Войти
Закрыть

Ігор Римарук (1958—2008)

11 Клас

Мовчання в літературі — нерідко свідчення напруженої роботи духу, а не бездіяльності. Особливо в часи таких велетенських психологічних катаклізмів, які ми переживаємо. В такі часи — привілля хіба для графоманів. Ігор Римарук • ПРО ОНОВЛЕННЯ Й РОЗЧАРУВАННЯ («ОБНОВИ») Останні три десятиліття в житті українців позначені прагненням до оновлення — подолання темної спадщини радянського минулого. А великі сподівання на швидкі зміни на краще призводять до розчарувань. От і «Обнови» І. Римарука про надію на оновлення й про розчарування. Іронія (хай і гірка) та ігрові прийоми — це прикмета постмодернізму. Автор немов жонглює образами, заплутуючи читача. Змішування різних (високого й низького) стилів — теж ознака постмодернізму. В одному тексті «душа», «хрест», «мученики», «зоря одвічна» сусідять із вульгаризмами на кшталт «пруть» і «горлянка». Іронія — вид зображення, що виражає глузливо-критичне ставлення до предмета зображення. Твір побудований на алегоричних образах, тож для його розуміння читачеві необхідні певні знання про світову історію та культуру. Наприклад, «крилаті коники» — відсилання до легендарного Пегаса з давньогрецької міфології, що символізує поезію; консулат — поняття з давньоримської історії й у вірші позначає владу. У творі протиставляються образи стражників і мучеників, а також лаврового і тернового вінків, що символізують, відповідно, визнання митця і мучеництво; хреста (покликання, місія) і ордена (тут — фальшива цінність). Ця поезія — емоційна реакція людини, розчарованої у своїх сподіваннях. Монолог здається спонтанним і дещо хаотичним; цьому враженню сприяє й відсутність розділових знаків....

Сучасна українська література

11 Клас

Сучасною літературою називаємо всі твори останніх двох-трьох десятиліть. Важко судити, що саме з поточної книжкової продукції стане класикою і збережеться надовго. Буває, що модні й популярні літературні явища дуже швидко забуваються. А інші твори залишаються у віках. Наука про літературу не належить до точних, адже вона досліджує живий і мінливий творчий процес. Тому й періодизація сучасної літератури є доволі умовною й почасти дискусійною. Сьогодні до сучасної літератури відносять твори, що з'явились після 1991 року, тобто після утвердження державної незалежності, коли українці попрощались із тоталітарним режимом, а наше мистецтво — із соціалістичним реалізмом. Звичайно, ще пишуть і видають книжки ті автори, котрі були сформовані в радянські часи. Отже, під сучасною українською літературою розуміємо твори останніх десятиліть, які художньо осмислюють проблеми нашого сьогодення, а також із сучасних позицій висвітлюють історичне минуле та накреслюють перспективи майбутнього. Опрацьовуємо прочитане 1. Які твори відносять до сучасної літератури? 2. Чому сучасну літературу складно класифікувати і її періодизація є умовною? 3. Яку українську літературу називають сучасною? Які особливості їй властиві порівняно зі світовою літературою? Досліджуємо самостійно 4. Підготуйте та презентуйте повідомлення про історичні умови формування сучасної української літератури....

Василь Стус (1938—1985). «Господи, гніву пречистого...»

