Войти
Закрыть

Суспільство

7 Клас

Населення Північно-Східної Русі складалося з селян, великих, середніх і дрібних землевласників, духовенства, городян. Руському селянству випала гірша доля, ніж західноєвропейському. Якщо в країнах Західної Європи на схилку середньовіччя селян звільняли від панщини, то на Русі їх, навпаки, поневолювали. Спершу руський селянин міг полишити свого пана, якщо той дер з нього сім шкур. Проте з середини XV ст. селянам це дозволялося лише впродовж двох тижнів після завершення сільськогосподарських робіт (тижня до і тижня після Юрієвого дня — 26 листопада). Князям, боярам і монастирям належали вотчини — великі маєтки, що були їхньою власністю. Середні й дрібні служилі люди («діти боярські») одержували від князя як плату за службу («в кормління») дрібніші маєтки — помістя. Помістя надавалися не у власність, а лише на період служби. Важливу роль у житті суспільної верхівки відігравало місництво. Воно визначало, хто на яку посаду може претендувати, кому бути ближчим до князя в його почті тощо. Місництво залежало від знатності роду та заслуг предків. Отож при призначенні на посаду враховувалися не ділові якості претендента, а його родовід. З’ясувати, хто знатніший, часом було дуже важко....

«Збирання земель» у XV ст.

7 Клас

У другій половині XIV ст. руські князі вже злагоджено виступали проти ординців. У 1378 р. військові сили Московського та Рязанського князівств, очолювані московським князем Дмитром Івановичем, завдали на Рязанщині першої військової поразки татарам. Але на допомогу ординцям поспішив литовський великий князь Ягайло, якого русичі лякали більше, ніж татари. Щоб не дати татарам і литовцям об’єднатися, Дмитро Іванович вирішив дати бій татарам в ординському степу. Йому на допомогу прийшли Ростовське та Ярославське князівства. Чисельна перевага була однак на боці ординців. Зберігся переказ, буцімто битва почалася з поєдинку між руським монахом-воїном Пересвєтом і «злим печенігом», який «бе всем страшен зело» — дуже лякав усіх. Вершники на повному скаку смертельно вразили один одного списами. Татари спершу кинули проти русичів легку половецьку кінноту, а потім і важку монгольську. Під їх натиском русичі почали відступати, проте в цю небезпечну хвилину на татар напав «засадний полк». Татари кинулися тікати. Ворога було розгромлено. Князя Дмитра за цю блискучу перемогу назвали Донським. Битва на Куликовому полі закріпила за Московським князівством провідну роль у боротьбі за незалежність і політичну єдність руських земель. Джерело Кінець XIV ст. Із історичної повісті «Задонщина» про Куликовську битву 1380 р. І промовив (після битви) князь великий Дмитро Іванович: «Порахуйте, брати, скільки у нас воєвод не стало і скільки молодих людей?» Тоді відповідає Михайло Андрійович, московський боярин, князю Дмитру Івановичу: «Пане князе великий Дмитре Івановичу! Немає в нас сорока бояр великих московських, дванадцяти князів білозерських, тридцяти бояр — новгородських посадників, двадцяти бояр коломенських, сорока бояр переяславських, двадцяти п'яти бояр костромських, тридцяти п’яти бояр володимирських, п’ятдесяти бояр суздальських, сімдесяти бояр рязанських, сорока бояр муромських, тридцяти бояр ростовських, двадцяти трьох бояр дмитрівських, шістдесяти бояр звенигородських, п'ятнадцяти бояр углицьких. А полягло в нас усієї дружини двісті п'ятдесят тисяч... а татар загинуло сила-силенна»....

«Не відразу Москва будувалась»

