Войти
Закрыть

США у першій половині XIX ст. Громадянська війна 1861—1865 рр.

9 Клас

Соціально-економічний розвиток США першої половини ХІХ ст. відбувався прискореними темпами, що було обумовлено: природними умовами (теплий клімат, родючі ґрунти, лісові простори, поклади корисних копалин); географічним розташуванням (дозволяло мати невеликі військові витрати); «транспортною революцією», яка, забезпечивши країну широкою мережею залізничних і пароплавних шляхів сполучень, сприяла розвитку торгівлі, переміщенню товарів та населення, спеціалізації окремих районів; «індустріальною революцією» в північно-східних штатах і виникненням великих промислових центрів країни; розширенням території на захід (збільшилася в 9,5 рази) і створенням там центрів сільськогосподарського виробництва; прискореним розвитком плантаційного господарства Півдня, заснованого на праці рабів, із низькою собівартістю продукції та зростаючим її експортом. У першій половині XIX ст. економічний розвиток США відбувався двома основними напрямками: на Півночі та Сході відбувалася подальша капіталістична індустріалізація в умовах промислового перевороту (завершується у 50-х рр. XIX ст.). На Заході активно розвивалося фермерське господарство, тоді як на Півдні існувало плантаційне рабство, яке намагалися поширити і на нові території. Бавовносіяльне господарство як комерційна система, наявність великого фонду вільних земель і рабів надало змогу штатам Півдня стати найбільшим світовим експортером бавовни, а гігантський попит на неї на світовому ринку сприяв подальшому розвитку плантаційного рабства. На початку XIX ст. північно-східні штати переживали справжнє економічне піднесення. Швидкими темпами розвивалися транспорт (спочатку річковий, а згодом і залізничний), металургійна і текстильна галузі промисловості. Вони характеризувались вищим, порівняно з Європою, рівнем використання технічних і наукових досягнень, машин і кваліфікованої робочої сили....
0 Переглянути

«Весна народів». Революція 1848—1849 рр. у країнах Західної і Східної Європи

9 Клас

На кінець 40-х рр. XIX ст. у Франції розгортається соціально-економічна криза, посилена прорахунками у внутрішній політиці, засиллям фінансової аристократії у сфері економіки і політики, активізацією опозиційних сил, наростанням широкого народного невдоволення. Це стало причинами нової революції, приводом до якої разом із трагічною загибеллю спадкоємця престолу — старшого сина Луї Філіпа, став розстріл демонстрантів у Парижі на підтримку бенкетної кампанії за проведення виборчої реформи. У ніч із 23 на 24 лютого 1848 р. на вулицях міста парижани збудували 2 тисячі барикад (зрубавши для цього 4 тисячі дерев і вибравши з бруківок понад 1 млн штук каміння). Захопили склади зі зброєю. Повстання підтримала Національна гвардія. Опівдні 24 лютого 1848 р. повстанці оточили королівський палац. Король зрікся трону та утік до Великої Британії. Коли повсталі захопили палац Тюїльрі, вони урочисто спалили трон короля на площі Бастилії. 25 лютого 1848 р. Францію було офіційно проголошено єдиною та неподільною республікою. Розпочався період Другої республіки (1848—1852). ОЧИМА СУЧАСНИКА «Ліберали довго гралися, жартували з ідеєю революції і дожартувалися. Народний буревій... показав їм, що падає те, що вони мали за вічне та щире... ліберали здивувалися невдячності робітника, захопили вулиці Парижа, укрили їх трупами й заховалися за щитом стану облоги, рятуючи порядок» (О. Герцен)....
0 Переглянути

Австрійська імперія доби К. Меттерніха. Російська імперія у першій половині XIX ст.

9 Клас

Австрійська імперія мала територію, другу за розмірами після Росії. У Європі її називали «клаптиковою» імперією, оскільки вона складалася з адміністративних утворень (королівств, провінцій тощо) з багатонаціональним населенням. Із 37 млн її населення австрійські німці становили 7 млн, слов’янські народи — 18 млн, мадяри (угорці) — 5 млн осіб. Австрійська імперія — абсолютна монархія з необмеженою владою імператора, при якому були дорадчі органи: Придворна військова рада, Гофрат (Палацова рада) і Таємна рада. Імператор призначав склад уряду й канцлера, що був його очільником. Найбільший вплив на політичне життя Австрійської імперії у цей період мав канцлер, міністр закордонних справ князь Клеменс Меттерніх (1773—1859). Тому історики ще говорять про «добу Меттерніха». ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ Один із найвидатніших політиків XIX ст., творець нової системи міжнародних відносин у Європі після повалення Наполеона І. Саме він запровадив у тогочасну європейську дипломатію терміни «політика рівноваги у Європі», «політика союзів», «політика європейської безпеки». Однак для підтримки рівноваги у Європі вважав за необхідне застосування «права сили» — втручання у справи інших держав із метою їх підпорядкування загальному порядку....
0 Переглянути

Німецький союз та Італійські держави (1815—1847 рр.)

