Войти
Закрыть

СРСР. Встановлення сталінського режиму

10 Клас

Політика «воєнного комунізму» призвела до масових селянських повстань, які охопили територію України, Поволжя, Кубань, Дон, Сибір. Активізувався рух басмачів у Середній Азії. Найнебезпечнішим став збройний виступ моряків Балтійського флоту в Кронштадті навесні 1921 р. Заколотники поряд з економічними вимогами висунули й політичні: «Ради — без комуністів». Проти повсталих кинули регулярну армію. Криза 1921 р. змусила більшовицьке керівництво терміново переглянути свою політику, особливо щодо селянства. Навесні 1921 р. Ленін спромігся переконати партійне керівництво в необхідності переходу до нової економічної політики. Неп мав забезпечити виживання більшовицького режиму в умовах міжнародної ізоляції та масових виступів населення. Початком здійснення нової економічної політики став X з’їзд РКП (б), який у березні 1921 р. ухвалив резолюцію «Про заміну продрозкладки продподатком». Податок установлювався вдвічі меншим, ніж розмір продрозкладки, передбаченої на 1921 р. Згодом селянам дозволили продавати надлишок продукції на ринку, організовувати кооперативи, а також орендувати землю та використовувати найману працю. Відповідно у промисловості було проведено децентралізацію управління, підприємства об’єднувались у трести і переводилися на господарський розрахунок, деякі підприємства поверталися колишнім власникам, дозволялась оренда, залучався іноземний капітал через створення концесій та спільних підприємств....
0 Переглянути

Встановлення більшовицької диктатури. Національно-визвольні рухи і громадянська війна в Росії

10 Клас

У своїй партійній програмі більшовики передбачали після приходу до влади встановити диктатуру пролетаріату. Тому з перших днів вони розпочали одночасно процес зламу старого державного апарату та створення нового. До літа 1918 р. старі органи припинили діяльність, а їхні функції передали радам. Вищим законодавчим органом влади став Всеросійський з’їзд рад робітничих і солдатських депутатів, а між з’їздами — Всеросійський центральний виконавчий комітет (ВЦВК). Він призначав Раднарком (головний орган виконавчої влади, який до березня 1918 р. був коаліційним) та окремих народних комісарів, мав право скасувати чи змінити декрети, видані Раднаркомом. До складу першого ВЦВК входили 62 більшовики, 29 лівих есерів і 6 меншовиків-інтернаціоналістів. Нова система влади не передбачала розподілу на законодавчу і виконавчу. Розпочався і процес формування органів захисту нового режиму. 28 жовтня 1917 р. було створено робітничо-селянську міліцію, 22 листопада — Всеросійську надзвичайну комісію (ВНК (рос. ВЧК), народні суди та революційний трибунал. 15 січня 1918 р. проголошено декрет про створення Червоної армії, яка до червня 1918 р. комплектувалася на добровільних засадах....
0 Переглянути

Російська революція

10 Клас

У XX ст. відбулася велика кількість революцій в різних куточках земної кулі, але за своїм впливом на подальший історичний розвиток світу навряд чи якась може порівнятися з російською революцією, що вибухнула у 1917 р. Причинами революції в Росії були: суперечності між відсталою політичною надбудовою (самодержавством) та новими суспільно-економічними відносинами; суперечності між працею й капіталом; невирішеність аграрного питання: існування поміщицького господарства, безземелля значної частини селян; невирішеність національного питання; загострення всіх проблем Російської імперії внаслідок невдалої участі в Першій світовій війні. 23 лютого 1917 р. (за старим стилем) на Путиловському заводі розпочався страйк. Поступово він охопив основні заводи Петрограда. Це був стихійний вибух невдоволення невирішеністю соціальних проблем, що накопичилися. Спроба поліції за наказом царя придушити виступи робітників лише загострила ситуацію. 27 лютого солдати військового гарнізону Петрограда перейшли на бік повсталого народу. 28 лютого до столиці вступили частини, відкликані з фронту. Розпочалися вуличні бої. Проте опір урядових сил було зламано, повстал і оволоділи ключовими пунктами міста. За прикладом столиці аналогічні події стались у Москві. Поки на вулицях міста розгорталися революційні події, лідери політичних партій почали формувати політичні структури, які мали перебрати владу. Майже водночас утворилися два центри, що намагалися стати на чолі революції. 27 лютого ліві партії (меншовики, есери, анархісти, більшовики та ін.) утворили виконавчий комітет Петроградської ради, яку очолив меншовик М. Чхеїдзе....
0 Переглянути

