Войти
Закрыть

«Мандрівочка — рідна тіточка». «Трійця лих»

7 Клас

У середні віки Європу населяли греки, романські народності, кельти, фракійці, германці, балти. слов’яни, угро-фіни, а також азіатські та африканські меншини (араби, євреї, бербери, тюрки, левантинці та ін.). У V—XI ст. племена і народності Європи вже добряче перемішалися між собою. Середньовічна людність була непосидючою. Міряли ногами Європу купці, школярі, студенти (шукали, де краща монастирська школа чи університет), жебраки, волоцюги, монахи, прочани, майстри, художники, піснярі та ін. Знало європейське середньовіччя й переселення цілих народів. Такі переселення називаються міграціями, або міграційними рухами. Найбільшим міграційним рухом у середньовічній Європі було Велике переселення народів IV— VII ст., яке докорінно змінило її історичну карту. Міграції, міграційні рухи — масові переселення людей. Міграції були для корінного люду справжньою карою небесною, змушували багатьох утікати світ за очі. Середньовічний монах повідомляв, що після нашестя франків уціліла хіба що земля, та й то лише тому, що франки не могли прихопити її з собою. Франки багатьох людей погнали в полон, причому попутно продавали їх у рабство....

Цар природи і його царство

7 Клас

У середні віки населення цілковито залежало від природно-кліматичних умов. Особливості природи підказували, які житла і поселення слід будувати, яким транспортом — водним чи сухопутним — користуватися, які виробляти знаряддя праці. Від ландшафту і клімату залежав навіть характер самої людини (спокійні, стримані жителі північних шпрот помітно відрізнялися від запальних мешканців Півдня, гірські народи — від степовиків тощо). Середньовічну Європу вкривали дрімучі ліси. Без них людина була б безпорадною. Ліс забезпечував її деревиною (основним тоді будівельним матеріалом), годував медом диких бджіл, дичиною, ягодами, грибами тощо. В лісі чи в очищеному від нього полі селянин знаходив корм для своєї худоби (здебільшого це були жолуді, якими відгодовували свиней). Шкури та хутра забитих лісових звірів захищали тіло людини в холодну пору року чи негоду, слугували їй постіллю. Ліс не був безлюдним. У ньому знаходили собі притулок монахи-пустельники, мандрівні рицарі, розбійники, ті, хто не поладив із правосуддям тощо. При цьому для одних ліс був надійною схованкою, для інших — небезпечним місцем, куди й озброєному краще не потикатися....

Король помер — хай живуть королі!

7 Клас

Хоч Карл Великий, здавалося, все зробив задля зміцнення своєї держави, вона виявилася нежиттєздатною. Її послаблювали бунтівні феодали, яких імператору доводилося силоміць приводити до покори. А головне, племена і народи, що населяли імперію, жили самі по собі й не хотіли коритися завойовникам-франкам. У 814 р. 71-річний Карл Великий, як кажуть англійці, «приєднався до більшості» — помер. Незадовго до смерті він поділив імперію між своїми синами, підписавши цим їй смертний вирок. Сини, яким не терпілося дорватися до влади, поховали батька вже в день його смерті. Не пошматували вони імперію лише тому, що двоє з них раптово померли. Але те, що не встигли зробити з державою сини Карла, успішно доробили його онуки. У 843 р. ці «корольки» (так зневажливо назвав їх сучасник) зібралися у Вердені й там поділили між собою імперію. За умовами Верденської угоди один з них, Карл Лисий, одержав на заході ледь не всю територію майбутньої Франції. Середньому брату, Людовику Німецькому, дісталася на сході територія майбутньої Німеччини. Найстарший же брат, Лотар, обзавівся імператорським титулом, більшою частиною Італії та вузькою смугою земель уздовж Рейну (між володіннями Карла Лисого та Людовика Німецького). «Держава Лотаря» була впродовж століть яблуком розбрату між Францією та Німеччиною, поки вони не поділили її між собою. Так Верденська угода заклала підмурок для утворення трьох західноєвропейських держав — Франції, Німеччини та Італії і, відповідно, трьох народів: французького, німецького та італійського....

Відтворена імперія

7 Клас

Перші Каролінги ще залишалися майордомами при «лінивих королях». Найпримітнішим серед них був Карл Мартелл («Молот» — так його прозвали гострі на язик франки). У 732 р. Карл Мартелл у бою при Пуатьє переміг арабів (європейці називали їх сарацинами) і, можливо, врятував цим Європу від арабського вторгнення. Цей бій переконав Карла Мартелла, що настала пора замінити у війську селян-ополченців воїнами-кіннотниками, інакше зупинити арабів не вдасться. Але воїнам-кіннотникам треба було платити за службу. Цю проблему Карл Мартелл вирішив у такий спосіб. Він забрав від церкви (цим викликав її гнів) та непокірних вельмож чимало землі і наділив кінних воїнів земельними ділянками. Земельні пожалування називалися бенефіціями («добродіяннями»). Надавалася не лише земля, а й селяни, які на ній проживали. Спершу бенефіцій жалувався прижиттєво, але згодом він перетворився у спадкове володіння — феод. Власника феоду назвали феодалом. Той, хто тримав бенефіцій чи феод, зобов’язувався нести військову чи іншу службу на пожалувача (сеньйора) і ставав його васалом, тобто слугою. Якщо він відмовлявся служити чи недбало виконував свої обов’язки, то бенефіції у нього відбирали. Бенефіційна реформа започаткувала середньовічне рицарство та посилила військову організацію держави Каролінгів....