7 Клас

На межі ХІІІ— XIV ст. великі князівства Північно-Східної Русі подробилися на уділи — дрібніші самостійні князівства. У XIV ст. посилилися Московське і Тверське князівства. Вони розпочали між собою запеклу боротьбу за Велике князівство Владимирське. Перемогло князівство Московське, яке поширило свою владу на кількох сусідів. Московський князь Юрій Данилович (1303—1324 рр.) одружився з сестрою ординського хана й одержав від нього ярлик на владимирський трон. На свого конкурента, тверського князя Михайла, він звів наклеп в Орді і зжив його зі світу. Але радів зі своєї удачі Юрій Данилович недовго, бо загинув від руки юного месника — сина страченого ординцями Михайла Тверського. Після смерті московського князя Юрія Орда повернула ярлик на Велике князівство Владимирське тверському князю. Щасливий володар ярлика повернувся до Твері в супроводі татар, які відразу ж взялися за своє ремесло — пограбування міста. Тверці нерозважливо повстали, сподіваючись покласти край татарському кошмару. Цим скористався московський князь Іван, прозваний за ощадливість і комерційну жилку Калитою — «мішком з грошима». Він з допомогою татар приборкав твердів, заслуживши цим у хана ярлик на княжіння у Владимирі. Іван Калита (1325—1340 рр.) вважав, що краще не сердити хана, а удаваною покірливістю завоювати його прихильність. Ніхто з руських князів не оббивав частіше за нього пороги ханської столиці, тому монголо-татари задали спокій Московському князівству. Підтримку Іванові Калиті надав переїзд із Владимира до Москви митрополита Київського і всія Русі. Влада Івана Калити поширювалася на кілька сусідніх князівств. Отже, не Твер, а Москва ставала політичним центром Північно-Східної Русі....

Над Європою

7 Клас

Русь розпалася на окремі князівства дуже невчасно, коли ожив великий Євразійський стел, де проживало багато кочових племен. На початку ХІІІ ст. монголи Центральної Азії (їх ще називали татарами) обрали своїм ханом Темучина — талановитого полководця й організатора. Його назвали Чингісханом — «володарем світу». Так було створено молоду монгольську державу, якій випало на долю завоювати півсвіту. Монголо-татари були кочівниками-скотарями, їм потребувалися обширні території й торгові шляхи. Це штовхало їх до завоювань на схід і захід. Уже Чингісхан завоював племена й народи Сибіру, Північний Китай, Середню Азію, Персію, Закавказзя, напав на Русь і мав намір захопити Західну Європу. Але Русь він не завоював, залишивши її на поталу своїм нащадкам. Хан — титул правителя у багатьох країнах Сходу. У 1236 р. свій перший спустошливий похід організував онук Чингісхана — Батий (Бату-хан). Долаючи опір русичів, він розорив Рязанську, Суздальську землі, здобув Москву. Володимир, але зрештою, трохи не дійшовши до Новгорода, повернувся на Нижнє Поволжя. На початку 40-х років ХІІІ ст. Батий зі своїми полчищами пройшов територією сучасної України, захопив і розорив наприкінці 1240 року Київ. Така ж доля спіткала частину Польщі й Угорщини, землі південних слов’ян. Батий мав намір захопити й Західну Європу, однак у 1242 р. раптово подався на Нижнє Поволжя....

Пан Великий Новгород

7 Клас

Володимиро-суздальські князі намагалися поширити свою владу на всю Північно-Східну Русь. Але їм не давалися до рук новгородці. Новгород лежав на річці Волхов. Його населяли колоністи, звіролови, рибалки, воїни-торгівці — люди неспокійної вдачі. Вони здійснювали мисливські наїзди та воєнні набіги на східні землі — аж до Білого моря та Уральських гір. Тримати в покорі таких людей було непросто — в Новгород ішли князювати неохоче. Новгородцям присилали князів з Києва, вони платили великому князю київському данину. Але після смерті Ярослава Мудрого новгородці стали обирати своїх князів. Коли Святополк II хотів нав’язати їм свого сина, вони застерегли: «Присилай, якщо в нього дві голови». У сина Святополка II запасної голови не було — він перехотів князювати в бунтівному місті. На новгородському престолі князі довго не засиджувалися. В періоди міжкнязів’я влада в місті належала виборним урядовцям — посаднику і тисяцькому. Згодом новгородці стали обирати й місцевого архієпископа. Він був наділений у Новгороді неабиякою владою, навіть мав свої війська. Отже, наприкінці XII ст. новгородський уряд уже був виборним, новгородці проганяли небажаного князя....

Володимиро-Суздальське князівство

7 Клас

На схилку середньовіччя в Східній Європі з’явилася й посилилася нова держава — Московська, з якою історична доля тісно пов’язала Україну. Склалася вона довкола Москви, перша літописна згадка про яку датується 1147 роком. Ростово-суздальський князь Юрій Долгорукий, молодший син київського князя Володимира Мономаха, оточив Москву дерев’яними стінами, перетворивши її на «град» — фортецю. Це була частина території нинішнього Московського Кремля. Москва лежала в центрі північно-східних руських земель, на перехресті торгових шляхів. Про її безпеку подбала сама природа — з півдня її захищали дрімучі ліси. Входила Москва до складу Владимиро-Суздальського князівства — одного з найсильніших на території колишньої Київської держави. Столицею Владимиро-Суздальського князівства стало місто Владимир на Клязьмі (його заснував київський князь Володимир Мономах). У цьому лісистому краї проживали фінно-угорські племена, які поступово злилися зі слов’янськими кривичами та в’ятичами....