9 Клас

Рішенням Віденського конгресу (1815 р.) було створено Німецький союз замість «Священної Римської імперії німецької нації». До його складу увійшли 34 монархії, найбільшими з яких були Австрія та Пруссія, та 4 вільних міста (Гамбург, Бремен, Любек і Франкфурт-на-Майні). Членами Німецького союзу були король Великої Британії як король Ганновера, король Данії як герцог Шлезвігу й король Нідерландів як великий герцог Люксембургу. Представницьким органом Союзу був бундестаг (засідав у Франкфурті-на-Майні) у складі повноважних представників усіх держав під головуванням уповноваженого Австрії. Рішення бундестагу були необов’язковими для виконання. Але сама діяльність бундестагу була такою безініціативною, що його у народі прозвали «зборами мумій». Для вирішення поточних справ існувала Мала рада із 17 представників. Німецький союз мав союзну армію — бундесвер (формувалася з контингентів окремих держав). Але власного єдиного законодавства і спільного керуючого органу в Союзі не було. 2. Економічний розвиток. Митний союз. «Епоха Бідермайєра» На початку ХІХ ст. Німецький союз залишався переважно аграрною країною. Три чверті населення проживало в сільській місцевості й займалося сільським господарством. Селяни були звільнені від кріпацтва, але скрізь, окрім західних земель, вони мали платити поміщикам мито й десятину. Дворянство зберігало значну частину своїх привілеїв. Найміцніше утримувало свої позиції прусське юнкерство. Аграрні реформи, проведені у першій чверті XIX ст., сприяли перебудові поміщицьких господарств у юнкерські, в яких уже використовувалася наймана праця безземельних і малоземельних селян. При цьому розвиток сільського господарства йшов так званим «прусським шляхом», який, на відміну від американського, передбачав наявність численних феодальних пережитків, одним із яких було поміщицьке землеволодіння....
0 Переглянути

Велика Британія на шляху до світової першості

9 Клас

Наприкінці XVIII ст. у Великій Британії розпочалася доба промислового перевороту. Вона завершилась у середині ХІХ ст. Нові технічні винаходи й активне будівництво залізниць (1830 р. — перша у Великій Британії та світі залізниця, яка з’єднала Манчестер і Ліверпуль) сприяли зростанню виплавки чавуну, паровозо- та вагонобудівництву, машинобудуванню, верстатобудуванню. За об’ємами експорту провідною галуззю стала текстильна. Поступово сформувалися нові промислові райони: металургії — Бірмінгем і Шеффілд, вугільної промисловості — Уельс, бавовняної — Ланкашир і Йоркшир. Лондон перетворюється на світовий фінансовий центр. Промисловий розвиток супроводжувався процесом урбанізації (на початку 1850-х рр. третина британців проживала в містах). Процес індустріалізації вплинув на зменшення ролі аграрного сектора в економіці країни. Зміцнення британської промисловості обумовило проголошення необмеженої свободи торгівлі — так зване фритредерство (від англ. free trade — вільна торгівля): повне звільнення від мита майже всіх товарів, які завозилися до Великої Британії, що було розраховане на взаємну зустрічну відміну чи значне скорочення мита на ввезення британських товарів до інших країн. Це забезпечувало Великій Британії як вільний збут за кордоном своїх товарів, так і дешеву імпортну сировину та продовольство. Трагічною сторінкою історії тогочасної Великої Британії став голод 1845-1847 рр. в Ірландії. Він був викликаний неврожаєм картоплі — основного продукту харчування пересічних ірландців. Від голоду та масових епідемій загинуло близько 1 млн осіб. Понад 1,7 млн ірландців, тобто одна сьома населення, залишили острів і переселилися переважно до США....
0 Переглянути

Франція (1815—1847 рр.)

