Войти
Закрыть

Демократичні революції, трансформації посткомуністичного суспільства. Роль країн Центральної та Східної Європи в сучасних міжнародних відносинах

11 Клас

Наприкінці 1980-х — на початку 1990-х рр. в країнах Східної Європи відбулись революції, які стали наслідком поглиблення економічної, політичної та духовної кризи. Спроби влади в деяких країнах регіону за прикладом СРСР активізувати реформи за рахунок демократизації, забезпечення ідеологічного плюралізму і гласності лише прискорили розпад системи. 2. ХАРАКТЕР РЕВОЛЮЦІЙ, ЇХНІ ЗАГАЛЬНІ РИСИ За своїм характером революції кінця 1980-х - початку 1990-х рр. були народними, демократичними, антитоталітарними. Революції розвивалися по-різному. Однак спільними рисами для них були: • прагнення ліквідувати монопольну владу правлячих компартій і на основі широкої демократії повністю обновити життя суспільства; • масовий характер, широка участь у них інтелігенції, молоді, особливо студентської, робітників і службовців; • антисоціалістична спрямованість; • нездатність лідерів комуністичних режимів до проведення реформ і, як наслідок, неспроможність протистояти революційним змінам. 3. ОСОБЛИВОСТІ РЕВОЛЮЦІЙ У КРАЇНАХ РЕГІОНУ Польща. У лютому-квітні 1989 р. відбулися засідання «круглого столу», у яких взяли участь представники ПОРП, «Солідарності», офіційних профспілок і католицької церкви. Незабаром за підсумками виборів було сформовано перший за довгі роки некомуністичний уряд, який очолив представник «Солідарності» Т. Мазовецький. А наприкінці 1990 р. на президентських виборах перемогу здобув лідер «Солідарності» Л. Валенса. Угорщина. На з’їзді УСРП (угорська компартія) 7 жовтня 1989 р. партія комуністів була розпущена. Замість УСРП була утворена Угорська соціалістична партія (УСП) із соціал-демократичною орієнтацією. Країна одержала нову офіційну назву - Угорська Республіка. Змінилася вся система державного і політичного ладу Угорщини....

Кризові явища 50–80-х рр. ХХ ст.

11 Клас

Наростання кризи та спроби реформ. На середину 1950-х рр. у результаті форсованої індустріалізації в країнах Центральної та Східної Європи були досягнуті успіхи в розвитку важкої промисловості, однак непомірні її темпи призвели до виникнення диспропорцій в економіці. Примусова колективізація вела до зниження обсягів сільськогосподарського виробництва. Повільно розвивалася легка промисловість. Не вистачало продуктів харчування і товарів першої необхідності. На прояв внутрішньої нестабільності вплинули успіхи країн Західної Європи у відновленні економіки в післявоєнний період. Смерть Сталіна в 1953 р., викриття культу особи і лібералізація суспільного життя в СРСР спричинили різке загострення політичної боротьби в країнах Центральної та Східної Європи. У Польщі (1956 р.) дійшло до страйків і збройних зіткнень. А в Угорщині (1956 р.) відбулася народна революція. Після кривавих подій у Польщі й Угорщині в 1950-х рр. керівництво країн Центральної та Східної Європи було змушене піти на здійснення реформ. Були припинені масові репресії та проведена часткова реабілітація їхніх жертв. Здійснювалися реформи з ослаблення адміністративного диктату над економікою. Відбувалася певна лібералізація в сфері культури, ідеології, освіти; розширювалися контакти із західними країнами. Однак ці вимушені зміни не торкалися основ прорадянських політичної й економічної систем. На початку 1960-х рр. у більшості країн регіону були розпочаті нові спроби економічних реформ. Не відмовляючись від основних принципів економічної системи соціалізму, передбачалося надати підприємствам відносну економічну самостійність, дещо скорочувалися планові показники, підсилювалася матеріальна зацікавленість у результатах праці. Найбільш послідовно і цілеспрямовано реформи проходили в Угорщині і Югославії. Однак можливості екстенсивного розвитку країн регіону виявилися майже вичерпаними....

