Войти
Закрыть

Колиска європейського народовладдя

7 Клас

Початок боротьби швейцарців за незалежність народна легенда пов’язує з мужнім вчинком Вільгельма Телля. Цей швейцарський селянин нібито відмовився вклонитися капелюху королівського намісника (так змушували швейцарців засвідчувати своє вірнопідданство). Тоді намісник повелів, щоб Вільгельм Телль збив стрілою з арбалета яблуко з голови свого п’ятирічного сина. Помолившись Богу, Телль ретельно прицілився і влучив у яблуко. Він зізнався потім наміснику, що коли б схибив, то другу стрілу випустив би в нього. Згодом Телль підстеріг намісника і вбив його. Це, якщо вірити легенді, і призвело до війни між швейцарцями та Габсбургами. 1315 р. швейцарська піхота розгромила рицарське військо Габсбургів. Габсбургам довелося визнати незалежність Швейцарського союзу, який пізніше став європейською державою — Швейцарією. Згодом до Швейцарії прилучився ряд нових міст (Цюріх, Берн та ін.). У швейцарських кантонах склалося народовладдя. В певний день усі дорослі чоловіки збиралися до гурту й спільно вирішували найважливіші державні питання. Ця політична традиція збереглася в Швейцарії донині. Швейцарці пишаються тим, що їхні пращури стояли біля колиски європейської демократії....

Всевладдя князів

7 Клас

Німецькі феодали нічого не одержали на мусульманському Сході в Хрестових походах. Прагнень же збільшити свої володіння в них не бракувало — Німеччина здавалася їм тісною. Тому, поки імператори возилися з Італією та квиталися з папами, феодали здійснювали «натиск на Схід» — завойовували землі в Полаб’ї, Прибалтиці та Помор’ї. Цей колонізаційний рух здійснювався під гаслом навернення поганинів у віру Христову. Войовничий запал німецьких феодалів підтримували папи, які хотіли поширити свої впливи в Східній Європі. У XII ст. німецькі феодали організували кілька Хрестових походів проти слов’ян-ободритів на схід від Ельби (Лаби). На їхніх землях вони утворили Мекленбурзьке герцогство. Заволоділи вони й землями лютичів, де утворили маркграфство Бранденбурзьке. В ХІІІ ст. у цьому маркграфстві з’явилося місто Берлін. Слов’ян німецькі рицарі зганяли з кращих земель, забороняли їм займатися у містах торгівлею й ремеслом, селили в окремих кварталах. Слов’яни онімечувалися, забували свою мову й культуру. Німецька колонізація була спрямована також на землі словенів у Середньому Подунав’ї. Там утворилося Австрійське герцогство. Не проминули німецькі колонізатори й Чехію....

Італійське марево

7 Клас

Північна і Середня Італія лише про людське око входила до складу Священної Римської імперії. Вона виявляла покору імператору лише тоді, коли він направляв туди свої війська. Отже, її доводилося раз-у-раз завойовувати. Імператори не шкодували на це ні сил, ні коштів, бо хотіли запанувати над християнським світом. У середині XII ст. в Німеччині до влади прийшла династія Штауфенів (1138—1254 рр.). Її найвизначнішим представником був Фрідріх І Барбаросса (Рудобородий) (1152»1190 рр.). Він доклав величезних зусиль для підкорення Італії. Німецький народ склав про нього легенди. Існувало повір’я, що імператор не помер, а спить на своєму троні в горах Тюрінгії. Його довжелезна борода росте й уже двома витками закрутилася довкола кам’яного столу. Коли вона зробить третій виток, імператор прокинеться і вийде з товщі горн. Він зробить Німеччину могутньою, багатою і щасливою. Віч-на-віч Фрідріх І Барбаросса був людиною сильною, витривалою, хороброю, щедрою, товариською, помірно чесною, словом — взірцевим рицарем. Вмів гамувати в собі войовничість і жорстокість, дбав про немічних. Був розумним і виваженим політиком. Енергії в нього вистачало на кількох — брав участь у трьох Хрестових походах. Часом виявляв упертість, неохоче визнавав свої помилки, погано пристосовувався до змін. Іноді йому бракувало витримки. У можливість правити світом не вірив, однак про авторитет своєї держави дбав....

