Войти
Закрыть

Початок Другої світової війни

10 Клас

По-перше, несправедливість Версальсько-Вашингтонської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу. У найбільшій мірі це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони й стали паліями війни. По-друге, економічна криза 30-х років загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Всю систему безпеки, створену в 20-ті роки, було зруйновано. По-третє, розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а також «ізоляціонізм» США, які, ухваливши закон про нейтралітет, фактично самоусунулися від впливу на розвиток подій у світі. По-четверте, не останню роль у розв’язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього (про поділ сфер впливу у Східній Європі), відкрив шлях нацистам для нападу на Польщу. Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини. А головна їхня мета — завоювання світового панування. З їхнього боку війна була несправедливою і загарбницькою. Для країн, які зазнали агресії і які були окуповані, війна стала справедливою і визвольною. Найбільш складно визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, які належали на той час Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва). Однак після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з нацистською Німеччиною і для нього війна набула справедливого характеру. її з ідеологічних міркувань назвали Великою Вітчизняною....

СРСР у системі міжнародних відносин напередодні Другої світової війни

10 Клас

Протягом 20-30-х років політика СРСР зазнала суттєвих змін. Зрозумівши нездійсненність найближчим часом світової революції, радянське керівництво шукало виходу з міжнародної ізоляції. У роки світової економічної кризи СРСР прагнув використати суперечності між капіталістичними країнами з метою забезпечення перетворень першої п’ятирічки. Невдовзі стало зрозуміло, що дії Німеччини та Японії загрожують безпеці СРСР. Це змінило його зовнішньополітичну доктрину. Небезпека з боку Японії змусила Москву піти на зближення з Чан Кайші і рекомендувати КПК діяти спільно з Гомінданом у боротьбі проти Японії. СРСР виступив за створення системи колективної безпеки і стримування агресорів. Провідником цього курсу став народний комісар закордонних справ СРСР М. Литвинов. У 1933 р. були встановлені дипломатичні відносини з США, а в 1934 р. СРСР прийняли у Лігу Націй як члена Ради, що означало визнання його великою державою. Успіхом на шляху створення системи колективної безпеки стало укладення у 1935 р. радянсько-французького договору про взаємну допомогу. Правда, у ньому були відсутні військові статті, але в будь-якому разі угода відкривала шлях до спільної боротьби з агресором. Аналогічний документ у 1935 р. підписали з Чехословаччиною....

Політика «умиротворення» агресора та її крах

10 Клас

У тих умовах мир означав збереження Версальсько-Вашингтонської системи, яка, незважаючи на її недоліки, забезпечувала відносну стабільність і визнавала силу права. Ця система містила принцип запобігання міжнародним кризам. Він передбачав колективні дії проти агресора через Лігу Націй. Колективної відсічі не вийшло, механізм не спрацював. Насамперед тому, що здатність країн Заходу до згуртованих дій проти агресора знизилась через загострення взаємного суперництва у пошуках шляхів подолання економічної кризи. Колективний опір агресорам потребував застосування різноманітних, в тому числі і силових методів. Однак сама думка про це для людей, які щойно пережили війну, здавалася зловісною. Громадськість в Англії і Франції була налаштована категорично проти використання сили. Китай, Ефіопія здавались занадто далекими, щоб вбачати у них загрозу європейській безпеці. Такі настрої знайшли своє відображення у політиці «умиротворення», яка вела країни до пасивності й зайвої обережності. Прихід Гітлера до влади не відразу був сприйнятий поворотним у політиці Німеччини. Тривалий час у ньому вбачали лише сильного національного лідера, який прагне відновити для Німеччини справедливість. Плани нацистів про переділ світу спочатку не сприймалися серйозно. Лідери Англії і Франції не бачили причин для зміни політичного курсу, який активно впроваджувався у 20-х роках і був націлений на поступове послаблення тягаря Версальської системи. Нацизм у Німеччині ще не встиг показати своє хижацьке обличчя. Країни Європи не зазнали жахів окупації. Гітлер здавався політиком, з яким можна домовитись....