9 Клас

Економічний розвиток Франції у першій половині ХІХ ст. характеризувався розгортанням промислового перевороту. Він у першу чергу охопив легку промисловість. Інтенсивно розвивались бавовняна, шовкопрядна галузі (з виробництва шовку Франція посіла перше місце у світі). Центром текстильної промисловості став Ельзас. Значні зміни відбулися і в розвитку важкої промисловості. Активно розвивалися нові галузі: хімічна, гумова, фарбова, виробництво сірників; розпочалася розбудова мережі залізниць. За темпами економічного зростання Франція посіла друге місце у Європі, поступаючись лише Великій Британії. Економіка мала такі особливості. нерівномірність розвитку галузей і регіонів; переважання мануфактурного й ремісничого виробництва над фабричним, особливо з виготовлення предметів розкоші, галантереї, дорогих меблів (за якими Франція тримала першість); панування лихварського капіталу (на відміну від британської, у французькій економіці основну роль відігравала фінансова буржуазія, якій вигідніше було позичати гроші, ніж вкладати та розвивати власну промисловість); поява рантьє; менша кількість винаходів порівняно з британською інженерією; феодальні пережитки у сільському господарстві. Провідне місце у французькій економіці зберігало сільське господарство. Збільшувалися площі, на яких вирощували картоплю, виноград. І хоча на півночі країни активно створювалися великі фермерські господарства, у сільському господарстві все ще переважали невеликі селянські господарства. Повільно йшло технічне переоснащення галузі. Невпинний процес парцеляції (подрібнення наділів) негативно впливав на життєвий рівень селян, знижуючи прибутковість їх господарств. Розвиток промисловості супроводжувало зростання чисельності робітників, умови життя і праці яких були надзвичайно важкими, зарплатня низькою, права законодавчо незахищені, що стало причинами найбільших робітничих виступів у 1831 та 1834 рр. у Ліоні, Марселі, Греноблі. Хоча вони були придушені за допомогою військ, проте посприяли розвитку республіканського руху й зміцненню опозиції в країні....
0 Переглянути

Практичне заняття. Суспільні наслідки промислового перевороту і зміни у повсякденному житті

9 Клас

«Ну хто зараз знає про верхньосілезькі селянські будинки, які були без підвалів, накриті солом’яною стріхою, з однієї кімнати, темної комори, місця для худоби, яке перебувало в одному приміщені з людьми; бруд у будинку, встелена дошками глиняна долівка; кімнати, натоплені залізними плитами, розжареними влітку й взимку, бо кухні не було, наповнені запахом кислої капусти, несвіжого м’яса, із закопченими лампами», — згадував у 1876 р. шахтар із Верхньої Сілезії. Які риси житла вказують на традиційність селянської оселі? ПОГЛЯД УЧЕНОГО «Центром світу буржуа був його будинок, тому що саме тут забувались або штучно витіснялися проблеми. Тут буржуазні родини могли реалізовувати мрію про щастя в оточенні матеріальних символів» (Р. Зідер. «Соціальна історія сім’ї в Західній і Центральній Європі (кінець XVIII - ХХ ст.)»). 1. Що, на думку вченого, є сенсом життя буржуа? 2. Про які проблеми і протиріччя говорить автор? 2. Шлюб. Сім’я. Жінка У ХVІІІ ст. сім’я — це вже не лише господар (від якого залежали домочадці: дружина, діти, наймити, слуги, гості), але батьки й діти. На життя людини й родини впливали матеріальне забезпечення, станова й статева приналежність, а також суспільно-політичні умови. У ХІХ ст. сім’я звільняється від впливу церкви. Нині держава оформлює це як цивільний шлюб. Усе менше значення має батьківська згода на одруження синів і доньок. Але зростає вплив роботодавця на шлюб, який був зацікавлений у тому, аби робітник не був одружений, адже шлюб спонукав вимагати збільшення платні. У ХІХ ст. чесноти, як і раніше, передбачали нерозривний зв’язок між шлюбом і сімейними цінностями. Проте і в цей період одруження надалі означало статус дорослого....
0 Переглянути

