Войти
Закрыть

Поява середньовічних міст

7 Клас

У Х—ХІІІ ст. в Європі немов гриби після дощу виростали міста — особливі, не схожі ні на римські, ні, тим паче, на сучасні. Спершу вони з’явилися в Італії (Венеція, Генуя, Піза, Флоренція, Неаполь), пізніше — у Південній Франції (Марсель, Арль, Нарбон, Тулуза), ще пізніше — на півночі Франції, в Нідерландах, Англії, Німеччині, країнах Скандинавії, Ірландії, Угорщині, дунайських князівствах. Забудовувалася Європа містами нерівномірно, найбільше їх з’явилося в Італії, Фландрії, Брабанті та німецьких землях по Рейну. Відшукай на карті ці країни й міста. Поява міст стала можливою тоді, коли селяни почали виробляти достатньо сільськогосподарської продукції, щоб прогодувати не лише себе, а й інших. Відтоді частина населення вже могла обрати собі вигідніше заняття, — скажімо, ремесло чи торгівлю. Такі підприємливі люди селилися там, де було безпечніше і де можна було збути свої вироби чи перепродати чужі. Їхні поселення виникали поблизу колишніх римських фортець, великих феодальних маєтків, монастирів, біля важливих доріг, річкових переправ і мостів, зручних бухт і заток, де здавна процвітала торгівля. На відміну від античних міст, середньовічні обносили мурами, тому вони ставали схожими на неприступні фортеці....
0 Переглянути

Царство Феміди

7 Клас

Середньовічна Європа жила за писаними законами. На початку середньовіччя варвари на території колишньої Римської імперії судилися за збірками законів — «правдами». У «правдах» яскраво відобразилася правова нерівність різних суспільних груп. Романське населення дотримувалося норм римського права, під впливом якого визрівало молоде королівське законодавство. У VIII—ІX ст. франкські королі видавали свої закони — капітулярії. До XII ст. середньовічне європейське законодавство розвинулося настільки, що окремі, розрізнені, закони було зведено в дві великі збірки — «Звід цивільного права» та «Звід церковного права». У християнській Європі церковні закони втручалися також у мирське життя (наприклад, у шлюбно-сімейні відносини) і були впливовішими за цивільні. Суд у середньовічній Європі поступово став становим. Це означало, що для кожного суспільного стану був свій суд: для дворянства — свій, для духовенства — свій, для городян — свій. Лише селяни не мали свого суду, а підпорядковувалися судовій владі своїх панів чи призначених ними суддів. Верховна судова влада в державі належала монарху, але судитися в самого короля, звичайно, міг не кожен. Як судив кораль? Якщо справа була заплутана, він звертався по допомогу до віри в божественну справедливість — призначав так званий «Божий суд». Для рицарів це був поєдинок. Вважалося, що Бог не допустить, щоб у поєдинку поразки зазнав невинний. На поєдинок можна було замість себе виставити найнятого бійця....
0 Переглянути

Монархія накладає грим

7 Клас

Феодальна роздробленість у Європі не могла тривати вічно вже тому, що вона швидко всім набридла. Нескінченні чвари між великими феодалами при слабкій королівській владі дорого обходилися суспільству, адже велися вони ціною спустошень і крові. Втомилися від них усі — і дрібні та середні феодали, і городяни, і селянство. Багато людей переконувалося, що одноосібна влада монарха, хоч вона й може перерости в тиранію, — менше зло, ніж політичний безлад. Використовуючи потяг суспільства до сильного правління, королівська влада в Європі в ХІІІ—XV ст. зміцнювала свої позиції. Щоб вгамувати бунтівну знать, вона посилювала армію та чиновництво. Для цього потрібні кошти брала переважно від запровадження нових та збільшення старих податків. Джерело XIII ст. Із праці середньовічного філософа і богослова Томи Аквінського «Про правління монархів»...
0 Переглянути

«Держави в державі»

