Войти
Закрыть

Велика Британія в останній третині XIX — на початку XX ст.

9 Клас

Упродовж останньої третини ХІХ ст. Велика Британія пережила низку економічних криз (1878-1879, 1882, 1892-1893 рр.). Серед частини промисловців посилюється рух за повернення до політики протекціонізму, що свідчило про кризу політики лібералізму. На кінець 90-х рр. ХІХ ст. темпи економічного розвитку залишаються досить повільними. Лише деякі галузі були конкурентними, зокрема суднобудування, верстатобудування. Новим явищем у британській економіці стає поява монополістичних об’єднань — трестів — у військовій промисловості, суднобудуванні, сталеливарній галузі, на залізничному транспорті, у деяких галузях легкої промисловості, у колоніальній торгівлі. Усі залізниці на початку ХХ ст. належали 12 великим компаніям. Характерною рисою британських монополій було використання ресурсів величезних колоній (перевищували метрополію за територією в 109 разів, а за населенням — у 10 разів). В останній третині ХІХ ст. Велика Британія зберігає провідну роль у світовій посередницькій торгівлі, а Лондон — роль міжнародного фінансового центру (основна частина капіталів зосереджувалась у 6 найбільших банках). У цей період імпорт дешевої заморської пшениці спричинив кризу в аграрному секторі, яка супроводжувалася розоренням більшості фермерів-орендарів, падінням прибутків лендлордів. Кризовий стан сільського господарства було подолано лише у середині 90-х рр. ХІХ ст., коли великі землевласники зменшили ренту, а зернове господарство перетворилось на кормову базу для тваринництва та птахівництва. ОЧИМА СУЧАСНИКА «Я розмовляв з однією жінкою, доля якої типова для людей цього середовища... Її чоловік — механік, член профспілки. Він не може одержати постійної служби. У них дві дочки. Вчотирьох вони займають дві комірки, для ввічливості названі кімнатами... Уже багато років її родина щодня встає з-за столу з бажанням поїсти ще...» (Дж. Лондон. «Люди безодні»)....
0 Переглянути

США в останній третині XIX — на початку XX ст.

9 Клас

Економічне життя США, крім прискореної індустріалізації, також характеризувалось: 1) швидким розвитком сталеварної, нафтової, хімічної, електротехнічної галузей, залізничного будівництва; 2) створенням нових промислових регіонів (Середній Захід); 3) виникненням нових промислових центрів (Чикаго, Пітсбург, Клівленд); 4) монополізацією виробництва та капіталів, що охопила свинцеву, горілчану, сірникову та інші галузі; 5) видобутком вугілля, нафти, газу, міді; 6) розвитком банківської сфери (з’являються трести). Трести поступово монополізували виробництво основних товарів, контролювали понад 50% промислового виробництва країни: «60 родин» (Рокфеллери, Моргани, Меллони, Карнегі) контролювали економіку держави. На початку XX ст. найбільший вплив мали нафтовий трест «Стандард Ойл» Дж. Рокфеллера (виробляв 90% нафтопродуктів) і металургійний трест Дж. Моргана (виплавляв 66% сталі). Загалом монополії виробляли 3/4 продукції США. Загальна протяжність залізниці у країні становила майже половину світової залізниці. Будуються великі трансконтинентальні залізниці, які сполучають західне та східне узбережжя: Північно-континентальна (Сан-Франциско — Нью-Йорк) та Південно-континентальна (Новий Орлеан — Південна Каліфорнія). ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ Із дитинства Джон виховувався в повазі до Бога. Вів аскетичний спосіб життя, не пив, не палив. Він відзначався дивовижною працездатністю, завжди робив більше, ніж від нього вимагали. Згодом, набравшись досвіду, юнак позичив грошей у батька під відсотки та розпочав власну справу. Джон разом із компаньйоном заснував невелику транспортну фірму з перевезень товарів. У 1870 р. Рокфеллер створює компанію, яка займалася переробкою і транспортуванням нафти. Наприкінці ХІХ ст. розпочався активний розвиток автомобільної промисловості, що надало можливість імперії Рокфеллера охопити своїми тенетами весь світ....
0 Переглянути

Німецька імперія (1870-ті — 1914 рр.)