Франція

10 Клас

Звитяга над Німеччиною перетворила Францію на провідну державу Європи. Але перемога далась країні дорогою ціною. 10 північно-східних департаментів було спустошено, загинули 1,3 млн французів, 2,8 млн було поранено, з яких 600 тис. стали каліками. Декілька мільйонів стали жертвами епідемії грипу («іспанка»). Франція втратила чверть національного багатства. Війна завдала значних збитків економіці країни, особливо фінансам. Було зруйновано близько 10 тис. підприємств, потоплено половину торговельного флоту. Воєнні витрати становили 200 млрд франків. Франція заборгувала 60 млрд франків (з них 40 млрд США). Загальні збитки від війни становили 134 млрд франків1. Унаслідок затяжного конфлікту, а відтак переведення економіки з воєнних рейок на мирні виникла криза, яка 1921 р. сягнула максимуму: промислове виробництво становило 55% від рівня 1913 р., а сільськогосподарське — 77%. Згортання воєнного виробництва призвело до скорочення робочих місць і заробітної плати, що не могло не викликати масового робітничого спротиву. Значну роль у цьому процесі відіграв І загальний революційний рух у Європі після війни. Головними вимогами робітників було підвищення заробітної плати, скорочення робочого дня, ліквідація обмежень воєнного часу. У 1919-1920 рр. протести досягли свого максимального розмаху: страйкувало майже 1 млн осіб на рік. Підприємці пішли на поступки: заробітну плату було підвищено на 20-25%. Уряд, що його з 1917 р. очолював Жорж Клемансо, ухвалив два важливі закони, котрі деякою мірою розрядили напруженість. У країні встановили 8-годинний робочий день, а профспілки отримали право на укладення колективного договору....
0 Переглянути

Велика Британія

10 Клас

Під час Першої світової війни Велика Британія зазнала значних збитків. Людські втрати становили 743 тис. загиблих і 1,7 млн поранених. Промислове виробництво скоротилося на 20%, країна з кредитора перетворилась у боржника Зовнішній борг становив близько 1 млрд фунтів стерлінгів. Життєвий рівень населення різко знизився. Наслідки війни сприяли розколу в англійському суспільстві. Одна частина прагнула до повернення старих часів, вважаючи, що відхід від традиційних англійських цінностей породив негаразди країни. Інша частина населення вважала, що після великої війни в Англії повинні утвердитися більш справедливі принципи суспільного устрою. Виразниками настроїв першої частини населення були консерватори, другої — лейбористи. Ліберали, які у попередні роки були провідною силою, згодом стали відтісненими з політичної арени. Лейбористська партія своєю метою проголосила встановлення суспільної власності на засоби виробництва, а найближчими завданнями — розширення соціального законодавства і подальшу демократизацію політичного устрою. Партія будувалася на основі як індивідуального, так і колективного членства, коли в її лавах автоматично опинялися учасники профспілок. На виборах 1918 р. лейбористська партія зробила перший крок на шляху до перетворення в найбільшу опозиційну силу. Вона завоювала 60 місць у палаті громад. 2. Піднесення демократичного руху. Реформи Ллойд-Джорджа Нові настрої у суспільстві спонукали коаліційний уряд консерваторів і лібералів, який очолив Д. Ллойд-Джордж, лідер реформістського крила ліберальної партії, до широких реформ....
0 Переглянути

