Войти
Закрыть

Формування біполярного світу

11 Клас

РАДЯНСЬКА ОКУПАЦІЯ ЦЕНТРАЛЬНО-СХІДНОЇ ЄВРОПИ. Територія в Європі, звільнена в період Другої світової війни арміями антигітлерівської коаліції, була поділена на зони військової окупації. У Західній та Південній Європі встановили контроль США, а над Центрально-Східною Європою та значною частиною Балкан — СРСР. США в підконтрольному регіоні сприяли поновленню основ західної демократії в суспільстві. Курс щодо зони окупації СРСР наприкінці війни визначив Йосип Сталін, який сказав, що «ця війна відрізняється від попередніх: той, хто захоплює територію, зможе примусити захоплені країни прийняти свій суспільний лад». Неодноразові заяви США та СРСР про визнання за кожним народом права на власний шлях розвитку не змінювали ситуацію. Радянське керівництво при цьому стверджувало, що успіхи комуністів обумовлені їхньою популярністю, а уряд Заходу вважав, що ці успіхи не можуть бути проявом вільного волевиявлення народів у країнах, де розміщуються частини Радянської армії. Восени 1945 р. західноєвропейські лідери вимагали змін в урядах Румунії та Болгарії, стверджуючи, що їхній склад не відображає всі існуючі в цих країнах політичні сили. Радянське керівництво відкидало це, розцінюючи як спробу відновити навколо СРСР бар’єр із недружніх східноєвропейських країн....
0 Переглянути

Створення нової системи міжнародних відносин

11 Клас

ЯЛТИНСЬКО-ПОТСДАМСЬКА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН: СУТНІСТЬ ТА ОСОБЛИВОСТІ. Уперше питання післявоєнного врегулювання обговорювалося на вищому рівні на Тегеранській конференції 1943 р. Тоді вже ставало зрозуміло, що вирішальна роль у визначенні кордонів післявоєнного світу переходить до США та СРСР. На Ялтинській і Потсдамській конференціях ця тенденція остаточно проявилася. Тобто вже в роки Другої світової війни складалися передумови для виникнення біполярного (двополюсного) світу. Велика Британія поступово відійшла на другий план. Рішення Ялтинської конференції, викладені в «Декларації про вільну Європу» та заяві «Єдність в організації миру, як і у веденні війни», сформували основу нової системи міжнародних відносин. Потсдамська конференція доповнила ці рішення й завершила формування нової післявоєнної системи міжнародних відносин, яка отримала назву Ялтинсько-Потсдамської. У межах нової системи міжнародних відносин США та СРСР уперше «поділили» світ на двох і визначили сфери свого впливу. Вони ліквідували багатополярну структуру міжнародних відносин, що існувала раніше, та утворили біполярну структуру. У ній провідну роль відігравали дві наддержави — США і СРСР, що стали «центрами сили» тогочасної міжнародної системи. Міжнародні відносини набули характеру конфронтації. Постійні суперечності між двома «центрами сили» інколи перетворювалися на гостре протистояння й балансування на межі реальної війни. При цьому небезпеку посилювала наявність ядерної зброї....
0 Переглянути

Вступ 11 клас Гісем, Мартинюк (профільний рівень)