9 Клас

Першим канцлером Німецької імперії став Отто фон Бісмарк, який водночас обіймав посаду міністра-президента Пруссії. Він став фактичним керівником нової держави, а кайзер Вільгельм І, як правило, погоджувався з його політикою. У своїй політиці тодішній канцлер опирався на парламентську більшість, утворену з консервативних та націонал-ліберальних партій, більшість посад у державі були надані прусській аристократії. Головним завданням внутрішньої політики «залізного канцлера» було забезпечення централізації влади в імперії та реформування основних сфер суспільно-політичного та економічного життя. «Найбільш гнітючий елемент берлінського вуличного життя — це військовий. Іде рум’яний, задоволений, ніби щойно одержав платню, що не заважає йому ставитися до ближнього із суворістю. Коли я проходжу повз берлінського офіцера, мене завжди бере острах. Не тому моторошно, що я боявся, що офіцер гукне міського поліцейського наглядача, а тому, що він усім своїм виглядом, осанкою, випнутими грудьми, виголеним підборіддям так і тикає в мене: я герой!» (М. Салтиков-Щедрін. «За кордоном»). Про яку рису повсякденного життя останньої третини ХІХ ст. йдеться в уривку спогадів? МОВОЮ ДЖЕРЕЛА «...Зростаюча загроза з боку соціал-демократів, збільшення з кожним роком розбійницької ватаги, яка проживає у великих містах, відмова більшості Рейхстагу допомогти уряду в боротьбі з цією загрозою — все це змушує німецьких государів, їх уряди й усіх прихильників державного порядку до солідарності в самозахисті, яку демагогічним нападам ораторів та преси не здолати до того часу, доки уряд буде діяти в єдності та рішуче, як в останній час. Мета Німецької імперії — правовий захист; парламентська діяльність ... розглядається як засіб, а не як самоціль» (О. Бісмарк)....
0 Переглянути

Італійське королівство (1870-ті — 1914 рр.)

9 Клас

  Об’єднання Італії завершилося створенням Італійського королівства — конституційної монархії на чолі з Савойською династією. За конституцією 1861 р. монарх зберігав широкі владні повноваження — визначав склад і політичний курс уряду, керував зовнішньою політикою і збройними силами. Законодавча влада належала двопалатному парламенту, верхня палата якого — Сенат — призначалася королем із числа вищого духовенства, дворянства і чиновництва, а нижня палата — Палата депутатів — обиралась на підставі вікового та високого майнового й освітнього цензу. В результаті виборчих реформ 1882 та 1912 рр. цензові обмеження було зменшено, коло виборців розширилось і в парламенті збільшилась кількість представників підприємців та інших верств міського населення. Крім парламенту законодавчу владу здійснював також і король, який призначав і звільняв із посади міністрів. Король Віктор Еммануїл увів у політичне життя практику регулярних послань (тронних промов) до членів Сенату і Палати депутатів, які виголошувалися з нагоди представлення нового уряду чи після парламентських виборів. Конституція проголошувала свободу особистості, недоторканність житла, основні громадянські права — свободу друку, зібрань, рівність громадян перед законом тощо. На відміну від багатьох країн Європи, в Італії аж до Першої світової війни ліберально-помірковані сили та радикали не оформилися в окремі політичні партії (крім соціалістів, які 1892 р. об’єднались в Італійську соціалістичну партію). Існували лише політичні групи й об’єднання у парламенті: ліберали («праві» та «ліві»), радикали і республіканці....
0 Переглянути

Практичне заняття. Еволюція європейської соціал-демократії: від марксизму до легальної парламентської діяльності