Перетягування каната влади

7 Клас

До середини XI ст. німецькі імператори мали пап за своїх слуг — призначали їх і валили. Але католицька церква таки вирвалася з їхньої мертвої хватки. У 1056 р. німецький трон посів шестирічний Генріх IV. Поки він підростав, влада в державі належала герцогам. Пізніше Генріху IV довелося приборкувати свавільну знать і водночас сваритися з папами. Енергійний і рішучий папа Григорій VII заборонив світській владі втручатися в призначення єпископів. Генріху IV це не сподобалося. Але цього разу найшла коса на камінь. Григорій VII відлучив німецького імператора від церкви й звільнив його підданих від васальної присяги. Князі натомість заявили Генріху IV, що коли з нього не знімуть відлучення, йому доведеться розпрощатися з короною. Імператор мусив податися в Північну Італію з повинною до папи. Біля воріт фортеці Каносса імператор три дні стояв босий, у лахмітті грішника, що кається, перш ніж його допустили до папи. Вдосталь натішившись приниженням свого ворога, Григорій VII зняв із нього відлучення. Відтоді фраза «піти в Каноссу» означає «здатися на милість переможця»....

Чергова імперія

7 Клас

Територія Німеччини, яку населяли германські, романські та слов’янські племена, спершу входила до складу Франкської імперії. Після того, як ця імперія загинула, місцеві феодали у 919 р. обрали своїм королем Генріха І. Німеччина, таким чином, стала окремою державою, але поділялася на кілька великих самоуправних областей: Алеманію (Швабію). Баварію, Франконію та Саксонію. Після Генріха І німецьким королем став Оттон І Великий (936—961 рр.). Йому довелося мати справу з войовничими кочівниками-мадярами (угорцями), які з кінця IX ст. не давали спасу Європі своїми спустошливими набігами. Для оборони від мадярів король побудував невеликі укріплення — бурги та створив сильне кінне військо. В 955 р. у Баварії він завдав мадярам нищівної поразки, після якої їм перехотілося сіяти смерть і розруху....

Війна Червоної та Білої троянд

7 Клас

Звичайно, не квіти були призвідцями моторошного кровопролиття в Англії на схилку середніх віків. У громадянську війну 1455—1485 рр. країну втягнули два впливові дворянські роди — Йоркський і Ланкастерський. Герб Йорків прикрашала біла троянда, герб Ланкастерів — червона. Так чудові квіти стали символами людського горя. Король Генріх VI (1422—1461, 1470—1471 рр.) належав до Ланкастерів. Він хворів, тому державою керувала його дружина, француженка Маргарита Анжуйська. В цій ситуації герцог Річард Йоркський спробував заволодіти троном — мовляв, щоб врятувати Англію від засилля французів. Ланкастери не збиралися втрачати владу. Всі взялися за зброю, полетіли з плечей рицарські голови, враз усі забули про рицарське милосердя. Першими загинули Річард Йоркський та його соратники, потім сповна дісталося й Ланкастерам. Королем став представник партії Білої троянди Едуард IV (1461—1483 рр.), а Маргарита Анжуйська з сином втекла у Францію. Воєнна перевага була то на одному, то на другому боці. Нарешті в Англію з військом повернулася — на свою голову! — Маргарита Анжуйська. Знавіснілі йоркісти розтрощили її військо буквально в лічені хвилини. Маргариту взяли в полон, її сина вбили. В живих не залишали навіть тих, хто рятувався за монастирською стіною. Едуард IV повернувся в Лондон, Генріха VI, який знову посів трон, убили (народу повідомили, що він помер «від меланхолії»). Уцілілі ланкастерці повтікали безвісти, серед втікачів був і граф Генріх Тюдор — майбутній англійський король....

Суспільство XIV—XV століть

7 Клас

В англійському суспільстві відбувалися певні зміни. В ньому зростав інтерес до торгівлі, особливо заморської, через що процвітало кораблебудування. Багато дворян (їх назвали «новими») вже не вважало підприємництво чимось ганебним, училося господарювати по-новому і ставало схожим на буржуазію міст. Але були й «старі» дворяни — ті, хто, як і раніше, жив з королівської служби та війни, здавав свою землю в оренду підприємливим людям. Не всі в суспільстві розкошували. Скрутно жилося багатьом селянам, яких грабували чиновники, розорювали війни, діймали феодальний розбій і податки. Я побачив бідняка, який ішов за плугом. Сорочка йога була з грубої тканини... капюшон увесь у дірках, з яких стирчало його волосся. Коли він ішов, з грубих, покороблених, підбитих цвяхами черевиків виглядали пальці його ніг... Він увесь був вимазаний брудом. Його рукавиці без пальців були пошиті з лахміття, а пальці були зітертими й брудними. Бідняк цей утопав у багнюці по самі кісточки. Попереду нього брели чотири корови, такі худющі, що в них можна було перерахувати ребра. Жінка його йшла поруч... Від негоди вона загорнулася у віяльну сітку. Вона йшла босоніж по крижаній землі, з її ніг сочилася кров. На краю поля стояв невеличкий короб для сміття, в ньому лежала дитина, загорнута в лахміття; а з другого боку — ще двоє дітей дворічного віку. Всі вони жалібно співали, їх голоси зливалися в один крик — зойк убозтва. Бідний селянин сумно зітхав і повторював: «Тихіше, діти!»...