Ліниві королі

7 Клас

Під час Великого переселення народів (ІV—VII cт.) наймогутнішу варварську державу у Західній Європі створили германські племена франків. Першими їхніми конунгами були Меровінги. Походження цієї династії оповите легендами; її засновника, Меровея (це ім’я означає «народжений морем»), вважали сином двох батьків — звичайного конунга й морського чудовиська. «Морським чудовиськом», мабуть, залишився в народній уяві чоловік, який прибув «з-за моря». У народі Меровінгів називали «чаклунами» та «патлатими королями», їхнє довге волосся вважалося чудодійним. Меровінгів вважали здатними приносити довголіття та лікувати тяжку недугу — золотуху. З Меровінгів найбільше прославився Хлодвіг, який став конунгом у 10-річному віці, однак зумів не лише втримати владу, а й посилити її завдяки своїй кмітливості, хоробрості та жорстокості. Про те, як це йому вдавалося, яскраво розповідає історія з суассонською чашею....

Римський і варварський світи в середині І тисячоліття

7 Клас

Середньовічна Європа постала на руїнах Римської імперії не відразу, а впродовж кількох століть. Вона утворилася завдяки нашестям варварських племен, передусім германських. Ці нашестя завершили тривалий процес поєднання римського та варварського світів. Як змогли поєднатися ці несхожі між собою світи, що призвело до появи європейського середньовіччя? За кілька сталіть до своєї загибелі Римська імперія почала занепадати, чисельність її населення скорочувалася. Корінних жителів на Апеннінському півострові стало менше, ніж чужаків — галлів, германців та інших племен. Новопоселенці не сприймали культуру греків і римлян. Посилювалася варваризація суспільства, яка виявилася для Риму небезпечнішою за ворожі напади. Люди ставали грубішими, їхні погляди на життя — примітивнішими. Якщо в давнину римляни жили, дотримуючись законів предків, то нові покоління розбестилися, прагнули лише багатства й розваг....

Звідки беруться наші знання про середні віки?

7 Клас

Середньовіччя ближче до нас у часі, ніж стародавність, тому й історичних джерел від нього збереглося більше. Зокрема, від середніх віків дійшло до нас чимало будівель, знарядь праці, зброї, творів мистецтва тощо. Частину їх виявили археологи під час розкопок, частину ж дбайливо зберегли нащадки як пам’ять про своїх пращурів. Ще більше збереглося писемних пам’яток, які становлять для істориків особливу цінність. Нині вони зберігаються в спеціальних сховищах — архівах. Багато з них вчені вже опублікували на сторінках книг і часописів, щоб зробити їх доступнішими для дослідників. Середньовічні писемні пам’ятки здебільшого латиномовні. Серед них є чимало господарських документів (списки майна, дарчі та купчі грамоти тощо) та записів законів, за якими жили люди в середні віки....

Спадщина середньовіччя

7 Клас

Люди вивчають минуле для того, щоб краще розуміти сучасність, робити менше прикрих помилок і, наскільки це можливо, передбачати майбутнє. Але чи має середньовіччя хоч якесь відношення до сучасності? Виявляється, має, причому чимале. Саме в середні віки у Європі з’явилися сучасні держави й народи, сформувалися їх мови, культури, особливості мислення та поведінки. Тоді ж оформилися сучасні міждержавні кордони. Однак середньовіччя принесло європейським народам чимало затяжних міжнародних і релігійних суперечок, які то залагоджувалися, то знову спалахували....

Хронологічні межі та періодизація історії середніх віків

7 Клас

Людське суспільство невпинно розвивається, ускладнюється. Щоб краще відобразити цей поступальний розвиток, вчені домовилися поділити всесвітню історію на періоди. У XVIII ст. вони виділили три такі періоди: стародавність (або античність), середньовіччя та новий час. До них пізніше було додано четвертий, «новітній» період. У цьому ланцюжку періодів на середньовіччя припадає понад 10 століть. Починається середньовічний період історії людства датою загибелі Західної Римської імперії — 476 роком, закінчується наприкінці XV ст., коли європейці відкрили Америку, розгорнувши нову сторінку світової історії. Народи Азії та Африки перейшли від середньовіччя до нового часу на кілька століть пізніше, а подекуди перебувають у ньому ще й дотепер. Отже, одні народи швидше переходили від середньовіччя до нового часу, інші — повільніше. Тому усталена в історичній науці періодизація є умовною....

Що таке «історія середніх віків»?

7 Клас

В цьому році ти будеш вивчати період всесвітньої історії, який називають середньовіччям. Італійські вчені ще в XV ст. ввели термін «середні віки» чи «середньовіччя». Вони вважали середні віки важкою сторінкою європейської історії, її «темною добою». Мовляв, тоді було втрачено високі здобутки греко-римської цивілізації — люди уявлялися безкультурними, жорстокими, які нищили один одного в численних війнах, а в їхньому політичному житті панував безлад. Пізніше вчені відмовилися від такого спрощеного розуміння середньовіччя. Вони зважили на той очевидний факт, що середньовіччя принесло людству й чимало корисного. До цього часу середні віки оцінюються різними людьми та вченими по-різному. Одні (переважно журналісти та політики) все ще вбачають у середньовіччі «темну добу» європейської минувшини. Багато недоладностей нашого часу — війни, розправи над інакодумцями, недбайливе ставлення до природи тощо — вони вважають середньовічною спадщиною. Що ж, звертати все на минувшину простіше й зручніше, аніж дошукуватися причин появи в суспільстві негативних явищ. Інші, навпаки, помічають у середньовіччі лише світлі сторони: «лицарське» (шанобливе) ставлення до жінок, шанування людської гідності, дотримання правил честі тощо. У таких розбіжностях поглядів відображена сама природа людини. Адже люди завжди дивилися на світ різними очима; так, для одних піратство — це розбій, тоді як для інших — овіяна морськими вітрами романтика....

Навігація