українських поетів Олену Телігу та Олега Ольжича? У чому подвиг і трагізм їхніх доль? Які мотиви творчості цих поетів? За тлумачним словником доберіть лексичні значення до слів еміграція, імміграція, ностальгія, діаспора, історіософізм. Українська революція 1921 р. зазнала поразки. Армія УНР (майже 20 тисяч осіб) разом із державними органами наприкінці 1920 р. вимушено залишила територію України й опинилася в еміграції. Вояків було розміщено в спеціальних таборах у Польщі та Румунії. Незважаючи на невпевненість у майбутньому, вони не втрачали сили духу, займалися військовим вишколом, розгорнули у своєму середовищі активну культурно-просвітницьку роботу. Наприклад, у польському таборі для переміщених (м. Каліш) діяли гімназія, курси для малописьменних, бібліотека, хори, оркестр, школа українського танцю, виходили часописи «Залізний стрілець», «Нове слово», «За Україну», «Джерело», «Військовий вісник», «Веселка». Саме в останньому протягом 1922-1923-х рр. друкувалися Ю. Дараган, Є. Маланюк, М. Грива та інші поети, яких дослідники пізніше віднесуть до складу «Празької школи». У їхніх творах цього періоду звучить ностальгія за батьківщиною, наявна трагічність світосприйняття через крах національно-визвольних ідей. Після погіршення ставлення польської влади до емігрантів багато з них переїжджає до Чехословацької Республіки. За підтримки президента Т. Масарика українська діаспора змогла відкрити в ЧСР заклади вищої освіти з навчанням рідною мовою: Український вільний університет при Карловім університеті, Український педагогічний інститут ім. М. Драгоманова у Празі, а також Українську сільськогосподарську академію в Подєбрадах (містечко неподалік Праги). Вони стали осередками формування національної української еліти за кордоном. Тут навчалися або працювали колишні вояки УНР Ю. Дараган, Є. Маланюк, Л. Мосендз, М. Чирський та діти емігрантів О. Теліга, Олег Ольжич, Н. Лівицька-Холодна, О. Лятуринська та інші. Це була плеяда високоосвічених інтелігентів. Юнаки та юнки здобували освіту з різних фахів: Леонід Мосендз — хіміка, Олег Ольжич — археолога, Олекса Стефанович — філософа, Євген Маланюк — інженера, але в умовах еміграції їх об'єднувала одна ідея — служити втраченій батьківщині....
0 Переглянути

Осип Турянський (1880-1933)

11 Клас

Осип Васильович Турянський народився 2 лютого 1880 р. в селі Оглядів на Львівщині. Львівська українська гімназія, філософський факультет Віденського університету дали юнакові з багатодітної селянської родини ґрунтовну освіту, яку він увінчує в 1907 р. захистом дисертації. У 1914 р. почалася Перша світова війна. На відміну від усіх попередніх воєн, у яких ворожі уряди задіювали лише регулярні війська, у Першій світовій мобілізація в кожній із держав-учасників набула національного масштабу. До лав армій беруть мирне населення, не навчене військової справи, напівголодне, часто без обмундирування і зброї. Тому ця війна за кількістю людських жертв стала наймасштабнішою за всю попередню історію людства. Масові страждання і втрати були принесені в жертву політичним амбіціям владних верхівок країн, що воювали. О. Турянського, 34-річного доктора філософії з мирною професією вчителя іноземних мов, у 1914 р. відряджають на австрійсько-сербський фронт у чині молодшого офіцера. У 1915 р. в одному з боїв він потрапляє в полон до сербів. Узимку того самого року австрійська армія прорвала фронт і серби, відступаючи, повели в мороз і хуртовину через гори Албанії шістдесятитисячну групу полонених. У її складі перебував і О. Турянський. Полонені і конвоїри опинилися в однаково жалюгідних умовах. Гірський перевал подолало лише п'ятнадцять тисяч солдатів, решта загинула або була застрелена конвоїрами. Осип Турянський, як і більшість однополчан, перебував на межі життя і смерті. Шестеро його товаришів, із якими він утік із-під варти, замерзли в горах, а сам Осип Васильович урятувався завдяки щасливому випадку. Покритого кригою, але зі слабкими ознаками життя, його підібрали сербські лікарі, що їхали за колоною полонених. Серед них — українець Василь Романишин, який і впізнав земляка. Щоб урятувати життя О. Турянського, зважилися на відчайдушний крок: його тіло опустили в холодну воду, аби розморозити. Після лікування він перебуває на італійському острові Ельба в таборі для полонених. Письменник усвідомлює, що життя було йому дароване не випадково, а для того, аби розповісти сучасникам і нащадкам про жахіття війни. Тож у 1917 р. він розпочинає роботу над твором «Поза межами болю». У ньому автор змальовує всі кола дантового пекла, які був змушений пройти. Повернувшись додому, автор доопрацьовує текст й уперше видає його у Відні 1921 р. німецькою мовою. Книжка одразу зробила його одним із найвідоміших письменників у Європі....
0 Переглянути