7 Клас

Середньовіччя було для Європи епохою феодальної роздробленості. Місцеві володарі — герцоги, графи та інші барони, тобто васали короля — були можновладцями, погано слухалися монарха, їхні володіння були державами в державі. Королю часто-густо доводилося застосовувати до них силу. Джерело ХІ—ХІІ ст. Із праці середньовічного автора Сюжера «Життєпис короля Людовика Товстого» Могутній і навіжений барон Ебль де Русі та його син Гіш розбазарювали майно поважної церкви Реймса та прилеглих до неї храмів. Вони віддалися нестримній і згубній тиранії. Його (барона) старанність у воєнній справі (а пихатість його була такою непомірною, що він пішов в Іспанію на чолі завеликої армії, яку годилося б мати лише королю) могла змагатися лише з його неймовірною жадібністю, яка спонукала його до грабунків, безчинства і великих злочинів... (Король Людовик)... зібрав... військо чисельністю приблизно в сім сотень рицарів — найродовитіших і наймогутніших французьких баронів; на чолі цього війська він попрямував до Реймса... Упродовж двох місяців він покарав розбійників, які грабували церкви, спустошив землі цього тирана та його спільників, спалив їх вогнем і віддав на пограбування......
0 Переглянути

«Король, королевич...»

7 Клас

Поселившись на території Римської імперії, германці знайшли там досконаліший, ніж у них, державний устрій. Їхній верхівці сподобалась сильна влада імператорів. Але германські конунги, майбутні коралі, не могли відразу відмовитися від народних зборів та ради старійшин. На побудову держави з сильною владою германці затратили кілька століть. Історики називають таку державу монархією, бо вона базувалася на одноосібній владі монарха, яка була спадковою (передавалася від батька до сина). У Європі монархів називали королями (назва походить від імені Карла Великого), в Росії — царями (назва походить від імені Цезаря). Влада перших франкських королів ще була слабкою, проте поступово міцнішала. Згадайте історію з суассонською чашею: конунг Хлодвіг не відразу стратив непокірного воїна, а зробив це лише через рік, коли відчув, що має для цього достатню владу. Посилили ж свою владу коралі франків переважно завдяки своїм воєнним успіхам, нарощуванню багатств, підтримці з боку церкви....
0 Переглянути

Батьки і діти

7 Клас

Якими були шлюб та сім’я в середньовічній Європі? На зорі середньовіччя на укладення шлюбів у Європі впливали римські та варварські традиції. Так, римське право узаконювало ранні шлюби — з 12-річного віку, але до кінця середньовіччя шлюбний вік у Європі зріс на кілька років. Традиції варварів, на відміну від античних, допускали шлюби між родичами, натомість забороняли їх між вільними та рабами. Навернення європейських народів у християнську віру змінило шлюбні відносини. Церква домагалася, щоб шлюби були добровільними, публічними, міцними і, звичайно, церковними. Вона засуджувала подружню невірність і настійно рекомендувала мирянам сім разів подумати, перш ніж одружитись. Подружньої рівності в середньовічній Європі не існувало. Хоч середньовічні поети й оспівували жіночу вроду та лагідність, але в повсякденні до жінок чоловіки ставилися зверхньо. Чим це можна пояснити? По-перше, у середньовічній Європі, яку лихоманили війни, найбільше цінувалися фізична сила і воєнне завзяття. По-друге, через постійну загрозу голодомору та розпорошення сімейного майна у жіночій здатності народжувати дітей вбачали не стільки добро, скільки зло. По-третє, перестаралася церква, яка запевняла вірян, що їхні біди викликані неслухняністю «прародительки Єви»....
0 Переглянути

Інший люд

7 Клас

Поява середньовічних міст ускладнила устрій суспільства. В ньому з’явилися нові групи населення: ремісники, купці, інтелектуали та ін. Поступово утворився міський стан, який мав особливі права та обов’язки і відігравав дедалі більшу роль у суспільному житті. В XIV—XV ст. рицарство змінив дворянський стан. До нього належали вищі королівські посадовці, воїни-васали, тобто ті феодали, які користувалися однаковими спадковими привілеями, керувалися певними нормами моралі. Дворяни вважали ганебним для себе займатися фізичною працею чи торгівлею. Вони жили за рахунок праці селян, служили в армії чи при королівському дворі. Майже повсюди протиставляли себе «нижчим» станам, хотіли панувати над ними. Саме дворянство при цьому поділялося на вище і нижче. До дворянської верхівки належали вихідці з прадавніх аристократичних родів (дворяни за походженням). Вони мали відповідні дворянські титули. Наприклад, в Англії це були лорди, що складалися з герцогів, маркізів, графів, віконтів і баронів. Ті хто не народився дворянином, а став ним (здобув дворянство на державній службі чи купив його) вважалися другосортними дворянами. Нижчим дворянством було середнє та дрібне рицарство....
0 Переглянути

«Ті, що працюють»...