Європа та Америка: основні тенденції

9 Клас

Процес поступового перетворення аграрного суспільства в індустріальне, обумовлений промисловою революцією кінця XVIII — початку ХХ ст., започатковує етап становлення сучасної технологічної цивілізації з її цінностями та принципами, які з Великої Британії спочатку поширюються на Європу і Північну Америку, а потім поступово завойовують і весь світ. Аграрна цивілізація йде в минуле, на зміну їй приходить промислова, яка відзначена зміною процентного співвідношення населення, зайнятого в сільському господарстві та промисловості, або кількості жителів сіл і міст; змінами у повсякденному житті людей: продукти харчування з часом починають виготовлятись на заводах, одяг і взуття в основному перестають шитись за індивідуальними замовленнями, з’являються стандартні і взаємозамінні деталі; в будівництві мостів і кораблів на зміну дереву приходить метал. Широке упровадження наприкінці XIX — на початку XX ст. телеграфу, телефону і радіо поліпшило сполучення між країнами і навіть континентами. Земна куля стає такою маленькою, що її можна обігнути за вісімдесят днів. Ці зміни охоплюють практично всі сфери життя пересічної людини. Сім’я все ще зберігає своє економічне значення, проте вона все частіше перестає бути місцем роботи. Змінюється економічна роль жінок у родині, з’являється новий поділ праці: чоловік працює, жінка веде будинок і доглядає за дітьми. Будинок і робота, робочий час і години дозвілля стають чітко розділеними. Змінюється і сама структура суспільства: зменшується земельна аристократія й селянство, зникає безліч ремісників і ремесел, закриваються мануфактури; наростає протистояння між промисловою буржуазією й промисловим пролетаріатом; формується середній клас, як окремий соціальний прошарок зі своєю етикою і життєвою філософією (власники невеликих фабрик, управлінці, інженери). Змінюються умови праці: взаємозалежність людей усередині одного колективу змушує впроваджувати жорстку дисципліну, ставити одних працівників під нагляд інших, забороняти відволікатись від роботи чи спізнюватись на неї....
0 Переглянути

Велика французька революція кінця XVIII ст.: від якобінської диктатури до імперії Наполеона. Віденський конгрес

9 Клас

31 травня 1793 р. на світанку дзвони Собору Паризької Богоматері знову вдарили на сполох. Озброєна юрба увірвалася до залу засідань Конвенту й висунула свої вимоги: розпочати судове слідство діяльності жирондистів; організувати «революційну армію», яка б налагодила регулярне постачання продовольства до Парижа й домоглася виконання закону про максимум цін на хліб; запровадити оподаткування багатіїв. Оскільки Конвент не поспішав виконувати вимоги повсталих, Рада Комуни в ніч із 1 на 2 червня 1793 р. заарештувала декількох лідерів жирондистів. Будівлю Конвенту оточили національні гвардійці і навели на неї 136 гармат. Уранці 2 червня 1793 р. сто тисяч озброєних людей зайняли сусідні вулиці й майдани. Жирондисти й депутати «болота», надягнувши триколірні шарфи, намагались пройти крізь натовп, але їм це не вдалося. Конвент прийняв рішення арештувати 22 депутатів-жирондистів, у тому числі їхніх лідерів — Ж. Бріссо і П. Верньйо. Народне повстання перемогло. У Конвенті владу захопили якобінці-монтаньяри. Було запроваджено «революційний порядок правління», відомий в історії як «якобінська диктатура». ТВОРЦІ СВІТОВОЇ ІСТОРІЇ Народився у сім’ї адвоката. Здобувши правову освіту, працював адвокатом. Депутат до Генеральних штатів Франції від третього стану. Мірабо так казав про нього: «Він піде далеко, бо вірить у те, що говорить». Був послідовником Ж.-Ж. Руссо й хотів установити диктатуру Доброчесності. Займав крайню ліву позицію, закликаючи до терору проти «ворогів свободи», яка принесла йому широку популярність у народі й прізвисько «Непідкупний». Історія так і не знайшла відповіді на запитання, що ж було головним у його характері — ідеалізм чи фанатизм? Якобінських вождів вирізняла фанатична віра у правоту своєї справи і повна нетерпимість до тих, хто не поділяв їхніх поглядів (будь-яка критика режиму оголошувалась контрреволюційною, а будь-який критик — «ворогом революції»). Упродовж 1794 р. Конвент наділяє Революційний трибунал повноваженнями без суду та слідства карати на смерть усіх, кого він визнавав «ворогами революції»; спрощує процедуру винесення вироків - відтепер єдиним мірилом для винесення вироку є «совість присяжних». Першими жертвами терору стали: королева Марія-Антуанетта, понад два десятки жирондистів, лідер «крайніх» якобінців Ж. Ебер, прокурор Комуни А. Шометт; лідери «поблажливих»...
0 Переглянути
Вперед
1 ... 20 21 22 23 24 25 26 27 28 ... 40
Назад

Навігація