Англійська «говорильня»

7 Клас

Генріх ІІ залишив своїм спадкоємцям сильну королівську владу. Але відразу після його смерті її спіткали серйозні випробування. Війну з Францією Англія зрештою програла. Цапом-відбувайлом за цю та інші невдачі барони зробили короля Іоанна (Джона) Безземельного (1199—1216 рр.) — молодшого сина Генріха ІІ. Цей король, як на гріх, посварився з папою Інокентієм ІІІ. Папа відлучив його від церкви й заборонив по всій Англії богослужіння. Королю довелося слухатися папу й платити йому щорічно купу грошей. Барони цього не стерпіли і в 1215 р. повстали. Лондонці, які завжди підтримували короля проти баронів, цього разу відкрили їм ворота столиці. Іоанн Безземельний мусив підписати «Велику хартію вольностей» — складений баронами документ, який обмежував королівську владу. Виконувати його він, звичайно, не збирався. «Велика хартія вольностей» обмежувала королівське свавілля, захищала права й майно підданих, причому не лише верхів, а й низів. Вона забороняла королю чинити розправу над підданими чи позбавляти їх майна без вироку суду, вперше в середньовічній Європі сформулювала принцип недоторканості особи. Цей принцип і нині, майже вісім століть по тому, є стрижньовим у царині захисту прав людини....

Перші Плантагенети

7 Клас

Зі смертю в 1135 р. короля Генріха І, молодшого сина Вільгельма Завойовника, Нормандська династія закінчилася. В Англії спалахнула запекла боротьба за владу. Барони вийшли з покори королю, набудували собі замків і віддалися розбою. Але смута в державі припинилася, коли в 1154 р. королем став француз Генріх II — засновник династії Плантагенетів (1154—1399 рр.). Новий монарх, завдяки одруженню з колишньою жінкою французького короля Алієнорою Аквітанською, володів земельними угіддями не лише в Англії, а й у Франції. Жоден європейський король не мав стільки золота й срібла, як Генріх ІІ. Віч-на-віч Генріх II Плантагенет працював за п'ятьох. Про нього говорили, що «він ніколи не присідає, на ногах з ранку до вечора». Все життя провів у походах і оглядинах своїх володінь. Був заповзятим мисливцем. Генріх II зрив феодальні замки, покарав грабіжників і злодіїв, яких чимало наплодилося в смутну добу, скасував графські титули, надані бозна-кому його попередниками, замінив усіх шерифів. Щоб поповнити державну скарбницю, він навів порядок у стягуванні податків....

Нормандське завоювання країни

7 Клас

У середині XI ст. на Англію накинуло око герцогство Нормандія на території Франції. Його населяли переважно нормани. Вони за час свого проживання перетворилися з розбійників-поганинів на розбійників-християн — рицарів. У 1066 р. нормандський герцог Вільгельм Завойовник на чолі 15 тисяч норманських і французьких рицарів висадився на узбережжі Англії. Він запевняв, що хоче визволити англосаксів від данців, насправді ж прагнув загарбати Англію. На це його благословив папа, який мріяв поширити свою владу на англійську церкву. Вільгельм Завойовник розбив під Гастінгсом війська англосаксів і проголосив себе англійським королем. Щоб тримати країну в покорі, король і його нормандські барони забудували її замками. Місцеве населення чинило опір чужинцям, але не змогло прогнати їх. Вільгельм подбав про зміцнення своєї влади в Англії. Він привласнив чимало земель англосаксонської знаті, перетворив багато лісів на заповідники, де полювати міг лише король. Усіх англосаксонських єпископів король замінив французькими, а баронів і рицарів зобов’язав принести йому васальну присягу. Відтоді в Англії лише король мав васалів. Усі вони перебували на військовій службі. Шерифів Вільгельм призначав і звільняв на свій розсуд. Він домігся того, що королівська влада в Англії стала сильнішою, ніж будь-де в Європі. Передавалася вона від батька до сина, сеньйори не могли впливати на вибори чи затвердження короля....

Навігація