11 Клас

Виявляємо обізнаність у сфері культури 6. Знайдіть у мережі Інтернет і послухайте записи віршів «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...», «Господи, гніву пречистого...» в читанні І. Мурашка, пісні на слова В. Стуса у виконанні сестер Тельнюк. Послухайте, як читає свої вірші автор (збірка «Живий голос Василя Стуса»). У якому випадку поезії В. Стуса справляють на вас найбільше враження: під час читання тексту, у виконанні актора чи самого автора, у музичному оформленні? 7. Розгляньте портрет В. Стуса над книгою (с. 198) роботи В. Зарецького та створену на його основі картину «Орач. Портрет Василя Стуса» (с. 197). «Василь Стус в білому одязі оре землю. Там, де пройшов його плуг, земля стає білою, вкритою писанками, попереду — суцільне чорне тло» (Н. Кучер). Як ви розумієте значення цієї картини? Запрошуємо до дискусії 8. Роман Бровко, режисер сучасного фільму про В. Стуса, стверджує, що фільм повинен бути розрахований на масову аудиторію: «...Якщо не буде видовищної картинки, глядач, що бачитиме в кінотеатрі «Форсаж 9» або «Форсаж 10», <...> не піде на наше кіно, не зважаючи ні на ідеологію, ні на цікаві-важливі історичні факти» (за матеріалами «Детектор медіа»). Чи згодні ви з тим, що для розповіді про долю поета важлива видовищність? Поясніть свою думку. Запрошуємо до бібліотеки Завітайте до віртуальної бібліотеки в електронному додатку до підручника та прочитайте інші твори В. Стуса, письменників 1970—1980-х рр. Обговоріть їх у класі....

Василь Стус (1938—1985). «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе...»

11 Клас

Бути собою означало для поета йти проти течії, стояти самому «проти світу». Звідси те відчуття трагічної самоти, що його переживає герой твору «Господи, гніву пречистого...». Цей твір — ліричний роздум у формі молитви (адже звернення до Бога зазвичай називають молитвою). Справжня поезія й молитва мають чимало спільного. Їх єднають щирість і чесність, тільки в молитві є один наперед визначений «адресат», а поезія звернена ще й до ширшого кола адресатів — читачів. У поетичному монолозі В. Стуса, поряд із благанням і вдячністю (як і в справжній молитві), важливу роль відіграє намір подолати сумніви, навіяні самотою, віднайти духовні сили (вищу підтримку?) й підтвердити для себе вірність уже колись зробленому вибору. Не випадково творчість В. Стуса визначають як стоїчну, тобто таку, що демонструє стійкість і мужність автора в обстоюванні правди. У певному (індивідуальному) сенсі ця поезія є важливою духовною практикою долання самоти, коли основним джерелом стійкості виступає віра в себе та в обрані ідеали. Це як у філософії екзистенціалізму: людина не обирає світ, у якому народжується, але обирає свою долю і свій шлях. Навіть в абсурдному радянському світі в умовах трагічної самоти поет власним життям утверджував силу людського духу й захищав право людини бути собою....

Василь Стус (1938—1985)

11 Клас

Дмитро Стус, син поета, писав: «Загалом горлівсько-донецький період у творчому плані був для Василя Стуса надзвичайно плідним. Широка лектура, чуттєвість, незле, як на донецький масштаб, творче товариство з літературної студії «Обрій» ніби провокували до праці. І хоча якість більшости віршів не задовольняла поета, але пошуки в різних напрямках дозволили відкинути «не свої» творчі путі». 1963 року вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка. Перебуваючи в Києві, брав участь у літературному житті, входив до Клубу творчої молоді. У вересні 1965 року під час прем'єри фільму С. Параджанова «Тіні забутих предків» у кінотеатрі «Україна» разом з іншими «шістдесятниками» публічно виступив проти арештів української інтелігенції. За це поета виключили з аспірантури. Довелося заробляти на життя на різних тимчасових роботах. Поезію не друкували: через «неблагонадійність» автора не було видано вже підготовлену збірку «Круговерть». Дмитро Стус зауважує: «Збірка «Круговерть» складалася з трьох розділів — «Рожеве півколо», «Біль — Білий день» та «Круговерть». На жаль, повністю реконструювати її текст неможливо, бо після того, як 1965-го року було розсипано її набір, поет не зберіг рукопис. Готуючи до друку збірку «Зимові дерева», він просто вийняв машинописи кількох десятків віршів і приєднав їх до нової книжки»....

