Любов Пономаренко народилася 25 травня 1955 р. в с. Іванківцях, що на Чернігівщині. Закінчила Ніжинський державний педагогічний інститут ім. Миколи Гоголя. Усе життя письменниці пов'язане з філологією: працювала вчителем російської мови й літератури, у редакціях газет Чернігівщини та Полтавщини. Нині письменниця живе в м. Гребінці Полтавської області. Твори Л. Пономаренко передовсім вражають небуденним внутрішнім напруженням та енергетикою, у них авторка досліджує складні питання сьогоднішнього буття, тонко відчуває людську душу. Пропонуємо вам ознайомитися з незвичайним твором Л. Пономаренко — «Гер1 переможений». Події, зображені в ньому, відбуваються в повоєнній Україні, зруйновані міста якої відбудовували переможені німецькі солдати. Авторка порушила важливу проблему, яка схвилює навіть найчерствішу душу. В оповіданні йдеться про любов до людей. Отож, прочитавши цей цікавий і зворушливий твір, поміркуйте над тим, що для людини найцінніше. Полонені німці зводили цей квартал з любов'ю і розпачем. Спочатку вони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: «Шнель, бидлото, шнель!» Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали м'язи й не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига. Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам'ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: «Гут... кіндер... гут». А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв'язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець....
|