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

11 Клас

Богдан-Ігор Антонич народився 5 жовтня 1909 р. на Лемківщині1, у селі Новиця Горлицького повіту, в сім'ї священика В. Кота, який змінив прізвище незадовго перед народженням єдиного сина. Лемківщина — самобутній, незвичайний край, природа, звичаї та обряди, пісні якого не могли не вплинути на обдарованого юнака, його творчу уяву. За визначенням поета, це «земля вівса та ялівцю», у якій дивовижно переплелися залишки язичницьких вірувань, давнини й незбагненно-чарівний світ природи. 1 Лемківщина — українська етнічна територія, на якій здавна проживала етнографічна група українців — лемки. Розташована в Карпатах (охоплює частину сучасної України, Польщі, Словаччини). У 1928-1934 рр. майбутній поет навчається у Львівському університеті, опановує славістику. Та навіть диплом магістра не дав йому змоги посісти державну чи викладацьку посаду. Він заробляє на життя пером: працює журналістом і редактором, пише вірші, літературознавчі та мистецтвознавчі статті. У 1931 р. Богдан-Ігор Антонич дебютує збіркою «Привітання життя». Далі одна за одною виходять збірки «Три перстені» (1934), «Книга Лева» (1936). Поет раптово помирає 6 липня 1937 року. А вже наступного року публікуються посмертні книги «Зелена Євангелія» та «Ротації». Як справедливо зазначив Дмитро Павличко, «в українській поезії, бідній на урбаністичні мотиви, "Ротації" Антонича залишаються досі майже неперевершеними зразками міських краєвидів та описів задушливої атмосфери городських місць розваги, розпусти, зледащіння»....
0 Переглянути

Перлини західноукраїнської літератури

11 Клас

Розвиток літератури на теренах Західної України відрізнявся від розвитку літератури у міжвоєнний час на території СРСР. Характерною ознакою західноукраїнської літератури була відкритість європейським художнім пошукам, автономність, тобто брак соціального замовлення на певні теми, жанри, можливість творити в руслі модерністських чи авангардних напрямів. У цей час досить активно працюють видавництва, редакції часописів, а отже, автори мали великі шанси опублікувати свої твори. У міжвоєнні десятиліття у західноукраїнській літературі продовжують творити класики: В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий та інші. Водночас дебютує низка яскравих талантів, які об'єднувалися в літературні групи, наприклад, «Митуса» (видавали однойменний літературно-мистецький місячник), «Логос» (видавали журнали «Дзвони», «Поступ», діяло видавництво «Добра книжка»), «Дажбог», «Гроно». Кожна з них об'єднувала різних за стилем і світоглядними орієнтирами митців. Наймолодші львівські письменники утворили угруповання «Дванадцятка». Особливо інтенсивно розвивалася лірика. Кумиром молодого покоління став Б.-І. Антонич....
0 Переглянути

Микола Куліш (1892-1937)

11 Клас

Микола Гурович Куліш народився 18 грудня 1892 р. в селі Чаплинка на Херсонщині в бідній селянській родині. Вже в зрілому віці він згадував так про своє дитинство: «...самотність у хаті (мати йшла на поденну роботу) і схильність до бродяжництва. Базар мене принаджував їстівними покидьками, ярмарок — каруселями; церква процесіями і співом хору; весілля — своїми обрядами й музикою; поховання — поминанням і бубликами й тим ще, що на похоронах мене не били». У цих, нейтральним тоном висловлених думках, прочитується ціла гама почуттів маленького хлопчика, який зростав у багатодітній сім'ї бідняка й сам шукав собі засобів до виживання й розваги. Незважаючи на наймитування — випасання телят, свиней і коней, — майбутній драматург тягнувся до знань, до книг. Після закінчення початкової школи, а згодом Олешківського міського училища вступив до Одеського університету на історико-філологічний факультет. Проте розпочалася Перша світова війна — і юнака забирають до армії. У 1915-1920 рр. Микола Куліш бере участь у боях, зазнає поранення. У цей період вступає до більшовицької партії, працює на різних посадах в органах радянської влади. Пізніше в одному з листів драматург занотує: «Забруднилось життя. Пасха революції минула. Будні й пережитки старого, а нового так мало». Як і Микола Хвильовий, М. Куліш зрозумів, що його віра в неминучість суспільних змін виявилася оманливою....
0 Переглянути

