Період 1638-1648 рр. у Речі Посполитій називали «десятиліттям золотого спокою». Шляхта вірила, що це були її найкращі часи, кола вона могла насолоджуватися своїми привілеями та заможним життям. У 20-30-х рр. було придушено козацько-селянські повстання. Згідно з «Ординацією Війська Запорізького» 1638 р., як уважала шляхта, козаки були приборкані. Проте життя простих людей, передусім селян, ставало дедалі важчим: низка холодних літ, особливо у 40-х рр., призвела до малих врожаїв, а шляхта та магнати, щоб компенсувати втрати, збільшували кількість днів панщини. В українських землях наростав конфлікт між Католицькою та Православною церквами та їхніми вірянами. Так, на тлі «золотого спокою» наростала неприязнь між шляхтою, селянами та козаками, між поляками, українцями та євреями, католиками та православними. Це вилилось у Національно-визвольну війну українського народу під проводом Богдана Хмельницького, що розпочалась у 1648 р. Козацтво взялося до збройної боротьби за обстоювання своїх привілеїв. Конфлікт виснажив обидві сторони. У 1653 р. в нього втрутилася Московія: Земський собор ухвалив рішення «прийняти під високу царську руку» Військо Запорізьке. У 1654 р. розпочалась московсько-польська війна, яка тривала аж до 1686 р. Під час війни польські та литовські магнати, невдоволені правлінням короля Яна ІІ Казимира, таємно запросили на польський престол його родича — шведського короля Карла Х Густава. У 1655 р. його армія з півночі вторглася на територію Речі Посполитої. Так в її історії розпочався руйнівний «шведський потоп»....
|