11 Клас

ДРУГИЙ ПЕРІОД НОВІТНЬОГО ЧАСУ ВСЕСВІТНЬОЇ ІСТОРІЇ. Всесвітня історія як наука про минуле людства вивчає та описує процес розвитку людського суспільства загалом, з особливостями та загальними закономірностями, характерними для історії різних народів. Події всесвітньоісторичного процесу дослідницька спільнота умовно об’єднує в кілька історичних періодів. У попередні роки ви вже ознайомилися з подіями історії Стародавнього світу, Середніх віків, Нового часу й першого періоду Новітнього часу. Цього року ви продовжите вивчати історію Новітнього часу. Поняття «історія Новітнього часу» та її періодизація є предметом серйозних дискусій. Так, вчені звертають увагу, що зміст цього поняття вимагає переосмислення, і доречно вважати власне «новітніми» події останніх двох-трьох десятиліть. Чимало представників сучасної української історичної спільноти поділяють точку зору британського дослідника Еріка Гобсбаума, який писав, що «немає серйозних сумнівів у тому, що наприкінці 1980 — на початку 1990-х рр. закінчилася одна доба у світовій історії і почалася інша». Вони вважають, що назву «історія Новітнього часу» можна було б залишити для подій до 1991 р., а період із 1990-х рр. називати сучасним, або сучасною історією. Інші вважають, що з 1991 р. розпочався третій період історії Новітнього часу. Підручник, який ви тримаєте в руках, допоможе вам дізнатися про те, які події відбувалися у світі в 1945 р. — на початку XXI ст. Цей період насичений багатьма масштабними подіями, неоднозначними за характером явищами й процесами у світовому розвитку....
0 Переглянути

Словник понять 11 клас Полянський (рівень стандарту)

11 Клас

Абстракціонізм (від латин. abstractio — віддалення) — напрям у мистецтві, який виник у 1910-1920-х роках і передбачає відмову від зображення реальних предметів у живописі, скульптурі та графіці; зображення їхнього образного сприйняття у формі ліній, кольорових плям, абстрактних конфігурацій тощо. Анексія (від латин. annexio — приєднання) — примусове приєднання, захоплення однією державою території іншої держави; може відбуватися без проведення бойових дій. Апартеїд (мовою африкаанс apartheid — роздільне проживання) — крайня форма расової дискримінації, що полягає в позбавленні за расовою належністю цілих груп населення політичних і громадянських прав аж до територіальної ізоляції; сучасним міжнародним правом розглядається як злочин проти людства. Здійснювався в Південно-Африканській Республіці в 1948-1991 рр. «Арабська весна» — хвиля демонстрацій, протестів, повстань і революцій, які відбувалися в арабських країнах наприкінці 2010 р. — у січні 2011 р. Багатополюсний світ — геополітичне облаштування світу, у якому існує декілька (а не два, як в умовах біполярного світу) центрів політичного й економічного впливу найбільших держав. Берлінська криза — загострення напруженості між Сходом і Заходом щодо питання про статус Західного Берліна, кульмінація якої припала на серпень 1961 р., символом кризи став Берлінський мур. Бізонія — частина Німеччини, окупована після Другої світової війни військами США та Великої Британії....
0 Переглянути

Узагальнення до курсу 11 клас Полянський (рівень стандарту)

11 Клас

Друга світова війна започаткувала новий світовий порядок. Світ став біполярним (двополюсним). Відбулися якісні зміни в розвитку світової економіки, а також у повсякденному житті людей. У перші п'ятнадцять повоєнних років спостерігалися високі темпи розвитку індустріальних країн. Сталися «економічні дива» в Німеччині, Італії та Японії. Відмова від надмірного втручання держави в економіку стимулювала приватну ініціативу й підприємливість. Створення міжнародної фінансової системи під опікою США та «план Маршалла» стали передумовою соціально-економічних перетворень у європейських державах. У країнах радянського блоку в умовах «холодної війни» за відсутності іноземної фінансової допомоги матеріальні умови життя людей покращувалися повільно. СРСР диктував соціалістичним країнам лінію поведінки не тільки на міжнародній арені, а й у внутрішній політиці. Спроби звільнитися від радянського впливу придушувалися із застосуванням військ країн Організації Варшавського договору....
0 Переглянути