Становлення прорадянських режимів у Польщі, Угорщині, Болгарії, Румунії, Чехословаччині, Югославії. Утворення системи світового соціалізму

11 Клас

Поняття «Центральна та Східна Європа» є скоріше геополітичним, ніж географічним. Воно окреслює той політично сформований регіон, що перебував у післявоєнні десятиріччя під впливом і контролем з боку СРСР. Символічним кордоном між Західною та Східною Європою була Берлінська стіна. У роки Другої світової війни деякі з країн регіону були окуповані німецькими й італійськими військами (Польща, Чехія, Югославія, Албанія), інші стали союзниками Німеччини й Італії (Болгарія, Угорщина, Словаччина, Румунія). 1. ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНИХ РЕЖИМІВ 1.1. Здійснення демократичних перетворень. Найширші верстви населення в ході антифашистської боротьби об’єдналися в Національні (Народні) фронти. Із завершенням збройної боротьби в 1943-1945 рр. до влади приходили уряди Народних фронтів. У перші післявоєнні роки в Болгарії, Польщі, Угорщині, Румунії та Чехословаччині вони здійснили ряд демократичних перетворень: відродження різних політичних партій; введення загального виборчого права; покарання військових злочинців; націоналізація власності нацистських злочинців і їхніх поплічників; відновлення зруйнованої економіки; вирішення насущних соціальних проблем. В Албанії і Югославії вже з 1945 р. вся влада належала комуністам. У країнах Центральної та Східної Європи затвердився лад, який комуністи називали «народна демократія», хоча він нічого спільного не мав з народовладдям. Лідерами цих країн ставали послідовні сталіністи - К. Готвальд (Чехословаччина), Б. Берут (Польща), М. Ракоші (Угорщина), Г. Георгіу-Деж (Румунія), В. Червенков (Болгарія), Е. Ходжа (Албанія), які в одній особі поєднували вищу партійну і державну владу....

Росія наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Нові незалежні держави

11 Клас

Становлення російської державності. 12 червня 1990 р. на І З’їзді народних депутатів РРФСР була прийнята Декларація про державний суверенітет Росії. Через рік, 12 червня 1991 р. більшістю голосів (близько 60%) Б. Єльцин був обраний президентом РРФСР. 28 жовтня 1991 р. на V З’їзді народних депутатів Росії Головою Верховної Ради Росії був обраний Р. Хасбулатов. Повноваження глави уряду Росії Б. Єльцин поклав на себе. 31 березня 1992 р. був підписаний Федеративний договір, що регулював відносини між федеральною владою і органами влади суб’єктів Федерації. 1.2. Політична криза 1993 р. В умовах соціально-економічної кризи в країні посилювалося протиборство виконавчої та законодавчої влади. Президента і його адміністрацію підтримували прихильники реформ, представники бізнесу, демократичні сили. На бік парламенту стали прокомуністичні сили, національно-патріотичні організації антидемократичного напрямку. 21 вересня 1993 р. Б. Єльцин оголосив про скасування Верховної Ради і З’їзду народних депутатів Росії і про формування нового парламенту — двопалатних Федеральних Зборів. У відповідь на це на X З’їзді народних депутатів РРФСР, скликаному 23 вересня 1993 р., було прийняте рішення про усунення Б. Єльцина з посади президента. Депутати вирішили залишитися в «Білому домі» й організувати його оборону. 3—4 жовтня 1993 р. юрби прихильників парламенту прорвалися до «Білого дому». Їхні бойові групи захопили будинок мерії на Новому Арбаті, спробували оволодіти Останкінським телецентром. За наказом президента 4 жовтня до будинку ВР РФ підійшли танкові підрозділи, які почали обстріл «Білого дому». У другій половині дня будинок був узятий штурмом силами спецназівців. Керівники опозиції були заарештовані....