Стоїчна українська поезія

11 Клас

для ствердження рис «стоїцизму», активної життєвої позиції, усвідомлення понять честі, людської гідності, мужності, сили духу на прикладі життя і творчості В. Стуса. Опрацьовуючи матеріал розділу, ви маєте змогу набути та виявити такі компетентності: літературну — знання творчої біографії В. Стуса, розуміння суті екзистенціалізму в поезіях, уміння характеризувати межовий стан суб'єкта лірики, який протистоїть ідеологічно викривленій реальності, зіставляти мотиви, форми буттєвого самоствердження в поезіях, аналізувати засоби художнього увиразнення, висловлювати власну думку про важливість активної громадянської позиції в житті; ключові — осмислення естетичної вартості художнього твору, формування уявлення про поезію як чинник власного світогляду, уміння визначати ціннісні пріоритети життя на засадах громадянського суспільства, висловлювати міркування, проводячи аналогії з сучасним життям....

Ліна Костенко (Народилась 1930 р.). Про кохання і творчість («Маруся Чурай»)

11 Клас

Український народ зберіг легенду про Марусю Чурай, авторку пісень, серед яких «Віють вітри, віють буйні», «Засвіт встали козаченьки», «Ой не ходи, Грицю». За легендою, поетеса народилась у Полтаві. Її батько Гордій Чурай брав участь у війні з поляками, потрапив у полон і був страчений ворогами. Маруся мала неабиякий поетичний талант і гарний голос, сама складала й виконувала пісні. Була закохана в козака Полтавського полку Григорія Бобренка, який її зрадив. Образа й ревнощі підштовхнули дівчину до помсти. Зрадливий коханий одержав від Марусі отруйне зілля. Доля Марусі Чурай зацікавила багатьох літераторів. Про легендарну піснярку писали С. Руданський, М. Старицький, В. Самійленко, О. Кобилянська та ін. Кожен виклав власний погляд на її трагічне кохання. Свою версію запропонувала й Л. Костенко в романі «Маруся Чурай». • ЖАНР ТА ІСТОРИЧНА ОСНОВА Жанр історичного роману у віршах дозволив авторці не лише розкрити душевну драму героїні, а й відобразити доленосні події української історії. Взірцем вірності й патріотизму став для Марусі Чурай батько, який брав участь у битві під Кумейками, а потім загинув у польському полоні. Не випадково Маруся порівнює батька з іншим козаком — Грицем Бобренком, котрий хоч і воював під Берестечком, однак не витримав моральної перевірки вірністю в особистих стосунках. У романі згадано епізоди часів Хмельниччини (основні події орієнтовно припадають на 1651 рік). Наприклад, у розділі «Проща» показано спалений ворожим військом Київ. Подано чимало історичних відомостей про Полтаву й участь Полтавського полку у війні під проводом Богдана Хмельницького. Саме цей гетьман відіграв вирішальну роль у скасуванні судового рішення у справі Марусі Чурай. У творі фігурують як історичні особи, так і суто літературні персонажі. Авторка не ставила за мету досягти повної точності в зображенні історичних діячів — вони або лише згадані, або зображені фрагментарно, або їхні образи суттєво переосмислені — відповідно до художніх завдань....

Ліна Костенко (Народилась 1930 р.). «Недумано, негадано...»

11 Клас

2011 року вийшла збірка Л. Костенко «Річка Геракліта», яку впорядкувала донька поетеси О. Пахльовська. У цій книзі надруковано не лише раніше відомі, а й нові твори авторки. А в назву винесено ім'я давньогрецького філософа, який уславився роздумами про людину і час. Саме Гераклітові належать парадоксальні слова: «У ту саму ріку входимо і не входимо, існуємо і не існуємо. На того, хто входить у ту саму ріку, набігають все нові й нові хвилі». Л. Костенко в одному з інтерв'ю зізналась: «Дуже розумним у поезії бути погано. Я з юності страшенно любила читати філософські книги і дуже хотіла стати мудрою. Мені великою мірою це ніби вдалося. І от я читала, читала і раптом зрозуміла, що це починає мені заважати. У мене навіть був період зарозумних віршів. Але я відчувала, що поезія хоче іншого. Так у мене пройшло бажання бути розумною — і я дозволила собі бути вільною». Очевидно, філософські роздуми про час позначились і на доборі поезій до «Річки Геракліта». Не випадково упорядниця збірки зазначила: «Причали цієї річки Геракліта — це минуле і майбутнє, це міста і місця нашої пам'яті, це все, що нам дороге, це наші зустрічі, які завжди є початком нового»....

Навігація