7 Клас

Годувальниками суспільства в середні віки були селяни. Вони не лише виробляли продукти харчування, а й пряли, ткали, виготовляли предмети хатнього вжитку. Селяни працювали і на себе, і на феодала. Віддавали вони феодалу частину своєї праці по-різному. Одні забезпечували феодала продуктами (збіжжям, ягодами, грибами, рибою, медом тощо), інші обробляли своїми знаряддями праці й кіньми його ниву, треті давали йому певну грошову суму (щоб її мати, збували на ринку свою продукцію). Селянин не міг без дозволу пана ні передати своє майно у спадок дітям, ні видати свою доньку заміж. Він мусив за встановлену паном високу плату молоти своє збіжжя в його млині, випікати хліб у його пекарні, чавити виноград його виноградним пресом. Частині селян було заборонено залишати маєток свого пана, вони були прикріплені до землі — кріпаками. Таким селянам жилося найтяжче. Але в XIV ст., потребуючи грошей, феодали почали масово відпускати кріпаків на волю за викуп....
0 Переглянути

«Ті, що воюють»...

7 Клас

Усі феодали вважалися рицарями, тобто воїнами-кіннотниками. Стихією рицарів були війни. Коли війна припинялася, рицарі, чекаючи наступної, випробовували свою силу й відвагу в турнірах і на полюваннях з соколом (лук і стріли вони вважали плебейською зброєю). На турнір прибували рицарі з найвіддаленіших куточків країни, адже на ньому можна було не лише себе показати, а й розбагатіти (кінь і зброя переможеного діставалися переможцю, якому переможений ще й платив викуп). Рицарі не могли похвалитися своєю освіченістю, вони цілком віддавалися воєнному ремеслу — і страшенно пишалися цим. До іншого люду, особливо до селян, своїх годувальників, вони ставилися зневажливо. При цьому вони вважали себе захисниками знедолених, хоча гнобили їх. Жив у Саксонії (територія Німеччини) рицар на ймення Лудольф. Це був справжнісінький тиран. Одного разу він скакав по дорозі на коні, одягнений у нове пурпурне вбрання, і зустрівся з селянином, який їхав на своєму возі. Грязюка, що бризнула з-під коліс, забруднила його одяг, і тоді цей пихатий рицар, не тямлячи себе від гніву, вихопив меч і відтяв ним селянину ногу....
0 Переглянути

«Ті, що моляться»...

7 Клас

Найпочесніше місце в середньовічному суспільстві Європи посідало духовенство. Воно утворилося ще на початку середньовіччя, коли Європа стала християнською. Основним обов'язком духовенства було здійснювати богослужіння та церковні таїнства (хрещення, вінчання, причащання, сповідання тощо). Духовенство не було однорідним. Воно поділялося на розряди — духовні сани, від найвищих (прелати) до найнижчих (рядові священики та їхні помічники). Відбувся також поділ духовенства на «біле» (священики й ті, хто допомагав їм у богослужінні) і «чорне» (монахи, ченці). Монахам з самого початку заборонялося одружуватися, на латинське (західне) «біле» духовенство ця заборона поширилася в XI ст. Священиками і монахами ставали представники різних суспільних груп, від молодших синів феодалів (їх віддавали в монастир, щоб вони не претендували на батьківський спадок) до селянських дітей. Рукопокладав (висвячував) у священики єпископ, який дбав про те, щоб висвячений мав «титул» — гарантований прибуток. «Титул» надавав священику здебільшого місцевий феодал, тому до XI ст. духовенство дуже залежало від світської (нецерковної) знаті. «Титулом» служив у середньовічній Європі, як правило, земельний наділ....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 38 39 40 41 42 43 44 45 46 ... 68
Назад

Навігація