Суспільно-політичне життя країни, «перебудова» та розпад СРСР

11 Клас

У період 1964-1985 рр. будувалися нові міста і заводи, палаци культури і стадіони; створювалися виші, відкривалися нові школи і лікарні. СРСР вийшов на передові позиції у світі в освоєнні космосу, розвитку авіації, атомної енергетики, фундаментальних і прикладних наук. Певні досягнення спостерігалися в освіті, медицині, системі соціального забезпечення. Однак з початку 1970-х рр. у країні стрімкими темпами почала наростати соціально-економічна і суспільно-політична криза, що все більшою мірою набувала системного характеру. Основні передумови і прояви кризи • Монопольна влада КПРС у радянській політичній системі. Підміна партійними комітетами діяльності радянських і господарських органів. Пріоритетний розвиток ВПК, упровадження командно-адміністративної та планово-розподільної систем в економіці країни. • Величезні фінансові і матеріальні ресурси відволікалися на надання допомоги прорадянським режимам у країнах Східної Європи, Азії й Африки. • Перевага віддавалася екстенсивним методам ведення господарства. • Регламентація економіки відповідно до народногосподарських планів, у яких намагались передбачити всі аспекти соціально-економічного розвитку, призводила до постійного дефіциту матеріальних і фінансових ресурсів, «авралів» у роботі підприємств, низької якості їхньої продукції....

СРСР після війни, «відлига» та крах реформ

11 Клас

У ході бойових дій і в період окупаційного режиму було зруйнувано більш як 1 700 міст, понад 70 тис. селищ і сіл, 32 тис. промислових підприємств, розорено і пограбовано 98 тис. колгоспів, 1 876 радгоспів. Радянський Союз втратив більш ніж 30% національного багатства. Населення потребувало найнеобхіднішого: продовольства, одягу, взуття, житла. Зберігалася карткова система. Західні фахівці стверджували, що відновити господарство буде можливо за 50-100 років. У той же час учорашні союзники - США, Велика Британія та інші країни — в умовах наростання «холодної війни» перестали надавати допомогу СРСР у постачанні сировини, техніки й устаткування. Доводилося розраховувати тільки на власні сили. 2. ВІДБУДОВА ЕКОНОМІКИ. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА СТАЛІНСЬКОГО РЕЖИМУ 2.1. Повернення до мирного життя. У вересні 1945 р. у СРСР був скасований воєнний стан, відновлялися відпустки, 8-годинний робочий день. На 1948 р. з Радянської армії було демобілізовано 8,5 млн чоловік. Проводилася репатріація радянських громадян, які опинилися в полоні чи були вивезені на роботу в Німеччину. На кінець 1945 р. у СРСР повернулося понад 5,2 млн чоловік. 2.2. Відновлення промисловості. У короткий термін були підняті з руїн Дніпрогес, «Азовсталь», «Запоріжсталь», шахти Донбасу, Харківський тракторний і Харківський турбінний заводи, «Ростсільмаш», Тульський комбайновий завод, машинобудівні заводи Сталінграда і Мінська. Відроджувалися Іжорський і Кіровський машинобудівні заводи в Ленінграді, металургійний завод «Червоний Жовтень» у Сталінграді. Довоєнний рівень промислового виробництва в СРСР був досягнутий у 1948 р. Однак в умовах «холодної війни» пріоритет віддавався військово-промисловому комплексу, де впроваджувалися новітні досягнення науки і техніки. 2.3. Становище в сільському господарстві. Страшна посуха 1946-1947 рр. і політика сталінського режиму спричинили голод в Україні, Росії та інших регіонах країни. А в цей час у країни Східної Європи для підтримки прорадянських режимів один за одним йшли ешелони із сільськогосподарською продукцією. На 1950 р. були частково подолані важкі наслідки війни й у сільському господарстві. Його валова продукція цього року становила 97% довоєнного рівня. Проте головна частина державних інвестицій припадала на промисловість. Допомога держави колгоспникам виражалася лише в постачанні сільськогосподарської техніки, за яку вони розплачувалися сільськогосподарською продукцією. Слово історика З...

Матеріал до узагальнення з теми 2. США та Канада у 1945 р. — на початку ХХІ ст. і теми 3. Країни Західної Європи (1945 р. — початок ХХІ ст.)