Утворення вогнищ війни. Створення блоку Берлін-Рим-Токіо

10 Клас

Світова економічна криза загострила міжнародні відносини і призвела до появи вогнищ нової війни. На відміну від передодня Першої світової, у 30-ті роки лише незначна кількість держав прагнула знову війни. Таке становище робило реальною можливість усунути загрозу масштабного конфлікту за умов спільних дій усього співтовариства. Звичайно, розвиток міжнародних відносин 30-х років не слід розглядати як єдину тенденцію, спрямовану на підготовку нової війни, проте загальний напрям розвитку Версальсько-Вашинггонської системи міжнародних відносин був саме таким. В міру посилення та поглиблення конфліктів, які щоразу спалахували у 30-ті роки, зростало прагнення учасників вирішувати їх не способом компромісів, а нав’язуванням силою своєї волі. Першим випробуванням здатності світового співтовариства діяти спільно стала економічна криза. Вона була глобальною і поставила перед всіма країнами завдання скоординувати свої зусилля для її подолання. Реальними кроками на цьому шляху тогочасні провідні політики вбачали зменшення воєнних витрат (це планувалося через скорочення озброєнь і армій або створення такої системи міжнародної безпеки, яка б зробила непотрібними значні воєнні витрати) і полегшення фінансового тягаря репарацій та боргів. У січні 1930 р. в Лондоні відкрилась міжнародна конференція з обмеження морських озброєнь. На ній була здійснена спроба поширити умови «Договору п’яти» на інші класи бойових кораблів: крейсери, есмінці, підводні човни. У повному обсязі це питання розв’язати не вдалося: Франція та Італія відмовилися підписати угоду. США, Англія, Японія — домовилися щодо крейсерів та есмінців дотримувати співвідношення 5:5:3. Стосовно підводних човнів, то запроваджувався принцип рівності флотів....

Країни Латинської Америки

10 Клас

Перша світова війна безпосередньо не зачепила країни Латинської Америки, проте мала для їхнього розвитку суттєві наслідки. Ріст споживання сільськогосподарської продукції та сировини у воюючих державах привів до зростання ціни на цю продукцію. Це збільшило прибутки латиноамериканських країн, що були використані для розвитку промисловості. У країнах формувалися національний капітал і робітничий клас, які на повен голос заявили про свої права Відтак до невирішеного аграрного питання долучилися проблеми, притаманні промислово розвиненим країнам. Війна також призвела до згортання капіталовкладень європейських держав, із чого негайно скористалися США. Після відкриття в 1914 р. Панамського каналу, який став власністю США, виросли політична вага і вплив Сполучених Штатів. 2. Ліберальний реформізм У 1920-ті рр. у країнах Латинської Америки стало популярним гасло зміцнення національної незалежності та усунення впливу інших держав. Це спонукало уряди деяких країн до проведення реформ. Ліберальний реформізм в Латинській Америці формувався під впливом європейського і північноамериканського ліберального реформізму, але він вирішував дещо ширше коло завдань. Так, поряд з реформами, які мали місце в європейських державах у XIX ст., розв’язувалися завдання й національного характеру (націонал-реформізм): розвиток національних економік та послаблення залежності від провідних країн світу і транснаціональних корпорацій. Найбільш радикальні реформи у першій чверті XX ст. провели в Аргентині, Чилі, Уругваї та Мексиці. Так, в Аргентині президент Іпполіто Ірігоєн (1916-1922, 1928-1930 рр.) підвищив заробітну плату, дозволив діяльність профспілок, увів 8-годинний робочий день і двотижневу оплачувану відпустку, пенсійне забезпечення....