Узагальнення до розділу VI. Повсякденне життя та культура

11 Клас

В останній третині XX ст. у провідних індустріальних країнах почався пост-індустріальний (інформаційний) етап розвитку. На початку XXI ст. з'явилися нові можливості для успішного вирішення соціально-економічних проблем, оскільки багато винаходів упроваджується у сфері інформаційних послуг, освіти та медицини. Усе це сприяє сталому розвиткові й підвищенню якості життя людей. Витрати на розвиток фундаментальних наук дедалі більше бере на себе держава. Науково-технічна революція (НТР) набула всеохопного характеру й суттєво вплинула на економіку, політику, ідеологію, побут, духовну культуру та психологію людей. Забезпечення інноваційного розвитку економіки та формування суспільства, заснованого на знаннях, потребує інтеграції науки та виробництва. Доведено, що інвестиції в науку, в інтелект є найбільш ефективним капіталовкладенням. Наукові відкриття впливають на економічну та виробничу сфери через розвиток техніки, удосконалення технологій, поліпшення соціальної взаємодії в суспільстві. У постіндустріальному суспільстві, заснованому на знаннях, важливе місце належить освіті. Сучасне виробництво дуже складне: що вища кваліфікація працівника, то вища якість його праці й, відповідно, винагорода, яку працівник отримує від роботодавця....
0 Переглянути

Основні тенденції розвитку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури, музики, театру, кіно та спорту

11 Клас

Для другої половини XX ст. характерний стрімкий розвиток усіх напрямів людської діяльності, зокрема культури й мистецтва. Авангардною течією в літературі й театральному мистецтві другої половини XX ст. був «театр абсурду» (Ежен Йонеско, Семуел Беккет), літературна течія «новий роман» (інша назва — «антироман»), творчість письменників групи «Діти війни», а також представників «розбитого покоління» — «бітників». В абстрактному живописі заявили про себе митці таких творчих напрямів, як: «дієвий живопис», «безформний живопис», «брутальне мистецтво», кінетичне мистецтво, оп-арт (оптичне мистецтво), графіті тощо. Загалом у післявоєнній культурі й мистецтві домінували такі творчі напрями й течії, як: неореалізм, функціоналізм, постмодернізм, соціалістичний реалізм, абстракціонізм, поп-арт, хай-тек (високі технології). 1. Неореалізм Перші післявоєнні десятиліття — період розквіту неореалізму. Цей напрям подарував літературі XX ст. простоту та ясність мови в прозі й драматургії, широке використання народної лексики. Після періоду фашистської диктатури в італійській культурі відродилася демократія. На зміну героям символізму прийшли сучасники — пересічні люди. У літературі спостерігалося прагнення з документальною точністю зафіксувати соціальну дійсність, повсякдення (Альберто Моравіа, Рената Вігано та ін.). Неореалізм став визначним явищем в італійському та світовому кінематографі. Він об'єднав молодих талановитих сценаристів і режисерів, які відхилили кінематографічні штампи, театральщину, забули про любовні історії за голлівудським зразком. На екранах запанувала правда життя....
0 Переглянути

Становлення постіндустріальної цивілізації

11 Клас

Протягом другої половини ХХ ст., незважаючи на періоди економічного спаду й кризи, у світі тривало економічне зростання. Рівень життя більшості народів підвищився залежно від впровадження у виробництво досягнень НТР. В останній чверті ХХ — на початку XXI ст. змінилася соціальна структура суспільства, а також спосіб життя людей. У сучасному світі провідні країни створюють національне багатство насамперед завдяки ефективному переробленню сировини, заміні виробів з металу на вироби зі спеціально створених високотехнологічних штучних матеріалів. Промислове виробництво більше не є визначальною складовою економіки, дедалі більше людей зайнято в торгівлі, сфері послуг. Учені припускають, що завдяки інформаційній революції та розвитку мікроелектроніки основну роль в економіці відіграватимуть невеликі підприємства, здатні швидко реагувати на зміни попиту. Великі транснаціональні компанії поступляться місцем малому й середньому бізнесу, який уже нині виробляє понад половину валового національного продукту в Японії, Італії, Франції та інших розвинених країнах світу. Цілком імовірний також процес дезурбанізації — відтоку населення з міст. Міста, які впродовж століть були адміністративними, економічними, культурними центрами, тепер перетворилися на промислові центри. Сучасні мегаполіси, у яких проживає 10-15 млн людей (Токіо, Нью-Йорк, Мехіко та ін.), потерпають від перенаселення, забруднення атмосфери, надлишку транспорту та багатьох інших проблем....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 3 4 5 6 7 8 9 10 11 ... 24
Назад

Навігація