11 Клас

1. На яке місто в роки Другої світової війни американські льотчики вперше скинули атомну бомбу - Токіо, Хіросіму чи Дрезден? 2. Тривалий час Канада була домініоном (самоврядною територією): Франції, США чи Великої Британії? 3. Після смерті Ф. Рузвельта 12 квітня 1945 р. президентом США став: Д. Ейзенхауер, Дж. Кеннеді, Г. Трумен. 4 США є однією з п’яти держав-постійних членів Ради Безпеки ООН - так чи ні? 5. Про кого йдеться? У 1953 р. він став віце-президентом в адміністрації Д. Ейзенхауера. У 1968 р. був обраний президентом США. У 1974 р., у результаті уотергейтского скандалу, був змушений подати у відставку. 6. Хто з американських президентів був автором програми «Стратегічна оборонна ініціатива» (СОІ): Р. Рейган, Дж. Буш-старший, Л. Джонсон? 7. Які три основні групи населення проживають у сучасній Канаді? II. Середній рівень навчальних досягнень учнів 1. Визначте поняття сепаратизм. 2. Назвіть напрямки внутрішньої та зовнішньої політики адміністрації Ейзенхауера. 3. Яка подія відбулася в США 11 вересня 2001 р.? 4. У чому полягала сутність «доктрини стримування» і «доктрини Трумена»? 5. Яке походження терміна «маккартизм»? Дайте йому пояснення. 6. Які події та фактори призвели до відставки президента Ніксона в 1974 р.? 7. У чому полягає сутність проблеми Квебеку? III. Достатній рівень навчальних досягнень учнів 1. У чому полягає сутність «рейганоміки»? 2. Охарактеризуйте роль української діаспори в суспільному житті Канади. 3. 12 квітня 1945 р., удень смерті президента Ф. Рузвельта, новий президент США Г. Трумен заявив, що США беруть на себе «світову відповідальність». Як змінилася зовнішньополітична стратегія США в порівнянні з довоєнним періодом?...

Франція у 1945–2011 рр. Інтеграційні процеси в Європі наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст.

11 Клас

З осені 1944 р. до жовтня 1946 р. (прийняття нової конституції Франції) в країні діяв Тимчасовий режим. 9 вересня 1944 р. генерал Ш. де Голль сформував коаліційний Тимчасовий уряд, до складу якого увійшли представники Французької комуністичної партії (ФКП), Французької соціалістичної партії (ФСП), МРП та інших партій-учасників руху Опору. Уся повнота влади була зосереджена в руках глави Тимчасового уряду генерала III. де Голля. Додаткова інформація Народно-республіканський рух (МРП - за французькою абревіатурою) - партія, заснована у листопаді 1944 р. некомуністичними групами руху Опору. Відстоювала демократичні принципи і радикальне відновлення державного устрою у Франції шляхом «революції закону». Голль Шарль де (1890-1970) - один із видатних політичних і державних діячів Франції. Народився в 1890 у місті Лілль. Його батько викладав філософію та літературу в Паризькому коледжі єзуїтів. Батьки Шарля своїх п’ятьох дітей виховували в дусі католицизму і патріотизму. У 1901 де Голль почав навчання в коледжі, а в 1909 вступив до військового училища Сен-Сір, яке закінчив з відмінною атестацією. Продовжив освіту у Вищій військовій школі в Парижі. Учасник Першої світової війни, яку закінчив у чині капітана. Після завершення навчання в 1925 перейшов на роботу в генеральний штаб. У 1937 після присвоєння звання полковника його було призначено командиром танкового полку в місті Мец. У 1940 підвищений у чин бригадного генерала і призначений заступником військового міністра. Під час Другої світової війни де Голль у Лондоні заснував патріотичну організацію «Вільна Франція» (з 1942 - «Франція, що бореться»), яка приєдналася до антигітлерівської коаліції. У 1944-1946 - глава Тимчасового уряду Франції. З 1947 керував діяльністю заснованої ним політичної партії «Об’єднання французького народу». У 1958 - глава уряду Франції. 21 грудня 1958 обраний президентом Французької Республіки. У 1965 переобраний на повторний термін. Після поразки на референдумі 28 квітня 1969 добровільно вийшов у відставку. Завданням Тимчасового уряду було відродження французької держави та економіки. У 1944-1945 рр. були націоналізовані ряд вугільних шахт, заводи авіаційних компаній, автомобільної фірми «Рено», підприємства енергетики і нафтопереробного комплексу, морський транспорт, Французький банк і найбільші кредитні банки. Підвищилася зарплата робітникам і службовцям, пенсії ветеранам війни. Колабораціоністів виганяли з державного апарату....