Сполучені Штати Америки

10 Клас

Перша світова війна дала змогу США закріпити статус економічно наймогутнішої країни світу. Проте рішення Паризької мирної конференції виявилися не такими, як сподівалась адміністрація президента В. Вільсона. У березні 1920 р. сенат не ратифікував Версальського договору. Це означало, що зовнішньополітичний курс, узятий урядом Вільсона в роки Першої світової війни, зазнав поразки. Фіаско Вільсона, який репрезентував реформаторське крило правлячих кіл, і водночас демократів, на виборах 1920 р. мало далекосяжні наслідки у внутрішній політиці. У США надовго було заблоковано проведення соціальних реформ, а в зовнішній політиці запанував ізоляціонізм. На поразку демократів вплинули і наслідки повоєнної економічної кризи 1920-1921 рр. На президентських виборах 1920 р. перемогу здобув кандидат від республіканської партії Воррен Ґардінґ. Він узяв курс на повернення до довоєнних порядків («нормальності», як він казав). Було створено всі умови для збільшення прибутків великих промисловців, банкірів, підприємців. У 1921 р. скасували запроваджений у період війни податок на надприбутки корпорацій. Для збільшення зисків представники великого капіталу не зупинялися перед прямим порушенням закону. Корупція державного апарату стала всеохоплюючою. На шлях шахрайських угод із монополіями стали урядовці республіканської адміністрації....
0 Переглянути

Спроби перегляду повоєнних договорів у 20-х рр.

10 Клас

Підписання мирних договорів незалежно від їхніх вад і врегулювання основних суперечностей між державами-переможницями сприяло стабілізації міжнародних відносин. У 20-х рр. було здійснено низку заходів для виправлення хиб Версальсько-Вашингтонської системи. Однією з її слабкостей було виключення з неї Росії. Спроба ізолювати цю країну через прихильність її лідерів до ідеї світової революції та диктатури пролетаріату успіху не мала, а тільки вносила деструктивний елемент у міжнародні відносини. На початку 20-х рр. стало зрозумілим, що більшовики утвердилися при владі, а плани світової революції — нездійсненні. У 1922 р. делегацію Росії запросили на Генуезьку конференцію з питань пошуку засобів «економічного відродження Центральної та Східної Європи», де, крім інших питань, було здійснено спробу виробити спільні умови для нормалізації відносин із радянською Росією та іншими радянськими республіками. Але суперечності, проблеми виплати боргів сторони подолати не змогли. Країни Антанти виставили рахунок у розмірі 18 млрд крб. У відповідь радянська Росія зажадала сплати їй 39 млрд крб. за збитки від інтервенції країн Антанти. До того ж делегація радянської Росії категорично відмовлялася сплачувати борги Тимчасового уряду. Опинившись на конференції у критичному становищі, 16 квітня 1922 р. радянська Росія й Німеччина у містечку Рапалло уклали договір про відновлення дипломатичних відносин у повному обсязі і про відмову від будь-яких претензій. Цей договір започаткував тривале і плідне співробітництво між Росією та Німеччиною в економічній, політичній і військовій сферах. Договір став своєрідним проривом на дипломатичному фронті, що вивів Росію та Німеччину з міжнародної ізоляції. З 1924 р. покотилася хвиля дипломатичних визнань СРСР з боку інших країн Заходу, які були занепокоєні можливістю створення сильного радянсько-німецького антиверсальського блоку. Виняток становили тільки США....
0 Переглянути

Вашингтонська конференція 1921-1922 рр.