Польща

7 Клас

Поляки утворили свою державу наприкінці X ст. Перший достовірний польський князь Мешко І одружився з чеською князівною Дубравкою. Він сам став католиком і навернув у католицизм усіх поляків. Його син Болеслав І Хоробрий переміг німців, які зазіхати на польські землі, і спробував захопити Давньоруську державу (відтоді польській знаті думка про давньоруські землі спати не давала). Але після його смерті Польща послабла й потрапила у залежність від Німеччини. Польщу обсіли німецькі колоністи. В ХІ—ХІІ ст. Польща розпалася на самостійні князівства. Західне Помор’я визнало себе васалом німецької корони — Польща втратила вихід до Балтійського моря. Тіснив поляків також Тевтонський орден. А в середині ХІІІ ст. значну частину Польщі спустошили монголо-татари. Все ж Польща збереглася й потроху збиралася в силі. У середині XIV ст. вона захопила Галицьку Русь і частину Волині. 1320 р. в Польщі відродилася королівська влада. Король Казимир ІІІ Великий поділив країну на округи — воєводства та каштелянства, створив державний апарат. У Польщі з’явилися свої гроші. Казимир ІІІ — бувають же на світі дива! — захищав селян від свавілля феодалів. Сильною королівська влада в Польщі все ж не стала. Цього не захотіли польські міста, які були в руках німців та євреїв. Обмежували владу монарха польський сейм та місцеві сеймики, в роботі яких брали участь магнати, шляхта й духовенство. Король став заручником сейму. Він не мав постійного війська — поляки, коли доводилося воювати, скликали «посполите рушення»....

Угорщина

7 Клас

Землі між ріками Тисою та Дунаєм у давнину заселяли слов’янські племена і, можливо, пращури сучасних румунів та молдаван. Наприкінці ІХ ст. туди перевалили через Карпати угри (мадяри), яких прогнали з південноруських степів печеніги. Вони розгромили Великоморавську державу, захопили Паннонію (територія нинішньої Угорщини) та східну частину Моравії. Угри стали загрозою для Західної та Південної Європи. Вони припинили свої спустошливі набіги лише наприкінці X ст. Близько 1000 р. угорський князь Іштван (його церква проголосила святим) об’єднав під своєю владою країну і став королем. Так з’явилася Угорська держава. У ній поширився католицизм. У ХІ—ХІІ ст. угорським королям довелося відбиватися від німецького та візантійського імператорів. А 1241 р. на Угорщину звалилися монголо-татари. Вони дійшли до Адріатики й раптом повернули на Русь. Це врятувало Угорщину від «тіснішого» знайомства. Угорська знать підкорила Далмацію і Південну Хорватію, спробувала зробити те саме з Галицько-Волинським князівством....

Болгарія

7 Клас

На півдні Балканського півострова тюркомовні болгари, змішавшись з тамтешніми південними слов'янами, заснували свою державу Перше Болгарське царство (70 рр. VII ст.). Римські традиції та сусідство з Візантією сприяли швидкому розвитку Болгарії, особливо після того, як у 864 році князь Борис приймає від візантійців християнство. Ця подія сприяла розквіту культури, особливо древньоболгарської літератури, адже вся християнська література перекладалася на слов’янську мову і записувалася кирилицею. Найбільшої могутності Перше Болгарське царство досягло у часи сина Бориса царя Симеона Великого (893—927 рр.), в правління якого вона перетворилась на одне з найбільших на Балканах та всій Східній Європі. Як Симеон так і його нащадки, спали і бачили себе володарями візантійського трону, тому і не давали Візантії спокою своїми нападами. Візантія спробувала, як кажуть китайці, «вигнати диявола за допомогою сатани» — розгромити Болгарію силами князя русів Святослава. Святославу вдається захопити Болгарію і теж саме він хоче учинити з Константинополем. Але не так сталося, як гадалося... Святослав загинув від рук печенігів, найнятих Візантією....

Навігація