У другій половині XIV ст. руські князі вже злагоджено виступали проти ординців. У 1378 р. військові сили Московського та Рязанського князівств, очолювані московським князем Дмитром Івановичем, завдали на Рязанщині першої військової поразки татарам. Але на допомогу ординцям поспішив литовський великий князь Ягайло, якого русичі лякали більше, ніж татари. Щоб не дати татарам і литовцям об’єднатися, Дмитро Іванович вирішив дати бій татарам в ординському степу. Йому на допомогу прийшли Ростовське та Ярославське князівства. Чисельна перевага була однак на боці ординців. Зберігся переказ, буцімто битва почалася з поєдинку між руським монахом-воїном Пересвєтом і «злим печенігом», який «бе всем страшен зело» — дуже лякав усіх. Вершники на повному скаку смертельно вразили один одного списами. Татари спершу кинули проти русичів легку половецьку кінноту, а потім і важку монгольську. Під їх натиском русичі почали відступати, проте в цю небезпечну хвилину на татар напав «засадний полк». Татари кинулися тікати. Ворога було розгромлено. Князя Дмитра за цю блискучу перемогу назвали Донським. Битва на Куликовому полі закріпила за Московським князівством провідну роль у боротьбі за незалежність і політичну єдність руських земель. Джерело Кінець XIV ст. Із історичної повісті «Задонщина» про Куликовську битву 1380 р. І промовив (після битви) князь великий Дмитро Іванович: «Порахуйте, брати, скільки у нас воєвод не стало і скільки молодих людей?» Тоді відповідає Михайло Андрійович, московський боярин, князю Дмитру Івановичу: «Пане князе великий Дмитре Івановичу! Немає в нас сорока бояр великих московських, дванадцяти князів білозерських, тридцяти бояр — новгородських посадників, двадцяти бояр коломенських, сорока бояр переяславських, двадцяти п'яти бояр костромських, тридцяти п’яти бояр володимирських, п’ятдесяти бояр суздальських, сімдесяти бояр рязанських, сорока бояр муромських, тридцяти бояр ростовських, двадцяти трьох бояр дмитрівських, шістдесяти бояр звенигородських, п'ятнадцяти бояр углицьких. А полягло в нас усієї дружини двісті п'ятдесят тисяч... а татар загинуло сила-силенна»....
|