Модерна драматургія

11 Клас

Осердям культурного життя України 1920-1930-х рр. став театр «Березіль», із яким нерозривно пов'язане ім'я Леся Курбаса. Лесь Курбас (1887-1937) — відомий актор, режисер, організатор театральної справи — народився в родині акторів, які гастролювали з театром «Руська бесіда». Він навчався у Віденському та Львівському університетах, опанував іноземні мови. У 1915 р. митець заснував у Тернополі український професійний театр. На одній із вистав побував Микола Садовський, який запросив Леся Курбаса до своєї театральної трупи. Так здійснилася мрія талановитого юнака про велику сцену. У Києві він також спрямовує свою енергію на створення студії молодих акторів, з якої згодом виріс Молодий театр (1917) — у ньому він був і актором, і режисером, зокрема грав головні ролі в таких виставах, як «В пущі» Лесі Українки, «Цар Едіп» Софокла. Пригадайте! Що ви пам'ятаєте з уроків української літератури про розвиток української драматургії в другій половині ХІХ — на початку ХХ століття?...
0 Переглянути

Остап Вишня (1889-1956)

11 Клас

Павло Михайлович Губенко (літературний псевдонім Остап Вишня) народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва поблизу містечка Грунь, що на Полтавщині (нині Охтирський район Сумської області), у багатодітній родині. У 1907-1917 рр. навчався у військово-фельдшерській школі, служив в армії, працював у лікарні, а згодом вступив на історико-філологічний факультет університету Св. Володимира. Здобуття освіти перервала революція, яку він сприйняв як національну. Павло Губенко зацікавився виром політичних подій, служив у війську УНР, згодом був заарештований. Від розстрілу його врятував поет В. Еллан-Блакитний. У 1919 р. відбувся літературний дебют молодого автора. Павло Губенко опублікував фейлетон «Демократичні реформи Денікіна» під псевдонімом П. Грунський. Уперше псевдонім Остап Вишня з'являється під іскрометною гуморескою «Чудака, їй-богу!» (1921). Письменник стрімко робить блискучу літературну кар'єру, стає всенародним улюбленцем, його гуморески й фейлетони користуються великою популярністю, досягають мільйонних тиражів. Недаремно його називали «королем українського тиражу». Середина 1920-х — початок 1930-х рр. характеризуються активною журналістською працею Остапа Вишні в різних газетах. Це дуже інтенсивний період творчості, коли побачили світ численні збірки автора «Діла небесні», «Реп'яшки», «Українізуємось» та ін. Так, у 1926 р. письменник опублікував збірку «Українізуємось», яка набула неабиякої популярності та за короткий час витримала п'ять видань. Про духовність українця, його менталітет Остап Вишня говорить в усмішках «Чукрен», «Чухраїнці», «Дещо з українознавства». Скільки в них гіркої іронії, болю через егоїзм, інертність думки й дії, повільність рідного народу, що так дорого обходилися йому на різних етапах історичного поступу!...
0 Переглянути

Валер'ян Підмогильний (1901-1937)

11 Клас

У 1921 р. Валер'ян Підмогильний переїжджає до Києва. Він працює в редакціях видавництв і журналів, знайомиться з багатьма діячами української культури, входить до літературного угруповання «Ланка», перейменованого згодом на «МАРС» (Майстерня революційного слова). За естетичною платформою це був філіал харківського ВАПЛІТЕ. Учасники київської організації (Є. Плужник, Т. Осьмачка, Б. Антоненко-Давидович, Г. Косинка та інші) хоч і позитивно ставилися до радянської влади, та категорично відмовлялися служити їй. У Києві В. Підмогильний поринає у творчість. Перші свої проби пера він зробив іще під час навчання, друкуючи вірші й оповідання в шкільному журналі та демонструючи велику начитаність (за псевдонім юнак обирає ім'я Лорд Лістер під враженням від детективної літератури). Уже в 1920 р. у Катеринославі виходить його книга з багатообіцяючою назвою « Твори. Т. 1», а у 1922 р. в харківському видавництві з'являється повість «Остап Шаптала». У Києві письменник друкується в численних часописах, видає збірки оповідань, перекладає із зарубіжної класики. У 1928 р. опубліковано один із найвідоміших творів В. Підмогильного — роман «Місто», у 1930 р. з'являється «Невеличка драма». Довкола книг вирують обговорення й диспути. Молодь захоплено читала «Місто», а критики недоліками вважали те, що насправді було перевагами роману. Зокрема психологізм розцінювали як прояв ворожої ідеології, зацікавлення сутністю людини — викликом пропагованому тоді колективізму, адже головний герой — «безмежний індивідуаліст», та ще й став інтелігентом, вийшовши з селянського середовища. Тому висновок був категоричний: «книжка антирадянська». Маємо прикрий приклад того, як необ'єктивна критична думка фатально втручалася в долю письменника і навіть перекреслювала його життя....
0 Переглянути