9 Клас

А. Марксизм (ідеологи Карл Маркс і Фрідріх Енгельс) — учення про суспільство, структурними елементами якого є продуктивні сили, що визначають виробничі відносини, форми власності, які зумовлюють наявність класів, соціальних верств та груп, політику, державу, право, мораль, філософію, релігію, мистецтво. Їх єдність і взаємодія утворюють певну суспільно-економічну формацію (існує 5 формацій: первіснообщинна, рабовласницька, феодальна, капіталістична, комуністична); їх розвиток і зміна складає прогрес в історії людства. Боротьба пануючих і пригноблених класів — рушійна сила історії, а її найвище вираження — соціальна революція. Капіталізм — остання формація, заснована на експлуатації людини людиною та в умовах якої сформований пролетаріат скидає панування буржуазії і встановлює свою владу, яка дозволить здійснити перехід до комуністичного суспільства. Рисами цього суспільства є: знищення приватної й утвердження суспільної власності, створення безкласового суспільства й умов для вільного розвитку особистості. Б. Лассальянство (ідеолог Фердинанд Лассаль) — ідеологія соціальної народної демократичної держави, в якій влада формується загальним виборчим правом, що допомагає робітничому класу без насилля і революції звільнитися від матеріальної скрути й капіталістичної експлуатації, створює умови добробуту для всіх верств й груп суспільства, утверджує суспільство соціальної справедливості. В. Ленінізм (ідеолог Володимир Ульянов (Ленін)) — політична ідеологія, яка є адаптацією і конкретизацією марксистського вчення про соціалістичну революцію. Її здійснює робітничий клас під керівництвом комуністичної партії з метою створення держави диктатури пролетаріату як основи соціалістичного та утвердження комуністичного суспільства....
0 Переглянути

Європа та Америка: основні тенденції

9 Клас

У Європі та Північній Америці на середину XIX ст. утверджується модерне техногенно-міське суспільство (або промислова цивілізація), у якому визначальною рисою могутності держави стають галузі важкої індустрії. Стрімкий розвиток промисловості, транспорту й торгівлі завершив промисловий переворот у Німеччині — в 1870-х роках, Австро-Угорщині, Росії та Італії — у 90-х роках XIX ст. (у Великій Британії, США і Франції він завершився раніше). Наприкінці XIX — на початку XX ст. завершується процес переходу від аграрного суспільства до індустріального (світського, міського), тобто процес модернізації. Із другої половини ХІХ ст. процес капіталістичної індустріалізації (модернізації) — створення великої машинної індустрії — потребував значних фінансових вкладень і нових форм організації виробництва, тому ситуацію в економіці починає визначати не вільна конкуренція між товаровиробниками, а домовленості між найбільшими промисловцями. Так набуває поширення акціонування — об’єднання індивідуальних капіталів шляхом випуску акцій, цінних паперів, що дають право на отримання певного доходу (дивіденду) як частини прибутку. При переході до монополістичного капіталізму переважали акціонерні товариства. Незалежно від розмірів такі товариства одержали назву корпорацій. У 70-х рр. ХІХ ст. під впливом економічної кризи (1873 р.) та в умовах зростання концентрації виробництва і капіталу, завдяки успіхам технічного прогресу, подальшого розвитку транспортних засобів виникає необхідність об’єднання капіталів для здійснення важливих господарських проектів (будівництва великих промислових підприємств), що обумовило появу і розвиток монополій (від грецького «монос» — один і «полео» — продаю) — великих об’єднань підприємств однієї або декількох галузей, що виникли на основі високого рівня концентрації виробництва та капіталу в умовах посилення конкурентної боротьби на ринках товарів, валюти, цінних паперів....
0 Переглянути