10 Клас

Так, під час Першої світової війни Японія, яка не брала активної участі у бойових діях, скориставшись тим, що європейські держави і США були зайняті на Європейському театрі бойових дій, посилила свої позиції на Далекому Сході, Тихому океані, а надто в Китаї. Зросла й морська могутність Японії, котра спиралася на англо-японську угоду 1902 р. Головним суперником Японії були США. Вони виступили проти поділу Китаю на зони впливу і вимагали проведення політики стосовно нього під гаслами «відкритих дверей» і «рівних можливостей». Також Сполучені Штати непокоїло зростання морської могутності Японії. У Вашингтоні й Токіо не виключали можливості воєнного зіткнення. Велика Британія, своєю чергою, наполягала на збереженні принципу поділу Китаю на сфери впливу. Така позиція Лондона, а також вимога США сплатити всі борги загострили й англо-американські стосунки. Для вирішення цих питань скликали Вашингтонську конференцію. 2. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Мирні договори з Німеччиною та її союзниками були доповнені серією угод, підписаних на Вашингтонській конференції (12 листопада 1921 р. — 6 лютого 1922 р.), присвяченій питанням обмеження морських озброєнь та відносинам в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні....
0 Переглянути

Мирні договори з союзниками Німеччини

10 Клас

10 вересня 1919 р. було підписано Сен-Жерменський мирний договір з Австрією, який зафіксував визнання нових державних кордонів, що утворилися після ліквідації Австро-У горської монархії. Колишні австрійські володіння — провінції Богемія, Моравія та Сілезія — увійшли до складу Чехословаччини. Італія отримала Південний Тіроль, Юлійську Крайну, майже всю Істрію, крім міста Фіуме (Рієка). Королівство сербів, хорватів і словенців отримало Боснію і Герцеговину, Далмацію, Крайну, Словенію. Румунія отримала Буковину, а Польща захопила Галичину. Чехословаччині було передано Закарпатську Україну. Австрії дозволялося мати кадрову 30-тисячну армію без важкого озброєння. Також країна повинна була сплачувати репарації. їй заборонялося приєднуватись до Німеччини. 2. Нейїський мирний договір 27 листопада 1919 р. в передмісті Парижа Нейї-сюр-Сен було підписано мирний договір із Болгарією. Вона втратила Західну Фракію, яка передавалася Греції, та позбавлялася виходу до Егейського моря. Південна Добруджа залишилась у складі Румунії. Частину Македонії було передано Королівству сербів, хорватів і словенців. Болгарії заборонялося тримати в армії більш як 20 тис. вояків. Суму репарацій було визначено у 2,25 млрд золотих франків, що їх належало сплачувати протягом 37 років....
0 Переглянути

Паризька мирна конференція 1919 р.

10 Клас

Для підготовки мирних договорів із переможеними країнами у Парижі 18 січня 1919 р. було скликано мирну конференцію. У її роботі взяли участь представники 27 країн, але домінуючу роль відігравали Франція, Велика Британія і США. На конференцію не запросили представників переможених країн і Росії, в якій точилася громадянська війна. Основні питання учасники вирішували на вузьких нарадах великих держав світу: спершу на «раді 9», а з березня 1919 р. — на «раді 4». Обговорення мирних договорів із переможеними країнами виявило всі суперечності між основними учасниками переговорів. Якими ж були плани і наміри великих держав? Серед великих держав Франція від війни постраждала найбільше. Вона з кредитора перетворилась у боржника. Найбільш популярним гаслом у країні було: «Німці за все заплатять!» Франція прагнула максимально послабити Німеччину будь-якими засобами. Для цього вона висловила наміри повернути Ельзас і Лотарингію, перешкодити об’єднанню Австрії та Німеччини, створити буферну німецьку державу на лівому березі річки Рейн, передати частину німецьких земель Бельгії, Данії, Польщі, стягнути з переможеної Німеччини максимально можливі репарації. Пропозиції Франції наразилися на протидію з боку Англії та США. Виходячи з традиційного принципу «європейської рівноваги», згідно із яким морським державам вигідніше підтримувати рівновагу між суперниками на континенті, вони заперечували надмірне ослаблення Німеччини і прагнули перетворити її у форпост боротьби проти більшовизму (комунізму)....
0 Переглянути
Вперед
1 ... 287 288 289 290 291 292 293 294 295 ... 317
Назад

Навігація