Юрій Яновський (1902-1954)

11 Клас

Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. на хуторі Майєрове (нині — село Нечаївка), що на Кіровоградщині, у селянській родині. Навчався в земській школі, Єлисаветградському реальному училищі. Зацікавлення літературною творчістю вилилося в перших пробах пера російською мовою («...хотів бути Пушкіном»). 1 Ярослав Юрійович Голобородько (нар. 1961) — український літературознавець. У 1922 р. Юрій Яновський вступає до Київського політехнічного інституту, бере активну участь у літературному житті міста. У 1925 р. надруковано його першу книжку оповідань «Мамутові бивні». Та навчання в інституті довелося припинити 1924 р., бо треба було заробляти на прожиття. Юрій Яновський працює деякий час у пресі, а в 1925-1927 рр. — головним редактором Одеської кінофабрики. Тут він знайомиться з кінорежисером О. Довженком, пише сценарій за повістю М. Коцюбинського «Fatamorgana», створює серію нарисів про українських кіномитців — «Голлівуд на березі Чорного моря». Переїхавши до Харкова, Ю. Яновський стає членом ВАПЛІТЕ, згодом переходить до іншої літературної організації — «Пролітфронт». У 1920-х рр. активно друкується: 1927 р. — повість «Байгород», 1928 р. — збірка поезій «Прекрасна УТ» (Україна трудова) і роман «Майстер корабля». У 1930 р. Ю. Яновський видає новий роман «Чотири шаблі». Його дія відбувається переважно на степових просторах України у 1920 р. Автор базується на історичній конкретиці і творить текст про національно-визвольні змагання рідного народу та їх крах. Він поетизує дух та атмосферу часу, велич окремих героїв, які, хоч і зазнали поразки, виявилися сильними особистостями. Письменник один із небагатьох серед своїх сучасників сміливо порушує проблеми відродження української нації. Автор гостро й полемічно розповідає про величність української історії, трагізм якої був зумовлений або продажністю її «пророків», або непослідовністю, безвідповідальністю, м'якістю українського характеру. Герої Ю. Яновського здобувають іще один шанс на будівництво української держави, адже за ними не тільки ганебні, а й величні сторінки минулого, уособлені постатями «лицарів честі» Максима Залізняка, Семена Неживого, Якова Швачки, Івана Бондаренка. Ця думка про особливість української історії, у якій переплелися героїзм і ницість, не раз повторюється на сторінках роману «Чотири шаблі»: «...у нас добре вміють тільки умирати. Англійські журнали сімнадцятого століття виповнено портретами ваших гетьманів і полковників,...
0 Переглянути

Микола Хвильовий (1893-1933)

11 Клас

Микола Григорович Фітільов (псевдонім — Микола Хвильовий) народився 13 грудня 1893 р. в селищі Тростянець на Харківщині (тепер Сумська область) у багатодітній родині вчителя. Навчався в школі та гімназії. Працював на різних посадах у селах. У 1916 р. мобілізований до царської армії, брав участь у воєнних діях. Саме на фронті кристалізуються його політичні погляди, зокрема симпатії до більшовицької доктрини — він вступає до лав комуністичної партії. 1 Михайло Кузьмович Наєнко (нар. 1938) — український літературознавець. У 1921 р. Микола Хвильовий переїжджає до Харкова. У цьому місті відбувся його поетичний дебют: виходять друком одна за одною поетичні збірки «Молодість» (1921) і «Досвітні симфонії» (1922). Проте він швидко усвідомив, що його покликання — проза, і вже в 1923 р. з'являється перша збірка новел «Сині етюди», а в 1924 р. — «Осінь». Художній доробок автора схвально зустріла тогочасна критика. Олександр Білецький назвав Миколу Хвильового «основоположником справжньої нової української прози». Перу письменника належать повісті: «Повість про санаторійну зону» (1924), «Сентиментальна історія» (1928), «Іван Іванович» (1929) — та роман «Вальдшнепи» (1927)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 220 221 222 223 224 225 226 227 228 229
Назад

Навігація