Країни Середнього та Близького Сходу

10 Клас

Перша світова війна, розвал Російської та Османської імперій призвели до значних змін у співвідношенні сил на Близькому й Середньому Сході. Цією ситуацією вирішила скористатися Англія, що залишилась єдиною впливовою силою в регіоні. Здавалось, що вона зуміє реалізувати давні свої прагнення: створити безперервні колоніальні володіння від Близького до Далекого Сходу. Досягнути цього планувалося шляхом підпорядкування арабських володінь Османської імперії, повної колонізації Ірану, встановлення контролю над колишнім Російським Закавказзям і Середньою Азією та ліквідацією незалежності Афганістану. Одначе таким планам не судилося збутися. Англії довелось зіткнутися з могутнім національно-визвольним рухом, протидією радянської Росії та прагненням США проникнути в цей регіон. 1. Створення національної турецької держави Поразка у Першій світовій війні призвела до краху Османської імперії. Країни Антанти прагнули до поділу її спадку. Англія та Франція, розчленувавши арабські володіння Османської імперії, хотіли це зробити і з областями з власне турецьким населенням. Країни Антанти встановили контроль над Чорноморськими протоками, французи окупували Кілікію, англійці — Стамбул, Італія та Греція висадили свої війська у Малій Азії (Ізмір та Анталія). У відповідь на це в Туреччині виник рух за збереження цілісності країни як національної держави. Його очолив генерал Мустафа Кемаль. На неокупованій частині Туреччини у місті Анкарі було скликано меджліс — великі національні збори. Меджліс утворив уряд і почав формування армії....

Індія

10 Клас

Індійська буржуазія в роки війни отримала можливість швидкого збагачення. Зросли, зокрема, прибутки в галузі бавовняної промисловості, чому сприяли військові замовлення та скорочення імпорту англійських тканин. Індійські промисловці в період війни вкладали свої капітали в подальше виробництво. Імперська політика гальмування промислового розвитку Індії завдяки збільшенню цін на устаткування обмежувала підприємницьку діяльність. Внаслідок цього зростали суперечності між індійською національною буржуазією та англійськими колонізаторами у сфері економіки. Загострилися суперечності і в політичній сфері. Так, індійська еліта підтримала військові зусилля Англії, сподіваючись після війни розширити свою участь в управлінні країною. Індійський національний конгрес (ІНК) допомагав вербувати солдатів до англійської армії та сприяв поширенню військових позик. Надії на поступки не виправдались. Індія й далі потерпала від політичного безправ’я. Усі невдоволені існуючим ладом стали в опозицію до англійських властей. Британська колоніальна адміністрація уміло грала на релігійних та кастових суперечностях суспільства. 2. Національно-визвольний рух. Кампанії громадянської непокори Революційний рух у Європі мав величезний вплив на індійське суспільство. Безпосереднім поштовхом до розгортання загальнонародного руху 1918-1921 рр. були реформи, які закріплювали колоніальне становище Індії....

Китай

10 Клас

У 1912 р. після Синьхайської революції Китай було проголошено республікою. У країні створено Національно-народну партію Гоміндан, яка поставила собі за мету перетворення Китаю на сильну національну державу у вигляді парламентської республіки. Ідейним керівником партії був Сунь Ятсен, який висловив плани своєї організації: добиватися процвітання країни, керуючись принципами націоналізму й демократії. Реальна влада після ліквідації імператорського правління перейшла до місцевих військових угруповань («мілітаристів»), що не підкорялися центральному уряду. Пекінський уряд на чолі з Дуань Цижуном контролював незначний клапоть території на півночі. Тибет і Синьцзян фактично стали незалежними. У 1919 р. на Паризькій мирній конференції вирішили передати Шаньдунський півострів Японії, війська якої захопили цю територію під час Першої світової війни. Це рішення викликало хвилю невдоволення в Китаї. Боротьбу розпочало студенство Пекіна. 4 травня 1919 р. вони вийшли на демонстрації та мітинги з вимогами до уряду повернути півострів, звільнити прояпонськи налаштованих чиновників та оголосити бойкот японських товарів. До студентства приєднались учні гімназій, ліцеїв, а згодом робітництво й ремісництво Шанхая. Рух підтримали китайські підприємці та промисловці. Після двох місяців протестів уряд пішов на певні поступки: було знято з посад прояпонських чиновників, звільнено заарештованих студентів, китайська делегація не підписала Версальського миру....