Тематичне оцінювання

9 Клас

1. Яка: а) подія стала початком Великої французької революції?; б) форма правління встановилася у Франції за Конституцією 1791 р.?; в) форма правління була встановлена в Німеччині після Віденського конгресу? 2. Назвіть: а) нормативно-правовий акт, у якому закріплювались природні права і свободи людини і громадянина у Франції; б) ім’я короля, який правив у Франції за часів Липневої монархії 1830 р.; в) російського імператора, під час правління якого в країні відбулося повстання декабристів; г) рік першої парламентської реформи у Великій Британії. 2 бали 3. Зробіть вибір: «так» чи «ні» щодо твердження: а) 16-19 жовтня 1813 р. у «битві народів» біля Лейпцига Наполеон зазнав нищівної поразки і був змушений відступити до кордонів Франції; б) традиційно початком Великої французької революції вважається скликання Генеральних штатів 1789 р.; в) епоха якобінської диктатури була періодом найбільшого впливу народних низів на політику влади; г) «Малонімецький шлях» передбачав об’єднання Німеччини під егідою Пруссії. 4. Розв’яжіть тестове завдання: За Конституцією 1791 р. у Франції встановлювалася така форма державного управління:...
0 Переглянути

Об’єднання Німеччини та Італії

9 Клас

Політична стабільність в умовах політичної реакції після поразки революції 1848-1849 рр.; ріст ділової активності; ліквідація феодальних порядків у сільському господарстві; розширення Митного союзу; індустріалізація економіки стали передумовами об’єднання Німеччини. Упродовж 50—60-х рр. XIX ст. розвиток економіки Німеччини характеризувався: завершенням промислового перевороту; швидкими темпами розвитку промисловості в Пруссії, Баварії та Тюрінгії; активним будівництвом залізниць; розширенням внутрішнього ринку; утворенням акціонерних товариств; розвитком кредитування банківськими установами; урбанізацією, зростанням кількості міст; поглибленням капіталізації сільського господарства. Стримуючим чинником подальшого економічного розвитку полишалась політична роздробленість німецьких земель. ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ Про себе О. Бісмарк писав: «Я розраховую жити й померти в селі, вправно господарюючи в сільському господарстві, і, можливо, відзначитися на війні, якщо вона розпочнеться». З 1849 р. веде активне політичне життя. У цей період він розробляє теорію єдиного прусського націоналізму, формулюючи таке своє бачення німецької нації: вона буде прусською, консервативною, протестантською. Авторитет у суспільстві був настільки великим, що ще за життя почав складатися культ його особи. З приводу свого 80-ліття колишній канцлер отримав 9 875 телеграм і майже 450 000 листів. Йому довелося скористатися послугами 23 секретарів, щоб відповісти на всі вітання. Бісмарк став почесним громадянином 450 міст, було встановлено понад 500 пам’ятних знаків, присвячених йому....
0 Переглянути

Національно-визвольна війна народів Латинської Америки

9 Клас

На початку ХІХ ст. майже всі країни Латинської Америки були колоніями Іспанії, крім Бразилії (володіла Португалія) та острова Гаїті (належав Франції). Латиноамериканські колонії були сировинним придатком для економік європейських метрополій. Із них вивозили золото, цукор, бавовну, ввозили рабів і промислові товари. У Латинській Америці панівне становище займали вихідці з Іспанії, які контролювали колоніальну адміністрацію і зосередити в своїх руках усі важелі влади. Переважно це були вищі чиновники колоніального апарату та церкви, власники золотих копалень, заможні торговці, промисловці й великі землевласники. Вони презирливо ставилися до креолів, нащадків більш ранніх вихідців з Іспанії. До креолів належали поміщики, провінційні купці, ченці, ремісники й селяни. Креоли мали вплив на органи місцевої влади у провінціях колоній. Індіанці, корінне населення Латинської Америки, були залежними від європейців (сплачували грошовий подушний податок, працювали на копальнях). Поряд з індіанцями безправними також були афроамериканці — раби, які працювали на плантаціях....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 19 20 21 22 23 24 25 26 27 ... 40
Назад

Навігація