|
У першій третині XX ст. з’явилося кілька яскравих філософів, кожен з яких прагнув пояснити природу й передбачити майбутнє людства. Це насамперед німецький історик і філософ Освальд Шпенглер (1880-1936), автор праці «Присмерк Європи», у якій він доводив, що історія — це «живий організм», вона розвивається циклічно, переживаючи свої «весну», «літо», «осінь» і «зиму». На його думку, не існує загальнолюдської культури, а є єгипетська, індійська, вавилонська, китайська, «аполлонівська» (греко-римська), «магічна» (візантійсько-арабська), «фаустівська» (західноєвропейська) і культура майя. Кожна культура певний час існує. XIX ст., стверджував О. Шпенглер, стало початком «зими» в історії Європи, у XX ст. в боротьбі проти влади грошей перемагають кров та інстинкти; ера лібералізму, індивідуалізму, гуманізму, демократії та свободи поступається місцем ері цезаризму й планетарних воєн. Людство підкориться Цезарям (диктаторам) і знову повернеться до своєї «весни». Англійський філософ Бертран Рассел (1872-1970) досліджував питання захисту прав жінок, розширення соціальної свободи, реформування освіти та боротьбу проти війни. На думку Б. Рассела, уникнути нової світової війни можна лише створивши світовий уряд, який заради відвернення війни матиме право застосувати засоби примусу. Великий вплив на сучасників справив австрійський психоаналітик і філософ Зигмунд Фрейд (1856-1936), автор філософсько-соціологічної концепції людини й культури. На його думку, люди ліниві, нерозумні й не схильні до самозречення. На відміну від марксистів, З. Фрейд уважав, що не приватна власність робить людей агресивними, а навпаки, вона сама є наслідком людської агресивності....
|