Японія

10 Клас

У роки Першої світової війни Японія, виступивши на боці країн Антанти, обмежилась окупацією німецьких колоній на Далекому Сході та в басейні Тихого океану. Японія максимально використала ситуацію, що склалася, для нарощування свого військового потенціалу, особливо флоту. Проте посилення військової могутності відбувалося за рахунок добробуту населення. У серпні-вересні 1918 р. країною прокотилася хвиля «рисових бунтів» — виступів населення проти зростання цін на основні продукти харчування. Не встиг уряд придушити ці заворушення, як 1919 р. країну охопив страйковий робітничий рух, а в головній колони — Кореї вибухнуло антияпонське повстання. Повоєнна нестабільність вилилась у гостру політичну боротьбу. Праві сили вбачали вихід із ситуації в територіальній експансії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, ліві — в революції, демократичних реформах. До цих негараздів додались економічна криза 1920-1921 рр. і землетрус 1923 р., який вщент зруйнував столицю Токіо. 2. Суперництво зі США та Великою Британією. Вашингтонська конференція Після Першої світової війни загострилася боротьба великих держав за вплив у районі Тихого океану. Ні США, ні Велика Британія не хотіли миритися з тим, що Японія під час війни зміцнила свої позиції на Далекому Сході. Японія контролювала половину зовнішньої торгівлі Китаю, захопила німецькі колонії та залежні території в цьому регіоні, претендувала на далекосхідні райони Росії. На початку 1920-х рр. відносини країни з Великою Британією і США загострилися, особливо щодо контролю над Китаєм. З метою подолання назріваючого конфлікту у Вашингтоні 12 листопада 1921 р. - 6 лютого 1922 р. провели конференцію. На ній Японії та Великій Британії довелося піти на серйозні поступки США. Так, англійці відмовилися від союзу з Японією, укладеного в 1902 р. Японія підписала «договір дев’яти держав», за яким визнавалася територіальна цілісність Китаю і проголошувався принцип «рівних можливостей» та «відкритих дверей» стосовно Китаю. Отже, Японія на певний час відмовилася від її прагнення домінувати в Китаї....

Югославія

10 Клас

Восени 1918 р. південнослов’янські землі Австро-Угорщини були охоплені селянським рухом, а в армії та на фронті відбувалися революційні виступи. За такої ситуації 5-6 жовтня 1918 р. у Загребі (Хорватія) на нараді представників різних партій з усіх південнослов’янських земель Австро-Угорщини було утворено Народне віче словенців, хорватів і сербів. Воно проголосило своєю метою «об’єднання всіх словенців, хорватів і сербів у народну, вільну й незалежну державу». Було оголошено про розрив усіх відносин із Габсбурзькою монархією і про створення суверенної Держави словенців, хорватів і сербів (Держава СХС). Народне віче стало верховним органом влади. Нова держава була в скрутному становищі. Під гаслами розподілу поміщицької землі посилювався селянський рух, тривали воєнні дії проти військ Антанти. Італія прагнула захопити не тільки південнослов’янські землі на узбережжі Адріатичного моря, обіцяні їй державами Антанти, а й значно більшу територію. У цій ситуації реальну допомогу Державі СХС могла надати Сербія, яка спрямувала свої війська на узбережжя Адріатики, що нейтралізувало дії італійської армії. Сербія претендувала на об’єднання всіх південнослов’янських земель під скіпетром династії Карагеоргієвичів. Хорватські та словенські лідери побоювалися гегемонії Сербії в єдиній державі. Не маючи власних збройних сил, Держава СХС не могла захистити свого суверенітету, через що і була змушена піти на угоду з Сербією. У результаті переговорів між делегацією Народного віча та урядом Сербії 1 грудня 1918 р. було підписано угоду про створення єдиної південнослов’янської держави — Королівства сербів, хорватів і словенців (Королівства СХС). До його складу згодом увійшла Чорногорія....

Навігація