Велика Британія у 1945–2011 рр.

11 Клас

Перемога лейбористів. На парламентських виборах у липні 1945 р. консерватори зазнали несподіваної поразки. Новим главою уряду став лідер Лейбористської партії К. Еттлі. Уряд К. Еттлі (1945-1951 рр.) почав здійснювати внутрішньополітичний курс відповідно до ідеології «демократичного соціалізму». Лейбористи робили наголос на досягненні соціальної справедливості і дотриманні прав людини, захисті інтересів трудящих і норм демократії. Була проведена націоналізація Англійського банку, вугільної та газової промисловості, частини сталеливарних заводів, електростанцій, транспорту, цивільної авіації, телеграфного і радіозв’язку. При цьому компенсація за націоналізовані підприємства інколи перевищувала їх дійсну вартість. Нова система соціального страхування установлювала право на одержання пенсій за віком, допомоги по вагітності, хворобі, безробіттю, з нещасних випадків на виробництві. Закон установлював безкоштовне медичне обслуговування; увага приділялася розвитку освіти. Разом із тим був «заморожений» розмір заробітної плати, неоднаково оплачувалася чоловіча і жіноча праця, збільшувалися податки. У зовнішній політиці Велика Британія стала союзницею США в розв’язанні «холодної війни», була одним з ініціаторів створення блоку НАТО в 1949 р., підтримала американців у Корейській війні. 1.2. Прихід до влади консерваторів. У 1951 р. 77-літній лідер консерваторів У. Черчілль привів партію до перемоги й утретє і востаннє став прем’єр-міністром Великої Британії. Консерватори почали повертати націоналізовані сталеливарні заводи і транспорт колишнім власникам, скоротили витрати на охорону здоров’я, освіту, житлове будівництво, соціальне страхування....

Німеччина у 1945–2011 рр.

11 Клас

Стан країни після закінчення війни. Після закінчення Другої світової війни промислове виробництво становило лише третину довоєнного. Катастрофічно не вистачало палива. Рейхсмарка знецінилася. Життєвий рівень населення знизився на 30-40%. Загострилися житлова і продовольча проблеми. За авантюру нацистів країна заплатила життям понад 13 млн чоловік. Німеччина перестала існувати як незалежна держава, вона була окупована союзними військами. Влада належала Контрольній Раді, що складалася з чотирьох головнокомандувачів окупаційних військ провідних держав антигітлерівської коаліції - СРСР, США, Великої Британії та Франції. На Потсдамській конференції була досягнута домовленість, що Німеччина повинна була стати єдиною і суверенною державою. Передбачалося проведення демілітаризації, денацифікації та демократизації країни. Згадайте визначення понять «денацифікація», «демократизація». Крім того, розколота на окупаційні зони Німеччина виявилася заручницею протиріч між державами колишньої антигітлерівської коаліції. У грудні 1946 р. між Великою Британією і США була укладена угода про об’єднання їхніх зон окупації. Так виникла Бізонія (тобто «дві зони»). У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, і Бізонія трансформувалася в Тризонію. Західні країни прагнули відновити економічний потенціал Німеччини й установити демократичні принципи. Тризонія приєдналася до «плану Маршалла». У 1948 р., на Лондонській нараді, у якій брали участь представники США, Великої Британії, Франції, Бельгії, Нідерландів і Люксембургу, було вирішене питання про скликання в Тризонії Установчих зборів для організації нової влади. Але це відбулося без участі СРСР, і його представники на знак протесту вийшли зі складу Союзної контрольної комісії. У західній окупаційній зоні була проведена грошова реформа. Замість рейхсмарки, що повністю знецінилася, у 1948 р. була введена нова грошова одиниця - західнонімецька марка. Ця реформа стабілізувала західнонімецьку економіку, зупинила інфляцію, сприяла зникненню «чорного» ринку....

Навігація